Жизнєнні історії

by Софія Мокій

— Шо, може, хочеш жизнєнну історію? — бабуся Ніла, яка лікує головний біль маленькою чарочкою коньяку, а застуду настоянкою прополісу, розпочинала розмову про своє життя.

Як шістнадцятирічною грузила німецькі бомби на аеродромі біля села, а після війни в саморобній куртці з німецького прапора вступила в технікум і стала найкращою студенткою. Як примерзла спиною до стіни обледенілого гуртожитку, крала дрова з військової частини, зупиняла поїзд пляшкою самогону і вчилася виживати у бідності. І як її життя змінила перша любов. Любов у листах.

Це історія всього покоління «воєнної молоді», яке зустрічає нас на ґанках стареньких хат і обіймає втомленими, старечими руками. Встигнути б почути всі їхні жизнєнні історії…

Genres: Ukrainian Literature, Ukraine

256 pages, Hardcover

First published January 1, 2024

About the author

Софія Мокій — письменниця, артлекторка. Народилася і виросла в Яремчі, сьогодні живе в Києві. Писала «щось» усе життя і нарешті це «щось» перетворилося на книжку. «Жизнєнні історії. Про буденне, любов і трохи солі» — письменницький дебют авторки.

Reviews

[Yulia Maleta · Rating 5 out of 5]

Вранці ми подивилися з донькою мультфільм «Коко» про важливість пам'яті про свій рід і померлих близьких. Доня перед тим згадувала дідуся, якого вже 3 роки як немає, а вона сумує й плаче час від часу. Я довго з нею говорили про те, що вони з бабусею живуть тепер у наших серцях і пам'яті, згадували теплі моменти і смішні ситуації.

А ввечері я взяла «Жизнєнні історії», в яких теж впізнавала свою бабусю і прабабусю. Це не цілісний роман, а справді історії, розказані рідними про своє життя, трохи впорядковані і охудожнені. Про Вінниччину і Прикарпаття, про пережиті голодомор, війну, бідність і тяжку працю. Про бажання жити краще і всі зусилля, які для цього доклалися. Про закоханість і заміжжя, роботу, дім і дітей. І сильну жінку, яка, попри всі труднощі, досягла чого прагнула.

Мене ця книжка зігріла і водночас змусила згадувати всі історії, які я чула від рідних про їхні дитинство, юність і життя загалом. Шкода, що я їх не записувала. Чи всі з них пам'ятаю? А нагадати вже немає кому...

💔

[Øleksandra Banina · Rating 3 out of 5]

тепла збірка з жизнєнними історіями, які цілком могла би розповідати і моя бабуся 💛

[Dima Katerusha · Rating 4 out of 5]

«Жизнєнні історії» — так називала свій життєвий досвід бабуся Ніла, по суті, головна героїня книги, про воєнне і післявоєнне життя якої ми дізнаємось з цієї книги.

Це власне дуже зворушливо, тому що книга біографічна (і лише трохи художня) і в кожному слові авторки відчувається її любов до бабусі.

Книга легенька, в ній є декілька цитат, які прям припали до душі.
Мені щоправда не вистачило. Може, якось швидко в кінці все розвилось і я не встиг зрозуміти, що вже кінець.

[Ganna Uliura · Rating 3 out of 5]

Питання, чому до жінки, яка уміє виживати, нам треба пробиратися через біографію її наймолодшої онуки? Пошукаємо відповідей в самій історії, розкладеної на два жіночі голоси.

Та Ніла і сама буцімто роздвоєна.

Неоніла, вона Ніна за документами. Святкувала день народження в грудні, коли її хрестили, а народилася на Покрова — а батьки справжню дату народження забули. Мала два прізвища. Студілко в дівоцтві: учениця сільської школи, (Голодомор), слухачка фармацевтичного училища в Вінниці, (нацистська окупація), студентка торгівельно-економічного технікуму, економістка за направленням у щойно недавно окупованій Совєтами Яремчі. Помер тато, чиє прізвище вона носила і хто підтримував її все життя. Скоро настав час Нілі і прізвище змінити. К.: дружина росіянина-партробітника, директора побуткомбінату, мати Вадима, Тати і Ліди, сумлінна очільниця планового відділу. Двічі вона намагається отримати освіту, спочатку на провізора, потім на економіста. Двічі уникає депортації на роботи в Німеччину через медкомісію, двічі рятується втечею. Двоє чоловіків — в одного закохана Ніла, другий любить її. Батьківська хата на Вінниччині, чоловіків дім в Карпатах.

Все з надлишком, все подвоєне, наче завжди із запасним варіантом живуть.
Але при цьому бракує чогось головного.

Більше тут: https://knigoland.com.ua/zhiznyenni-i...

[Nashelito · Rating 5 out of 5]

Попри те, що самому собі та іншим я час від часу кажу, що мені не подобаються сімейні саги, іноді я їх таки читаю. І всі, які читав — сподобалися. 

Але "Жизнєнні історії" Софії Мокій не можна назвати сагою, позаяк книга читається за один вечір. Утім вона сповнена особливим теплом, любов'ю і тяглістю в часу. Бабуся авторки прожила непросте, але довге і цікаве життя. Пережила Голодомор, окупацію, дивом уникла вивезення на роботу в Європу, під час окупації вантажила авіабомби в літаки, переховувалася в підвалі закинутої хати, навчаючись в економічному, носила куртку, пошиту з фашистського прапора, так вийшло, що вийшла заміж за одного чоловіка, з яким встигла пожити і в хаті упівця, і в польському маєтку, а водночас — майже все життя листувалася з іншим — своїм першим коханням. 

Розповідь про непересічну долю звичайної людини, в якій кожен може впізнати риси або обставини життя своїх батьків, або батьків своїх батьків. 

Історія, розказана онукою з ніжністю, теплом і вдячністю.

[Анастасія Кулик · Rating 5 out of 5]

Історія після якої захотілось сісти за стіл у будинку, що пахне краплями для серця й піччю. Пити гарячий чай з мелісою, гучно сьорбаючи його зі столової ложки і чути як на веранді гучно повідомляє радіо про те, яка зараз година. Дивитись у вікно і чекати, доки із сіней вийде завжди усміхнена, одягнена у вʼязаний светр і хустку бабуся, триматиме в тарілці з червоним візерунком нарізаний грубими шматками хліб, чарочку камʼяної солі й банку густої-прегустої сметани.
Мені там років десять і увесь світ ще здається однією із бабусиних казок.

Дякую за тепло, спогади і життя.

[Яна Гуменюк · Rating 5 out of 5]

Одна з найкращих книжок, які я коли-небудь читала. Розкішно складені слова в неймовірні речення. Стиль авторки неперевершений. Книжка, у якій кохаєшся в красі української мови

[Sonchick · Rating 5 out of 5]

не очікувала, але мені дуже навіть зайшло. рекомендую!

[Anastasia Lebedieva · Rating 4 out of 5]

Життєва історія, про перешкоди які трапляються на шляху наших предків. Щемко читати деякі моменти книги, страшно розуміти, що переживали люди і розумієш що люди долали і переносили ці перешкоди і жили далі, будували життя, рухались далі.

[Dariia Naumenko · Rating 5 out of 5]

тепло 💛 неймовірно жива історія з сильною головною героїнею, з якою було цікаво йти її життєвою дорогою
дякую за емоції!

[Oleksandra · Rating 4 out of 5]

"Ми жили з її жизнєнними історіями, росли й формувалися на них".

Книжка від якої тепло і сумно водночас. Хороша, життєва, але наприкінці мені таки чогось не вистачило.
Хотілося більше прочитати про бабцю з онукою, про їхню близькість і час, який вони провели разом.

[Оленка Чередниченко · Rating 4 out of 5]

Непогана книжка на вечір, проте навряд чи я буду перечитувати

[Ольга Павлова · Rating 5 out of 5]

Ця історія просто неймовірна. Тебе відносить у той час, коли ти маленька, сидиш біля ґанку з бабусею і вона розповідає тобі історії зі свого життя. На дворі вечір...ми збираємось вечеряти...та безкінечно слухати розповіді дідуся...Я хочу повернутися в той час...💔

[Марина Піндус · Rating 5 out of 5]

Мені здається найкраще описує цю книжку сама назва. На жаль, багато людей проживало ці жизнєнні історії, як бабуся Ніла і розповідь про неї дуже чіпляє, з нею буває сумно, смішно, страшно. Інколи буває несправедливо, але фінал цієї книжки це уособлення фрази «все що не робиться то на краще». Читається дуже легко, аж було шкода так швидко прочитати книжку.

[Наталія Каташинська · Rating 5 out of 5]

Тепла й щира книжка. Змушує як сміятися, так і плакати, гірко всміхатися, співпереживати. Зацікавлює сюжет і хочеться знати, що далі. Робить боляче. Словом, як життя в різних його проявах. Деякі епізоди змусили переосмислювати власне ставлення до певних речей і процесів. Інші хотілося цитувати.

[Olga Krychynska]

Я вирішила не ставити оцінку, бо це ніби оцінювати чуже життя, про яке дізнаєшся, сидячи в компанії нових знайомих, попиваючи чайок і встромляючи в розповідь вигуки «о, і в моєї бабусі таке було». Це було затишне читання, але не більше.

[Ю. · Rating 3 out of 5]

підозрюю, ми з цією книгою не зійшлись на 100%, бо я очікувала таки «жизнєнні історії», а не «історію одного життя», тим не менш, для вихідного дня підійде добре.

[Elizabeth Mary · Rating 5 out of 5]

Дякую авторці за ці "жизнєнні" історії. Вона зробила те про, що я завжди тільки думала - записати розповіді своєї бабусі.
Дякую за цю книгу. Вона зігріла мою душу 💛

[Сергій Чумак · Rating 5 out of 5]

Софія Мокій "Жизнєнні історії"

"І хай мине років зо п'ятдесят, я так само пам'ятатиму аксіому: сумніваєшся в грибі - лизни ніжку. Пече язик - кидай на землю, не пече - у кошик."

📚 Часто буває, що книга, стосовно якої відгуками та промоушном сформовані надмірні очікування, стає великим розчаруванням.

📚 Тут ситуація протилежна - не бачив реклами, не читав відгуків, дивна схожа на русизм назва - і повний захват від книги, яка дуже нагадала одну з моїх улюблених - "Століття Якова" Володимира Лиса.

📚 Авторка говорить, що написала книжку за спогадами своєї бабусі - така собі біографія простої людини на фоні історичних подій ХХ століття.

🙏 Може мене і зачепила ця книга, тому що моя давно померла бабуся теж 1925 року і я чув від неї аналогічні чи такі ж самі розповіді.

"Ех, якщо б уміла, написала б таку книжку про своє життя..." - часто говорила вона.

Історія покоління "воєнної молоді".

📌 Велика дитяча смертність, селянська робота з 5 років, два дні народження - по правдивому і по документах, голод 1932-1933 та 1947 років і котлети з кінського щавлю, який раніше збирали кролям, а тепер довелося їсти самим.

📌 Німецька окупація у 2 роки 8 місяців, під час якої тричі вдалося уникнути відправки на роботи до Німеччини (моїй уникнути цього не вдалося) і рідна земля, яка після війни відмовлялась народжувати.

📌 Смерть батька, про яку тебе не повідомили, оскільки у матері не було навіть грошей надіслати телеграму про це, і саморобна куртка з німецького прапора.

А потім доросле життя яке вмістилося в один день:

"...забрати корів, привести додому, видоїти. Дітям парне молоко, хліб, масло - маєш вечерю. Самій поїсти. Попрати-попрасувати. Замести. Помитися. Ніч. Завтра все так само. Від години світлої до темної. З одного місяця в інший. Із року в рік."

І кохання, яке могло бути, але не сталося:

"Його очі обняли блакитним теплом: це перша зустріч і, напевно, остання. Під гудок потяга й човгання коліс у голову Ніли тріумфально вкотився умовний час із найстрашнішим у житті словом - "якби"..."

📌 Історії про простих людей і їхнє непросте життя часто стають найцікавішим, що може бути.

📚 Дуже щиро і атмосферно. Ностальгія і емпатія зашкалюють.

Величезна подяка авторці за ці два чудових вечори, що повернули в молодість та у розповіді бабусі.

https://t.me/knygitelegram/616?single

[Abrisee Knysh · Rating 5 out of 5]

Жизнєнні історії | Софія Мокій
(про буденність,
любов,
і трохи солі)
непересічна доля звичайної людини з покоління яке пережило голодомор, окупацію, бідність та ще багато чого.
книга сповнена особливим теплом саме через те, що це історії життя бабусі переказані онукою. дивували деталі - від описів природи, буденного життя та побуту до вантаження німецьких бомб.
для мене це книга про бажання жити. не зважаючи на жодні «якби». про те - як важливо відчувати і бачити життя довкола себе та у собі.

«знаєш, десь вичитала фразу, шо час — то кращі ліки. Я думаю, шо саме життя — то кращий лік, на противагу смерті. І кожного дня, який ми вибираємо на користь життя, ми перемагаємо пустку, ми перемагаємо темряву, ми перемагаємо.»

[Mykola · Rating 5 out of 5]

Вельми непогано переказана життєва історія, яка з розвиненою фантазією цілком перетворюється в ліричний фільм з головною персонажкою навколо якої змінюються місця, часи, люди та, врешті-решт, вона сама.

Детально та з любовʼю розписане життя рідної людини для авторки не залишить нікого байдужим, лишить по собі тугу, ностальгію та крапельку дитинства для дітей починаючи з 70-х і закінчуючи, напевно, девʼяностими.

[Natalia Myronets · Rating 5 out of 5]

Я давно так не відпочивала з книгою. Ця історія огортає немов теплою ковдрою. Після прочитання виникає бажання обійняти бабусю, просити щоб вона розповіла свої історії, адже у кожної точно знайдеться, що розповісти онукам. Дуже мила, щемка і сповнена ніжності книга і єдиний її мінус, що вона дуже швидко прочиталась.

[Uliana Dolyniak · Rating 5 out of 5]

Скільки таких історій могли би бути написаними? Скільки з них ніколи не були почутими?
Дуже затишна і тепла розповідь, яка нагадувала про дитинство і дорослішання. І про те, що у наших бабусь і дідусів цього дитинства ніколи й не було.
Щира, своя, майже рідна історія, в якій відчувається багато любові до життя

[Vlad Ambrogi · Rating 5 out of 5]

Чудова книжка, тепла та затишна, дуже щира та зворушлива. Заворожує вміння авторки формувати потік слів та сенсів, що наче обіймають, заворожують, заспокоюють. Хотілося, щоб книжка не закінчувалася, тож чекаю на нові роботи письменниці.

[Olena Kretska · Rating 5 out of 5]

Важлива книжка для осмислення історії українського народу, цікава з точки зору пізнання побуту людей у різних регіонах України. Повна незвичайних метафор і чудових зворотів.

«Листи, щедро всіяні словами, як банош бринзою»

[Olya Vinnichuk · Rating 5 out of 5]

Нічого не сподівалася отримати від цієї книги, а отримала неймовірно теплу історію жінки, юність якої прийшлась на фашистську окупацію, а молодість на тяжкі післявоєнні роки. Шкода, що книга така маленька, хочеться глибше пірнути в цю історію.

[Valeriia Zubenko · Rating 5 out of 5]

Неочікувано для себе поставила 5 балів і справді сподобала книгу. Думала що це буде якось нудно, приторно і «як завжди». Але читається легко хоч і важкі теми піднятті, цікаво і немає відчуття що дивишся кіно про любоф нелогічно розтягнуте непотрібними деталями.

[Anya · Rating 5 out of 5]

Я прочитала цю книгу за один вечір, настільки вона була душевною та цікавою. Пані Ніла є справжнім прикладом наснаги та любові до життя. Особливо тепло на душі було від згадки про картоплю в «мундірах», бо це теж було частинкою мого дитинства 💛

[Juli-Yashka · Rating 5 out of 5]

4.5

[Dana · Rating 5 out of 5]

Дуже теплі, написані з любов'ю і часто сумні історіїї