Ці 13 різдвяних історій від сучасних українських письменників насправді дуже різні, і водночас вони взаємно доповнюють одна одну, як пазли великого полотна. Як саме життя. Як, зрештою, Різдво для кожного з нас, яке містить у собі значно більше сенсів, аніж традиційна картинка родинної ідилії – довкола столу з дванадцятьма стравами. Тут реальність і містика, гумор та іронія, філософське осмислення буття і трепетне світло любові, яка є істинним проводирем, як Вифлеємська зірка – крізь темінь різдвяної ночі.
Irena Karpa (Ірена Карпа) graduated from the Kyiv National Linguistic University, majoring in English and French. Since 1997 she has been the front woman of the Qarpa band, specializing in a fusion of industrial music, punk-rock, hardcore and psychedelic trip-hop. Her first novel Znes Palionogo was published in 2000. After a long trip to the Southern Asia, she published another novel Freud would weep which was nominated for a prestigious prize. Since 2005 Irena has been working as a host at several major Ukrainian TV-channels and acting as a model for Playboy and Penthouse. Irena Karpa was named the WRITER OF THE YEAR-2005. Freud would cry was the finalist of Book of the Year award of the BBC Ukraine.
Must-read у різдвяний період. Не можу сказати, що сподбалися всі історії однаково, та це й було б дивно. Важливо те, що у кожній - свій, часом дивний, часом казковий, а часом навіть дуже прагматичний дух Різдва. Принаймні заради цього, варто прочитати.
Залишилось дуже дивне відчуття після збірки. Звісно, збірки - це як той вінегрет, обов'язково якийсь інгридієнт сподобається, а якийсь апріорі не твій, але посмак салату має бути все ж приємним. Найбільше сподобалось оповідання Христі Венгринюк, тепле, дивне, і з кінцівкою, яка викликає посмішку. Ще два-три оповідання були посередні, сповнені теплоти і наївності (іноді занадто), але загалом те, що очікувалось від такої книги. Інші - незрозумілі, іноді вульгарні, іноді переповнені недоречних образів, іноді з тотальним нерозумінням жінок (яка вагітна на 9му місяці жінка згодиться летіти одна з дурним чоловіком і книгою "акушерство для чайників" на дирижаблі незрозуміло куди? Але так, про згоди мови не було - він її навіть не спитав). Відчуття якісь неріздвяні зовсім. Але хоча б дає натхнення засукати рукава і рятувати укр літ :)
Тиждень тому надворі сніжило, хоча усі плекали мрію перевдягтись у легкі пальта і поринути у весну. Я дивилася на сніг за вікном і відчувала розчарування від погоди і від того, що не знаю, що почитати: усі цікавинки доведеться чекати аж до "Книжкового Арсеналу". Саме тоді мене знайшла книжка "13 різдвяних історій" - одна з улюблених викладачок принесла мені видання зі словами "Ти ж любиш малу прозу!". Таки люблю! Подумала: "Ну що ж, сніг іде, а по різдвяний настрій можна звернутися до книжки".
До зібрання увійшли новели Андрія Бондаря, Софії Андрухович, Костя Москальця, Дзвінки Матіяш, Мар'яни Савки, Маріанни Кіяновської, Сергія Жадана, Андрія Куркова, Христі Венгринюк, Лариси Денисенко, Ірени Карпи, Галини Вдовиченко, Оксани Луцишиної.
Чого я боялася: ванільних історій про казку. На щастя, ванілі немає, але казка є. Навіть попри те, що кілька головних персонажів цих новел ненавидять Різдво, усе ж магію передчуття радості, світла, порозуміння збірка зберігає, хоча в ній багато справді сумних творів.
Ну а далі - на кожен смак. Хто любить Жадана і соціальні підтексти його творів, той уподобає оповідання "Жовтий китайський джип". Кому до вподоби Ірена Карпа і її стьоб, реготатиме над текстом про чолов'ягу-різдвоненависника з прихованим потенціалом ексгібіціоніста. ну а хто вимагає від новел про Різдво дива, тому сподобається новела Мар'яни Савки, де самотні знаходять своє щастя у Святвечір.
Мені найбільше сподобалося оповідання Андрія Бондаря про те, як дві подружні пари, що очікували на появу дітей, зимували в заміському будинку, аж раптом пропала вода. Тут дотепно описано, як чоловіки намагаються впоратися з несправністю, оскільки турбуються про своїх вагітних дружин. Така нібито побутова історійка зберігає різдвяний трепет, адже в ній багато не тільки доброго гумору, а й теплоти і любові.
Також вразила фантасмагорична історія Андрія Куркова про жінку, яка народжувала дитину в дирижаблі, і їй на допомогу прийшли ангели. Не лишили байдужими новели Галини Вдовиченко про покинуту хвору дитину і прибиральницю дитячої лікарні, а ще - притчеві оповідання Дзвінки Матіяш і Костя Москальця.
Хоч книжку можна проковтнути за кілька годин, я розтягнула задоволення на тиждень. Упродовж цього часу погода змінилася на краще, а з нею змінився і мій настрій - і хоч різдвяні історії змусили задуматися про вічне, я з радістю готова жити прийдешньою легковажною весною!
Деякі історії такі солодкі, наче їси локрицю з медом, і запиваєш цукровим сиропом, і заїдаєш цукровою ватою. І холи хочеться випити свіжої води, щоб не було так млосно, виявляється, що це не свіжа вода, а пересолоджений компот. Сподобалися оповідання: "Ляля і Котик" Софії Андрухович (про піклування і турботу, про сусідство), "Дік" Маріанни Кіяновської (про пса, намальованого на стіні і в дитячих серцях), "Перше Різдво на віллі СОВА" Андрія Бондаря (про безглуздість і героїчність), "Вува Пуцурінька" Христі Венгринюк і "Пан Біг чув" Оксани Луцишиної (справді магічні історії; таке Різдво, як у моєму дитинстві в селі), і "Золоті ножиці й три пригоршні снігу" Андрія Куркова (Christmas miracle as it is, можна екранізувати і показувати такий український фільм на новорічно-різдвяні свята).
Усім шанувальникам короткої прози - обов'язково читати! Особливо в свята. Книжка чарівна в віртуозності життєвих етюдів, щирості стосунків та довершеності своїх персонажів. І все це під гомін найкрасивішого зі свят - Різдва! Галинко, дякую за подарунок під ялинку!
Як це буває з текстами від різних авторів, вийшла якась мішанка (а очікувала «куті»): в когось оповідання щемке, в когось за вуха притягнуте, в когось смішне і рідне, а в когось - рівня примусового твору в 3-му класі.
Окрім кількох оповідань, загалом склалося враження, ніби збірку алярмово готували за тиждень до Різдва за принципом «хто шо встигне».
Купувала книжку як символічний подарунок на свята, але вирішила переконатись, шо там: на жаль, рекомендувати її не можу.
Дуже душевні коротенькі оповідання від різних авторів. Цікаво читати, бо різні, і висвітлюють Різдво зовсім неоднаково. Хтось про шумне місто, хтось про затишне село, а хтось - про убогі дачі. І персонажі в оповіданнях дуже різні: корінні селяни з автентичними традиціями, заклопотані панянки, сироти, ангели... І так багато простих людей, як вони є, без понтів і натягнутих новорічних усмішок.
Не напружуйтесь на свята, будьте собою, любіть близьких і насолоджуйтеся кожною миттю!
Дивна суміш різних історій. Лише кілька, які дісно викликали приємну посмішку та тиху радість. Деякі вульгарно-недоречні і назвати їх різдвяними не можна.
Ця книжка - чудове товариство для затишних різдвяних вечорів. В ній є місце для магії і дива, магів і диваків. У збірці з 13 історій найбільш різдвяним, певно, є "Різдво брата Заїки" Дзвінки Матіяш - тремтливе, чисте, дзвінке, як заспівана "Тиха ніч" в морозний зимовий святочний вечір. Найсмішніша оповідка - "Жовтий китайський джип" Жадана. Історії Андрія Бондара та Софії Андрухович схожі за настроєм: у них про те, як побутові і дуже банальні труднощі - заметені снігом дороги, поломки в електромережі, замерзлі водопровідні труби - можуть знівелювати чар найбільш особливого свята, але в ньому все одно лишиться якась надія, якийсь куточок для магії. Приз за найтрешевішу оповідку я б відправила Ірені Карпі за "Отаке Різдво" - вона віртуозно руйнує залайожену романтику свята і хвацько танцює на розбитих стереотипах. Історії Маріанни Кіяновської та Мар'яни Савки - про те, що в нашому житті є місце для дива, і під Різдво оце звичайно-незвичайне, житейське таке диво може статися. Але моє найулюбленіше оповідання - це, напевно, "Різдво на кінчиках пальців" Лариси Денисенко. При всій його веселій феєричній абсурдності (один балакучий лось-олень Рудольф чого вартий!:) не кажучи вже про двірника-метросексуала Валентина ) тут артикулюються дуже важливі речі. Про те, наприклад, за що саме варто любити Різдво. І ви здивуєтеся, наскільки небанальні аргументи тут знайдете:)
Звісно,що всім(ну добре-більшості) хочеться Різдва,як на листівках, але у житті так не буває. Життя різне і довге, і у кожний період є щось своє. Про це й книга. Вона вся про Різдво. Та скільки людей, стільки й історій. Хтось обожнює традиційне свято з пампухами і колядками, снігом та сміхом, хтось любить його за офіційний вихідний і можливість виспатися, а хтось взагалі на дух не переносить різдвяної метушні. Тут зібрані різні історії. Наче клаптики сторкатого покривала : менші і більші,красиві та не дуже, буденні й святкові, та всі разом вони склали дивовижну картину Різдва у цілій Країні. Окремі оповідання мені здалися написаними наспіх,наче авторові запізно зробили замовлення,або ж він всівся за клавіатуру в останню ніч перед здачею у друк, інші ж вражають стилем, витримкою, символізмом. Однозначно, книжка вартує бути прочитаною у цей зимовий період.
У видавництві Старого Лева нещодавно вийшли нові 19 різдвяних історій, але я люблю перечитувати «13 різдвяних історій». Це одне з тих видань-антологій, яке подобається і за підбором авторів, і за духом, і навіть синьо-золотавим оформленням.
Історії, зібрані у цій книзі, різні, але надзвичайно проникливі. Веселі і болісні, емоційні та щемкі. Книга вийшла дуже багатогранною, адже кожен вклав щось від свого авторського бачення свята – від такого сакралізованого Різдва моєї улюблениці Дзвінки Матіяш, чий герой братик-заїка (відомий уже з книги «Історії про троянди, дощ та сіль») рятує маленьке кошеня у снігу, до вагітної жінки, героїні Андрія Куркова, пологи у якої приймають ангели.
Головне цієї збірки у тому, що вона дарує віру у краще і слугує нагадуванням про істинне значення Різдва.
13 різдвяних історій- це "must read" на Різдво. Лікує від передноворчіної депресії, дарує різдвяний настрій, задає тон усьому святкуванню. Збірка різних авторів, тож історії зовсім різні. Деякі не те щоб "різвяні" чи "щасливі", але життєві. Бо таке вже наше зараз життя - навіть у різдвяних історіях ми згадуємо тих, що не з нами, тих, хто на полі бою, та тих, хто тепер у Небесному батальйоні. Але життя триває, а Різдво про це нагадує. Ми віримо, надіємося та любимо. І ці історії про це.
Я розчарована... Напевно очікувала від книжки не того, чим вона є. Дійсно сподобались лише кілька новел. Решта абсолютно не викликає святковий настрій, чого так хотілося.
"Вува Пуцурінька" Христі Венгринюк та "Пан Біг чув" Оксани Луцишіної були справді різдвяними розповідями серед тих тринадцяти історій, вони запам'яталися і змусили посміхнутися.