Військові злочини проти жінок

by Rafael Grugman, Рафаель Гругман

Чому скоюються військові злочини проти жінок? Що відбувається під час тривалих бойових дій, коли в суспільстві порушується демографічний баланс, а мільйони жінок і чоловіків стають самотніми? Багато чого траплялося на окупованих територіях і фронтах Другої світової війни: п’яний розгул і безладні статеві зв’язки, солдатські борделі, масові вбивства і групові зґвалтування. Після 1945 року деякий час здавалося, що людство здобуло жорстокий урок і подібні злочини більше ніколи не повторяться. Але настав рік 2022, найтрагічніший в післявоєнній європейській історії. Онуки тих, хто наприкінці Другої світової мародерствував, убивав і ґвалтував у Берліні, Будапешті, Відні та Кенігсберзі почали чинити те саме у Бучі, Маріуполі, Херсоні та іншіх українських містах.

Чому це сталося? Історія нічому не вчить народи, якщо безкарними залишаються злочини минулого. І злочини проти людяності, скоєні путінською Росією в Україні, ще один доказ тому. Саме цьому присвячена книжка американо-українського письменника й публіциста Рафаеля Гругмана.

Genres: History

272 pages, Hardcover

Published January 1, 2023

About the author

Rafael Abramovich Grugman is a Russian and Ukrainian writer, journalist, engineer, programmer and college educator.

Russian profile: Рафаил Гругман and Рафаэль Гругман

Ukrainian profile: Рафаель Гругман

Reviews

[OKSANA ATAMANIUK · Rating 4 out of 5]

"Військові злочини проти жінок"
Рафаель Гругман
Видавництво Фабула, 2023
⠀
Цитати:
⠀
"Навесні і влітку 1945 року «визволителі» не щадили ні німкень, ні польок, ні вивезених на роботу до Німеччини співвітчизниць. У цьому різношерстому натовпі, яким була Червона армія наприкінці Другої світової, ніби прокинулися інстинкти первісних завойовників. Першими здійснювали «відплату» накачані горілкою штрафні батальйони, «відзначалися» на ниві злочинів на сексуальному ґрунті й регулярні частини: танкісти, кавалеристи, тилові підрозділи і, звісна річ, - офіцерський корпус. Дуже часто ґвалтівники виявлялися настільки п'яними, що коли справа доходила до статевого акту, вони вже були не в змозі його здійснити, і тоді в хід ішли підручні засоби - найчастіше це була порожня пляшка. Понівечені жінки гинули
від кровотеч, а ті, яким пощастило вижити, назавжди позбавлялися можливості завагітніти. Факти масового зґвалтування жінок, яких примусово вивезли під час війни на роботу до Німеччини, рішуче перекреслюють незграбні спроби виправдати зґвалтування німкень помстою за злочини гітлерівців на окупованій території СРСР. Кому, власне, мстилися червоноармійці, ґвалтуючи співвітчизниць - українок, білорусок, росіянок?"
⠀
Про книжку:
⠀
"Чому скоюються військові злочини проти жінок? Що відбувається під час тривалих бойових дій, коли в суспільстві порушується демографічний баланс, а мільйони жінок і чоловіків стають самотніми? Багато чого траплялося на окупованих територіях і фронтах Другої світової війни: п’яний розгул і безладні статеві зв’язки, солдатські борделі, масові вбивства і групові зґвалтування. Після 1945 року деякий час здавалося, що людство здобуло жорстокий урок і подібні злочини більше ніколи не повторяться. Але настав рік 2022, найтрагічніший в післявоєнній європейській історії. Онуки тих, хто наприкінці Другої світової мародерствував, убивав і ґвалтував у Берліні, Будапешті, Відні та Кенігсберзі почали чинити те саме у Бучі, Маріуполі, Херсоні та іншіх українських містах.
Чому це сталося? Історія нічому не вчить народи, якщо безкарними залишаються злочини минулого."
⠀
#примхливачитака

[Yaryna Zhukorska · Rating 5 out of 5]

Публіцистика, більшістю про Другу світову, але і з згадками про інші збройні конфлікти - колишня Югославія, Руанда, Афганістан, Чечня, і звичайно ж, Україна.
Все зводиться до того, що відбувається в Україні.

Її можна читати лише з перервами.
І ти читаєш сторінку за сторінкою…

Більше писати не буду, скажу одним словом.
Варто.

Непокаране зло повертається ЗАВЖДИ (с).
Тому не особливо доводиться дивуватися тому, що загарбники вчиняють в Україні.

P.S. І повторю те, що я писала й казала вже не раз.
Людина - найстрашніша істота на Землі.
І боятися треба живих, а не мертвих, і людей, а на собак.

[Mitri Laatvala · Rating 5 out of 5]

Складна але дуже пізнавальна книга. Спочатку читається доволі важко, бо постійно про згвалтування, і щоб воно не засідало в голові неможливо. Розповідається як асвабадітєлі рухались зі сходу до Берліна і які історії їх супроводжували. Спочатку на українській і білоруському фронтах звільнені села грабувались а жінки різного віку гвалтували бо ж ті були під німецькою окупацією. В Польщі ,Румунії , Угорщині теж гвалтували, адже ані пасобнікі фашистав. В Югославії гвалтували, ну ета ж вайна, ну пабаливалісь с женщінамі, ані ж прашлі тищю кілометрав асвабадів вас от нємцев - так казав сталін. В Прусії, Сілезії і Помераніі нещадно вбивали, жорстоко гвалтували і вивозили на Сибір, бо вже був договір з країнами опору що ті території відійдуть ссср. То ж з гори була команда очистити територію теперішньої калінінградськоі області від етносу бо туди заселять рускіх з глубінкі. І це було зроблено дуже ефективно, бо до приходу савецкай армії там проживало 2.2 мільйонів німців, а лишилося менше 200 тисяч, але і з ними розібралися. Про територію Німеччини окрема історія, там ж асвабадітєлі мстили по повній. Хоч і на попередніх територіях зустрічалися випадки ґвалту дітей і бабусь 80-річних, тут випадки зґвалтувань однієї жінки були по 50-100 на день, і це тривало тижнями. Якшо савєти вже були на підпитку і до сексу були не годні то гвалтували підручними засобами, пляшками, палками, і це все майже безкарно. Якщо б влада захотіла то припинити то був СМЕРШ, який за добу міг навести порядок , і часом робив такі показові покарання. Знаючи історії з Пруссії німці зі сходу почали тікати на захід. Підходячи до Берліну совєти часто зустрічали пусті села , бо людям не було на що надіятись. Некрасиві жінки думали що їх не захочуть солдати, ні не працювали. Старі думали, та кому вони потрібні, ні не працює, дівчата і хлопчики по 12 років чим завинили, може їх не чіпатимуть, і тут мимо. Отаку історію ми маємо розуміти про окупацію території росіянами. В німців був інший підхід. Вони везли з собою польовий бордель, і не простий а багаторівневий. Для офіцерів окремі арійки, для солдат інші, можуть бути фолькдойчі, тобто з німецьким корінням але жителі тих країв які вони захопили. Для союзників , тобто румунів, італійців, угорців ще інша каста - там вже не було таких умов що має бути арійка, тому набирали і єврейок в словʼянок. І хоч ці заборони поширювалися на всіх німців, проте траплялись випадки коли німці закохувалися і проводили час з словʼянками, проте до офіційних шлюбів це не могло дійти бо заборона ідеології. В США теж були польові борделі, і жриці заробляли дуже непогані гроші на цьому. З такими грошима могли за місяць назбирати на скромну квартиру, а днів за 5 на машину. Вернемося ще до жінок в армії. Так німці цього не практикували адже діяли за правилом 3К( дім, діти,церква). Совєти ж мали недостачу людей ше з часів Голодомору, розкуркулення і висилок, тому жінка в армії це було нормально. Але ставились до них там по савєцки - ти маєш розраджувати чооовіків у всіх планах. Так і починалися сексуальні домагання, старші за званням змушували до інтиму, а в разі незгоди відправляли на гарячі точки. Ця слава зайшла так далеко що навіть після перемоги вертаючись в рідні села в міста жінок обзивали армійськими підстилками і всіх без розбору . Випадок : одна учасниця вернулась додому , побула пару днів , мати зібрала їй сумку і каже іди звідси бо в сімʼї ще є дві дочки і не треба щоб вони теж були підстилками. Істінна савєцкій чєлавєк, такую страну прасралі.

[книжкова дегустаторка · Rating 5 out of 5]

🙊«Злочини проти жінок під час війни» Рафаель Гругман

видавництво: Фабула, оцінення не є етичним

Боляче, моторошно, ненависно.

Все ж у мене є якась садистська схильність читати про жахливі речі проти людства і жінок, в цілому. Не скажу, що це мені подобається, але це вкотре нагадує мені про те хто є хто, і як ті, хто находився зі сторони сили, пригнічували тих, хто був з іншої (розуміти у значенні «чоловік-жінка»).

«Будь-яка війна - це війна проти жінок».

Робота Гругмана – це переосмислення та збірка звірств проти жінок/дітей/старих, в загальному – проти людства. Вона зачіпає тіньову сторону найбільших війн ХХ-ХХІ століття, всі жахіття, які пережили звичайні люди, працівниці публічних будинків, а також рядові солдати жіночої статі червоної армії.

Ця робота не така моторошна у своїх відвертостях, як «У війни не жіноче обличчя» Алексієвич, але вона жахає своїми механічними фактами та статистикою. При читанні час від часу у мене виникало бажання закрити книгу і більше ніколи не відкривати, бо певні речі неможливо було зносити і взагалі розуміти.

Але попри все цю книгу потрібно читати, такі теми потрібно підіймати і ні в якому разі не забувати та не замовчувати. Бо забуття може призвести тільки до самоствердження злочинців, що, в принципі, і відбувається протягом людської історії. Описані в книзі злочини є не тільки проти жінок, вони є проти людства, минулого та майбутнього. Не хочу наводити моторошні факти із книги, оскільки не вважаю це запотрібним у відгуку, та й були і будуть окремі пости, але все ж хочу наголосити на своїх емоціях. Ця книга не залишила мене байдужою, вона наповнила ненавистю та нагадала, що переможці часто надягають маски.

Раджу всім до читання, але зважайте на витримку своєї психіки та готовності до жахів нашої з вами реальності.

#дегустація

[witivisi · Rating 1 out of 5]

1. книжка написана російською та перекладана українською самим автором, що не вказано ні на сайті видавництва, ні у вихідних даних книжки.

2. також автор звеличує до небес американське правосуддя та каже, що американські солдати військові злочини проти жінок під час Другої Світової не вчиняли. Така вибірковість підважує та ставить під сумнів будь-що викладене в цій книжці.

[Ihor Kolesnyk · Rating 4 out of 5]

Дуже важка книга із тої категорії книжок, які слід брати до рук, коли є ресурс і збалансований ритм життя.

[Natali Shobotenko · Rating 1 out of 5]

Книга не виглядає достовірною, так як лише мала частина наведених тверджень має джерела. Автор постійно пригає з одного на інше, відсутній системний підхід. Це більше схоже на велику статтю у вікіпедії, ніж науково-популярну книгу. Шкода, що така тема не отримала гідної реалізації.