Я з родиною жила в Борре, мріяла стати дівою щита чи вельвою. Доки на свято Йоль до нас не завітало Дике Полювання. Альви, тролі, йотуни та драуґри виявилися справжніми. Вони вкрали дітей Борре та моїх рідних.
Кажуть, що Вік Вовка настає. Що Сутінки вже почалися. Що Дерево Межі гине. І єдиний, хто може врятувати Дев'ять світів, — це Король Місяць, володар Ніфльгейму, убитий чи зачаклований лихим Снеуром. А знайти й розчаклувати Короля Місяця здатна лише Дитина Дванадцятої Ночі.
Ох, я прочитала її майже на одному диханні ❤️ якщо була б паперова то щє швидше в закінчила, бо важко було читати електронку, але чекати з друку не було сил.
Тепер моє серце залишилося десь між Альвгеймом і Мідґардом. Які чудові цікаві персонажі зустрінуть нас у цьому тому, які несподівані таємниці відкриються! Ви навіть не уявляєте!
Цей світ закохує у себе всіх, а особливо тих хто любить скандинавську міфологію! Не Локі єдиний красень, багато чудових і чарівних створінь живуть у дев'яти світах. Та багато з них не ті, ким їх звикли всі бачити.
Сіф подросла. Ні, вони з Норданом так і не цілувалися 🤣
Йольські свята продовжуються. І якщо для одних - святкування, для інших - справжні випробування. Астфрід із друзями має перетнути декілька світів, щоб зібрати магічні ключі та звільнити бранців. Це не буде легко, доведеться розділитися, делегувати обов’язки, але передбачити все геть неможливо. Особливо маючи різних ворогів, які дуже прагнуть позбутися тих, хто їм не до вподоби. І мова, звичайно, не про припинення спілкування, а, бажано, припинення існування.
✍️Продовжила своє занурення в зимову скандинавську атмосферу. Героїв так багато, що в деяких можна й заплутатися й перелік персонажів у кінці книги не завжди рятує. Є питання особисто до Сіф (Астфрід): чому вона не помічає аж занадто очевидних речей? Є ще певні питання до купи чоловіків. І я розумію, що вони не люди, а потаємці, ще й в тому ж Альвгеймі час ну зовсім інакше тече, але, шановні, а як це працює? В чергу, будь ласка!
З усім тим світ живий, герої зі своїми таємницями, угодами, характерами, інакше кажучи - особливостями. Підкорює скандинавська специфіка. І я чекатиму на продовження - “Сутінки світів”. Це має бути завершальна книга серії й, маю сподівання, що всі будуть живі, Сіф перестане бути “гальмом”, а чоловіки перестануть носитися зі своїми таємницями, як із писаними торбами. (Розумію, що, для зняття проклять, потрібно вгадувати стороннім самостійно, але ж є речі, які можна просто сказати словами через рот).
Загалом історія дуже легко читається, зацікавлює і занурюєшся в неї з головою.
На відміну від попередньої, ця книжка мені дуже сподобалася та повернула віру в серію ☺️ Рада, що я не робила великої паузи між цими частинами.
Уже з самого початку події розвивалися дуже динамічно, потім посередині сюжет став трохи повільнішим, і завершення (як завжди) поглинуло мене повністю.
Ми отримали відповіді на багато питань, побачили розвиток персонажів, проте деякі герої з минулої книжки так і не зʼявилися. Глосарій на дві сторінки з такою тематикою – це, звісно, сумно, та ще й не допомагає з новими термінами. Ілюстрацій також менше, але вони все одно чудові.
З нетерпінням чекаю на завершальний акорд цієї історії 😊 будь ласка, не підведи!
Це краща частина із серії. Нарешті є відповіді на питання, які тягнулися з першої. Книга починається одразу з того моменту на якому закінчується попередня книга і немає в тексті ніяких нагадувань про події в попередній частині. Але до цього можна швидко звикнути. Книга читається на одному диханні і лишає нові питання, відповіді на які ми дізнаємося в наступних частинах. Героїня для мене поки ніяк не розвиваються (робимо знижку - герої діти) Любовна лінія наразі мені тут теж зайва, бо знову ж таки - головна героїня дитина.