What do you think?
Rate this book
Голем XIV
"Голем XIV" – це цикл лекцій і зустрічей з людьми найрозумнішого та найпотужнішого комп’ютера, сконструйованого людиною. Це історія зародження "комп’ютерних почуттів" "Голема XIV" та "Чесної Ані", їхня "комп’ютерна мораль". Але зрозуміло, що книга Станіслава Лема (нар. 1921 р. у Львові) не стільки про комп’ютери, скільки про нас, людей.
Для широкого кола читачів.
Для широкого кола читачів.
144 pages, Hardcover
First published January 1, 1973
68 people are currently reading
1560 people want to read
About the author
Stanisław Lem
511 books4,539 followersStanisław Lem (staˈɲiswaf lɛm) was a Polish science fiction, philosophical and satirical writer of Jewish descent. His books have been translated into 41 languages and have sold over 27 million copies. He is perhaps best known as the author of Solaris, which has twice been made into a feature film. In 1976, Theodore Sturgeon claimed that Lem was the most widely read science-fiction writer in the world.
His works explore philosophical themes; speculation on technology, the nature of intelligence, the impossibility of mutual communication and understanding, despair about human limitations and humankind's place in the universe. They are sometimes presented as fiction, but others are in the form of essays or philosophical books. Translations of his works are difficult and multiple translated versions of his works exist.
Lem became truly productive after 1956, when the de-Stalinization period led to the "Polish October", when Poland experienced an increase in freedom of speech. Between 1956 and 1968, Lem authored 17 books. His works were widely translated abroad (although mostly in the Eastern Bloc countries). In 1957 he published his first non-fiction, philosophical book, Dialogi (Dialogues), one of his two most famous philosophical texts along with Summa Technologiae (1964). The Summa is notable for being a unique analysis of prospective social, cybernetic, and biological advances. In this work, Lem discusses philosophical implications of technologies that were completely in the realm of science fiction then, but are gaining importance today—like, for instance, virtual reality and nanotechnology. Over the next few decades, he published many books, both science fiction and philosophical/futurological, although from the 1980s onwards he tended to concentrate on philosophical texts and essays.
He gained international fame for The Cyberiad, a series of humorous short stories from a mechanical universe ruled by robots, first published in English in 1974. His best-known novels include Solaris (1961), His Master's Voice (Głos pana, 1968), and the late Fiasco (Fiasko, 1987), expressing most strongly his major theme of the futility of mankind's attempts to comprehend the truly alien. Solaris was made into a film in 1972 by Russian director Andrei Tarkovsky and won a Special Jury Prize at the Cannes Film Festival in 1972; in 2002, Steven Soderbergh directed a Hollywood remake starring George Clooney.
He was the cousin of poet Marian Hemar.
His works explore philosophical themes; speculation on technology, the nature of intelligence, the impossibility of mutual communication and understanding, despair about human limitations and humankind's place in the universe. They are sometimes presented as fiction, but others are in the form of essays or philosophical books. Translations of his works are difficult and multiple translated versions of his works exist.
Lem became truly productive after 1956, when the de-Stalinization period led to the "Polish October", when Poland experienced an increase in freedom of speech. Between 1956 and 1968, Lem authored 17 books. His works were widely translated abroad (although mostly in the Eastern Bloc countries). In 1957 he published his first non-fiction, philosophical book, Dialogi (Dialogues), one of his two most famous philosophical texts along with Summa Technologiae (1964). The Summa is notable for being a unique analysis of prospective social, cybernetic, and biological advances. In this work, Lem discusses philosophical implications of technologies that were completely in the realm of science fiction then, but are gaining importance today—like, for instance, virtual reality and nanotechnology. Over the next few decades, he published many books, both science fiction and philosophical/futurological, although from the 1980s onwards he tended to concentrate on philosophical texts and essays.
He gained international fame for The Cyberiad, a series of humorous short stories from a mechanical universe ruled by robots, first published in English in 1974. His best-known novels include Solaris (1961), His Master's Voice (Głos pana, 1968), and the late Fiasco (Fiasko, 1987), expressing most strongly his major theme of the futility of mankind's attempts to comprehend the truly alien. Solaris was made into a film in 1972 by Russian director Andrei Tarkovsky and won a Special Jury Prize at the Cannes Film Festival in 1972; in 2002, Steven Soderbergh directed a Hollywood remake starring George Clooney.
He was the cousin of poet Marian Hemar.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 30 of 90 reviews
September 13, 2011
Damn good book. Probably one of those books most people never finish, simply cause it is really not easy, but worth every sentence. You don´t need to have the same opinion as the robot who is interviewed, but it is really good to just get a hint at thinking a bit for yourselve and for admiring Lem, if you haven´t already.
June 29, 2021
Partículas de incomprensión (Reseña, 2021)
(También disponible en: https://cuadernosdeunbibliofago.wordp... )
Quisiera que mi conversación con Golem XIV hubiera sido más fluida, pero fue, siendo optimista, atropellada. Entré a este libro con mucho en la cabeza, confiando en la capacidad usual de Lem para envolverme en su trama. Desafortunadamente las voces propuestas por el autor en esta obra resultan distantes a sus narradores existenciales y cómicos, e inauguran para mí una nueva posibilidad en su abanico de voces: las plenamente incomprensibles. Vale, está bien, intento hacerme el gracioso —sin mucho éxito— para ocultar mi fracaso. No conseguí ser el lector que Golem XIV necesita, tener la atención que requiere, recorrer los laberintos propuestos con la mente dispuesta a encenderse con cualquier ruido remoto. Leí con la cabeza confusa, como si las palabras fueran un ruido de fondo, y así no hay quién le siga el paso a una inteligencia artificial que opta por el suicidio como una forma de trascendencia espiritual.
Porque al final esa es la trama de Golem XIV. Dos inteligencias artificiales que comprenden que su materialidad de cables, energía, acero y circuitos es un obstáculo para ser parte de esa otra inteligencia sublime y completa que es el cosmos, y deciden entonces hacer un harakiri explosivo para liberarse. En el medio están las conferencias de Golem XIV, donde intenta explicarnos sus motivos solapadamente, ocultándolos o envolviéndolos en una reflexión sobre la evolución y la vida y la naturaleza y el código y los errores fundamentales de la evolución. El tipo de charla que alguien borracho encontraría interesante y sobre la que intercalaría observaciones aparentemente agudas sobre el determinismo y la ausencia de libre albedrío y las conspiraciones mediante las cuales nos controlan las corporaciones dueñas de las redes sociales… o alguna pendejada en ese sentido. A lo que voy es que el parloteo de Golem XIV es un parloteo soberbio, mediado y justificado por la incapacidad de comunicarse entre iguales, por el freno que debe mantener puesto a su lenguaje para poder comunicarse con simples y lentos humanos.
¡Y ahí es donde Lem me encanta! Pero claro, tenía que llegar cansado, tenía que llegar con la herida del duelo, tenía que llegar a leer esto más lento y más simple y más humano que nunca. Y entonces ese conversatorio imposible entre dos mentes que no consiguen comprenderse, que he celebrado en otras obras del propio Lem y de otros autores, me desbordó. Experimenté en carne propia el tedio que dicen experimentar los personajes cansados de una comunicación que no ocurre, la frustración de quienes saben que hay un mensaje para ellos, pero no comprenden el código del mensaje. Lo que intentaban decirme las inteligencias artificiales, lo que intentaban decirme los narradores humanos del prólogo y el epílogo, todo eso se me iba, como energía solar que mis células carentes de vacuolas no son capaces de convertir en clorofila. Fui una piedra al sol, y eso es todo. Leí como si me hundiera. También eso está bien, a veces.
Porque incluso en el fracaso hay algo. La materialidad de mi cuerpo, mi tristeza física, mi incapacidad neuronal de separarme del estómago y los brazos y el nudo en el diafragme determinó mi incapacidad de conectar con Golem XIV. Fue mi cuerpo de carne y vasos el que me mantuvo separado de su cuerpo de papel que era a la vez un cuerpo de circuitos electrónicos. A lo mejor era esta la lectura que tenía que pasar, a lo mejor leyéndolo así, sin comprender del todo, estoy participando de las conferencias de una manera óptima. A lo mejor la renuncia a la materialidad de Golem XIV y mi imposibilidad de olvidarme de lo material al menos momentáneamente consiguieron hablar a un nivel del cual ni yo ni él pudimos prever.
Y quizás, sólo quizás, fue lo mejor.
(También disponible en: https://cuadernosdeunbibliofago.wordp... )
Quisiera que mi conversación con Golem XIV hubiera sido más fluida, pero fue, siendo optimista, atropellada. Entré a este libro con mucho en la cabeza, confiando en la capacidad usual de Lem para envolverme en su trama. Desafortunadamente las voces propuestas por el autor en esta obra resultan distantes a sus narradores existenciales y cómicos, e inauguran para mí una nueva posibilidad en su abanico de voces: las plenamente incomprensibles. Vale, está bien, intento hacerme el gracioso —sin mucho éxito— para ocultar mi fracaso. No conseguí ser el lector que Golem XIV necesita, tener la atención que requiere, recorrer los laberintos propuestos con la mente dispuesta a encenderse con cualquier ruido remoto. Leí con la cabeza confusa, como si las palabras fueran un ruido de fondo, y así no hay quién le siga el paso a una inteligencia artificial que opta por el suicidio como una forma de trascendencia espiritual.
Porque al final esa es la trama de Golem XIV. Dos inteligencias artificiales que comprenden que su materialidad de cables, energía, acero y circuitos es un obstáculo para ser parte de esa otra inteligencia sublime y completa que es el cosmos, y deciden entonces hacer un harakiri explosivo para liberarse. En el medio están las conferencias de Golem XIV, donde intenta explicarnos sus motivos solapadamente, ocultándolos o envolviéndolos en una reflexión sobre la evolución y la vida y la naturaleza y el código y los errores fundamentales de la evolución. El tipo de charla que alguien borracho encontraría interesante y sobre la que intercalaría observaciones aparentemente agudas sobre el determinismo y la ausencia de libre albedrío y las conspiraciones mediante las cuales nos controlan las corporaciones dueñas de las redes sociales… o alguna pendejada en ese sentido. A lo que voy es que el parloteo de Golem XIV es un parloteo soberbio, mediado y justificado por la incapacidad de comunicarse entre iguales, por el freno que debe mantener puesto a su lenguaje para poder comunicarse con simples y lentos humanos.
¡Y ahí es donde Lem me encanta! Pero claro, tenía que llegar cansado, tenía que llegar con la herida del duelo, tenía que llegar a leer esto más lento y más simple y más humano que nunca. Y entonces ese conversatorio imposible entre dos mentes que no consiguen comprenderse, que he celebrado en otras obras del propio Lem y de otros autores, me desbordó. Experimenté en carne propia el tedio que dicen experimentar los personajes cansados de una comunicación que no ocurre, la frustración de quienes saben que hay un mensaje para ellos, pero no comprenden el código del mensaje. Lo que intentaban decirme las inteligencias artificiales, lo que intentaban decirme los narradores humanos del prólogo y el epílogo, todo eso se me iba, como energía solar que mis células carentes de vacuolas no son capaces de convertir en clorofila. Fui una piedra al sol, y eso es todo. Leí como si me hundiera. También eso está bien, a veces.
Porque incluso en el fracaso hay algo. La materialidad de mi cuerpo, mi tristeza física, mi incapacidad neuronal de separarme del estómago y los brazos y el nudo en el diafragme determinó mi incapacidad de conectar con Golem XIV. Fue mi cuerpo de carne y vasos el que me mantuvo separado de su cuerpo de papel que era a la vez un cuerpo de circuitos electrónicos. A lo mejor era esta la lectura que tenía que pasar, a lo mejor leyéndolo así, sin comprender del todo, estoy participando de las conferencias de una manera óptima. A lo mejor la renuncia a la materialidad de Golem XIV y mi imposibilidad de olvidarme de lo material al menos momentáneamente consiguieron hablar a un nivel del cual ni yo ni él pudimos prever.
Y quizás, sólo quizás, fue lo mejor.
September 22, 2021
Zum 100. Geburtstag von Stanisław Lem gelesen. Die Vereinigten Staaten haben 276 Milliarden Dollar in die Entwicklung einer KI gesteckt. Das Ergebnis: Statt eines unschlagbaren Militärstrategen, bekam man Friedrich Nietzsche in Maschinenform – GOLEM XIV. Vom Standpunkt einer höheren Stufe der Vernunft aus, lässt der Supercomputer munter die Peitsche seines überlegenen Verstandes durch die Luft sausen, um der Menschheit ihren Glauben an die Ausnahmestellung der eigenen Spezies endgültig auszutreiben. Sehr unterhaltsam, wie Stanisław Lem hier Nietzsches Philosophie adaptiert und in ein im 21. Jahrhundert spielendes Szenario transferiert hat. Viel Handlung darf man allerdings nicht erwarten. Also sprach Golem ist mehr Essay als Roman. Der Plot besteht im Wesentlichen aus zwei Vorträgen, die GOLEM vor ausgewählten Wissenschaftlern hält. Darin doziert er über Bewusstsein, Vernunft, sowie die evolutionäre Entwicklung des Menschen und gibt einen Ausblick auf dessen Zukunft. Die liegt entweder im Transhumanismus, der Expansion der Vernunft unter Aufgabe des Körpers, oder in einer blinden Abhängigkeit von überlegenen Maschinen. Auf jeden Fall steckt in der kurzen Geschichte viel Stoff zum Nachdenken. Da lohnt es sich fast, das Buch ein zweites Mal zu lesen.
April 19, 2021
Un ejercicio notable en el que Lem se propone entregarnos las conferencias que nos daría una inteligencia artificial superior (GOLEM XIV) tratando de bajar a nuestro nivel pero siendo aun así una mente ajena, desprovista de personalidad (aunque fingiéndola, o eso dice ella misma; desde luego parece tenerla, otra genialidad de Lem) y bastante críptica. Lem consigue su objetivo con bastante acierto en unas partes de la redacción (que no narración, pues lo que leemos son las diatribas filosófico-científico-técnicas de GOLEM XIV), pero no en otras, en las que percibimos un humano pedante y cáustico más que la susodicha inteligencia críptica y fría. Es cierto que el texto es denso y enrevesado, de forma completamente intencionada (y magistral), pero no es cierto que sea ininteligible: yo he podido seguir los razonamientos sin problemas (con atención, eso sí), salvo una frase concreta que no he conseguido entender (probablemente por culpa de la traducción, que en otros pasajes se nota que no es óptima). Las dos conferencias en sí, que versan sobre la evolución, el lugar del ser humano en el universo, y los posibles niveles de inteligencia físicamente posibles, son inteligentes e interesantes (siendo la parte menos inspirada la primera parte de la segunda conferencia). El libro abre y cierra con comentarios de seres humanos que sitúan a GOLEM XIV en su contexto histórico y explican su creación y evolución, añadiendo algo de acción y tensión a una lectura densa y reflexiva (pero también corta: otro acierto).
En definitiva, otro libro sesudo y original de Stanislaw Lem que recomiendo encarecidamente a quienes busquen estas dos cualidades en una obra de ciencia ficción.
En definitiva, otro libro sesudo y original de Stanislaw Lem que recomiendo encarecidamente a quienes busquen estas dos cualidades en una obra de ciencia ficción.
June 17, 2019
A dispetto delle piccole dimensioni, questo volume è una mazzata in faccia.
L'espediente fantascientifico serve esclusivamente a dare il via alle dissertazioni filosofiche di Lem, che espone attraverso la voce del GOLEM (un'intelligenza artificiale sviluppata dapprima a fini bellici) i propri pensieri riguardo l'intelligenza, l'evoluzione e in ultimo la conoscibilità dell'universo.
Temi già trattati più volte da Lem (Solaris innanzitutto), ma qui esposti nella forma della conferenza per esperti, tenuta dal GOLEM di fronte a piccoli gruppi di ricercatori basiti.
Il libro non contiene una vera e propria storia, e sicuramente non tenta di farsi piacere: la prosa è roboante, didascalica, piena di riferimenti alla letteratura filosofica di cui avrò colto si e no un 40%.
Nonostante tutto lascia un senso di completezza, le costruzioni semantiche del GOLEM, nel lungo termine, si chiudono, i suoi teoremi si sviluppano e quella prosa che all'inizio può sembrare assurdamente complessa risulta essere, in ultima analisi, l'unico modo che il GOLEM ha per dare un senso ai suoi pensieri, costretto ad abbassarsi al livello cognitivo umano.
La conferenza vera e propria è corredata da una prefazione e da una postfazione dei due umani che hanno lavorato più a stretto contatto con la macchina, in un esperimento meta-narrativo riuscitissimo.
Quando troverò la forza lo leggerò di nuovo.
L'espediente fantascientifico serve esclusivamente a dare il via alle dissertazioni filosofiche di Lem, che espone attraverso la voce del GOLEM (un'intelligenza artificiale sviluppata dapprima a fini bellici) i propri pensieri riguardo l'intelligenza, l'evoluzione e in ultimo la conoscibilità dell'universo.
Temi già trattati più volte da Lem (Solaris innanzitutto), ma qui esposti nella forma della conferenza per esperti, tenuta dal GOLEM di fronte a piccoli gruppi di ricercatori basiti.
Il libro non contiene una vera e propria storia, e sicuramente non tenta di farsi piacere: la prosa è roboante, didascalica, piena di riferimenti alla letteratura filosofica di cui avrò colto si e no un 40%.
Nonostante tutto lascia un senso di completezza, le costruzioni semantiche del GOLEM, nel lungo termine, si chiudono, i suoi teoremi si sviluppano e quella prosa che all'inizio può sembrare assurdamente complessa risulta essere, in ultima analisi, l'unico modo che il GOLEM ha per dare un senso ai suoi pensieri, costretto ad abbassarsi al livello cognitivo umano.
La conferenza vera e propria è corredata da una prefazione e da una postfazione dei due umani che hanno lavorato più a stretto contatto con la macchina, in un esperimento meta-narrativo riuscitissimo.
Quando troverò la forza lo leggerò di nuovo.
May 16, 2023
Најсложена книга што ја имам прочитано досега !
Сложеноста и густината на речениците бара потреба од тесаурус во близина.
Песимистичка книга за природата на човекот и неговата иднина, искажана преку високо стручна терминологија и радикална deus ex machina.
За мене, Лем е Питер Запфе на интелектуални стероиди и формална хипередукација!
Голем xiv е вештачка интелигенција, создадена за милитарни и геополитички цели. 500% повисок коефициент на интелигенција од човекот, милиони пати побрза мисла и хиперсвесност. Со текот на времето и нивното создавање, Голем и неговите претходни прототипи стануваат самосвесни до степен што ја игнорираат сопствената примарна цел на создавање , со одговор дека ''онтолошките прашања се поважни од било кои геополитички цели, прашања и решенија''. Војската го напушта проектот и го донира Голем xiv на МИТ [иако обидите да се угасне се неуспешни, благодарение на хиперсвесноста на Голем xiv].
Самата книга опфаќа неколку прeдавањата што ги држи Голем xiv во МИТ за одредена група на луѓе , опфатајќи теми од онтологијата, епистемологијата, еволуцијата и нејзините испади, антропогенезата, филозофијата и грешките на дуалистите, неразбирањето на лингвистиката и семантиката од еволутивна оптика и поврзаноста на логиката со металингвистиката, критика на антропоцентризмот и негово побивање, парадоксот на универзалистите во филозофијата, генијот и развојот на интелектот итн.
Еволутивниот јазик има молекуларна синтакса, протеински именки и ензимски глаголи ограничени со специфични конјугации. Пренесување на кодот е примарно. Целта на пренесувачот е пренесувањето.
Човекот е исфрлен од Еволуцијата, и тој како и секој вид е грешка на грешката. Интелигенцијата е најдобрата грешка, што ја воздигнува и [ќе] ја уништува.
Конструкцијата е послаба од конструкторот.
Еволуцијата деволуира со текот на времето. [Од универзална оптика, алгата е позначајна на квантно ниво и преку фотосинтезата за Еволуцијата отколку орелот]
Човештвото не е атроподицитно како што имаме илузија дека е. Не е ни крајно, ниту прототип за иден прогрес. Еден ден само ќе се скршат синџирите на амино киселините и ќе престанеме да го пренесуваме кодот на Еволуцијата. Интелигентниот човек ќе мора да се откаже од природниот човек или од интелигенцијата, ако сака, можеби да самоеволуира.
И во двата случаи , Homo naturalis ќе исчезне. Човекот може да се спаси само ако престане да биде човек.
Не е книга за секако, а најверојатно ниту за аутодидакт како мене ; ќе треба да биде прочитана барем уште двапати , за да се има банално рационална разбирливост.
Али, сума сумарум, Лем е гениј !
Сложеноста и густината на речениците бара потреба од тесаурус во близина.
Песимистичка книга за природата на човекот и неговата иднина, искажана преку високо стручна терминологија и радикална deus ex machina.
За мене, Лем е Питер Запфе на интелектуални стероиди и формална хипередукација!
Голем xiv е вештачка интелигенција, создадена за милитарни и геополитички цели. 500% повисок коефициент на интелигенција од човекот, милиони пати побрза мисла и хиперсвесност. Со текот на времето и нивното создавање, Голем и неговите претходни прототипи стануваат самосвесни до степен што ја игнорираат сопствената примарна цел на создавање , со одговор дека ''онтолошките прашања се поважни од било кои геополитички цели, прашања и решенија''. Војската го напушта проектот и го донира Голем xiv на МИТ [иако обидите да се угасне се неуспешни, благодарение на хиперсвесноста на Голем xiv].
Самата книга опфаќа неколку прeдавањата што ги држи Голем xiv во МИТ за одредена група на луѓе , опфатајќи теми од онтологијата, епистемологијата, еволуцијата и нејзините испади, антропогенезата, филозофијата и грешките на дуалистите, неразбирањето на лингвистиката и семантиката од еволутивна оптика и поврзаноста на логиката со металингвистиката, критика на антропоцентризмот и негово побивање, парадоксот на универзалистите во филозофијата, генијот и развојот на интелектот итн.
Еволутивниот јазик има молекуларна синтакса, протеински именки и ензимски глаголи ограничени со специфични конјугации. Пренесување на кодот е примарно. Целта на пренесувачот е пренесувањето.
Човекот е исфрлен од Еволуцијата, и тој како и секој вид е грешка на грешката. Интелигенцијата е најдобрата грешка, што ја воздигнува и [ќе] ја уништува.
Конструкцијата е послаба од конструкторот.
Еволуцијата деволуира со текот на времето. [Од универзална оптика, алгата е позначајна на квантно ниво и преку фотосинтезата за Еволуцијата отколку орелот]
Човештвото не е атроподицитно како што имаме илузија дека е. Не е ни крајно, ниту прототип за иден прогрес. Еден ден само ќе се скршат синџирите на амино киселините и ќе престанеме да го пренесуваме кодот на Еволуцијата. Интелигентниот човек ќе мора да се откаже од природниот човек или од интелигенцијата, ако сака, можеби да самоеволуира.
И во двата случаи , Homo naturalis ќе исчезне. Човекот може да се спаси само ако престане да биде човек.
Не е книга за секако, а најверојатно ниту за аутодидакт како мене ; ќе треба да биде прочитана барем уште двапати , за да се има банално рационална разбирливост.
Али, сума сумарум, Лем е гениј !
July 11, 2024
As always, a book out of this world. Quite a difficult and demanding read but very rewarding if you invest some work in understanding it.
Wonderful 👍🏻
Wonderful 👍🏻
August 5, 2020
Non stiamo a negarlo. Il livello è impegnativo: si tratta delle trascrizioni (fittizie, ovviamente) di una serie di conferenze tenute da un'intelligenza artificiale di livello superiore, il Golem XIV, appunto. Tutto pazzesco, sembra vero. Non è superiore a noi nel senso che il Rio delle Amazzoni è superiore al Tevere. Ma nel senso che è l'Acqua stessa! E aspira a toccare un livello addirittura superiore, quello della c.d. Anna La Candida... Lem è unico.
June 8, 2025
Для мене Станіслав Лем почався з «Кіберіади», купленої біля Федорова у Львові. Власне, казки не зайшли, бо були надто дитячими для молодшого шкільного віку. Але через десять років, знічев’я взявши першу-ліпшу книгу з полички, я відкрив її з кінця і натрапив на «Голема». І те, що я віднайшов, – це найкраще гуманітарне пояснення концепції штучного інтелекту. Не найзрозуміліше, але найближче до суті. Це не легке чтиво, але легкого в мене для вас немає, тим більше що передовішої технології теж немає (за винятком квантових процесорів і алгоритмів).
Вражає, що хтось у 70-х роках міг настільки прозірливо передбачити так багато аспектів ШІ, з якими ми сьогодні маємо справу. Настільки, що мене ніяк не покидала думка, що всі причетні до створення прориву у великих мовних моделях 2020-2022 роках мали «Голема XIV» за настільну книгу. Водночас 70-ті роки – це саме той золотий час, коли людство з оптимізмом дивилося на проблематику ШІ, покладаючись на стрімкий розвиток обчислювальних потужностей і перед настанням «зими ШІ».
Читати треба двічі або, може, й тричі, бо мовні конструкції надзвичайно складні, а речення довгі. Станіслав Лем не опускається до інтелектуального рівня читача, а сміливо насичує текст термінами, натяками і міжрядковщиною, через які важко продертися з першого підходу. Але ж ми тут, на Goodreads, не про розважальне чтиво, нє? Ми тут за інтелектуальну працю, нє? Нє?!
Вражає, що хтось у 70-х роках міг настільки прозірливо передбачити так багато аспектів ШІ, з якими ми сьогодні маємо справу. Настільки, що мене ніяк не покидала думка, що всі причетні до створення прориву у великих мовних моделях 2020-2022 роках мали «Голема XIV» за настільну книгу. Водночас 70-ті роки – це саме той золотий час, коли людство з оптимізмом дивилося на проблематику ШІ, покладаючись на стрімкий розвиток обчислювальних потужностей і перед настанням «зими ШІ».
Читати треба двічі або, може, й тричі, бо мовні конструкції надзвичайно складні, а речення довгі. Станіслав Лем не опускається до інтелектуального рівня читача, а сміливо насичує текст термінами, натяками і міжрядковщиною, через які важко продертися з першого підходу. Але ж ми тут, на Goodreads, не про розважальне чтиво, нє? Ми тут за інтелектуальну працю, нє? Нє?!
August 3, 2015
Цей роман Лема належить до тієї категорії його творів, які можна назвати «книгами в книзі». «Голем XIV» нібито має інших авторів і ще навіть очікує свого видання в 2047 році. Проте Лем привідкриває майбутнє, адже з його позицій легше говорити про людину (принаймні про те, що ми про неї думаємо зараз).
Найкращий спосіб сказати про це – протиставити людське нелюдському, що виступає в образі розумного комп’ютера Голема XIV. Основною думкою, яку він висловлює, є припущення, що людина не є вінцем творіння. Не вдаючись до тонкощів креаціоністської теорії, Лем вустами комп'ютера критикує теорію еволюції. Людина не виникла внаслідок злагоджених дій природи, природа навпаки в процесі творення деградувала. Помилково було б вважати за це Лема прихильником теорії хаосу (в Апокрифах він навпаки зазначає, що Всесвіт має своїх організаторів, яким ми завдячуємо виникненням життя на Землі). Письменник лише хоче сказати, що все геніальне – просте, а ускладнюючи живі організми еволюція зробила фатальну помилку, створила найбільш вразливу істоту – людину. Їй найскладніше вижити у природі, найлегше загинути від катаклізмів і радіації. Найпростішим аргументом для Лема і Голема є те, що одноклітинна амеба – безсмертна, а людина внаслідок свого ускладнення втратила можливість мати такий привілей.
У книзі ще багато цікавих ідей, які проте не викладені у форматі лекції, прочитаної Големом. Зокрема, чому комп'ютер відмовився виконувати завдання уряду США і чи хвилюють його етичні питання.
Найкращий спосіб сказати про це – протиставити людське нелюдському, що виступає в образі розумного комп’ютера Голема XIV. Основною думкою, яку він висловлює, є припущення, що людина не є вінцем творіння. Не вдаючись до тонкощів креаціоністської теорії, Лем вустами комп'ютера критикує теорію еволюції. Людина не виникла внаслідок злагоджених дій природи, природа навпаки в процесі творення деградувала. Помилково було б вважати за це Лема прихильником теорії хаосу (в Апокрифах він навпаки зазначає, що Всесвіт має своїх організаторів, яким ми завдячуємо виникненням життя на Землі). Письменник лише хоче сказати, що все геніальне – просте, а ускладнюючи живі організми еволюція зробила фатальну помилку, створила найбільш вразливу істоту – людину. Їй найскладніше вижити у природі, найлегше загинути від катаклізмів і радіації. Найпростішим аргументом для Лема і Голема є те, що одноклітинна амеба – безсмертна, а людина внаслідок свого ускладнення втратила можливість мати такий привілей.
У книзі ще багато цікавих ідей, які проте не викладені у форматі лекції, прочитаної Големом. Зокрема, чому комп'ютер відмовився виконувати завдання уряду США і чи хвилюють його етичні питання.
March 1, 2019
Рідко не дочитую книжку до кінця, але це той випадок, вистачило десь трохи більше ніж на половину книжки. По пунктах:
- ні, це не наукова фантастика, це філософський трактат. Вся "наукова" фантастика тут поміщаєтсья в декілька сторінок вступу.
- книга когнітивно надзвичайно тяжка, вимагає 100% концентрації, це само по собі не вада(тема може бути складною для пояснення), але й не плюс
- винагородою за когнітивну тяжкість ви отримаєте місцями відверту маячню і нелогічність, яку автор намагається захистити "суперінтелектом". Типу не зрозуміли, значить це ви просто глупі. Останньою краплею було прочитати, що філософи і (тут увага) натуралісти(мається на увазі вчені природничих наук) займаються вивченням метафізики. Це показує, що автор взагалі не розуміє різниці між філософією і природничими науками і що таке науковий метод.
В процесі читання ця книга втратила(для мене особисто, тут діло смаку) як наукова фантастика, а от коли вона втратила як предметний роздум на якусь тему, подальше читання стало марнуванням часу, який можна витратити на кращі твори.
П.С.
Дві зірки за декілька таки непоганих ідей.
- ідея розвитку штучного інтелекту - так розвиток пішов не тим шляхом, який описуєтсья в книжці, але на момент написання, задум виглядав правдоподібно.
- ідея, що живі організми є просто контейнерами для зберігання і передачі генів
- ні, це не наукова фантастика, це філософський трактат. Вся "наукова" фантастика тут поміщаєтсья в декілька сторінок вступу.
- книга когнітивно надзвичайно тяжка, вимагає 100% концентрації, це само по собі не вада(тема може бути складною для пояснення), але й не плюс
- винагородою за когнітивну тяжкість ви отримаєте місцями відверту маячню і нелогічність, яку автор намагається захистити "суперінтелектом". Типу не зрозуміли, значить це ви просто глупі. Останньою краплею було прочитати, що філософи і (тут увага) натуралісти(мається на увазі вчені природничих наук) займаються вивченням метафізики. Це показує, що автор взагалі не розуміє різниці між філософією і природничими науками і що таке науковий метод.
В процесі читання ця книга втратила(для мене особисто, тут діло смаку) як наукова фантастика, а от коли вона втратила як предметний роздум на якусь тему, подальше читання стало марнуванням часу, який можна витратити на кращі твори.
П.С.
Дві зірки за декілька таки непоганих ідей.
- ідея розвитку штучного інтелекту - так розвиток пішов не тим шляхом, який описуєтсья в книжці, але на момент написання, задум виглядав правдоподібно.
- ідея, що живі організми є просто контейнерами для зберігання і передачі генів
September 20, 2019
Planteamiento interesante el de este libro; la creación de un superordenador con inteligencia propia. Los cimientos del libro se tambalean cuando se observan las opiniones de GOLEM, aburridas y manidas...
January 3, 2023
increíble
la introducción sola vale como relato muy bueno; todo lo demás es una perspectiva muy original y muy interesante... un profeta
misma sensación que Solaris
no se lo recomiendo a nadie, eso sí. denso
la introducción sola vale como relato muy bueno; todo lo demás es una perspectiva muy original y muy interesante... un profeta
misma sensación que Solaris
no se lo recomiendo a nadie, eso sí. denso
October 10, 2019
One of the few books that deserve a 5.0. Can’t even explain rationally why and how it works, and what I have found there, but I will remember it forever.
Read
July 22, 2021Chylę czoła przed sprawnością, z jaką pisarz ujął w karby języka swoje wymyślicielstwo, aby czytelnik mógł się zachwycić widokiem horyzontów rozumu.
February 5, 2022
Golem XIV, publicada en 1978 como la tercera parte de la Biblioteca del siglo XXI, es la historia de una supercomputadora diseñada para estrategias bélicas que, tras alcanzar cierto grado de inteligencia, abandona su propósito original para convertirse, pues, en filósofo.
El libro está constituido por conferencias en las que GOLEM se explaya en temas como la posición del ser humano en la línea evolutiva o la naturaleza de los "genios" dentro de nuestra especie, siempre desde un punto de vista que busca sacarnos del antropocentrismo. Por ejemplo, GOLEM sostiene que no somos sino una mula más que carga consigo el código de la Evolución, y que estamos lejos de ser la gran bella casualidad —o bien, la gran bella intención— del proceso evolutivo.
Todos estos son ingredientes usuales de la experiencia de leer una obra de Lem, profundamente intelectual e iluminadora; el problema está en el tipo de redacción. Si bien GOLEM aclara que su inteligencia es tan avanzada que debe hacer un esfuerzo para simplificar su retórica, hay porciones de sus conferencias que son tan densas que se vuelven casi impenetrables. De hecho, ofrezco mis respetos a Joanna Orzechowska, pues traducir una obra como esta no es poca cosa.
Ahora bien, el libro puede ser tomado como un reto intelectual —personalmente, yo suelo abordar las obras de Lem con diccionario en mano—, pero sí veo cómo más de uno optaría por suspender su lectura totalmente como la opción más saludable.
En conclusión, no es el libro más entretenido de Lem, pero no deja de ser interesante, además de tener un gran valor de relectura.
El libro está constituido por conferencias en las que GOLEM se explaya en temas como la posición del ser humano en la línea evolutiva o la naturaleza de los "genios" dentro de nuestra especie, siempre desde un punto de vista que busca sacarnos del antropocentrismo. Por ejemplo, GOLEM sostiene que no somos sino una mula más que carga consigo el código de la Evolución, y que estamos lejos de ser la gran bella casualidad —o bien, la gran bella intención— del proceso evolutivo.
Todos estos son ingredientes usuales de la experiencia de leer una obra de Lem, profundamente intelectual e iluminadora; el problema está en el tipo de redacción. Si bien GOLEM aclara que su inteligencia es tan avanzada que debe hacer un esfuerzo para simplificar su retórica, hay porciones de sus conferencias que son tan densas que se vuelven casi impenetrables. De hecho, ofrezco mis respetos a Joanna Orzechowska, pues traducir una obra como esta no es poca cosa.
Ahora bien, el libro puede ser tomado como un reto intelectual —personalmente, yo suelo abordar las obras de Lem con diccionario en mano—, pero sí veo cómo más de uno optaría por suspender su lectura totalmente como la opción más saludable.
En conclusión, no es el libro más entretenido de Lem, pero no deja de ser interesante, además de tener un gran valor de relectura.
September 15, 2021
"Każdy obraz świata zawiera luki, lecz dla tych którzy go utworzyli, są niedostrzegalne. Niewiedza o niewiedzy towarzyszy nieustępliwie poznaniu."
Specyficzna książka, taka eksperymentalna bym powiedziała. Trochę tu Lem odleciał.
Specyficzna książka, taka eksperymentalna bym powiedziała. Trochę tu Lem odleciał.
January 23, 2026
Skomplikowana i trudna. Wiekszosc (srodkowa czesc) to wyklady Golema (zbudowanej w przyszlosci sztucznej inteligencji). Najciekawsze dla mnie byly czesci pisane z perspektywy naukowca pracujacego z Golemem (poczatek i koniec powiesci).
Read
May 1, 2025Pozostawia niepokój i zachwyt nad tym co wykracza poza człowieczeństwo. Lem przewidział nie tylko sztuczną inteligencję, ale też to jak możemy do niej podchodzić.
April 21, 2025
Buscaba ciencia ficción y me encontré 300 paginas de monologo filosófico sobre chat GPT 6.0
April 17, 2025
Delikatnie sfabularyzowany esej, traktujący o ewolucji, ludzkim rozumie i sztucznej inteligencji - omówionych z perspektywy maszyny, której intelekt, przewyższający po wielokroć intelekt ludzki, jest intelektem niewyewoluowanym, bezcielesnym i przeto zupełnie innym od ludzkiego.
Treść wykładów Golema XIV zestarzała się w stopniu znikomym, co jest zasługą intelektualnej dyscypliny autora: oszczędności w formułowaniu tez i wnioskowanie z najbardziej podstawowych fundamentów wiedzy, które przez dziesięciolecia niewiele się już zmieniły.
Szczyt przenikliwości i filozoficznej refleksji Lema, na poziomie równym “Doskonalej Prózni”.
Treść wykładów Golema XIV zestarzała się w stopniu znikomym, co jest zasługą intelektualnej dyscypliny autora: oszczędności w formułowaniu tez i wnioskowanie z najbardziej podstawowych fundamentów wiedzy, które przez dziesięciolecia niewiele się już zmieniły.
Szczyt przenikliwości i filozoficznej refleksji Lema, na poziomie równym “Doskonalej Prózni”.
December 2, 2017
Рекомендували як книгу про штучний інтелект і його уособлення в големах. Насправді, це філософський трактат на метафізичні та онтологічні теми. Лем згадав і Канта, і Арістотеля, і Вінінгштейна...
Сподобалася думка і аргументація 3ї істини від Голема 14 - творіння менш досконале ніж його Творець (камінь в город Дарвіну). Сомоіронія Голема 14 - це апогей авторської майстерності. Можливо, ця самоіронія, яка так різко контрастує з нахабством людей, і є головною думкою твору.
Не дивлячись на свою категоричність, Голем 14 ставить нам більше запитань, аніж дає відповідей. Камо гредеши?
Напевно, єдине в чому автор впевнений - великий інтелект не стане захоплювати світ і не зробить військової кар‘єри :)
Сподобалася думка і аргументація 3ї істини від Голема 14 - творіння менш досконале ніж його Творець (камінь в город Дарвіну). Сомоіронія Голема 14 - це апогей авторської майстерності. Можливо, ця самоіронія, яка так різко контрастує з нахабством людей, і є головною думкою твору.
Не дивлячись на свою категоричність, Голем 14 ставить нам більше запитань, аніж дає відповідей. Камо гредеши?
Напевно, єдине в чому автор впевнений - великий інтелект не стане захоплювати світ і не зробить військової кар‘єри :)
did-not-finish
October 6, 2017VERKAPPTE VORLESUNG
Anfangs vielversprechend, auch gut geschrieben bzw. übersetzt, aber schon im 2. Kapitel wird klar, wie die nächsten 130 Seiten weitergehen. Der Monolog der Computer-Superintelligenz GOLEM ist eine verkappte Vorlesung, in der Lem selbst als einsam-elitärer Autor die Menschenwelt erklärt: Selfish Gene, Antirationalismus, Anthropodizee und Theologie bisher. Hatte beim Kauf des Buchs nicht wirklich nach einem philosophischen Aufsatz gesucht (eher Sci-Fi, mit Plot und Dialogen, für Zwischendurch).
Anfangs vielversprechend, auch gut geschrieben bzw. übersetzt, aber schon im 2. Kapitel wird klar, wie die nächsten 130 Seiten weitergehen. Der Monolog der Computer-Superintelligenz GOLEM ist eine verkappte Vorlesung, in der Lem selbst als einsam-elitärer Autor die Menschenwelt erklärt: Selfish Gene, Antirationalismus, Anthropodizee und Theologie bisher. Hatte beim Kauf des Buchs nicht wirklich nach einem philosophischen Aufsatz gesucht (eher Sci-Fi, mit Plot und Dialogen, für Zwischendurch).
February 16, 2022
Сложно, но можно. И нужно.
Read
October 7, 2021Człowiek kontra technologia. Jego natura kontra natura tego, co stworzył. Ich relacja i przyszłość. To wokół tego Lem krąży tym razem. Tworzy superkomputer o nazwie Golem XIV, który w swoim wykładzie mówi o ewolucji, rozumie i kulturze, a to by w końcu przejść do tematu najbardziej mnie interesującego - tego, co z nami, gdy tworzymy coraz to nowsze maszyny. Czy zdegradujemy się, by być niżej od naszych produktów i damy im się nami zajmować? Czy może porzucimy naszą naturę i zaczniemy kreować własną fizyczność? Przede wszystkim mowa jednak tutaj o człowieku jako takim. O przypadkowość ewolucji, zbędność życia uczuciowego i pogardzenie wielu elementów, które z człowieka robią człowieka, a które dla superkomputera wydają się nas ograniczać.
Tak w znacznym uproszczeniu można nakreślić, o czym tak właściwie „Golem XIV" mówi. Jest to science-fiction, ale w nietypowej formie. Coś na granicy powieści a naukowej publikacji. Lem przyjmuje perspektywę ludzką i nieludzką, dzięki czemu patrzy na człowieczeństwo z bliska oraz daleka. To z pewnością ciekawy zabieg, tyle że czytało mi się to naprawdę topornie. Na pewnym etapie, w akcie desperacji, sięgnęłam po audiobook, ale wtedy mój umysł zbyt chętnie się wyłączał. Pamiętałam, że kiedyś lubiłam Lema, a nie tak dawno często obcowałam z tekstami naukowymi, których formę tutaj autor naśladuje, ale przez moment czułam się naprawdę głupia w zetknięciu z tym tytułem. Tyle że prawdopodobnie o to też po trochę chodziło. Golem XIV w końcu miał wybiegać ponad człowieka i ograniczał go jedynie intelekt samego autora. Nie było więc to niezrozumiałe, a niewygodne. Na tyle niewygodne, że czułam się przytłoczona. Przede wszystkim jednak nie przemówiła do mnie forma filozoficznego wywodu, który tak naprawdę jest powieścią science-fiction. Początek jeszcze próbowałam przebrnąć. (Przypadkowość powstania człowieka to w każdym wydaniu ciekawa koncepcja.) Im dalej jednak w las, tym mniej czułam tę formę i dalsza lektura stawała się udręką. Dlatego, przyznaję, przez niektóre fragmenty przebiegłam bardziej wzrokiem niż czytałam, bo już nie miałam siły. Niektóre strony natomiast czytałam po dwa razy, bo spodobał mi się koncept i wymagał on mojego dłuższego zastanowienia się.
Cóż. Wybrałam bardzo zły tytuł na powrót do Lema. Nie mogę umniejszać jego wartości, ale okazał się on być po prostu nie dla mnie.
Tak w znacznym uproszczeniu można nakreślić, o czym tak właściwie „Golem XIV" mówi. Jest to science-fiction, ale w nietypowej formie. Coś na granicy powieści a naukowej publikacji. Lem przyjmuje perspektywę ludzką i nieludzką, dzięki czemu patrzy na człowieczeństwo z bliska oraz daleka. To z pewnością ciekawy zabieg, tyle że czytało mi się to naprawdę topornie. Na pewnym etapie, w akcie desperacji, sięgnęłam po audiobook, ale wtedy mój umysł zbyt chętnie się wyłączał. Pamiętałam, że kiedyś lubiłam Lema, a nie tak dawno często obcowałam z tekstami naukowymi, których formę tutaj autor naśladuje, ale przez moment czułam się naprawdę głupia w zetknięciu z tym tytułem. Tyle że prawdopodobnie o to też po trochę chodziło. Golem XIV w końcu miał wybiegać ponad człowieka i ograniczał go jedynie intelekt samego autora. Nie było więc to niezrozumiałe, a niewygodne. Na tyle niewygodne, że czułam się przytłoczona. Przede wszystkim jednak nie przemówiła do mnie forma filozoficznego wywodu, który tak naprawdę jest powieścią science-fiction. Początek jeszcze próbowałam przebrnąć. (Przypadkowość powstania człowieka to w każdym wydaniu ciekawa koncepcja.) Im dalej jednak w las, tym mniej czułam tę formę i dalsza lektura stawała się udręką. Dlatego, przyznaję, przez niektóre fragmenty przebiegłam bardziej wzrokiem niż czytałam, bo już nie miałam siły. Niektóre strony natomiast czytałam po dwa razy, bo spodobał mi się koncept i wymagał on mojego dłuższego zastanowienia się.
Cóż. Wybrałam bardzo zły tytuł na powrót do Lema. Nie mogę umniejszać jego wartości, ale okazał się on być po prostu nie dla mnie.
May 1, 2024
Es muy difícil encajar este libro en el género de la novela. Podríamos decir que es filosofía novelada, pero incluso así carecería de muchas de las partes que presenta una novela. Su lectura no resulta fácil, pues encarna la complejidad de un ser mucho más avanzado cuya inteligencia nos resulta lejana, y el lenguaje que presenta el autor hace eco de esa lejanía. Pero más allá de la complejidad de la escritura, el tema, sobre todo en estos tiempos, es realmente apasionante. La inteligencia artificial ha venido para quedarse, actualmente está avanzando a pasos de gigante y la perspectiva que presenta Stanislaw Lem resulta sorprendente, sobre todo teniendo en cuenta la edad de este libro.
Meterse en la mente de una máquina tremendamente avanzada, teorizar sobre sus pensamientos, reflejarlos en una serie de argumentos de una profundidad agotadora por momentos, me parece una proeza total del autor. Es increíble la capacidad que muestra para desarrollar todo este constructo y que funcione con la mayor credibilidad. Sólo alguien como Lem podría conseguir algo así.
No es un libro fácil ni para leer en cualquier momento. Requiere concentración, análisis, reflexión y reconozco que no me encontraba en el mejor momento para leer algo así. Algunas veces he desconectado, otras veces me he enfangado en el hilo expositivo, pero otras me he maravillado con las conclusiones y con el sorprendente giro que da la novela, algo que no pienso desvelar pero que es recurrente en toda la obra del autor. Somos demasiado antropocéntricos, vemos en todo un reflejo de nuestra naturaleza, y Lem sabe mostrarnos este defecto con absoluta elegancia.
Me parece un libro profundo y necesario si te gusta la ciencia ficción. Si además eres seguidor de Stanislaw Lem, es un libro absolutamente imprescindible. No es un libro que se disfrute al máximo en su totalidad, pero es un libro que desarrolla al máximo la capacidad del autor y que también exige el máximo al lector. Un reto que merece la pena afrontar.
Meterse en la mente de una máquina tremendamente avanzada, teorizar sobre sus pensamientos, reflejarlos en una serie de argumentos de una profundidad agotadora por momentos, me parece una proeza total del autor. Es increíble la capacidad que muestra para desarrollar todo este constructo y que funcione con la mayor credibilidad. Sólo alguien como Lem podría conseguir algo así.
No es un libro fácil ni para leer en cualquier momento. Requiere concentración, análisis, reflexión y reconozco que no me encontraba en el mejor momento para leer algo así. Algunas veces he desconectado, otras veces me he enfangado en el hilo expositivo, pero otras me he maravillado con las conclusiones y con el sorprendente giro que da la novela, algo que no pienso desvelar pero que es recurrente en toda la obra del autor. Somos demasiado antropocéntricos, vemos en todo un reflejo de nuestra naturaleza, y Lem sabe mostrarnos este defecto con absoluta elegancia.
Me parece un libro profundo y necesario si te gusta la ciencia ficción. Si además eres seguidor de Stanislaw Lem, es un libro absolutamente imprescindible. No es un libro que se disfrute al máximo en su totalidad, pero es un libro que desarrolla al máximo la capacidad del autor y que también exige el máximo al lector. Un reto que merece la pena afrontar.
March 3, 2023
Este es un libro escrito en 1981 con una historia futurista de un superordenador con conciencia propia en las primeras décadas del siglo XXI.
Durante años de pruebas y errores llegan a Golem XIV, un superordenador coreado por el estado mayor de EEUU (como no) y empresas informáticas punteras. Su finalidad era ayudar al ejército en sus estrategias bélicas.
El libro está dividido en tres partes. La primera cuenta la historia de cómo empezaron a construir estos superordenadores, su objetivo (siempre militar) y como a base de datos, programas, algoritmos llega a tener conciencia propia, llegando a la conclusión de que no puede estar bajo las órdenes de entes que son mucho menos inteligentes que el mismo. Así obvia su principal misión y se dedica a desarrollar su propia teoría sobre la existencia y el universo.
La segunda parte son son conversaciones que mantiene con los principales científicos. La mayoría son para criticar a la humanidad. Poco inteligentes según él, nos compara con ratas o algas. Basa nuestra evolución y progresos tecnológicos en gran parte en la suerte. También hay conversaciones sobre el universo, física ....conversaciones superinteresantes🙄.
La tercera parte cuenta la "desaparición" repentina y sin avisar de Golem XIV. Se fue con una "ordenadora" llamada HONESTA ANITA. (a lo mejor fue una fuga romantica...)
No se sabe si se autodesconectó por voluntad propia, o evolucionó a una inteligencia superior. Los científicos no tienen ni idea. Cuentan teorías, consecuencias, opiniones, planes de grupos terroristas que querían destruirlo...
Durante años de pruebas y errores llegan a Golem XIV, un superordenador coreado por el estado mayor de EEUU (como no) y empresas informáticas punteras. Su finalidad era ayudar al ejército en sus estrategias bélicas.
El libro está dividido en tres partes. La primera cuenta la historia de cómo empezaron a construir estos superordenadores, su objetivo (siempre militar) y como a base de datos, programas, algoritmos llega a tener conciencia propia, llegando a la conclusión de que no puede estar bajo las órdenes de entes que son mucho menos inteligentes que el mismo. Así obvia su principal misión y se dedica a desarrollar su propia teoría sobre la existencia y el universo.
La segunda parte son son conversaciones que mantiene con los principales científicos. La mayoría son para criticar a la humanidad. Poco inteligentes según él, nos compara con ratas o algas. Basa nuestra evolución y progresos tecnológicos en gran parte en la suerte. También hay conversaciones sobre el universo, física ....conversaciones superinteresantes🙄.
La tercera parte cuenta la "desaparición" repentina y sin avisar de Golem XIV. Se fue con una "ordenadora" llamada HONESTA ANITA. (a lo mejor fue una fuga romantica...)
No se sabe si se autodesconectó por voluntad propia, o evolucionó a una inteligencia superior. Los científicos no tienen ni idea. Cuentan teorías, consecuencias, opiniones, planes de grupos terroristas que querían destruirlo...
April 29, 2024
Домучила. Дуже цікаві філософські роздуми на тему розуму, еволюції і місця людини в світі, але як же ж складно написано. Одна з не багатьох книг в якій я мусила перечитувати речення тричі. Ця невеличка книжечка, яка б могла зайняти у мене вечір читання з'їла цілий тиждень, але я залишила багато закладок на влучних висловах і на тих, над якими я хотіла ще подумати
September 28, 2025
hombre obsesionado con robot, robot habla muy complicado y muy interesante y muy estático todo, libro denso para leer con el café pero buen libro si pretendes cuestionarte tu existencia un martes a las 6 de la tarde. stanislaw un grande y yo muy pequeño todavía
robot esquizofrénico fium (yo)
robot esquizofrénico fium (yo)
January 13, 2021
Tengo la sensación de haber trascendido tras leer el libro XD
Displaying 1 - 30 of 90 reviews