Березень 2022 року. Софійка, Андрій та Марійка - третьокласники з Кривого Рога - евакуювалися з сім'ями до Ужгорода, а четвертий їхній друг Ілля - взагалі до Польщі. Вони продовжують свою детективну діяльність і розв'язують незвичні таємниці цього нового незвичного життя, де всі разом живуть у шкільному спортзалі, а вночі в разі повітряної тривоги мусять сходити в укриття-підвал. Звідки береться стільки безкоштовної їжі? Хто вкрав каблучку і наклейки у мешканців спортзалу? Куди подівся хлопчик з Маріуполя під час екскурсії скансеном? Хто залишив окуляри в укритті?
Дуже тепла історія, яка з одного боку прив'язується до традиції зображення з доброю іронією, як нібито детективною діяльністю пояснюється здорове таке пізнання дітьми світу і того, як у ньому все працює. (А не справжніх класичних зразків жанру дитячого детективу, для традиції якого характерне певне самоусунення дорослих і уявлення, нібито діти чи підлітки справді краще за дорослих фахівців першими вивели на чисту воду якихось дуже недоумкуватих злодіїв.) Цікаво, що ця книжка виглядає так, нібито це сиквел до іншої історії, в якій читачеві б уже було представлено Детективну Агенцію "САМ" у більш "нормальних" умовах, в рідному Кривому Розі, наприклад, - але ні, я навмисне перевірила, це видання є книжковим дебютом авторки. Втім, розуміння того, про яких персонажів йдеться, від цього не страждає. З іншого боку, тут дуже об'ємно показано, як різні люди реагують на стресову ситуацію, якою є війна й вимушена евакуація не тільки для дітей, а й для дорослих, - а відтак потенційно допомагають проговорити сенс тих надзвичайних подій, сучасниками яких українським дітям довелося стати, і читачам. Соні байдуже на таємницю про безкоштовну їжу, бо вона хоче до війська, як обоє її батьків. Марійці в інший день байдуже на таємницю про зниклу обручку, бо в неї зник цілий тато, який залишився був у Кривому Розі і тепер не виходить на зв'язок. Ілля, який виїхав до Польщі і фігурує тільки подекуди на тлі оповіді, перестав відповідати друзям на повідомлення і натомість став битися з іншими дітьми. А проте - ці тривожні стани вдається подолати, і назагал книжка залишає не те відчуття, що ми всі (а надто діти війни) тепер травмовані на роки (так, так), а що ми разом неодмінно подолаємо всі складнощі, бо в критичних ситуаціях активізується неабияка сила взаємодопомоги і підтримки.
**
Перечит після знайомства з приквелом про тих самих героїв у Кривому Розі. Справді, тепер, коли він вийшов, трохи краще розумієш про персонажів, якщо знайомитися з історіями у цьому порядку. Про динаміку стосунків з Іллею Грюкалом, який поїхав у Польщу, наприклад, так ясніше.