What do you think?
Rate this book
Нічний подорожній
«Нічний подорожній» — продовження «Ока світу» — першого в українській літературі підліткового роману про УПА, написаного на основі реальних подій однією з найзнаковіших українських письменниць Галиною Пагутяк.
Кінець 1946 року. Зима. Село Залокоть у Карпатах, де живе підліток Ілько, зв’язковий УПА. Коли тобі доводиться мандрувати самому, краще робити це вночі, бо так безпечніше, а від примар і ворога-окупанта у тебе є діамант Око світу, пістолет і граната. Дарма, що хлопцеві немає ще й п’ятнадцяти — він давно ступив на стежку війни і дороги назад немає. Якщо не буде кому боротися за Україну, це зроблять діти — ось основний мотив другої книги про юного зв’язкового УПА, вже відомого українському читачеві з роману «Око світу». У цій школі життя, у цій безнадійній боротьбі з московським окупантом він чинить так, як підказує йому серце, і саме тому він насамперед герой, а не жертва.
Кінець 1946 року. Зима. Село Залокоть у Карпатах, де живе підліток Ілько, зв’язковий УПА. Коли тобі доводиться мандрувати самому, краще робити це вночі, бо так безпечніше, а від примар і ворога-окупанта у тебе є діамант Око світу, пістолет і граната. Дарма, що хлопцеві немає ще й п’ятнадцяти — він давно ступив на стежку війни і дороги назад немає. Якщо не буде кому боротися за Україну, це зроблять діти — ось основний мотив другої книги про юного зв’язкового УПА, вже відомого українському читачеві з роману «Око світу». У цій школі життя, у цій безнадійній боротьбі з московським окупантом він чинить так, як підказує йому серце, і саме тому він насамперед герой, а не жертва.
- GenresUkrainian Literature
304 pages, Hardcover
Published January 9, 2024
19 people want to read
About the author
Галина Пагутяк
33 books33 followersНародилася в селі Залокоть, згодом родина переїхала у село Уріж.
Вважає себе нащадком молдовського господаря Дракули (Влад Цепеш із роду Басарабів, або як ще його називає Галина Пагутяк, Влад Басараб.)
Закінчила українську філологію Київського державного університету ім. Т. Шевченка (тепер — Київський національний університет ім. Т. Шевченка). Працювала у школі, у Дрогобицькому краєзнавчому музеї, приватній школі, Львівській картинній галереї. Член Національної спілки письменників України. Лауреат Шевченківської премії з літератури (2010). Живе у Львові.
Вважає себе нащадком молдовського господаря Дракули (Влад Цепеш із роду Басарабів, або як ще його називає Галина Пагутяк, Влад Басараб.)
Закінчила українську філологію Київського державного університету ім. Т. Шевченка (тепер — Київський національний університет ім. Т. Шевченка). Працювала у школі, у Дрогобицькому краєзнавчому музеї, приватній школі, Львівській картинній галереї. Член Національної спілки письменників України. Лауреат Шевченківської премії з літератури (2010). Живе у Львові.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 5 of 5 reviews
February 26, 2025
А ще вчора прочитала ось цю книжечку, це друга частина підліткового роману про УПА від Галини Пагутяк (перша називалася "Око світу" і з цього приводу була купа мемів щодо "мам, купи мені епічне фентезі - ми маємо епічне фентезі вдома").
🐱 Прочитала і така "мнєх" 😕
🔥 Наскільки мені сподобалася перша книга, настільки ж не зайшла ця.
🛑 По-перше, вона ще більш по-дитячому написана. Чому так — не знаю. Але враження, що перша писалася на вік від 14 років десь, а ця вже — від 10. Напуркуа? Ніпанятна. І це відчувається навіть у оформленні — шрифт як в абетці. Ці 300 сторінок тексту зайняли десь як 120-150 сторінок дорослого трилеру.
🛑 По-друге, стало більше програмної пропаганди. Тобто, я прекрасно розумію, що так і треба, так і потрібно, і можна з ще більш молодших років пояснювати дітям, що русня — зло, завжди їм було і завжди їм буде для України, поки існує, але... Якщо у першій частині вона навіть не скидалася на пропаганду, а просто лилося органічно із текстом, то тут прям ріже око.
🛑 Ну і в цілому загальне відчуття від повісті (для роману тут замало подій та часового проміжку) — розчарування. Я б хотіла ніколи її не прочитати, а так лишити історію на тому, як вона закінчилася в першій книзі. Я дуже люблю Пагутяк, але ця книга особисто мені прям зайва стала. Треба терміново тепер "полікуватися" її іншими, дорослими, творами.
#Дафа_не_радить, читайте тільки "Око світу"
🐱 Прочитала і така "мнєх" 😕
🔥 Наскільки мені сподобалася перша книга, настільки ж не зайшла ця.
🛑 По-перше, вона ще більш по-дитячому написана. Чому так — не знаю. Але враження, що перша писалася на вік від 14 років десь, а ця вже — від 10. Напуркуа? Ніпанятна. І це відчувається навіть у оформленні — шрифт як в абетці. Ці 300 сторінок тексту зайняли десь як 120-150 сторінок дорослого трилеру.
🛑 По-друге, стало більше програмної пропаганди. Тобто, я прекрасно розумію, що так і треба, так і потрібно, і можна з ще більш молодших років пояснювати дітям, що русня — зло, завжди їм було і завжди їм буде для України, поки існує, але... Якщо у першій частині вона навіть не скидалася на пропаганду, а просто лилося органічно із текстом, то тут прям ріже око.
🛑 Ну і в цілому загальне відчуття від повісті (для роману тут замало подій та часового проміжку) — розчарування. Я б хотіла ніколи її не прочитати, а так лишити історію на тому, як вона закінчилася в першій книзі. Я дуже люблю Пагутяк, але ця книга особисто мені прям зайва стала. Треба терміново тепер "полікуватися" її іншими, дорослими, творами.
#Дафа_не_радить, читайте тільки "Око світу"
June 3, 2024
Оскільки це Галина Пагутяк, то це, звісно ж, не агітка, не схематоз з метою втелющити читачу якісь ідеї, а шматок живого життя. решта тут https://t.me/RitaLeyent/249
February 5, 2025
Книга читається за один вечір. Легка і сумна, але сповнена надії. Як не звернути з вірного шляху, коли за кожним поворотом глухий кут. І тут з'являється сумління чи вірний той шлях, який ти обрав.
Для мене кінцівка цієї книги - світло серед пітьми, яке дає надію на краще майбутнє.
Для мене кінцівка цієї книги - світло серед пітьми, яке дає надію на краще майбутнє.
February 28, 2024
Другий том підліткового роману про УПА.
Читається так само легко, як і перший. Трошки більш динамічний сюжет. Наприкінці першої книги Ілька арештовують нквдисти, але він вперто мовчить на допиті, а потім взагалі тікає, прихопивши зброю та стос документів(реальна історія).
Весь другий том — переховування і втечі під прикриттям ночі.
Я вирішила почитати більше про Галину Пагутяк і почала з її сторінки в фейсбуці. А там справжні скарби: фото і замітки про місця з книги, наприклад, будівлі, де була вʼязниця, з якої тікав Ілько. Вона активно проводить презентації книги у школах та бібліотаках, щоправда поки лише на Бойківщині...
Також фото 90-річного Василя Хомина, колишнього звʼязкового УПА, прототипа Ілька.
Окрім повстанців, у другій книзі також висвітлюється заборона і переслідування УГКЦ. Закриття церков або ж прислані московські попи, заслання священників на Сибір разом з прихожанами, побіжно згадується розстріл цілого монастиря Василіян у Добромилі, проблема вивезення вцілілих церковних документів у Рим...
Багато жорстокості і реалії окупації москалями, але не більш темно ніж пʼятий том гаріпотера. До чого тут гаріпотер? Просто читаючи ці книги, я намагалась зʼясувати для себе – хто їх цільова аудиторія. Чи достатньо тут авантюрний сюжет, щоб зацікавити підлітка з-за Збруча, який про УПА міг чути лише з підручника, а не від бабусі-звʼязкової.
Мені здалось, що без локального контексту книга буде менш зрозуміла. Хоча б через бойківську говірку, бо словничок наприкінці не покриває всі незнайомі слова. Але надихнути на подальші дослідження ця книга може. Я вже пригледіла собі дорослу книгу про УПА, щоб дізнатись більше.
Читається так само легко, як і перший. Трошки більш динамічний сюжет. Наприкінці першої книги Ілька арештовують нквдисти, але він вперто мовчить на допиті, а потім взагалі тікає, прихопивши зброю та стос документів(реальна історія).
Весь другий том — переховування і втечі під прикриттям ночі.
Я вирішила почитати більше про Галину Пагутяк і почала з її сторінки в фейсбуці. А там справжні скарби: фото і замітки про місця з книги, наприклад, будівлі, де була вʼязниця, з якої тікав Ілько. Вона активно проводить презентації книги у школах та бібліотаках, щоправда поки лише на Бойківщині...
Також фото 90-річного Василя Хомина, колишнього звʼязкового УПА, прототипа Ілька.
Окрім повстанців, у другій книзі також висвітлюється заборона і переслідування УГКЦ. Закриття церков або ж прислані московські попи, заслання священників на Сибір разом з прихожанами, побіжно згадується розстріл цілого монастиря Василіян у Добромилі, проблема вивезення вцілілих церковних документів у Рим...
Багато жорстокості і реалії окупації москалями, але не більш темно ніж пʼятий том гаріпотера. До чого тут гаріпотер? Просто читаючи ці книги, я намагалась зʼясувати для себе – хто їх цільова аудиторія. Чи достатньо тут авантюрний сюжет, щоб зацікавити підлітка з-за Збруча, який про УПА міг чути лише з підручника, а не від бабусі-звʼязкової.
Мені здалось, що без локального контексту книга буде менш зрозуміла. Хоча б через бойківську говірку, бо словничок наприкінці не покриває всі незнайомі слова. Але надихнути на подальші дослідження ця книга може. Я вже пригледіла собі дорослу книгу про УПА, щоб дізнатись більше.
May 31, 2025
Цікава книга, продовження до книги тієї самої авторки "Око світу", цікава книга, раджу прочитати
Displaying 1 - 5 of 5 reviews