What do you think?
Rate this book
Вогнем і мечем: Роман: У 2 т: Т. 2
Роман "Вогнем і мечем" є першою частиною славетної трилогії лауреата Нобелівської премії Генрика Сенкевича, написаної на історичному матеріалі XVII століття. У творі змальовано національно-визвольну боротьбу українського народу під проводом Богдана Хмельницького проти польсько-шляхетського панування.
499 pages, Kindle Edition
Published January 18, 2016
1 person is currently reading
5 people want to read
About the author
Генрик Сенкевич
51 books6 followersHenryk Sienkiewicz
Польша, 5.5.1846 - 15.11.1916
Польский писатель, автор ряда исторических романов, лауреат Нобелевской премии.
Родился в городке Воля Окжейска, учился в Варшавском университете. В 1870 году устроился на работу в газету, с 1876 по 1878 год путешествовал по США в качестве специального корреспондента. В восьмидесятых годах обратился к литературе: его перу принадлежат широко известные исторические романы "Огнем и мечом", "Потоп", "Пан Володыевский", "Камо грядеши". В 1905 году за вклад в мировую литературу был удостоен Нобелевской премии. В 1896 году Сенкевича избрали членом-корреспондентом петербургской Академии наук, а в 1914 году он стал почетным академиком.
Польша, 5.5.1846 - 15.11.1916
Польский писатель, автор ряда исторических романов, лауреат Нобелевской премии.
Родился в городке Воля Окжейска, учился в Варшавском университете. В 1870 году устроился на работу в газету, с 1876 по 1878 год путешествовал по США в качестве специального корреспондента. В восьмидесятых годах обратился к литературе: его перу принадлежат широко известные исторические романы "Огнем и мечом", "Потоп", "Пан Володыевский", "Камо грядеши". В 1905 году за вклад в мировую литературу был удостоен Нобелевской премии. В 1896 году Сенкевича избрали членом-корреспондентом петербургской Академии наук, а в 1914 году он стал почетным академиком.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 of 1 review
July 28, 2024
Це було нудно.
Персонажі не мають розвитку. У них просто не виникає причини змінюватися і докладати особливих зусилль, бо у них і так все виходить з першого разу. Це робить персонажів схожими не на симулякри людей, які долають перешкоди попри свої вади, а на автоматонів з парку розваг, котрі рухають своїми шарнірними кінцівками по заздалегідь заданий траєкторії. На всю книгу був аж один персонаж схожий на живу людину, але часу йому майже й не приділено. Жіночих персонажів тут взагалі всього двоє і у них на двох мабуть реплік 15, не кажучи вже про власну арку персонажа, бо такої честі і головний герой не удостоївся.
Напруга відсутня. Це книга про війну і персонажі часто потрапляють в небезпечні ситуації, але завжди виходять сухими з води. Проти одного чувака вийшло 30 татар? І шо? Він може ніколи й не вправлявся з шаблею, але в тексті написано що він може їх перемогти і вижити щоб про це розповісти, тож вороги розлітається, як і було написано в сценарії який їм роздав.. хто там сценарії безіменній масовці роздає? Може подібне було крутим на рубежі двадцятого і дев'ятнадцятого століть але зараз це виглядає занадто наївно і, так, нудно.
Окрема хохма це те, як автор висвітлює сприйняття шляхтичами бунту. Одному з персонажів було вкладено в вуста отакі слова: "Чи не краще б кожному з цих негідників сидіти вдома та панщину мирно відробляти? Хіба ми винні, що Господь Бог нас шляхтою сотворив, а їх хамами і звелів нам коритися?" Подібні тези різними словами часто зустрічались то тут, то там. І я постійно ловив себе на думці, що дуже зручно використовувати Бога як виправдання для нав'язування комусь своєї над ним влади. Особливо коли народився паном, нащадком тих, хто вогнем і мечем нав'язав комусь роль хамів.
Як на мене єдине варте уваги в цій книзі — стилістика. Персонажі говорять ніби вони справді жили в 17 сторіччі. В решті аспектів це дуже слабка робота й історичність не робить її кращою. Зокрема й тому, що багато відтінків тексту додано згідно з суб'єктивним баченням автора, який навіть не намагався помислити над тим, що до бунту людей штовхає явно не хороше життя. Іноді він бував близький до подібної думки, але все-одно не зміг він в цьому тексті повністю вийти за орбіту свого імперіалістичного сприйняття.
Персонажі не мають розвитку. У них просто не виникає причини змінюватися і докладати особливих зусилль, бо у них і так все виходить з першого разу. Це робить персонажів схожими не на симулякри людей, які долають перешкоди попри свої вади, а на автоматонів з парку розваг, котрі рухають своїми шарнірними кінцівками по заздалегідь заданий траєкторії. На всю книгу був аж один персонаж схожий на живу людину, але часу йому майже й не приділено. Жіночих персонажів тут взагалі всього двоє і у них на двох мабуть реплік 15, не кажучи вже про власну арку персонажа, бо такої честі і головний герой не удостоївся.
Напруга відсутня. Це книга про війну і персонажі часто потрапляють в небезпечні ситуації, але завжди виходять сухими з води. Проти одного чувака вийшло 30 татар? І шо? Він може ніколи й не вправлявся з шаблею, але в тексті написано що він може їх перемогти і вижити щоб про це розповісти, тож вороги розлітається, як і було написано в сценарії який їм роздав.. хто там сценарії безіменній масовці роздає? Може подібне було крутим на рубежі двадцятого і дев'ятнадцятого століть але зараз це виглядає занадто наївно і, так, нудно.
Окрема хохма це те, як автор висвітлює сприйняття шляхтичами бунту. Одному з персонажів було вкладено в вуста отакі слова: "Чи не краще б кожному з цих негідників сидіти вдома та панщину мирно відробляти? Хіба ми винні, що Господь Бог нас шляхтою сотворив, а їх хамами і звелів нам коритися?" Подібні тези різними словами часто зустрічались то тут, то там. І я постійно ловив себе на думці, що дуже зручно використовувати Бога як виправдання для нав'язування комусь своєї над ним влади. Особливо коли народився паном, нащадком тих, хто вогнем і мечем нав'язав комусь роль хамів.
Як на мене єдине варте уваги в цій книзі — стилістика. Персонажі говорять ніби вони справді жили в 17 сторіччі. В решті аспектів це дуже слабка робота й історичність не робить її кращою. Зокрема й тому, що багато відтінків тексту додано згідно з суб'єктивним баченням автора, який навіть не намагався помислити над тим, що до бунту людей штовхає явно не хороше життя. Іноді він бував близький до подібної думки, але все-одно не зміг він в цьому тексті повністю вийти за орбіту свого імперіалістичного сприйняття.
Displaying 1 of 1 review