What do you think?
Rate this book
Містичний роман #2
Помста
Роман «Помста» виступає продовженням містичного твору київського письменника Олександра Анатолійовича Скорохода «Наречена» та разом з ним складає дилогію, тобто пов'язаний єдністю єдиного задуму, спільністю головних героїв, розгортається на тлі певної історичної епохи та етнічної місцевості, при тому вирізняється своєю сюжетно-композиційною лінією.
Залишаючись вірним самому собі, тобто сповідаючи власні принципи і переконання, автор багато розмірковує про добро і зло, правду і кривду, справделивість і несправедливість, мужність і боягузтво, любов і ненависть, щирість і підступність, що, окрім фантасмагоричності сюжету дає «Помсті» ще й філософський та психологічний присмак. Ба більше! Сам життєвий досвід автора, помножений на його літературні здібності та палке бажання засобами красного письменства бути максимально у пригоді людям, чітко проглядається на кожній сторінці.
Залишаючись вірним самому собі, тобто сповідаючи власні принципи і переконання, автор багато розмірковує про добро і зло, правду і кривду, справделивість і несправедливість, мужність і боягузтво, любов і ненависть, щирість і підступність, що, окрім фантасмагоричності сюжету дає «Помсті» ще й філософський та психологічний присмак. Ба більше! Сам життєвий досвід автора, помножений на його літературні здібності та палке бажання засобами красного письменства бути максимально у пригоді людям, чітко проглядається на кожній сторінці.
292 pages, Hardcover
Published January 1, 2023
14 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 6 of 6 reviews
January 15, 2024
5☆
Ця частина ще краща за попередню. Проста історія на перший погляд, але класно все реалізовано.
Рекомендую.
Ця частина ще краща за попередню. Проста історія на перший погляд, але класно все реалізовано.
Рекомендую.
January 5, 2024
«Ми гордо звемось людьми, що ладні власну голову покласти за свого ближнього та одне за одного»
⠀
«Помста» - це продовження книжки «Наречена». Обидва романи повʼязані між собою та становлять дилогію. У кожному з них прослідковується єдиний задум.
⠀
Книга написана у жанрі містичного роману, а в основу закладено українську міфологію та наші традиції й звичаї. Сам текст показує, що це наше, українське. У книзі багато фразеологізмів, які трапляються ледь не на кожній сторінці, а часом і не один, а 2-3 рази. Також сама мова насичена різними питомо українськими словами й зворотами. Тож якщо вам подобається щось таке - ця книга точно буде «ваша». Але для початку треба прочитати «Наречену», адже події в «Помсті» відбуваються власне після.
⠀
Головні герої книжки плавно перейшли з першої частини. Це Тарас, син Коваля; Даринка, його дружина, їхні діти, а також все ж ті злі сили - біси Рей та Харон. Однак цього разу на підмогу злій силі прийшов ще один їхній представник - Жерва. Так само прибуло й серед представників добра - новий священник та монахи (розбійники з попередньої частини, які стали на путь праведний). Отож героїв доволі багато, але загалом із багатьма з них ми вже знайомі, тож я не губилась в їхній кількості.
⠀
Щодо розвитку подій - мені сам сюжет нагадав трохи першу частину. Злі сили повернулись і вирішили помститися за свій програш жителям села Чудинці. І нічого кращого вони не придумали, як знову викрасти дітей коваля, але цього разу вже Тарасових сина й доньку. Тож сюжет мені трохи перегукувався, хоч, звісно, були в ньому й нові елементи та нові сюжетні повороти. Кінцівка доволі очевидна, оскільки, як ми знаємо, добро завжди перемагає зло. Але якою ціною?
⠀
Чомусь у книзі була дивна річ із віком героїв. Пристрасть виникала саме між героями, які не підходили одне одному по віку. Старша жінка вподобала молодого чоловіка, якого викрадала ще, коли він був дитиною. А молода юнка полюбила чоловіка віком, як її батько. Я спочатку подумала, що автор щось наплутав або ж я сама не уважно якось читала, але ні - в кінці з усім розібрались, не тільки я, а й самі герої.
⠀
Книга доволі динамічна. І за рахунок самого стилю тексту, який не складний, із достатньою кількістю діалогів, так і за рахунок коротких розділів, які читались швидко. Щоправда я б хотіла трішки менше динаміки та більше описів. Та чи не була б тоді книга нудна?
⠀
Книга сповнена різних пригод, скрутних обставин, в які потрапляють герої та які заважають їм подолати зло відразу й просто, героїчним вчинками, самопожертвою, та звісно, коханням.
⠀
У книзі центральною є боротьба добра та зла. Але також автор порушує й інші важливі питання: українська самобутність, пошук свого місця в світі; віра в Бога; самопожертва; вірність собі та своєму слову; батьківство тощо.
⠀
Хочу відзначити також оформлення книжки:
💚гарна обкладинка, яка перегукується з першою частиною;
💚є чорно-білі ілюстрації всередині книжки, навіть деколи розвороти;
💚якісний білий папір, щільний;
💚у кінці є добірка фразеологізмів від автора, які трапляються в самій книзі;
💚а також наприкінці є фотографії села Чудинивці, яке стало прототипом села Чудинці. Ці фото, думаю, і надихали автора на створення описів.
⠀
Книжка цікава й читається легко. Хороший роман для відпочинку та для занурення в українську міфологію, але мені сподобався трохи менше за «Наречену», бо не мав такої новизни вже, як перша частина.
⠀
«Помста» - це продовження книжки «Наречена». Обидва романи повʼязані між собою та становлять дилогію. У кожному з них прослідковується єдиний задум.
⠀
Книга написана у жанрі містичного роману, а в основу закладено українську міфологію та наші традиції й звичаї. Сам текст показує, що це наше, українське. У книзі багато фразеологізмів, які трапляються ледь не на кожній сторінці, а часом і не один, а 2-3 рази. Також сама мова насичена різними питомо українськими словами й зворотами. Тож якщо вам подобається щось таке - ця книга точно буде «ваша». Але для початку треба прочитати «Наречену», адже події в «Помсті» відбуваються власне після.
⠀
Головні герої книжки плавно перейшли з першої частини. Це Тарас, син Коваля; Даринка, його дружина, їхні діти, а також все ж ті злі сили - біси Рей та Харон. Однак цього разу на підмогу злій силі прийшов ще один їхній представник - Жерва. Так само прибуло й серед представників добра - новий священник та монахи (розбійники з попередньої частини, які стали на путь праведний). Отож героїв доволі багато, але загалом із багатьма з них ми вже знайомі, тож я не губилась в їхній кількості.
⠀
Щодо розвитку подій - мені сам сюжет нагадав трохи першу частину. Злі сили повернулись і вирішили помститися за свій програш жителям села Чудинці. І нічого кращого вони не придумали, як знову викрасти дітей коваля, але цього разу вже Тарасових сина й доньку. Тож сюжет мені трохи перегукувався, хоч, звісно, були в ньому й нові елементи та нові сюжетні повороти. Кінцівка доволі очевидна, оскільки, як ми знаємо, добро завжди перемагає зло. Але якою ціною?
⠀
Чомусь у книзі була дивна річ із віком героїв. Пристрасть виникала саме між героями, які не підходили одне одному по віку. Старша жінка вподобала молодого чоловіка, якого викрадала ще, коли він був дитиною. А молода юнка полюбила чоловіка віком, як її батько. Я спочатку подумала, що автор щось наплутав або ж я сама не уважно якось читала, але ні - в кінці з усім розібрались, не тільки я, а й самі герої.
⠀
Книга доволі динамічна. І за рахунок самого стилю тексту, який не складний, із достатньою кількістю діалогів, так і за рахунок коротких розділів, які читались швидко. Щоправда я б хотіла трішки менше динаміки та більше описів. Та чи не була б тоді книга нудна?
⠀
Книга сповнена різних пригод, скрутних обставин, в які потрапляють герої та які заважають їм подолати зло відразу й просто, героїчним вчинками, самопожертвою, та звісно, коханням.
⠀
У книзі центральною є боротьба добра та зла. Але також автор порушує й інші важливі питання: українська самобутність, пошук свого місця в світі; віра в Бога; самопожертва; вірність собі та своєму слову; батьківство тощо.
⠀
Хочу відзначити також оформлення книжки:
💚гарна обкладинка, яка перегукується з першою частиною;
💚є чорно-білі ілюстрації всередині книжки, навіть деколи розвороти;
💚якісний білий папір, щільний;
💚у кінці є добірка фразеологізмів від автора, які трапляються в самій книзі;
💚а також наприкінці є фотографії села Чудинивці, яке стало прототипом села Чудинці. Ці фото, думаю, і надихали автора на створення описів.
⠀
Книжка цікава й читається легко. Хороший роман для відпочинку та для занурення в українську міфологію, але мені сподобався трохи менше за «Наречену», бо не мав такої новизни вже, як перша частина.
December 30, 2023
Книга від якої тріпотало серденько від перших рядків до останньої крапки, очевидно що продовження історії " Наречена" змушувало читати затамувавши подих ,і знову впевнитися в тому що вона варта бути в шкільній програмі української літератури як сучасна класика, настільки автентична , атмосферна...
Я не буду навмисне переказувати зміст навіть своїми словами, бо там багато спойлерів , але мене справді вражає та глибина сенсів ,боротьба проти пітьми і в середині нас самих в першу чергу, бо світло завжди перемагає темряву хай би там які біси не блукали ....
Я щиро вражена тією натхненною роботою автора ,яку він доклав до свого твору , це безумовно підкорює ... щиро дякую, пане Олександр за прекрасні години читання на одному подиху!
Стільки емоцій, роздумів викликає цей містичний роман, звісно деякі моменти здаються трішки наївними , але ж ми читаємо саме містичний роман то все набуває свого сенсу, торкає, смішить , зворушує і викликає сироти по шкірі ...
Я не буду навмисне переказувати зміст навіть своїми словами, бо там багато спойлерів , але мене справді вражає та глибина сенсів ,боротьба проти пітьми і в середині нас самих в першу чергу, бо світло завжди перемагає темряву хай би там які біси не блукали ....
Я щиро вражена тією натхненною роботою автора ,яку він доклав до свого твору , це безумовно підкорює ... щиро дякую, пане Олександр за прекрасні години читання на одному подиху!
Стільки емоцій, роздумів викликає цей містичний роман, звісно деякі моменти здаються трішки наївними , але ж ми читаємо саме містичний роман то все набуває свого сенсу, торкає, смішить , зворушує і викликає сироти по шкірі ...
December 18, 2024
В "Помсті" і "Нареченій" дуже схожі сюжети. Нечисть знову викрадає дітей коваля з Чудинців. Старшому сину, Макару, вдалося вислизнути і виховуватися при монастирі, але доню Софію виховуватимуть і вчитимуть чорти у пеклі, як колись її маму Даринку.
Чорти готуються помститися жителям Чудинців за свою поразку в минулому, тож сім'ї коваля Тараса знову доведеться стати захист мешканців Чудинців.
Мабуть, цю книгу теж писали, як заготовку для екранізації, бо багато важливих подій подаються у ретроспективі, і це мене досить сильно заплутувало. Наприклад, в скрутній ситуації Макар, ні з того, ні з сього, тримає в рухах батіг пращурів, а про те, що його передав йому його батько, Тарас, ми взнаємо в наступному розділі.
Сильно мене здивувала любовна частина сюжету, бо ковалеві діти позакохувалися у набагато старших персонажів. Якщо між Макаром і Лідою ще було десь 10+ років різниці, то між Софією і отаманом щонайменше 33, і то за умови, що отаман з її батьком, Тарасом, однолітки, в чому я сумніваюся. 18-річна юнка та чернець 50+ (Тарасові було 18 років, коли вони з Даринкою одружилися, +8 років вони чекали первістка, між Макаром і Софією 7 років різниці, на момент розповіді Софії 18 років 18+8+7+18=51).
Не зрозуміло мені було також, як Софія могла протистояти Жерві, головному чорту, втративши всі свої потойбічні сили і ставши звичайною людиною.
Текст мені дуже важко читався. Знову було враження, ніби місцями перекладали з російської і то не дуже вдало: "Марійка подякувала хазяїв" (в оригіналі було "поблагодарила"?) та ін. Дуже багато повторів: "смердюче чавкотюче болото", "льодяниковий місяць", "клишонога паця" тощо. А "космічний прибулець", на мою думку, взагалі є недоречним, адже події відбуваються у давнину.
Загалом, книга мене розчарувала, сюжет динамічний, але заплутаний; почуття та дії персонажів спантеличували; текст дратував кількістю помилок та повторів.
Чорти готуються помститися жителям Чудинців за свою поразку в минулому, тож сім'ї коваля Тараса знову доведеться стати захист мешканців Чудинців.
Мабуть, цю книгу теж писали, як заготовку для екранізації, бо багато важливих подій подаються у ретроспективі, і це мене досить сильно заплутувало. Наприклад, в скрутній ситуації Макар, ні з того, ні з сього, тримає в рухах батіг пращурів, а про те, що його передав йому його батько, Тарас, ми взнаємо в наступному розділі.
Сильно мене здивувала любовна частина сюжету, бо ковалеві діти позакохувалися у набагато старших персонажів. Якщо між Макаром і Лідою ще було десь 10+ років різниці, то між Софією і отаманом щонайменше 33, і то за умови, що отаман з її батьком, Тарасом, однолітки, в чому я сумніваюся. 18-річна юнка та чернець 50+ (Тарасові було 18 років, коли вони з Даринкою одружилися, +8 років вони чекали первістка, між Макаром і Софією 7 років різниці, на момент розповіді Софії 18 років 18+8+7+18=51).
Не зрозуміло мені було також, як Софія могла протистояти Жерві, головному чорту, втративши всі свої потойбічні сили і ставши звичайною людиною.
Текст мені дуже важко читався. Знову було враження, ніби місцями перекладали з російської і то не дуже вдало: "Марійка подякувала хазяїв" (в оригіналі було "поблагодарила"?) та ін. Дуже багато повторів: "смердюче чавкотюче болото", "льодяниковий місяць", "клишонога паця" тощо. А "космічний прибулець", на мою думку, взагалі є недоречним, адже події відбуваються у давнину.
Загалом, книга мене розчарувала, сюжет динамічний, але заплутаний; почуття та дії персонажів спантеличували; текст дратував кількістю помилок та повторів.
July 1, 2024
Ця книга вже на голову вище від попередньої, тому що сама історія більш насичена подіями, кількістю персонажів (часом я плуталася через іх подвійні імена), нарешті переповнена описами та класним гумором. Ще й часто із римуванням. Чого вартують закликання на базарі!
1-шу і 2-гу частину книги читала із захопленням, але кінцівка дещо наївна, але все одно непогана.
І все ж таки знову більше підійде для дітей чи підлітків.
Я так розумію, що на нас чекає і книга 3.
А ще й екранізація.
Є ілюстрації та фото, але цього разу менше.
Повторно були різні часові лінії у героїв.
Деякі моменти чи слова трішки смішили чи дратували. Наприклад, цукрові вуста чоловіка 40+ і його майже голівудська посмішка, а він був розбійником і події відбувалися у далекому минулому.
Зацікавив льодяниковий місяць.
Приємно почути про населені пункти і Чернігівщини, і Волині.
Цікаво було більше дізнатися про ієрархію пекельних створінь.
І нарешті з’являються представники сил Добра.
Насмішило, як бідолашна мати батюшки застрягла на роки у якомусь селі через скаженого кнура.
Знову виникли запитання.
Яким чином людські діти, вихованці темних сил, могли бути могутнішими за них?
За чий рахунок жили осиротілі батьки, які не працювали?
З одного боку шкода, що хтось воскресав, а хтось навіки загинув, але так брутальніше і менше рожевих окулярів.
Також мені не вистачило ��агатогранного психологічного розкриття персонажів. Знову вони однобокі. Але тут у сюжеті, мабуть, важливі не самі герої, а їх вчинки.
І особисто я не є фанаткою релігійних притч і історій. Вважаю, що це ж знову момент віку.
Але ця книга точно вартує уваги і має свого читача.
Цікавитеся українськими народними історіями, духом, боротьбою Добра і Зла?
Тоді ця історія для вас!
1-шу і 2-гу частину книги читала із захопленням, але кінцівка дещо наївна, але все одно непогана.
І все ж таки знову більше підійде для дітей чи підлітків.
Я так розумію, що на нас чекає і книга 3.
А ще й екранізація.
Є ілюстрації та фото, але цього разу менше.
Повторно були різні часові лінії у героїв.
Деякі моменти чи слова трішки смішили чи дратували. Наприклад, цукрові вуста чоловіка 40+ і його майже голівудська посмішка, а він був розбійником і події відбувалися у далекому минулому.
Зацікавив льодяниковий місяць.
Приємно почути про населені пункти і Чернігівщини, і Волині.
Цікаво було більше дізнатися про ієрархію пекельних створінь.
І нарешті з’являються представники сил Добра.
Насмішило, як бідолашна мати батюшки застрягла на роки у якомусь селі через скаженого кнура.
Знову виникли запитання.
Яким чином людські діти, вихованці темних сил, могли бути могутнішими за них?
За чий рахунок жили осиротілі батьки, які не працювали?
З одного боку шкода, що хтось воскресав, а хтось навіки загинув, але так брутальніше і менше рожевих окулярів.
Також мені не вистачило ��агатогранного психологічного розкриття персонажів. Знову вони однобокі. Але тут у сюжеті, мабуть, важливі не самі герої, а їх вчинки.
І особисто я не є фанаткою релігійних притч і історій. Вважаю, що це ж знову момент віку.
Але ця книга точно вартує уваги і має свого читача.
Цікавитеся українськими народними історіями, духом, боротьбою Добра і Зла?
Тоді ця історія для вас!
June 14, 2025
Пострибаю по двох книжках одразу, бо вони фактично схожі.
Підліткові містичні трилери.
В обидвох книжках чорти приходять і викрадають дітей, замінюючи їх чортенятами.
Але в людей є сльози як очищення душі, свята вода і хрести.
Тобто твори попри подекуди хтонічну авторську фантазію — таки життєствердні. А фантазія тая широка: навмисно висмикую з контексту — дитині буде легше на тому світі; жертвування доброти у воду, про яке знає священник, тому нічого з цим не робить — то було жорстоко, на мою думку. При тому, що друга частина здалася трохи краще написаною.
Стиль максимально простий; при цьому читалося важкувато (особливо, перша частина), бо, мені здається, автор у дебютник намагався напхати так багато всього; зауважу, що обсяг книжок не назвеш великим; інколи враження було, що дивлюся телесеріал; здається, що легенди переповідають більш дозовано, однак, може, й помиляюсь; іноді проривався нервовий сміх, а від любовно поданих фразеологізмів у зносках, цитат із книжок і частих трьох крапок — звичайний. Розцінюю, як турботу про мене, бо часто забуваю деталі в книжках, а три крапки й цитатнички — як ностальгійні елементи. Та й загалом книжка атмосферна.
Підліткові містичні трилери.
В обидвох книжках чорти приходять і викрадають дітей, замінюючи їх чортенятами.
Але в людей є сльози як очищення душі, свята вода і хрести.
Тобто твори попри подекуди хтонічну авторську фантазію — таки життєствердні. А фантазія тая широка: навмисно висмикую з контексту — дитині буде легше на тому світі; жертвування доброти у воду, про яке знає священник, тому нічого з цим не робить — то було жорстоко, на мою думку. При тому, що друга частина здалася трохи краще написаною.
Стиль максимально простий; при цьому читалося важкувато (особливо, перша частина), бо, мені здається, автор у дебютник намагався напхати так багато всього; зауважу, що обсяг книжок не назвеш великим; інколи враження було, що дивлюся телесеріал; здається, що легенди переповідають більш дозовано, однак, може, й помиляюсь; іноді проривався нервовий сміх, а від любовно поданих фразеологізмів у зносках, цитат із книжок і частих трьох крапок — звичайний. Розцінюю, як турботу про мене, бо часто забуваю деталі в книжках, а три крапки й цитатнички — як ностальгійні елементи. Та й загалом книжка атмосферна.
Displaying 1 - 6 of 6 reviews