Гамлет

by William Shakespeare, Вільям Шекспір

Хоч свіжі в нас ще спогади сумні


Про брата смерть, та час нам, друзі,


Вже повернутися й до справ земних,


Тому сестру та королеву нашу


взяли ми за дружину.


А ти, небоже, Гамлете, мій сину,


Чому ще й досі смутком оповитий?


Ні, пане, аж ніяк, я вельми радий.


Скинь барви ночі, Гамлете ласкавий,


І дружнім оком глянь на короля.


Доволі вже, повіки опустивши,


Шукать вітця, що обернувсь на прах.


Чи вік тобі печаль свою плекати?


Удар об землю лихом тим і нас


За батька май. І хай весь знає світ,


Що ти до трону нашого найближчий.


А щодо твого наміру відбути —


Ми просимо тебе лишитись тут.

Genres: Fiction

52 pages, Kindle Edition

Published March 12, 2020

About the author

William Shakespeare was an English playwright, poet, and actor. He is widely regarded as the greatest writer in the English language and the world's pre-eminent dramatist. He is often called England's national poet and the "Bard of Avon" (or simply "the Bard"). His extant works, including collaborations, consist of some 39 plays, 154 sonnets, three long narrative poems, and a few other verses, some of uncertain authorship. His plays have been translated into every major living language and are performed more often than those of any other playwright. Shakespeare remains arguably the most influential writer in the English language, and his works continue to be studied and reinterpreted.
Shakespeare was born and raised in Stratford-upon-Avon, Warwickshire. At the age of 18, he married Anne Hathaway, with whom he had three children: Susanna, and twins Hamnet and Judith. Sometime between 1585 and 1592, he began a successful career in London as an actor, writer, and part-owner ("sharer") of a playing company called the Lord Chamberlain's Men, later known as the King's Men after the ascension of King James VI and I of Scotland to the English throne. At age 49 (around 1613), he appears to have retired to Stratford, where he died three years later. Few records of Shakespeare's private life survive; this has stimulated considerable speculation about such matters as his physical appearance, his sexuality, his religious beliefs, and even certain fringe theories as to whether the works attributed to him were written by others.
Shakespeare produced most of his known works between 1589 and 1613. His early plays were primarily comedies and histories and are regarded as some of the best works produced in these genres. He then wrote mainly tragedies until 1608, among them Hamlet, Romeo and Juliet, Othello, King Lear, and Macbeth, all considered to be among the finest works in the English language. In the last phase of his life, he wrote tragicomedies (also known as romances) and collaborated with other playwrights.
Many of Shakespeare's plays were published in editions of varying quality and accuracy during his lifetime. However, in 1623, John Heminge and Henry Condell, two fellow actors and friends of Shakespeare's, published a more definitive text known as the First Folio, a posthumous collected edition of Shakespeare's dramatic works that includes 36 of his plays. Its Preface was a prescient poem by Ben Jonson, a former rival of Shakespeare, that hailed Shakespeare with the now famous epithet: "not of an age, but for all time".

Reviews

[Ангеліна Іванченко · Rating 3 out of 5]

Може, мені припала б до душі п'єса, якби мені років 12 десь. Отоді й душевні метання, і несправедлива смерть, і весь цей цирк навколо Гамлета були б якраз.
А цирк навколо Гамлета влаштували феноменальний. Замість того, щоб відправити неугодного хлопця додому відразу ж, так над ним влаштували танці з бубном. А толку-то? Всі померли: і по ділу, і просто за забаганку дорослого підлітка.
До речі, щодо підлітка. Йому там років 30, якщо я вірно запам'ятала, але можу помилятися. У будь-якому випадку, скільки б тобі не було років, але якщо ти вмієш розуміти дуже непогано, а Гамлет у нас цим і відрізняється, то який батько бачив? У тебе, млинець, країну вкрали, а ти за мертвого перебиття не можеш. Так, це рамки меланхолійного персонажа, ось це все, але давайте припустимо хоч на хвилинку, що головний герой хитровибрався і завдяки цьому повернув і царство, і Офелію, і матір до монастиря, і нового короля до суїциду довів? Так ні, його вистачило лише на те, щоб підписати смертний вирок Розенкранцу та Гільденстерну, наколоти на шампур скарбника, чапнути його сина рапірою і з чистого випадку його отруїти. Горе та й годі.
Сюжет невигадливий у теперішньому часі, але в ті часи це був справді фурор і дякую за це Шекспіру. Класичних прийомів у нас не настільки багато, щоб за них не дякувати.

[viktoriia · Rating 4 out of 5]

3.7

[Olena Benkovska · Rating 5 out of 5]

Ой. Ну все. У мене новий улюблений твір ❤️