Ситуація складається не на її користь, тож панянка Дзє погоджується на весільну пропозицію… Між тим таємні розслідування різноманітних зникнень, викрадень і вбивств, які відбуваються в її кварталі, приносять Дзє все більше неприємностей… Що приховують староста і його рідня? Чи до снаги панянці Дзє розкрити цю справу?
Безсмертній жриці з храму Йонхва моляться безліч жінок, однак її минуле приховує страшну таємницю. Поступово правда про її життя розкривається…
Удостоєна премії «Taiwan Golden Comic Award», Наунау оживляє історії давнини, даючи їм нове життя. М’якими й елегантними штрихами відтворює непросту історичну добу, дозволяючи сучасним читачам і читачкам поглянути на збірний образ тайванського жіноцтва за часів династії Цін.
Чудове продовження та завершення історії. Здивувала нова религійна тема, яка дуже важлива та незвична, особливо для азійської літератури. Гарно та лаконічно прописано, остання сторінка в саме серденько 💔
Як же ж неймовірно розкрили всі гілки – історію Берегині і причину появи духів у головної героїні. В якийсь момент я дійсно відчувала себе детективом, коли ми по ниточках з Дзє йшли до людини, яка займалася всіма викраденням, використанням і вбивствами жінок і дітей.
Ще тут, як і в першому томі, піднімалася тема Жінка = господарство і має відповідати певним вимогам і стандартам, щоб обов’язково вийти заміж. Це було дуже огидно читати. Бо шкода наскільки це життєво.
Те, що Берегиня – дух, мене насправді дуже здивувало, хоча в принципі і було логічним. Її розкрили максимально, за це авторці окремий плюс. Ну і за красиве вбивство головного антагоніста теж плюс ;)
Як я зрозуміла, після всіх цих подій Дзє звільнилася від всіх цих обов’язків і просто робила те, що хотіла. І я за неї рада, як і за Берегиню, яка завжди поряд)
Всім раджу ознайомитися з цією історією, бо воно легко читається і піднімає важливі темі. Сюжет не має дірок і повністю логічний, від чого отримуєш інтелектуальне задоволення. Ставлю 5/5. Приємного читання 💗
This entire review has been hidden because of spoilers.
друга частина взагалі не поступається першій. в цьому томі продовжується "розкривання" злочинів, але на передній план виходить не "нав'язливе суспільство, ярлики та борг", а постійні роздуми головної героїні про походження Берегині*. Неймовірне поєднання фолькльору з буденним життям не відпускає і після закриття останньої сторінки.
Це було дуже гарно, пізнавально і горорно (стародавні традиції, міфи, містика, привиди, божества…клас!). Шкода, що лише 2 тома, але мені все сподобалось. Перше знайомство з тайванською маньхуа виявилося дуже позитивним.
авторка дійсно серйозно поставилася до історії, яку створила. шкода з нею прощатися, персонажки і брат панянки дзє дуже мені полюбилися, і я могла б читати хоч сотню томиків про розкриття ними злочинів і теплі взаємини... аби лишень не відчувати цю печаль і несправедливість, в якій вони живуть. ця маньхва — одне з багатьох свідчень того, що ми не маємо права втратити те, що виборювали так довго.
кінець трошки поспішний, але нічого.
мальовка чарівна, трохи важкувато спочатку розуміти, де спогади перетікають в теперішнє, коли хто що каже, але в другому томі я ввійшла в правильне русло і залишилася з цією історією в серці. дякую.
У цьому томі більша увага до надприродного, хоч божества й не мають втручатися в людські справи, та все ж іноді ситуація вимагає допомоги ззовні. Панянка Дзє не відмовляється від продовження розслідування, стараючись вивести старосту на чисту воду й захистити інших від потрапляння в пастку торгівлі людьми. Вона змушена вийти заміж, зокрема через почуття провини за використання ресурсів родини брата, та зрештою вона все ж знайшла своє призначення, дотримуючись настанов Берегині: допомагати слабким усіма силами, зокрема жінкам, дітям і вдовам. Детально описана легенда про Чень Шовнян, авторка виконала багато роботи, збираючи відомості й відвідуючи згадані храми. Надприродні істоти передають долю й рішення в руки самим людям. Навіть якщо правосуддя не може задовольнити очікування, людям самим до снаги не дати злочинцям спокійного життя, а життя вразливих верств населення зробити безпечнішим. Багато елементів китайської/тайванської культури, деякі сюжетні трагедії є прямим наслідком закостенілості традицій та негнучкого суспільного устрою.