Зоологічна екскурсія супермаркетом: Невідома історія відомих продуктів

by Леонід Горобець

Оселедець — це сардина, сардина — це анчоус, анчоус — це хамса, хамса — це кілька, кілька — це тюлька, тюлька — це шпроти, шпроти — це салака, а салака — це оселедець. А оселедець — це сардина…


Складно? Лише на перший погляд. Повірте, цей ряд має абсолютно логічне пояснення. У своїй новій книжці біолог Леонід Горобець пропонує нам прогулятись найближчим супермаркетом та дізнатися, чому у нашому кошику лежать свинина та креветки, а не, скажімо, мʼясо слонів чи мурена.


Яких тварин неможливо одомашнити і чому для цієї місії краще обрати гепарда, ніж гризлі (якщо дуже хочеться спробувати щось неможливе)? З якої риби роблять «крабові» палички, чому «

Genres: Nonfiction, Science, Biology, Ukrainian Literature

264 pages, Kindle Edition

Published August 17, 2022

Reviews

[Alina Rozhkova · Rating 5 out of 5]

Чудова книжка - незвичайний кут зору на те, кого ти купуєш в новусі і несеш додому смажити з томатною пастою. В автора легке і ненав'язливе, водночас дуже топове почуття гумору, а ще він класно малює (в книжці є його ілюстрації), і можливо готує (в книжці є фото страв, він запевняє, що приготованих власноруч).
Майже вголос сміялась в метро з транзитивних висновків, яка риба є якою рибою (оселедець - це сардина, а сардина - це анчоус). І додатковий бонус - автор дуже зневажає російського осетра.

[Evgen Novakovskyi]

ця книжка подарувала мені дивний перк: тепер можу навалювати в розмовах штуки типу А ТИ ЗНАЛА ЩО В МАГАЗАХ НЕМАЄ КАЧИНИХ ЯЄЦЬ, БО… або А ТИ ЗНАВ ЩО МАЙЖЕ ВСЯ РИБА В СУПЕРМАРКЕТАХ З ПАРАЗИТАМИ, ПРОСТО ВОНИ… 

до речі, останній розділ про паразитів майже перетворив мене на Говарда Г’юза з екранізації “Авіатора”, тепер я теж несамовито мию руки з милом після кожного контакту зі своїм собакеном, хоча здавалось куди вже несамовитіше. також намагаюсь суто на смак вирахувати відсоток свинцю в курячому бульйоні. спроби, звісно, марні, але ж побачене вже не розбачити, прочитане не розчитати. дякую, пане авторе, красно дякую!

в цілому, мені подобається куди прямує український наукпоп. віхолі — дяка, буду вивчати серію далі.

фан факт: у риб величезні голови, тому завжди вигідніше брати одну рибину на кілограм ніж дві по 0,5. ю а велкам.

[Igor · Rating 4 out of 5]

Легка, весела й дуже пізнавальна книжка. Особливо добре заходить починаючи з розділу про рибу. Як на мене, можна було опустити тему одомашнення тварин (для якої в будь-якому недостатньо кількох нещасних сторінок тексту) та більше зосередитись на кулінарній складовій, яку значно рідше висвітлюють у науково-популярній літературі.

[Vova · Rating 5 out of 5]

Читав і радувався, що у нас є Віхола. Раніше ж було два стула: або можна було почитати когось із-за кордону (що насправді ок, але перелік книжок про або із врахуванням нашого контексту був доволі обмежений), або якусь монографію типу «Етнолінгвокультурологічний аналіз купальських обрядових практик південно-західного Полісся в контексті регіонально-символічних параметрів і трансформації», яка може нести неймовірну наукову цінність (і бажання когось отримати свого кандидата наук), але популяризувати науку за їх допомогою не вдавалося. І тут з’явилась Віхола, яка дала платформу для талановитих науковців трансформувати свої знання в щось, що може читати якийсь Вова без наукової бази і думати: «оооо, як цікаво». Єдине, не знаю, що за диверсант всередині видавництва вирішив змінити гарнющі та стильні обкладинки перших видань на ці абсолютно безликі фотостокові нові, але, на щастя, хоча б ця книжка ще не встигла постраждати.

Але відгук не про видання, а про книжку. Дууууже ок. Написано класною читабельною мовою, і ще й гумор не заходив в конкуренцію з Дизель Шоу, за що окрема вдячність. Тепер я завжди, коли купую рибні консерви, дивлюсь на латинську назву в складі, бо насправді половина того, що написано - це чисто маркетинг. Плюс, я зрозумів, що ніколи не думав, чому в магазинах не купиш качині чи гусячі яйця, щоб можна було розвалити всіх на Пасху. Вері інтерестінг!

[Alex Bondarenko · Rating 4 out of 5]

В автора чудове почуття гумору, кілька разів засміявся при людях вголос. Загалом же, якщо на перший погляд може здатися, що глобально нічого нового ви не відкриваєте, ви здивуєтеся, як багато фактів із цієї книжки ви згодом будете згадувати в розмовах. А про їжу й продукти люди говорять, певне, що частіше, ніж про стосунки

[Anna Kushnir · Rating 4 out of 5]

Цікава книжка про їжу, а точніше її походження та види. Часто розповідається про речі, які є очевидними, але ти про це не задумувався. Типу чому ніде не продаються яйця качок?
Про види риб було багато і, як на мене (не любительки риби як продукту), досить душно.
Але книга подає інформацію з відмінним гумором, образно та навіть художньо. Чудовий варіант ненав'язливого наук-попу.

[Enotka · Rating 5 out of 5]

5 зірок з 5 можливих, але я б і шосту домалювала, якби можна було би)

Особлива подяка за розділ про шпроти і те, що ми насправді їмо, якщо їмо рибу. І за те, що я тепер знаю різницю між "отрутний" і "отруйний".

[Yurii Chereshnyk · Rating 3 out of 5]

Гарно написано. Нажаль крім кількох "цікавих фактів" ця книга в мені нічого не залишила. Але певен, що для підлітків та людей з гуманітарною освітою вона містить безліч відкриттів....

[Марія Кучеренко · Rating 5 out of 5]

Мені дуже сподобалось, не можу сказати, що це якесь ґрунтовне дослідження, але це цікава підбірка фактів!

[Liubov Peretiazhko · Rating 4 out of 5]

Цікаво й весело.

[Rita · Rating 4 out of 5]

Цікаво, загальнорозвиваюче, але ефекту вау не було) дізналась нове про про тваринництво та асортимент в магазинах.

[Taya · Rating 4 out of 5]

Непогана книжка, легко й розважливо написана.
Втім, доволі поверхнева, не розраховуйте отримати глибоких знань. Дещицю нового я таки довідалась з тексту, але більшість інформації здалась мені банальною й загальновідомою 🤷‍♀️

Можливо, це на фоні книжки Дж.Даймонда «Зброя, мікроби й харч», яку я читала раніше - там тема одомашнення тварин розглянута дуже детально (в «Зоологічній екскурсії супермаркетом» я отримала практично стислий переказ тих же самих тез і досліджень)

Але якщо ви далекі від теми, то сміливо читайте, вам скоріше за все буде цікаво.
Мені, наприклад, непогано зайшов розділ про рибу й морепродукти.

Книжка написана добре, тож можу радити 😄

[Karina · Rating 5 out of 5]

Коли взяла до рук книжку зооархеолога Леоніда Горобця, очікувала чергової науково-популярної праці про їжу. Натомість отримала блискуче інтердисциплінарне дослідження, яке поєднує культурну та матеріальну антропологію, історію повсякденності й зоологію в несподівано цілісний наратив - із жартами майже на кожній сторінці.

Як пескетаріанка, я мала певні побоювання щодо книги. Але Леонід Горобець знайшов унікальний тон. Гумор тут - не просто стилістичний прийом, а методологічний інструмент. Через іронію автор створює необхідну критичну дистанцію (це дозволило мені не думати про тварин як про їжу). Його фраза про те, що «наші предки шукали трупи великих тварин», - це не просто епатаж, а деконструкція романтизованого міфу про мисливців-збирачів, яка дозволяє подивитися на людську історію під іншим кутом.

Леонід Горобець ілюструє свою розповідь згадками про Аристотеля, Піфагора (вегетаріанець, який їв свинину), Боккаччо, біблійні наративи. Все це створює класичний культурний контекст і демонструють історичну глибину. Але поруч - алюзії на «Гаррі Поттера» та аналіз фламандського натюрморту. Ця стратегія дозволяє йому подолати розрив між високим і низьким, науковим і популярним. Мені подобається широкий кругозір автора (і пошукова робота), адже це, наприклад, дало йому змогу порівняти парадокс ідентичності свині з кораблем Тесея - і зробити багато інших дотепних паралелей.

Леонід Горобець спирається на теорію Джареда Даймонда про селективність одомашнення, але переосмислює її в культурологічному ключі. Якщо для Даймонда одомашнили менше 3% ссавців (вони мають відповідати шістьом вимогам, і їхня кількість ніколи не збільшиться), то Горобець показує одомашнення як культурний процес - включення тварин у символічну систему людини. Категорія «свійське» у нього постає не біологічною, а культурною: процес одомашнення = процес соціалізації. Особливо це видно на прикладі коня.

Розділ про морепродукти - найкритичніший у книзі. На українському матеріалі (це важливо!) Горобець показує механізми семіотичного капіталізму. Перейменування риби - це не просто маркетинг, а створення нової реальності через мову. Множинність комерційних назв формує бодріярівську гіперреальність, у якій симулякр (назва) важливіший за референт (саму рибу). Почитайте - і ви самі здивуєтеся «ренеймінгу» риби у світі. Від цього голова йде обертом :)

Візуальна цензура - відрізання голів риб - резонує з концепцією «absent referent» Керол Адамс. Ми споживаємо не тварину, а абстрактний продукт. Не пригадую точно, але автор, здається, звертав увагу на вигляд голів деяких риб, які потрапляють на прилавки вже безголовими.

Те, що автор сам працював у польових археологічних експедиціях, додає книжці етнографічної глибини й показує, як український досвід природно вплітається у глобальні процеси.

Рекомендую всім, хто цінує науку з іронією й культурну глибину в кожному жарті. Мені було весело й цікаво!

Критичні зауваження

При всій захопленості текстом, є два моменти, які мені здалися незручними. Розділ про рибу перевантажений латинськими назвами - розумію, що існування багатьох паралельних назв вимагало цього. І, як на мене, назви розділів дещо надто художні.

[Yevtymii Pnivchuk · Rating 5 out of 5]

_ 9/10 _

_ Я думав книжка буде про те, яких же чу-па-кабр пхають в консерви, ну й що після прочитання я перестану вживати більшість продуктів із супермаркетів. Як же сильно я помилявся😅.

_ Почнемо з того, що як і всі книжки з серії "Наукпоп" у Віхоли, ця є надзвичайно веселою, де більшість часу ти просто регочеш уголос. Вся інформація, як завжди, подається дуже динамічно й навіть постійні незнайомі назви з описами, більш-менш, відкладаються в пам'яті.

_ З цікавих моменів, які хочеться виділити:
- за рахунок того, що в Україні не так багато дорогої риби, здебільшо вона відповідає своїй назві й ціні, чого не можна сказати про європейські й американські ринки. Там цінник на одну й ту ж рибу під різними етикетками відрізняється в 7 разів, при тому що ціна залежить не так від смакових аспектів, як від кількості продукту на ринку (про користь взагалі мовчу, все це просто їжа, що не отрута, звісно😅);
- термічна обробка будь-якого м'яса (окрім зіпсутого), майже гарантує відсутність негативних наслідків;
- косерви не шкідливі й туди не пхають ніяких щурів, котів і собак - це просто не вигідно. Значно простіше й дешевше просто вирощувати тварин на фермах;
- до речі про ферми - більше половини риб на них і вирощують🤯;
- всі тварини, які вирощуються для споживання - гарантовано не вимруть, оскільки в цьому людство справді зацікавлене;

_ Ну й головний підсумок книжки, яким вона й закінчується: "Подекуди трапляються отруєння продуктами з магазину, проте зрідка. Основну шкоду ми можемо завдати самі собі надмірним споживанням хай навіть корисних продуктів. Притишмо апетит - і все буде добре. А на зекономлені кошти можна купувати книжки. Як то кажуть на касі: "Дякуємо за покупку!""

[Eugenia Kutaliova · Rating 4 out of 5]

Прочитала з інтересом і досить швидко, що для мене не дуже властиво, бо зазвичай я нонфікшн розтягую надовго - немає сюжету, я швидко втрачаю інтерес. Тут було цікаво. В книжці розповідається про зоологічну складову наших супермаркетів. І власне, чому супермаркети стали такими популярними. Чому в нас продається саме таке м’ясо і саме такі морепродукти. Пасаж про те, що оселедець - це оселедець, винесений в анотацію, але там розповідається ще багато про різних риб, як одних видають за інших, збільшуючи при цьому цінник в рази. Є розділи про паразитів і мух, як уникнути зараження і яких паразитів варто боятися, а яких ні. Це все влучно, дотепно, але без води і по суті.

[Tetiana Savchenko · Rating 4 out of 5]

Загалом немогана книжка, чекала її ще до виходу. Мені не зайшли розділи про одомашнення тварин і про всякі фу. По першому все і так знала, по другому аж занадто все зводиться до «як пощастить», але більше викликає відразу та навіює страх. Найцікавіший розділ про рибу.

Є питання до видавництва. Наскільки я розумію, політика в тому, щоб максимально зберегти стиль автора, але таке тупі помилки є. Коми можна було і пододавати там, де це потрібно, ніхто б від цього не вмер. І це не тільки в цій книзі, в інших ще гірше є проблеми. Сподіваюсь, що в подальшому це буде якось вирішуватись.

[Наталя Кош · Rating 5 out of 5]

Цікава книжка, яку було весело читати завдяки гумору автора.
Ілюстрація з рибами, що мешкають біля узбережжя Криму - найкраща.
Дізналась багато цікавого, особливо про риб, приємно провела час потрохи точачи матеріал у перервах між роботою. Найбільше, певно вразив факт про вилов риб, здатних жити до 250 років - отут прямо світ перевернувся в голові.
І дуже вдячна автору й редакторам за 22 сторінки зносок, бо на будь-яку тему, зачеплену в книзі можна почитати більше. Коротше, було весело і пізнавально, за нагоди куплю собі книжку і про еволюцію скелету.

[Олена · Rating 2 out of 5]

Певно це не моя книга або надто високі очікування після перегляду інтервʼю з автором.
Інтригуюча назва, цікава ідея, та було враження, що читаю шкільний реферат. Мені хотілось, щоб у кожній із тих зносочок було більше інформації, а не виключно джерела. Хотілось більшого заглиблення.
Мені дуже прикро, що не сподобалось

[Всево Поліщук · Rating 5 out of 5]

Чудова книжка про те, як жили і звідки взялися ті продукти, які в супермаркеті продаються в бляшанках, у вигляді ковбас чи в рибному-м'ясному-молочному відділах.
Навіть якщо ви не цікавилися зоологією, тепер зацікавитеся )
Пишучи свою книжку Фантастична історія української кухні, я мав за один із орієнтирів саме книгу Леоніда Горобця, легку, але насичену, місцями дуже веселу.

[Marie · Rating 5 out of 5]

Це було чудово. Перша книга від початку війни яка змогла мене затягнути, зважаючи що це наукпоп.
Автор доступно, без складних термінологій, з гарною долею гумору заново відкриває нам продукти тваринництва які здавалось би є звичними.

[Olga · Rating 4 out of 5]

приголомшливі історії про шлях задавалось би таких звичних продуктів через віки та тисячоліття. остання частина про паразитів мене цікавила менше, але частина про одомашнення тварин та ГМО були захопливими.

[Ulyana · Rating 4 out of 5]

Чула захоплені відгуки про цю книгу, і певно тому трохи розчарована. Не вистачило глибини. Це - побіжний огляд тем, без занурення в жодну. Напевно, якщо скористатись джерелами, які щедро наведені в книзі, то можна отримати грунтовно і багато інфо.

[nasti · Rating 5 out of 5]

Книга як консерви шпротів - ззовні не дуже, відкриваєш, а там салака і дуже смачна.

Цікаво і з гумором про рибу і мʼясо. Сміливо можна дарувати всім, навіть не любителям наук.

P.S. Є невелика ймовірність перейти на веганство після прочитання, але боби не можна там “душі людей”.

[Христина Лончина · Rating 5 out of 5]

Після прочитання цієї книжки, ви будете ретельніше вибирати продукти в супермаркеті (або ні🤣), особливо рибу (оце 90% 😁), я - так точно. Загалом автор і розповідає більше про ̶т̶е̶м̶н̶у̶ рибну сторону супермаркетів.

Однак давайте про все за порядком ⬇️

Книжка складається з чотирьох частин:
📖 у 1 - входження в тему, розповідь про супермаркет-музей та початок екскурсії;

📖 у 2 - все про м'ясо, точніше - одомашнення тварин, як люди почали їсти (або перестали) тих чи інших тварин і птахів, яким боком релігія до споживання м'яса та інші цікавинки;

📖 у 3 - дізнається, що таке трахіхти та як їх їсти 😁, а загалом це був для мене найцікавіший розділ, бо стільки інтересного й пізнавального про морепродукти я ще не читала!

📖 у 4 - про ̶р̶і̶з̶н̶у̶ ̶н̶е̶ч̶и̶с̶т̶ь̶ отруйних тварин, алергію, свинець у бульйонах, паразитів і ще багато інших "фе фе фе фе", включно з какашки-їжа та особливу приправу - час.

Отже, кому читати? Та всім! Бо, думаю, ми всі так чи інакше споживаємо їжу з супермаркетів, а туди потрапляє різне, але! Що варто зауважити - все-таки м'ясо та морепродукти старайтеся купляти саме в супермаркетах, а не на ринку, особливо стихійних, бо там біда (читайте - якась фігня точно попаде вам в організм 😅).

Мені було дуже цікаво, тому рекомендасьйон! Декілька цікавинок для вас залишаю в каруселі, загляньте!

[Sem · Rating 5 out of 5]

Відчуття приблизно такі ж як і від книг пана Коваленка, на які Горобець посилається - легко, інформативно, не всі жарти заходять і не всі розділи однаково цікаві. Але у підсумку це дуже приємний наукпоп, який можна потім перетягувати на веселі історії.

[Roman Yashchuk · Rating 4 out of 5]

Ґрунтовна робота, довгий список джерел, справжній гумор, як вже неодноразово відмічали.
Особисто мені не вистачило завершеності, бо враження після прочитання останнього розділу - "продовження в наступному номері".
Подяка авторові за зібрання цікавих фактів в цікавому викладенні.

[Ania · Rating 4 out of 5]

Цікава книга! Автор - гарний оповідач, без роздумів підписалася на його блог!
Зняла зірочку через перенасичення інформацією про одомашнення тварин, але то дрібниці.

[Viktor Rak · Rating 5 out of 5]

Інформація корисна, подана цікаво та з гумором

[Mariia Lyshen · Rating 3 out of 5]

Були хіханькі, були хаханьки, був сальмонельоз

[Bogdana Parkhomchuk · Rating 4 out of 5]

Цікаво, пізнавально і з гумором! Прочитано за день :)