Я не знаю, як про це писати. Збірка оповідань та есеїв

by Ірена Карпа, Ксеня Лук'яненко, Оксана Тунікова

Початок повномасштабної війни вплинув на всіх нас, залишивши відбитки в житті кожного українця і водночас закарбувавши слід — історію пройденого в той час досвіду. Влітку 2022-го письменниця Ірена Карпа, проконсультувавшись із психологинею Ларисою Волошиною, започаткувала онлайн-курс «Терапевтичне письмо», де допомагала учасницям проговорювати пережитий біль та виплескувати емоції у власноруч написаних історіях. Ці заняття виявилися корисними та ефективними, тож Ірена продовжила працювати в напрямку творчого терапевтичного письма і заснувала курс «My Story», під час якого запропонувала студенткам попрацювати над досвідом, пережитим під час повномасштабної російсько-української війни. На курсі учасниці писали твори, в яких ділилися власними історіями чи історіями близьких людей, створюючи оповідання на основі реальних подій.

488 pages, Hardcover

Published January 1, 2024

About the author

See also Irena Karpa

Reviews

[NATALIA Bookstorm · Rating 4 out of 5]

По-перше, збірку справді можна назвати терапевтичною, оскільки переживання, почуття, емоції, - усе органічно поєднано і вплетно в події сучасності, усе те, що близьке і болюче. Подекуди читаєш і думаєш:о, та в мене ж так само було. і вже стає легше, що ти не одна і можеш попросити про допомогу або підтримку.
По-друге, читаючи збірку оповідань жінок, дівчат, котрі не професійні письменниці, а просто учасниці курсу Ірени Карпи, тішишся про майбутнє української літератури. Майже кожен твір "зачіпав", розкривав тематику переживань в умовах війни та допомагав зрозуміти чому все пішло як пішло
По-третє, гуром, іронія та навіть подекуди сарказм - надзвичайно допомагають "ввійти у світ героїв", стати поруч, обійняти чи просто поплакати збоку. Браво яскравості образів і наповненості почуттів!
Єдине, що не сподобалось - персоніфікація з тваринами. Розумію, що дівчата вчились писати він імені тварин і це, мабуть, було одним із завдань курсу, але книга трохи як на мене переобтяжена пасажами "розумної кицьки", песика тощо. Єдиний твір із вдалою персоніфікацією запам'ятався про слона, який постійно жив в українському просторі, але його ніхто не помічав (або не хотів помічати). Класно перегукується з англійською метафорою "the elephant in the room".
Словом, книга однозначно варта читання. Написано легко, порушено все, чим живемо або що пережили. А навіть стимулює до самостійних роздумів: а чи вмію я писати про це?...

[Анастасія · Rating 5 out of 5]

Дуже довго читала її, тому що просто несила було читати більше, ніж одну історію зараз: занадто чуттєво, занадто відверто, занадто зрозуміло - бо про досвід війни. У всіх такий різний і такий знайомий одночасно. Дуже рекомендую, ці історії повинні бути почутими і прочитаними.

[Myra Dzundza · Rating 5 out of 5]

Це як вивернути себе навиворіт
Чи як роздягнутись на загал
Кожну історію проживаєш окремо і це якийсь вибух мозку
Круто, що такі історії видрукувані - вони не дадуть спотворювати і знецінювати увесь той жах, котрий проживають українці

[Oksana · Rating 4 out of 5]

34 тексти, написані 34 авторками про теперішню російсько-українську війну. Історії різні - за змістом, формою, настроєм. Деякі - про минуле, деякі - про майбутнє, якісь - і про сьогодення. Втім, найбільше мабуть у книзі спогадів і рефлексій про дитинство, близьких людей, перші дні повномасштабного вторгнення

Не всі тексти однаково сильні, не всі однаково майстерні. Можна читати без певного порядку. Хоча, якщо читати послідовно, помітно, що у збірку саме так вони вкладені все ж із певною метою

Проживання, осмислення, споглядання, усвідомлення цивільними жінками війни - тексти про це. Багато про втрату, але й про віднайдення: домівки, рідних, віри, сил, надії, способу життя

Ще в цих історіях досвід: життя в київському метро і прикордонному селі в перші дні повномасштабного вторгнення, облаштування побуту під час блекаутів і в укритті, смерть брата і смерть коханої людини, евакуація і еміграція. А також рішення: виїхати, залишитись, повернутись, піти у військо

Ці чужі і такі розрізнені історії, можливо, допоможуть пережити і переосмислити власний травматичний досвід війни, та зрозуміти комусь - себе, а комусь - інших: чиюсь іншу втрату, чиюсь іншу жертву, чийсь інший хід думок