What do you think?
Rate this book
Любов Сама
Панні д'Альбрехт було пʼятнадцять, її саме покидало дитинство. Пан де Рамон став їй учителем, і наставником, і коханцем. Вона ще мало що відала про світ дійсний і світ чуттєвий, він уже знавав багато країн, берегів і жінок. Він якось сказав їй, що усякі дискусії між чоловіком і жінкою - лише вистава, танець заради оволодіння тілом. Вона ж у тім танці спізнала ту незбагненну цінність матерії, з якої сотворений інший. Увесь цей чуттєво-інтелектуальний роман - це танець живих душ у живих тілах під музику кохання і пристрасті, у ритмах сумніву і певності, поступливості і впертості, відвертості і замкнутості. І все це - у Франції, у столітті десь так XVII-XVIII. Тож роман цей - це й нагода підглянути: як же тоді і там любилося та говорилося про любов.
192 pages, Hardcover
Published January 1, 2020
2 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 3 of 3 reviews
November 6, 2025
3.75 - якщо вас цікавлять зірочки.
Купила цю книгу задля неприязного прочитання, проте зненавидіти її не вийшло. Одразу зазначу основну перевагу - стиль. Для когось він здасться одночасно про все і ні про що, мене ж затягнув. Наскільки мені відомо, він й був запланований подібним незвичним для (сучасних) читачів чином. В оригіналі почерк ще цікавіший, та місцями дивнуватий, тож я вдячна перекладачці, що працювала над цим проєктом.
Тема - так, "контроверсійна", в цьому й смак деяких творів. Підлітка пала жертвою власного вчителя. Як на мене, її одинокість стала головною причиною нових почуттів. Батько бере участь виключно у фінансовому забезпеченні; з того, що вичитала я, друзів, особливо протилежної статі, в неї немає, у "світ" вона теж не часто виходить, тож вчитель, грубо кажучи, був ледь не єдиним на кого її мозок міг зреагувати подібним чином. Гормони. Проте течію їхніх стосунків було зображено цілком реалістично - з комплексами, уникненням, максималізмом та іншим. Я б сказала - без помітної романтизації; з деякими почуттями я й себе ідентифікувала, так вони вловили певні моменти. Реалістично, за виключенням останнього розділу.
З чого й почну про негатив. Думала я, що "Любов сама" буде п'ятизірковим чтивом, проте. Проте, останній розділ мене дещо розчарував. З усією повагою до фіналу, що, до речі, й здалося дещо нереалістичним. Вчителя мені недостатньо розкрили аби я могла повірити у подібні душевні зміни. Та я б це ще якось прийняла, скидаючись на власну відсутність досвіду у контакті з "душами" подібних людей. Однак, головною проблемою став стиль письма, яке мені так на початку сподобався, освіжив навіть. Швидко втомлює коли немає за що зачепитися оку: насичених, цікавих подій. І останній розділ здався саме таким. Не скажу, що подій не було - були, та невиразна втома від тексту однаково мене охопила, і це залишило дивний післясмак та знуджений мозок, хоч нічого кардинально й не змінилось. Не змогла я ідентифікувала для себе ядро невтіхи.
Купила цю книгу задля неприязного прочитання, проте зненавидіти її не вийшло. Одразу зазначу основну перевагу - стиль. Для когось він здасться одночасно про все і ні про що, мене ж затягнув. Наскільки мені відомо, він й був запланований подібним незвичним для (сучасних) читачів чином. В оригіналі почерк ще цікавіший, та місцями дивнуватий, тож я вдячна перекладачці, що працювала над цим проєктом.
Тема - так, "контроверсійна", в цьому й смак деяких творів. Підлітка пала жертвою власного вчителя. Як на мене, її одинокість стала головною причиною нових почуттів. Батько бере участь виключно у фінансовому забезпеченні; з того, що вичитала я, друзів, особливо протилежної статі, в неї немає, у "світ" вона теж не часто виходить, тож вчитель, грубо кажучи, був ледь не єдиним на кого її мозок міг зреагувати подібним чином. Гормони. Проте течію їхніх стосунків було зображено цілком реалістично - з комплексами, уникненням, максималізмом та іншим. Я б сказала - без помітної романтизації; з деякими почуттями я й себе ідентифікувала, так вони вловили певні моменти. Реалістично, за виключенням останнього розділу.
З чого й почну про негатив. Думала я, що "Любов сама" буде п'ятизірковим чтивом, проте. Проте, останній розділ мене дещо розчарував. З усією повагою до фіналу, що, до речі, й здалося дещо нереалістичним. Вчителя мені недостатньо розкрили аби я могла повірити у подібні душевні зміни. Та я б це ще якось прийняла, скидаючись на власну відсутність досвіду у контакті з "душами" подібних людей. Однак, головною проблемою став стиль письма, яке мені так на початку сподобався, освіжив навіть. Швидко втомлює коли немає за що зачепитися оку: насичених, цікавих подій. І останній розділ здався саме таким. Не скажу, що подій не було - були, та невиразна втома від тексту однаково мене охопила, і це залишило дивний післясмак та знуджений мозок, хоч нічого кардинально й не змінилось. Не змогла я ідентифікувала для себе ядро невтіхи.
April 7, 2024
Дуже, надзвичайно красиве
June 27, 2025
Якщо авторка і закладала якийсь глибокий сенс, то до третини книги я його не зрозуміла, тому облишила. Бо психіатричних розмислів мені і в реальності вистачає.
Displaying 1 - 3 of 3 reviews