What do you think?
Rate this book
Остання з роду Скоропадських
Спогади наймолодшої доньки Гетьмана України Павла Скоропадського охоплюють період від 1919 року до кінця Другої світової війни. Розповідь про життя родини в Німеччині після війни також містить цікаві історичні екскурси. Книжку написано у формі невеликих новел, присвячених окремим особам та подіям життя. Для найширшого кола читачів, що цікавляться українською історією.
556 pages, Hardcover
Published January 1, 2013
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 of 1 review
January 18, 2024
Яке ж щастя, що колись моя родичка надибала цю книгу в музеї Гетьманства в Києві. Я почитала і побігла собі купити примірника! А потім ще один на подарунок. І прочитала я її 3 рази, в різні роки, і, на диво, кожного разу це було ще цікавіше і глибше…
Книга-мемуар наймолодшої доньки гетьмана Павла Скоропадського Олени Отт-Скоропадської. Кожен раз читаючи думаю яка ж вона молодець, що отак гарно все записала, склала, видала (і навіть разок перевидавала) і то в зовсім в свої немолоді літа. Книга складається з численних невеличких новел про життя родини Скоропадських після повалення Гетьманату в Україні (кінець 1918) але також з екскурсами в раніші часи, з детальними розповідями і укладами життя її знаменитх предків Дурново, Кочубеїв, Миклашевських, Бібікових, Тарнавських, про життя батьків від їх дитинства і до революції 1917, а також про численних друзів сім’ї.
Як тепер до болю в кістках добре розумієш ті страхи Олени, які вона пережила в час щонічних бомбардувань Берліну. Слова про “ППО”, “зенітки” і гули літаків, нажаль, не просто тепер слова для кожного українця. Детальний опис збомбардованого Вюрцбурга, поневіряння по Німеччині, смерть першого чоловіка, відсутність будь-якого зв’язку з родиною протягом місяців, старшні дні які переживали члени її родини - хто у Варшаві, хто в Лондоні чи Оберсдорфі… Навіть якщо би то не було про таку важливу для українців родину як Скоропадські, ця книга була б і без того надзвичайно цікавим щоденником пам’яті в часи Другої світової, чесно, відірватися вкрай важко. І ще, незважаючи на вкрай болісні події, ще дуже мило завойовує розум просто якийсь непереможний оптимізм і життєва мудрість пані Отт-Скоропадської, і її якась інтимність в оповіді, такий дуже вирозумілий, практичний підхід. Видно, що авторка до глибини розуміла і приймала своїх родичів, знала їх болі, сильні і слабкі сторони. То так цікаво.
То все написано дуже живою, практичною мовою, без тяжких вдавань в політику (Олена так і пише, що для цього є ціла кнга спогадів її батька), а тільки з легким їх означенням, щоб було зрозуміло контекст.
Останні розділи - три доволі тривалі подорожі в Україну, в 1991, 92му і 93му. По місяцю щороку проводила Олена з чоловіком тут. Олена була дуже щаслива з новоствореної України, радісно сюди прилітала, відвідувала, милувалась, дивувалась. Ці розділи було читати особливо хвилююче. Пару раз всплакнула.
При правильному позиціонуванні і маркетингу ця книга була б абсолютним бестселером в Україні! Сподіваюсь її колись перевидадуть (і різними мовами), і тут будуть сотні відгуків, бо вона направду того варта.
Книга-мемуар наймолодшої доньки гетьмана Павла Скоропадського Олени Отт-Скоропадської. Кожен раз читаючи думаю яка ж вона молодець, що отак гарно все записала, склала, видала (і навіть разок перевидавала) і то в зовсім в свої немолоді літа. Книга складається з численних невеличких новел про життя родини Скоропадських після повалення Гетьманату в Україні (кінець 1918) але також з екскурсами в раніші часи, з детальними розповідями і укладами життя її знаменитх предків Дурново, Кочубеїв, Миклашевських, Бібікових, Тарнавських, про життя батьків від їх дитинства і до революції 1917, а також про численних друзів сім’ї.
Як тепер до болю в кістках добре розумієш ті страхи Олени, які вона пережила в час щонічних бомбардувань Берліну. Слова про “ППО”, “зенітки” і гули літаків, нажаль, не просто тепер слова для кожного українця. Детальний опис збомбардованого Вюрцбурга, поневіряння по Німеччині, смерть першого чоловіка, відсутність будь-якого зв’язку з родиною протягом місяців, старшні дні які переживали члени її родини - хто у Варшаві, хто в Лондоні чи Оберсдорфі… Навіть якщо би то не було про таку важливу для українців родину як Скоропадські, ця книга була б і без того надзвичайно цікавим щоденником пам’яті в часи Другої світової, чесно, відірватися вкрай важко. І ще, незважаючи на вкрай болісні події, ще дуже мило завойовує розум просто якийсь непереможний оптимізм і життєва мудрість пані Отт-Скоропадської, і її якась інтимність в оповіді, такий дуже вирозумілий, практичний підхід. Видно, що авторка до глибини розуміла і приймала своїх родичів, знала їх болі, сильні і слабкі сторони. То так цікаво.
То все написано дуже живою, практичною мовою, без тяжких вдавань в політику (Олена так і пише, що для цього є ціла кнга спогадів її батька), а тільки з легким їх означенням, щоб було зрозуміло контекст.
Останні розділи - три доволі тривалі подорожі в Україну, в 1991, 92му і 93му. По місяцю щороку проводила Олена з чоловіком тут. Олена була дуже щаслива з новоствореної України, радісно сюди прилітала, відвідувала, милувалась, дивувалась. Ці розділи було читати особливо хвилююче. Пару раз всплакнула.
При правильному позиціонуванні і маркетингу ця книга була б абсолютним бестселером в Україні! Сподіваюсь її колись перевидадуть (і різними мовами), і тут будуть сотні відгуків, бо вона направду того варта.
Displaying 1 of 1 review