Ще одна молитва

by Jan Twardowski, Ян Твардовський, Dzvinka Matiash (Translator)

Ян Твардовський (1915—2006) — священик з Варшави, який писав вірші й ніколи не казав про себе, що він — поет. Єдиним важливим для нього критерієм було людське серце — вразливе, яке шукає істини, доброти, любові, автентизму і щирості. Він не хотів навертати — але навертав, не хотів нікого вчити — однак учив.

Йому вдалося подолати межі віку своїх читачів, межі власної країни і Римо-Католицької Церкви.

Збірка «Ще одна молитва» розпочинається текстами, що писалися на початку 50—60-х років минулого століття, а завершується віршем, написаним у день смерті поета. Окрім поетичних текстів, до книги увійшли також прозові фраґменти — рефлексії, філософські медитації та проповіді.

Genres: Poetry

280 pages, Hardcover

First published January 1, 2009

Reviews

[verbava · Rating 2 out of 5]

усі вірші яна твардовського – майже про те саме. у них є трави, дерева, дрібні комашки, мудрі звірі й відчуття доброї, усміхненої присутності бога. і хоча він понад половину життя був священиком у варшаві, міста в його текстах не видно; та й село – в тому сенсі, що з мешканцями, звичаями, подіями – будьмо щирі, не занадто проглядає. вірші твардовського розповідають про світ, якого людська рука торкалася якнайменше, де навіть рослини дикі й неприручені – одне слово, про світ, якого людині дуже треба (Попросіть Богородицю аби ми по смерті / у кожну вільну суботу ходили до лісу / бо хочеться вийти навіть із неба).
утім, хронологічна структура збірки показує, як по-різному йому пишеться про всі ці начебто прості речі. мій улюблений період – десь із середини сімдесятих до кінця вісімдесятих, коли слова про природу зовсім зливаються зі словами про бога (Бог сховався для того щоб світ було видно / якби показався був би сам як палець / хто б тоді біля нього помітив мурашку), однак іще далеко до мінімалізму, в який твардовський зануриться пізніше. не те щоб із самим мінімалізмом були проблеми, проте францисканська простота твардовського погано допасована до катренів із приблизними римами чи коротеньких верлібрів – плаский камінець думки, посланий скакати по воді, на першому ж підскоку тоне з тихим хлюпом.

[Aliona Tkach · Rating 5 out of 5]

Ця книжка віршів, практично молитов, має бути десь поруч з Біблією. Перечитую постійно. Вірш за віршем відкриваються нові грані віри, можливості спілкування з Богом, розуміння Його творіння. Вірші про життя і смерть, сум, любов та радість, втрати та надію. В цих віршах так багато життя, лагідності, світла та доброго гумору.

[Natalia Davidenko · Rating 5 out of 5]

-----

Боявся
Я боявся зір гіршає - не зможу читати
пам'ять слабшає - писати не вдасться
тремчу мов загорожа яку вітер колише

- Спасибі Боже бо подав мені лапу
пес що книжок не читає і віршів не пише

-----

Всупереч собі
Помолися за те чого зовсім не хочеш
чого боїшся як вивірка зливи
від чого тікаєш чимдуж мов гуска
перед чим тремтиш як в оінньому пальтечку на морозі
за те від чого тобі аж щелепи зводить

почни врешті молитися всупереч собі
про те найбільше що саме приходить

-----

Плач
Марта забігана стіл застелила
дмухає на юшку серцем її студить
м'яса не досмажила огірків не закрила
над вірою що плаче знову дивувалась

я тут стільки роботи
Лазар воскрес із мертвих

щойно миску відсунув
- Марто, - каже, - Марто
Христос плакав за мною

-----

Крик
Дивлюся Ти на хресті тремтиш
у Тебе гарячка
бік розбитий
а я прийшов накричати на Тебе
що Тобі надто добре на небі
-----

Перед мандрівкою
Ти що не хорониш від розчарувань
не бережеш від невдалої людської любові
даєш так ніби жебраєш
не лікуєш раку
годуєш голодом
не видаєш страхового полісу на життя
не кладеш ран на оксамитовій подушці
Ти що поставив ангелів із мечами за райською брамою
а не дипломатів у білих рукавичках
завжди вірю
що Ти підіймаєш наші пригнічені пальці
розтіляєш нам очі червоні як у кролика
вмакаєш світло
пояснюєш
по той бік
у кожного своюя далека мандрівка

-----

Спішімо любити люди так швидко відходять
по них лишаються окуляри й черевиків пара
бо все неважливе позе наче равлик
а важливе швидке і стається зненацька
потім тиша звичайна тобто зовсім нестерпна
так немов чистота що з'явилась із болю
коли думаєш про когось а його вже немає

Не будь певний що встигнеш бо певність непевна
робить нас нечулими як усяке щастя
приходить одночасно як пафос і гумор
неначе дві пристрасті від одної слабші
йдуть звідси так швидко як дрізд в липні мовкнуть
як звук ледь недоладний як поклін недбалий
щоб насправді бачити заплющують очі
хоча більше ризик у житті ніж в смерті
любимо надто мало і завжди запізно

Не пиши про це часто приши раз назавжди
і будеш як дельфін лагідний і сильний

Спішімо любити люди так швидко відходять
і ті що не відходять повернуться не завжди
бо з любов'ю насправді ніколи не знаєш
чи перша остання чи остання перша

-----

На небі
Треба минути святого Петра з важкими ключами
Агнесу з ягням на руках
Терезу що досі кашляє
бо в монастирі мерзла
треба проштовхуватися поміж мучениками
стали з хрестами та що пройти ніяк
біля скромного лелеки
біля Агати що частує сіллю
біля святого Франциска з вовком
(він знімає з вовка намордника щоб той міг позіхнути)
біля святого Станіслава із зашитом з польської

- І бачу нарешті мою матір
у неспаленому будинку
вона пришиває гудзика що постійно губився

скільки треба пройти неба щоб її відшукати

-----

Дякую тобі просто за те, що Ти є
за те що не вміщуєшся у наших головах,
бо вони залогічні
За те, що не можно Тебе охопити серцем,
бо воно занервове
За те, що Ти такий близький і далекий,
і в усьому інакший
за те, що ти вже знайдений і невіднайдений досі
за те, що тікаємо від Тебе до Тебе
за те, що не робимо нічого для Тебе
але все завдяки Тобі
за те, що те, чого не можу збагнути -
ніколи не буває оманливим
за те, що мовчиш. Тільки ми
- начитані анальфабети
плещемо язиками

-----

Тепер усе інакше
Називаємо його дивно хоронителем
наказуємо нас стерегти
користуємось як хлопчиком на побігеньках

хто з нас подасть йому руку
пожаліє бо в нього завеликі крила
совість надто чиста аж незручна
колір білий радше непрактичніий
життя чуже адже без жодної помилки
любов неповна - бо не вмирає

хто з нас обійме його за шию
знаєш - скаже - тепер усе інакше
тепер я тебе від світу закрию
-----

[Oksana · Rating 4 out of 5]

Jan Twardowski