Світогляд українського народу. Ескіз української міфології

by Іван Нечуй-Левицький

Унікальна праця класика української літератури Івана Нечуя-Левицького вийшла друком вперше 1876 р.

У доступній науково-популярній формі письменник викладає свій досвід осягнення світогляду рідної нації, співвідношення в ньому народних традицій, віри, науки, філософії, історії.

У розповідях постають зримі образи героїв української міфології, а також самі легенди про створення світу, мирове дерево дуб, створення людей.

Соковита мова, картини народного життя роблять прочитання цього забороненого і забутого твору відкриттям цілого неповторного самобутнього світу наших пращурів.

88 pages, Paperback

First published January 1, 1876

About the author

Український прозаїк, перекладач. Народився 25 листопада 1838 року в м. Стеблеві Київської губернії, в сім’ї сільського священика.
У 7 років віддали в науку до дядька, який вчителював у духовному училищі при Богуславському монастирі.
У 14 років вступив до Київської духовної семінарії, де навчався з 1853 по 1859 рік.
Закінчивши семінарію, рік хворів, а потім деякий час працював у Богуславському духовному училищі викладачем.
1861 року вступає до Київської духовної академії.
1865 року закінчує академію із званням магістра, але відмовляється від духовної кар’єри й викладає російську мову, літературу, історію та географію в Полтавській духовній семінарії в гімназіях Каліша та Седлеця.
Одночасно з педагогічною діяльністю починає писати.
З 1873 року працює у Кишинівській чоловічій гімназії викладачем російської словесності, де очолює гурток прогресивно настроєних учителів.
Потрапляє під таємний нагляд жандармерії.
1885 року І.Нечуй-Левицький йде у відставку й перебирається до Києва, де присвячує себе винятково літературній праці.
До кінця життя І. Левицький жив майже у злиднях.
Останні дні провів на Дегтярівці, у так званому «шпиталі для одиноких людей», де й помер без догляду 2 квітня 1918 року.

Ivan Nechuy-Levytsky was born on 25 November 1838 to a family of a peasant priest in Stebliv (Cherkasy region of central Ukraine). In 1847 entered the Boguslav religious school. Upon graduating from the Kiev Theological Academy (1865) he taught Russian language, history, and geography in the Poltava Theological Seminary (1865–1866) and, later, in the different gymnasiums in Kalisz (Congress Poland), Siedlce (Congress Poland, 1867–1872), and Kishinev (Bessarabia, 1873–1874). He started writing in 1865, but due to Russian imperial censorship his works appeared only in Galician periodicals, such as the journal Pravda, Dilo, and Zoria (Lviv).

He died in 1918 in one of almshouses of Kiev.

Reviews

[Maria · Rating 4 out of 5]

Книжка дуже красива, але як же хочеться поряд з текстом наукових коментарів. Дуже хочеться.

Я стала балувана і примхлива. Мені треба, щоб біля сумнівних теж було написано, що то сумнівні тези. А то зараз читала все як казку)

«На тлі цих наукових досліджень краще видно сильні і
слабкі сторони книжки Нечуя-Левицького. Вона не втратила свого ідейно-естетичного, наукового і пізнавального значення. Як перша спроба нарису української міфології вона є цінним першоджерелом, першопочатком серйозної розмови про духовність українського народу, багатовікові традиції його самобутньої культури.»

[Tamara Rumiantseva · Rating 4 out of 5]

Зважаючи на те, що ця книга була однією з перших, яка намагалась систематизувати вірування українців, досить непогано. Так, звісно, вона "поверхнева" - буквально кілька сторінок про кожного "бога" та "духа", деякі паралелі зі світовими міфами виглядають трохи "притягнутими за вуха".
Окремо хочу відмітити ілюстрації Дари Ґорної - абсолютно унікальні, фантастичні, при цьому дуже умісні. Таку книгу не соромно мати в бібліотеці.
Ця праця викликала в мене бажання прочитати щось більше ґрунтовне про культуру і звичаї українського народу.

[Hvoiaa · Rating 4 out of 5]

19те сторіччя, приплітання Ведів і грецької мітології, натягування сови (образів хмари і сонця) на глобус. Нічого нового для кабінетної етнографії того часу. Дійсно інформативні речі можна знайти в розділах "Демонологія" і "Метаморфози" де замість своїх outlandish теорій Нечуй-Левицький просто цитує етнографічні джерела.

До самого Нечуй-Левицького у мене претензій така ж кількість, як і до умовного Афанс'єва - відсутність структурованого збору інформації, приплітання теорій і образів додуманих самим етнографом, та ін. Іншими словами - абсолютно стандартна критика для імперських і ранніх радяньських етнографів.

Що мене дійсно розчарувало, так це післямова О. Мишанича.
Пан Мишанич жодного разу прямо не зазначає що майже все що говорить Нечуй-Левицький у цій праці є антинауковим, застарілим і вкладається лише в імперську модель "еволюції культури/релігії" 19ст і раніше.
"Багато положень книжки не витримують строгої(sic!) критики" не дає читачу (який, скоріш за все, не є знавцем української культурології та етнографії) жодного розуміння які саме частини тексту "не витримують строгої критики".
Ця праця не витримує не тільки "строгої", або просто "критики", а здорового глузду взагалі. І мені дуже прикро бачити що пан Мишанич жодним чином цього не зазначив.

Сподіваюсь, що в наступних виданнях це буде прийнято для уваги.

Саме видання неймовірно гарне. Є проблема з версткою на ст. 50-51 через те що обличчя однієї з дівчат прямо на "розгині" сторінок, але otherwise можу його тільки хвалити.
Об'ємна "фолія" на обкладинці, якість ілюстрацій всередині (в тому числі їх друку) просто супер.

Ну і може то мій personal preference, але папір на якому надрукований текст, дуже швидко вбирає вологу/олію з пальців якщо просто тримати сторінку/книгу поки читаєш. Розумію, що це скоріш за все щось, чим треба було поступитися заради яскравих кольорів друку, але! Такий папір підходить до артбуків, бо зазвичай ми не зупиняємося на одній сторінці 10+ хвилин (умовно) читаючи її. Для книги з ілюстраціями, а не артбуку з невеликою кількістю тексту такий папір не дуже підходить.

[Анатолій Волков · Rating 3 out of 5]

Своєрідне есе, чи курсова робота по розгляду міфології українців. Багато в чому міфологія збігається зі загальною слов’янською, назвами істот та іменами богів, колядками, віршами та звичаями. Автор часто наводить спільні риси світогляду від найдавніших часів, наводить тотожність тих чи інших богів та образів з образами з «Авести», «Рамаями», грецької та римської міфології.
Дивно що багато богів носять ім’я Іван, багато образів Громовика – громовик-воїн, громовик-пастух і т. ін. Щодо міфічних істот то тут особливих розбіжностей з іншими світоглядами нема. Русалки, мавки, домовики та ін. виконують ті ж ролі що і в інших культурах.
Книгу не слід сприймати як збірку міфів та легенд, автор здебільшого розглядає міфологічний аспект намагаючись знайти спільні риси та коріння у віруваннях українців. Видно, що автор довго переймався цією темою і в нього вийшла ґрунтовна праця.

[Баба Єга · Rating 5 out of 5]

Шикарна книга, хоча знов у пана Левицького "весь світ - це хмари, а ми в ньому - дрібний дощик". Але все ж було максимально цікаво. Особлива перша частина, де автор виводить основний пантеон українського міту. Спойлер, ніяких велесів там не було.