Новий роман молодого українського письменника Петра Яценка — про невідомий Львів початку та середини ХХ століття: справжня сага про життя трьох поколінь львівських родин Малодобрих та Овербах-Ліщинських. Роман захоплює легкістю письма та динамічністю сюжету, а Львів часів Першої світової війни постає перед читачами в цікавих історіях про злодіїв, торговців, колекціонерів, батярів, монахів та звичайних міщан, які разом творять строкату, повну загадкових запахів і марень картину, міф прикордоння Півночі, Заходу та Сходу.
Заявленого жанру під назвою «роман» я спочатку не розгледіла. Більше це нагадувало збірку оповідань, поєднаних згадками про деяких героїв та спільним місцем оповіді – Львовом. Через десяток сторінок ти розумієш, що глави таки продовжують одна одну, та, на жаль, це не надто рятує ситуацію. За анотацією це сімейна сага, по факту – кожне наступне покоління (читай: нащадок) з’являється тут раніше, ніж автор розкриє як слід історію попереднього. Та і взагалі хоч розповідь і розтягнута у часі й має цікавенне історичне тло, та герої поспішають народжувати рости і робити якісь дурниці так, наче за автором, женеться скажений редактор з вимогою якнайскоріше здати рукопис (в чому я насправді дуууже сумніваюся). Все це потягнуло мене в роздуми про те, чому наші автори здебільшого нехтують серйозною підготовчою роботою, пошуком інформації, перш ніж беруться за написання. Написання того, що мало б потенціал стати непоганим романом. Але не стало. п.с. Містична складова спочатку була наче «в тему», але коли і герої почали вести себе неадекватно, то всього стало too much для мене.
Коротка історія міста Лева 20 ст через призму поколінь сім'ї Ліщинських. Автор ніби підглядає за життям міста і людей та відсторонено, без повчань, описує все, що відбувається. Наче дивишся серіал, де кожен розділ - це нова серія, що витікає з попередньої. Вкраплення з авторськими інтерпретаціями міфів міста (як наприклад про підземний хід від Бернардинського монастиря до Храму Кларисок) - найулюбленіші.
Це така незвичайна книга… Навіть не знаю, з якою ще їі можна порівняти. Сімейна сага, що вмістилася на ста з лишнім сторінках, а охопила десятиліття. Історія кохання, що зародилася ще на початку 20-ого століття і розвивалася разом з історією міста і країни. Її плюндрували, нищили, вбивали саме цінне, розлучали, насаджували чужі цінності і ідеї, а вона щоразу виринала у новій іпостасі і ніщо не змогло обрізати їй крила. А місто, старовинне, таке рідне, таке любиме, воно допомагало своїм дітям кохати, тікати, ховатися, повертатися, мстити. Пролітали часи, змінювалися влади, а кохання Ліле і Мадо чекало свого часу, щоб знову розквітнути пізньою, не такою пристрастною, але все ж таки красивою любов´ю. Дивна книга. З сюжетом, що змінюється з кожним розділом, з героями, над якими не владен час, з містом, яке вміє зачарувати навіть заядлого циніка. Магія вуличок Львова ллється з кожної сторінки. Пориньте у неї.
W końcu książka, którą się z przyjemnością czyta. W końcu opowieść, która zaciekawia i wciąga. A może cały szereg opowieści ... bo ma Jacenko niebywały wprost dryg do wymyślania chwytliwych historii. W tej małej książeczce jest tematów na 5-6 solidnych powieści! I jeszcze gdy zapodaje je pod tą fantastyczną przykrywką... Gdy przeskakuje dekady, miejsca, gdy miesza twarde fakty z fantazją ... I nie opuszcza tego niesamowitego Lwowa ani na chwilę. Realizm magiczny naprawdę żyje! Z południowego wschodu - z Bałkanów - zaczyna wędrować na północ i północny wschód. Będzie co czytać!
A! jeszcze jedno - to pięknie wydana książka: papier, czcionka, okładka, druk. Mój pierwszy kontakt z wrocławskim wydawnictwem Warstwy. A dwie kolejne książki na półce. Wielkie brawa.
Дуже оригінальна книга. Дивна, містична, з купою персонажів. Трохи мені шкода, що більшість з них розкриті фрагментарно і скомкано. Але в цілому книжка цікава, охоплює купу епох та історичних подій.
Lwów początku XX wieku, mafioso sprowadzający dziwną, amerykańską maszynę do gry i różne wydarzenia mniej lub bardziej realistyczne, które po tym następują. Jest trochę zabawnie, trochę absurdalnie, nieco fantastycznie. Więcej na blogu: https://jedenakapit.blogspot.com/2019...