What do you think?
Rate this book
Бажання хибні, бажання справжні: роман
Цей роман про звичайних людей, але здатних на відчайдушні вчинки. Різні за поглядами й можливостями, вони будують класичні плани чи намагаються вийти за рамки стереотипів. Події відбуваються на Харківщині, здебільшого в Харкові. Пів року до повномасштабної війни. Молода журналістка Ася Горобець рятує подругу, котра потрапила до психіатричної лікарні, аби привернути увагу чоловіка. Подруга пропонує їй взяти у нього інтерв’ю. Ася відмовляється, але так чи інакше події підводять її до зустрічі з ним…
329 pages, Kindle Edition
Published July 28, 2023
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 9 of 9 reviews
March 16, 2026
В книзі йдеться про життя звичайних людей. Ася має чудове життя, але не вміє його цінувати. Вона рятує подругу, не вміє відмовляти, постійно нехтує своїми бажаннями.
"Із віком починаєш розуміти, що найцінніше в житті - час. І з кожним роком час летить швидше і швидше. Його не вистачає на все заплановано, його не вистачає на те, що взагалі планувати не треба..."
Мені, на жаль, не відгукнулася ця історія. Жоден з героїв не став мені близьким. Я не розуміла головну героїню і її проблеми.
Її поведінка, легко говорячи, була дуже дивною. Доросла жінка поводить себе немов підлітка.
А ще мені жахливо не подобалося, що вона "зручна". Це таких тип людей, який все для людей і нічого для себе.
Герої історії егоїстичні. Подруга в неї взагалі жахлива людина, що користується дружбою за для досягнення мети.
Сергій все не міг сказати про свої почуття, сісти і поговорити. Мазур взагалі 🐐
Денис, брат Асі, мені відверто був не приємний. Використовував жінку, бо з нею комфортно.
Мені дуже шкода було Сашу, доньку Асі. Дівчинка хотіла, щоб мама була поруч, а не постійно бігала між роботою та коханням.
Ася, яка не могла вирішити до кого в неї почуття, з ким вона хоче бути, мене дуже бісила. Та і в її почуття я особливо не повірила.
"Задоволення від твого життя належить тільки тобі."
З самого початку я не могла зануритися в історію. Було таке відчуття ніби мене в гості до себе запросили дві подруги, і вони між собою розуміють про що говорять, а я взагалі не в темі. Десь до середині книги я намагалася влитися в їх компанію. Зрозуміти хто є хто, і про що вони мені розповідають.
В цілому ця книга розповість про життя, проблеми, прагнення певної кількості людей. Про їх вибори та помилки. Про сімейні стосунки, дружбу та почуття.
Я розумію, що в світі всі люди різні, і інколи ми зустрічаємо не своїх людей. Ось так сталося з цією книгою. Тут розповідається саме про таких.
Хоча реальним величезним плюсом є те, що дехто з героїв цієї історії змінився, виріс та почав рухатися в правильному напрямку.
"Із віком починаєш розуміти, що найцінніше в житті - час. І з кожним роком час летить швидше і швидше. Його не вистачає на все заплановано, його не вистачає на те, що взагалі планувати не треба..."
Мені, на жаль, не відгукнулася ця історія. Жоден з героїв не став мені близьким. Я не розуміла головну героїню і її проблеми.
Її поведінка, легко говорячи, була дуже дивною. Доросла жінка поводить себе немов підлітка.
А ще мені жахливо не подобалося, що вона "зручна". Це таких тип людей, який все для людей і нічого для себе.
Герої історії егоїстичні. Подруга в неї взагалі жахлива людина, що користується дружбою за для досягнення мети.
Сергій все не міг сказати про свої почуття, сісти і поговорити. Мазур взагалі 🐐
Денис, брат Асі, мені відверто був не приємний. Використовував жінку, бо з нею комфортно.
Мені дуже шкода було Сашу, доньку Асі. Дівчинка хотіла, щоб мама була поруч, а не постійно бігала між роботою та коханням.
Ася, яка не могла вирішити до кого в неї почуття, з ким вона хоче бути, мене дуже бісила. Та і в її почуття я особливо не повірила.
"Задоволення від твого життя належить тільки тобі."
З самого початку я не могла зануритися в історію. Було таке відчуття ніби мене в гості до себе запросили дві подруги, і вони між собою розуміють про що говорять, а я взагалі не в темі. Десь до середині книги я намагалася влитися в їх компанію. Зрозуміти хто є хто, і про що вони мені розповідають.
В цілому ця книга розповість про життя, проблеми, прагнення певної кількості людей. Про їх вибори та помилки. Про сімейні стосунки, дружбу та почуття.
Я розумію, що в світі всі люди різні, і інколи ми зустрічаємо не своїх людей. Ось так сталося з цією книгою. Тут розповідається саме про таких.
Хоча реальним величезним плюсом є те, що дехто з героїв цієї історії змінився, виріс та почав рухатися в правильному напрямку.
October 6, 2026
Дуже цікава книга) Ті хто з Харкова, або там навчались точно зацінять) справжні емоції, переживання, характери головних героїв, все рідне, справжнє і приємне. Книга читається дуже швидко і зі смаком. Авторка підійшла до опису людей і характерів з великою акуратністю і ретельністю) Раджу кожному прочитати)
December 29, 2025
Роман Яни Вовк «Бажання хибні, бажання справжні» для мене став дуже особистим читанням, адже він тонко й болісно точно відтворює Харків 2021 року — живий, близький і сповнений тривожного передчуття. Особливо вразив епізод сну Асі про війну, бо, читаючи його, я згадала власний сон про війну, який наснився мені за кілька місяців до вторгнення. Цей збіг лякає і водночас діє катартично, ніби звільняє від пригніченого страху, який ми тоді не дозволяли собі усвідомити. Головна героїня Ася — журналістка, занурена у світ культури й мистецтва, — імпонує мені своєю чесністю, сумнівами та прагненням знайти внутрішню правду. Саме через її пошуки роман читається динамічно й дуже відгукується кожному, хто балансував між зовнішнім успіхом і справжніми бажаннями. Окрему радість принесло впізнавання Харкова в деталях і локаціях — це місто тут живе як повноцінний герой, частина нашої спільної пам’яті. Для мене цей роман — не лише про кохання чи самопізнання, а про бажання, які можуть збивати з шляху або ж повертати додому, і це перша художня книга цього року, яка справді мене глибоко зачепила, бо зазвичай віддаю перевагу літературі нон-фікшн.
July 2, 2026
Книга Ярини Вовк - це психологічна проза, що розповідає історію головної героїні Асі, яка постійно знаходиться у пошуках себе, розкриває перед нами проблему взаємовідносин мами із донькою-підліткою, порушує тему людських прагнень, коли на нас впливають чужі очікування, соціальний устрій.
Початок книги видався для мене нуднуватим, поки познайомилася з героями, зрозуміли їх звязок між собою. 🥴А вже коли почалася історія Асі, то я зацікавилась. Хоча хочу відмітити, що вся книга нікуди не поспішає. Вона дає простір для того, щоб зупинитися, подумати і, можливо, впізнати в думках героїв власні переживання.
Мені цікаво було спостерігати за трансформацією ГГ. Вона бореться за місце під сонце - постійна нестача коштів, відсутність власного житла, на руках дитина, а чоловіка і слід пропав... Тож весь час доводиться важко працювати, щоб забезпечити добробут сімʼї. Але за всім цим Ася забуває про головне- своє щастя і щастя доньки Саші.
Дуже прикро, що Ася підлаштовується під якісь стереотипи. Чи то вимагає щось суспільство, чи родина, чи це її власні страхи. Їй здається, що якщо матиме статусні речі, «правильні» стосунки або кар'єру, то це вершина успіху, але ж вона забуває про те, що це її виснажує морально, зʼїдає зсередини. Вона зовсім заплуталась у своїх намаганнях, бажаннях і не розуміє чого насправді портебує, а на що взагалі не варто витрачати час ... Адже досягнувши чогось, розуміє, що зовсім не отримує від цього задоволення. Дуже важко дівчині дається трансформація...
Лінія стосунків матері та доньки є однією з найбільш психологічно напружених і складних у книзі. Ми бачимо, що Ася в романі часто виступає джерелом очікувань, які донька Саша має втілити. Іноді здається, що ГГ поводить себе так, наче донька повинна поводити себе ідеально, щоб "заслужити " любов матері. Боляче було спостерігати за тим, найрідніші не можуть між собою порозумітися, не чують одна одну, та й Ася весь час намагається навязувати доньці якісь ідеали, не залишає простору для самостійного пізнання світу, формування власної думки.
Незважаючи на те, що ГГ, як мама дбає про добробут Саша, це лише зовнішня турбота і як каже сама дівчинка - мама відкупилась.😔
З одного боку, Саша хоче бути «хорошою донькою» і не засмучувати матір, а з іншого — відчуває, що цей контроль її душить і змушує жити не своїм життям. А дівчинка всього лише хоче емоційної близькості, прийняття, розуміння.🫂
Відчувається, що Саша не хоче стати копією своєї мами, і в той час розуміє її біль і причину того, чому мама так себе поводить.
Лінія кохання для мене видалась короткою і нерозвиненою. Дуже б хотілося більше знати про відносини Асі і Сергія. Адже тільки-но завязалися такі щирі і теплі відносини, як тут війна... Можливо, авторка планує продовження...😉
Єдиний мінус для мене, то деякі герої здалися зайвими у книзі. Тобто зовсім не зрозуміла їхню роль в історії.
В цілому гарна книга! Хто любить прозу про внутрішні конфлікти, то вам сюди!
Початок книги видався для мене нуднуватим, поки познайомилася з героями, зрозуміли їх звязок між собою. 🥴А вже коли почалася історія Асі, то я зацікавилась. Хоча хочу відмітити, що вся книга нікуди не поспішає. Вона дає простір для того, щоб зупинитися, подумати і, можливо, впізнати в думках героїв власні переживання.
Мені цікаво було спостерігати за трансформацією ГГ. Вона бореться за місце під сонце - постійна нестача коштів, відсутність власного житла, на руках дитина, а чоловіка і слід пропав... Тож весь час доводиться важко працювати, щоб забезпечити добробут сімʼї. Але за всім цим Ася забуває про головне- своє щастя і щастя доньки Саші.
Дуже прикро, що Ася підлаштовується під якісь стереотипи. Чи то вимагає щось суспільство, чи родина, чи це її власні страхи. Їй здається, що якщо матиме статусні речі, «правильні» стосунки або кар'єру, то це вершина успіху, але ж вона забуває про те, що це її виснажує морально, зʼїдає зсередини. Вона зовсім заплуталась у своїх намаганнях, бажаннях і не розуміє чого насправді портебує, а на що взагалі не варто витрачати час ... Адже досягнувши чогось, розуміє, що зовсім не отримує від цього задоволення. Дуже важко дівчині дається трансформація...
Лінія стосунків матері та доньки є однією з найбільш психологічно напружених і складних у книзі. Ми бачимо, що Ася в романі часто виступає джерелом очікувань, які донька Саша має втілити. Іноді здається, що ГГ поводить себе так, наче донька повинна поводити себе ідеально, щоб "заслужити " любов матері. Боляче було спостерігати за тим, найрідніші не можуть між собою порозумітися, не чують одна одну, та й Ася весь час намагається навязувати доньці якісь ідеали, не залишає простору для самостійного пізнання світу, формування власної думки.
Незважаючи на те, що ГГ, як мама дбає про добробут Саша, це лише зовнішня турбота і як каже сама дівчинка - мама відкупилась.😔
З одного боку, Саша хоче бути «хорошою донькою» і не засмучувати матір, а з іншого — відчуває, що цей контроль її душить і змушує жити не своїм життям. А дівчинка всього лише хоче емоційної близькості, прийняття, розуміння.🫂
Відчувається, що Саша не хоче стати копією своєї мами, і в той час розуміє її біль і причину того, чому мама так себе поводить.
Лінія кохання для мене видалась короткою і нерозвиненою. Дуже б хотілося більше знати про відносини Асі і Сергія. Адже тільки-но завязалися такі щирі і теплі відносини, як тут війна... Можливо, авторка планує продовження...😉
Єдиний мінус для мене, то деякі герої здалися зайвими у книзі. Тобто зовсім не зрозуміла їхню роль в історії.
В цілому гарна книга! Хто любить прозу про внутрішні конфлікти, то вам сюди!
August 6, 2024
Гарно те, шо читаєш про Харків і його відомі місцини, про людей з новин, про людей - творців які теж наші місцеві харківʼяни.
Трохи потішило те, як героїня наважується на несподівані дії і ще будує на цьому цілу філософію. Ну і що якісь персонажі занадто докладно прописані - прям до деталей, а якісь - зовсім трохи. Цитати гарні, запамʼятовуються.
Загалом дуже добре, цікаво тільки які відомі прізвища ховаються за героями.
Трохи потішило те, як героїня наважується на несподівані дії і ще будує на цьому цілу філософію. Ну і що якісь персонажі занадто докладно прописані - прям до деталей, а якісь - зовсім трохи. Цитати гарні, запамʼятовуються.
Загалом дуже добре, цікаво тільки які відомі прізвища ховаються за героями.
February 6, 2026
"Дуже часто люди мріють про те, що їм насправді не потрібно. Роками женуться за примарним, не помічаючи найголовнішого: усе, що їм треба, у них уже є. Або ще варіант: те, що треба, - в іншому боці".
📚 «Бажання хибні, бажання справжні»
✍️ Яна Вовк
🖨️ Видавництво «Богдан», 2023
🗒️ 288 сторінок
Це роман про звичайних людей, які в певний момент життя опиняються на межі — між очікуваннями й реальністю, між нав’язаними ролями та власними справжніми бажаннями.
Події розгортаються на Харківщині, переважно в Харкові, за пів року до повномасштабного вторгнення у ще «мирному» часі, але який уже наповнений внутрішньою тривогою.
У центрі історії — молода журналістка Ася Горобець. Вона намагається врятувати подругу, яка опиняється в психіатричній лікарні через відчайдушний вчинок — бажання будь-що привернути увагу чоловіка. Подруга пропонує Асі взяти в нього інтерв’ю, але та відмовляється. Втім, життя вперто зводить їх разом, і ця зустріч стає лише початком складного ланцюжка подій.
Для мене це — багатошаровий психологічний роман, який зачіпає дуже багато тем!
Читається легко та захопливо: десь усміхаєшся, десь стискається серце, а увага постійно тримається на героях і їхніх рішеннях. Героям книги справді співпереживаєш.
І водночас — це чудова пожива для власних роздумів: чи живемо ми своє життя?
Чи бажання, до яких прагнемо, — наші, а не нав’язані суспільством, родиною, страхами?
Книга піднімає теми самотності, материнства й батьківської відповідальності, свободи вибору, тілесних і психологічних обмежень, прийняття себе та іншого, а ще — болісної потреби бути почутим і потрібним.
Ася — розлучена жінка, яка крутиться, як білка в колесі. Вона сама виховує доньку Сашу, але між ними — емоційна прірва. Дитині не вистачає материнської теплоти й відвертості, а Асі складно цю стіну подолати.
Сергій — чоловік, який живе сам. Його робота ніби створена для холостяцького життя, але чи справді це усвідомлений вибір — питання відкрите.
Василь — хлопець з інвалідністю, прикутий до візка й повністю залежний від сторонньої допомоги. Його стосунки зі старшим братом Романом болючі й напружені, бо Роман "нормальний", він живе повноцінним життям.
Лада Львівна — окрема любов ❤️
Мудра, тонка, уважна. Я зловила себе на думці, що щоразу чекала її появи на сторінках. Її розмови з Асею були як справжні маленькі терапевтичні паузи.
Денис, брат Асі, — хороша людина, але надто закохана у свободу. Він не поспішає брати відповідальність і пов’язувати життя з однією жінкою, обираючи легкість замість постійності.
Персонажів у книзі значно більше, але мені хотілося зупинитися саме на цих)
І окремо — післямова. Вона довела мене до сліз 🥹❤️🩹
Читати, що сталося з героями пізніше, було важко..
Щиро рекомендую звернути увагу на цю книгу, якщо вам близькі психологічні, життєві історії про людей і їхні вибори.
Роман справді напрочуд цікавий і залишає після себе довгий післясмак ☺️
P.S. хотілося б написати більше, але думки сплутані...
~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
📝 Іноді ми потрапляємо у пастку своїх очікувань і будуємо модель бажаного, не співвідносячи її з тим, що можемо прийняти від життя і яку ціну за те покласти...
📝 Ми іноді й не здогадуємося, що насправді рухає нами.
📝 Питання справедливості завжди було складним. Кожен пояснює собі ті чи інші події так, як зручно йому на той момент.
📝 Із віком починаєш розуміти, що найцінніше в житті - час. І з кожним роком час летить швидше і швидше. Його не вистачає на все заплановане, його не вистачає й на те, що взагалі планувати не треба...
📝 Не діли світ на чорне і біле. Усе навколо - сіре. І тільки ми додаємо йому тих чи інших барв.
📝 Заради емоцій люди йдуть як на подвиг, так і на злочин.
📝 На жалість і співчуття люди набагато щедріші, ніж на щиру радість за чиїсь успіхи.
📝 Там, де починаються чималі гроші, закінчується дружба, навіть перевірена роками спільних випробувань...
📝 Головний ресурс самої людини - всередині неї. Це її саморозвиток. А головний ресурс навколо - люди. Не гроші, не влада, не діаманти чи витвори мистецтва, а люди, які можуть тебе підтримати раніше, ніж ти встигнеш упасти. Якщо поруч із тобою сьогодні є хоч одна така людина - ти щаслива.
📝 Усі ми порядні лише ситуативно. В кожному із нас живе і герой, і сволота. Питання, кому частіше ми надаємо право голосу.
📝 Я казав про людей, які можуть підтримати тебе. Саме тебе. Незалежно від твоїх чи їхніх моральних набутків. Іноді людина, від якої найменше за все очікуєш допомоги, рятує тебе і не просить нічого натомість.
📝 Ми не знаємо, коли і від чого помремо. Те чого прагнемо, може нас знищити, а те, що нам потрібно, - часто поруч, і ми не помічаємо цього.
📝 Ми завжди женемося за тим, що попереду, забуваючи насолоджуватися тим, що є тепер.
📚 «Бажання хибні, бажання справжні»
✍️ Яна Вовк
🖨️ Видавництво «Богдан», 2023
🗒️ 288 сторінок
Це роман про звичайних людей, які в певний момент життя опиняються на межі — між очікуваннями й реальністю, між нав’язаними ролями та власними справжніми бажаннями.
Події розгортаються на Харківщині, переважно в Харкові, за пів року до повномасштабного вторгнення у ще «мирному» часі, але який уже наповнений внутрішньою тривогою.
У центрі історії — молода журналістка Ася Горобець. Вона намагається врятувати подругу, яка опиняється в психіатричній лікарні через відчайдушний вчинок — бажання будь-що привернути увагу чоловіка. Подруга пропонує Асі взяти в нього інтерв’ю, але та відмовляється. Втім, життя вперто зводить їх разом, і ця зустріч стає лише початком складного ланцюжка подій.
Для мене це — багатошаровий психологічний роман, який зачіпає дуже багато тем!
Читається легко та захопливо: десь усміхаєшся, десь стискається серце, а увага постійно тримається на героях і їхніх рішеннях. Героям книги справді співпереживаєш.
І водночас — це чудова пожива для власних роздумів: чи живемо ми своє життя?
Чи бажання, до яких прагнемо, — наші, а не нав’язані суспільством, родиною, страхами?
Книга піднімає теми самотності, материнства й батьківської відповідальності, свободи вибору, тілесних і психологічних обмежень, прийняття себе та іншого, а ще — болісної потреби бути почутим і потрібним.
Ася — розлучена жінка, яка крутиться, як білка в колесі. Вона сама виховує доньку Сашу, але між ними — емоційна прірва. Дитині не вистачає материнської теплоти й відвертості, а Асі складно цю стіну подолати.
Сергій — чоловік, який живе сам. Його робота ніби створена для холостяцького життя, але чи справді це усвідомлений вибір — питання відкрите.
Василь — хлопець з інвалідністю, прикутий до візка й повністю залежний від сторонньої допомоги. Його стосунки зі старшим братом Романом болючі й напружені, бо Роман "нормальний", він живе повноцінним життям.
Лада Львівна — окрема любов ❤️
Мудра, тонка, уважна. Я зловила себе на думці, що щоразу чекала її появи на сторінках. Її розмови з Асею були як справжні маленькі терапевтичні паузи.
Денис, брат Асі, — хороша людина, але надто закохана у свободу. Він не поспішає брати відповідальність і пов’язувати життя з однією жінкою, обираючи легкість замість постійності.
Персонажів у книзі значно більше, але мені хотілося зупинитися саме на цих)
І окремо — післямова. Вона довела мене до сліз 🥹❤️🩹
Читати, що сталося з героями пізніше, було важко..
Щиро рекомендую звернути увагу на цю книгу, якщо вам близькі психологічні, життєві історії про людей і їхні вибори.
Роман справді напрочуд цікавий і залишає після себе довгий післясмак ☺️
P.S. хотілося б написати більше, але думки сплутані...
~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
📝 Іноді ми потрапляємо у пастку своїх очікувань і будуємо модель бажаного, не співвідносячи її з тим, що можемо прийняти від життя і яку ціну за те покласти...
📝 Ми іноді й не здогадуємося, що насправді рухає нами.
📝 Питання справедливості завжди було складним. Кожен пояснює собі ті чи інші події так, як зручно йому на той момент.
📝 Із віком починаєш розуміти, що найцінніше в житті - час. І з кожним роком час летить швидше і швидше. Його не вистачає на все заплановане, його не вистачає й на те, що взагалі планувати не треба...
📝 Не діли світ на чорне і біле. Усе навколо - сіре. І тільки ми додаємо йому тих чи інших барв.
📝 Заради емоцій люди йдуть як на подвиг, так і на злочин.
📝 На жалість і співчуття люди набагато щедріші, ніж на щиру радість за чиїсь успіхи.
📝 Там, де починаються чималі гроші, закінчується дружба, навіть перевірена роками спільних випробувань...
📝 Головний ресурс самої людини - всередині неї. Це її саморозвиток. А головний ресурс навколо - люди. Не гроші, не влада, не діаманти чи витвори мистецтва, а люди, які можуть тебе підтримати раніше, ніж ти встигнеш упасти. Якщо поруч із тобою сьогодні є хоч одна така людина - ти щаслива.
📝 Усі ми порядні лише ситуативно. В кожному із нас живе і герой, і сволота. Питання, кому частіше ми надаємо право голосу.
📝 Я казав про людей, які можуть підтримати тебе. Саме тебе. Незалежно від твоїх чи їхніх моральних набутків. Іноді людина, від якої найменше за все очікуєш допомоги, рятує тебе і не просить нічого натомість.
📝 Ми не знаємо, коли і від чого помремо. Те чого прагнемо, може нас знищити, а те, що нам потрібно, - часто поруч, і ми не помічаємо цього.
📝 Ми завжди женемося за тим, що попереду, забуваючи насолоджуватися тим, що є тепер.
February 7, 2026
Я ніколи не була в Харкові. Але після цієї книги у мене таке відчуття, ніби я пройшлася його вуличками, бачила зорі крізь купол обсерваторії та відчувала холодний подих вітру біля пам'ятника Шевченку.
Це історія, що відбувається за пів року до великої війни. У центрі сюжету — долі, що сплелися у вузол: батьки в селі під Харковом, де тато тримається за минуле; сама Ася з братом, що болісно будують своє теперішнє; та донька Асі, Саша, — те молоде покоління, яке гостро відчуває кожен розлом у родині.
Що мене особливо зачепило:
✨ Неідеальні, живі герої.
Ася — сильна жінка в гонитві за заробітком. Вона намагається дати доньці-підлітку «все необхідне», але водночас несвідомо позбавляє її найважливішого — простих обіймів та щирого спілкування. Це нагадування кожному з нас про те, як дітям потрібна наша присутність, а не лише наш успіх.
✨ Контрасти людських доль.
У книзі вражаюче показано, як по-різному ми проживаємо свій біль. Тут є Ніна, яка після смерті чоловіка втратила ґрунт під ногами, і Люся — приклад того, що можна мати «все», але залишатися вкрай нещасною.
Проте справжнім емоційним потрясінням стала лінія юнака зі СМА: його історія настільки щемка, що змушує миттєво переоцінити масштаб власних проблем.
✨ Кохання без фільтрів. Як легко прийняти за справжнє почуття блиск відомої людини і вперто не помічати «свого» чоловіка — брутального, надійного і турботливого.
Символом усієї книги для мене став «люк у стіні». Це не просто отвір у цеглі, це шлях до порятунку, довіри та об’єднання світів. Момент, коли стіни самотності нарешті руйнуються.
Головний висновок, який я винесла з цієї історії, авторка вклала в слова:
📌«Дуже часто люди мріють про те, що їм насправді не потрібно. Роками женуться за примарним, не помічаючи найголовнішого: усе, що їм треба, у них уже є. Або ще варіант: те, що треба, — в іншому боці».
Я вдячна авторці за можливість зазирнути в майбутнє героїв. Це дає те саме відчуття полегшення: коли світ навколо тріщить, «справжні» бажання допомагають знайти своїх людей, вчасно стати поряд і нарешті відчути точку опори.
Харків — місто-герой, місто-душа. Дякую Яні Вовк за це занурення. Тепер я точно знаю, куди поїду після нашої перемоги 🇺🇦
Це історія, що відбувається за пів року до великої війни. У центрі сюжету — долі, що сплелися у вузол: батьки в селі під Харковом, де тато тримається за минуле; сама Ася з братом, що болісно будують своє теперішнє; та донька Асі, Саша, — те молоде покоління, яке гостро відчуває кожен розлом у родині.
Що мене особливо зачепило:
✨ Неідеальні, живі герої.
Ася — сильна жінка в гонитві за заробітком. Вона намагається дати доньці-підлітку «все необхідне», але водночас несвідомо позбавляє її найважливішого — простих обіймів та щирого спілкування. Це нагадування кожному з нас про те, як дітям потрібна наша присутність, а не лише наш успіх.
✨ Контрасти людських доль.
У книзі вражаюче показано, як по-різному ми проживаємо свій біль. Тут є Ніна, яка після смерті чоловіка втратила ґрунт під ногами, і Люся — приклад того, що можна мати «все», але залишатися вкрай нещасною.
Проте справжнім емоційним потрясінням стала лінія юнака зі СМА: його історія настільки щемка, що змушує миттєво переоцінити масштаб власних проблем.
✨ Кохання без фільтрів. Як легко прийняти за справжнє почуття блиск відомої людини і вперто не помічати «свого» чоловіка — брутального, надійного і турботливого.
Символом усієї книги для мене став «люк у стіні». Це не просто отвір у цеглі, це шлях до порятунку, довіри та об’єднання світів. Момент, коли стіни самотності нарешті руйнуються.
Головний висновок, який я винесла з цієї історії, авторка вклала в слова:
📌«Дуже часто люди мріють про те, що їм насправді не потрібно. Роками женуться за примарним, не помічаючи найголовнішого: усе, що їм треба, у них уже є. Або ще варіант: те, що треба, — в іншому боці».
Я вдячна авторці за можливість зазирнути в майбутнє героїв. Це дає те саме відчуття полегшення: коли світ навколо тріщить, «справжні» бажання допомагають знайти своїх людей, вчасно стати поряд і нарешті відчути точку опори.
Харків — місто-герой, місто-душа. Дякую Яні Вовк за це занурення. Тепер я точно знаю, куди поїду після нашої перемоги 🇺🇦
March 11, 2026
🌷Завершила читати «Бажання хибні, бажання справжні» української авторки Яни Вовк🌸
і мені є що сказати ☺️
______________________________________________
«Мудрість - це коли ти не даєш втягти себе в хитку ситуацію або хоча б своєчасно виходиш із неї і дивишся на події осторонь. Тоді в тебе є час зважити свої слова та вчинки й віддати перевагу певному рішенню…»
______________________________________________
🥀Роман охоплює період за пів року до початку повномасштабного вторгнення.
У книзі ми читаємо історії про різних людей, про їх плани, мрії, бажання. В кожного героя своя думка, свій погляд на життя, свої проблеми.
Авторка висвітлює важливі соціальні питання: сприйняття людей з особливими потребами в соціумі, показує нам їхні страхи та переживання, звертає нашу увагу на вічну проблему «батьки-діти» та інше.
Читаючи цю книгу, я наче переживала все з героями, настільки близько до читача і майстерно вона написана. Хоч герої не завжди показують, що в них на душі, проте в їхніх діях, словах відчувається постійне переживання за майбутнє, адже звичне життя зовсім скоро зміниться назавжди🌸
Якщо коротко, то я взахваті від книги, дуже сподобалася мені😍
Тож, якщо хочете провести час з гарною книгою - моя щира рекомендація❤️
і мені є що сказати ☺️
______________________________________________
«Мудрість - це коли ти не даєш втягти себе в хитку ситуацію або хоча б своєчасно виходиш із неї і дивишся на події осторонь. Тоді в тебе є час зважити свої слова та вчинки й віддати перевагу певному рішенню…»
______________________________________________
🥀Роман охоплює період за пів року до початку повномасштабного вторгнення.
У книзі ми читаємо історії про різних людей, про їх плани, мрії, бажання. В кожного героя своя думка, свій погляд на життя, свої проблеми.
Авторка висвітлює важливі соціальні питання: сприйняття людей з особливими потребами в соціумі, показує нам їхні страхи та переживання, звертає нашу увагу на вічну проблему «батьки-діти» та інше.
Читаючи цю книгу, я наче переживала все з героями, настільки близько до читача і майстерно вона написана. Хоч герої не завжди показують, що в них на душі, проте в їхніх діях, словах відчувається постійне переживання за майбутнє, адже звичне життя зовсім скоро зміниться назавжди🌸
Якщо коротко, то я взахваті від книги, дуже сподобалася мені😍
Тож, якщо хочете провести час з гарною книгою - моя щира рекомендація❤️
March 10, 2024
Така собі мелодрамка, яка коливається між традиціями російських кіношних чотирьохсерійок ранніх нульових і агіткою «я піду в тро», після середини виписалась до мелодрамки читабельної, на початку зайвих персонажів і описів було набагато більше, а ідей чи сюжетності не простежувалось взагалі.
Displaying 1 - 9 of 9 reviews