Jagger Jagger

by Frida Nilsson, Lotta Geffenblad (Illustrator)

Bengt mobbas av de andra barnen på gården, han vill helst inte gå ut alls. Men varje dag lämnar mamma en lapp på köksbordet med ärenden hon vill att han ska gå, om så bara till soprummet. Bengt vill inte att mamma ska bli ledsen så för att slippa förklara att han blir mobbad går han ut. En gång fick han sin mössa kastad i ån, en annan lera på cykelsadeln. Den gången då han träffade Jagger var han inlåst i soprummet. Jagger är uteliggarhund och ingen lämplig kompis alls, enligt föräldrarna i huset. De ler vänligt mot Bengt och hans föräldrar, pratar och låtsas minst av allt om att deras barn mobbar Bengt. Den enda som inte låtsas är Jagger, han tycker att Bengt ska hämnas.

151 pages, Hardcover

First published January 1, 2013

About the author

Frida Nilsson (born 1979) is a Swedish children’s writer whose first book was published in 2004. She has won numerous international shortlistings and prizes, including the August Prize, the German Youth Literature Prize, Expressens Heffaklump and the Astrid Lindgren Prize. She was chosen as one of the best emerging writers in Europe under 39. Nilsson’s writing is characterised by playfulness and sincerity. She has been compared to Roald Dahl and Barbro Lindgren.

Reviews

[Sophia Filipchuk · Rating 5 out of 5]

Дуже сподобалася історія і дуууже подобається переклад. В першій половині книжки я подумала, що це найкраще, що мені траплялось читати останнім часом. Але в кінці я трохи заплуталась. Не зовсім зрозуміла що хотів сказати Яґґер і чи він існував насправді. Треба прочитати ще раз:)

[Maryna · Rating 4 out of 5]

Сьогодні - допис про найдивнішу дитячу книгу, яку мені довелося читати останнім часом.

Фріда Нільсон "Яґґер, Яґґер" Видавництво Старого Лева
Книгу рекомендовано для молодшого і середнього шкільного віку, але чесно - вона мене трохи шокувала. Коли діти, побачивши обкладинку "із злодіями" страшенно захотіли її зараз же прочитати, я голосила "нєєє, то для дорослих!"🤣

Сюжет такий: восьмирічного хлопчика Бенґта цькують його однолітки. Ну так, він трохи має зайвої ваги, надто густе волосся і можливо, від нього трохи тхне цибулею. Для трьох сусідів Бенґта, дівчинки і двох хлопців, цього аж надміру. Тому вони частенько глузують над хлопцем, дражняться, а минулого літа навіть викинули його мʼяча у річку, а нещодавно - запхнули до смітника. Бенґту ні з ким гратися, йому сумно і самотньо, а батьки вважають, що всі проблеми - через його соромʼязливість. Тяжко... Аж одного разу Бенґт знайомиться з вуличним волоцюгою - псом на імʼя Яґґер. Він живе у картонній коробці із щурами, нишпорить по сміттєвих баках і взагалі - не найкраща компанія, очевидно. Разом із Яґґером, Бенґт придумує і втілює страшний план помсти кривдникам...

Чому мене здивувала ця книга? Своєю натуралістичністю. Жорстокість у стосунках дітей описана так реально, з усіма знущаннями, кпинами і тонкощами - від тролінгу до прямої фізичної агресії, що це лякає. Намагання батьків "розрулити" такі ситуації часто закінчуються пасивною агресією або просто відмовками в розгубленістю. Дитина залишається сам-на сам із ситуацією, з якою впоратися не може, а можливо, заводить дружбу з таким от Яґґером-волоцюгою.

В книзі персонажі говорять і діють так, як це б могло бути у житті. З усіма "перченими" словечками і можливими дурощами. Навіть планують втечу з дому. Мені, як мамі, то було "ААААА". Дитині, напевне, то було б "як у житті".

На які думки наштовхує книга? А от не знаю. В ній немає прихованого послання, яке б я хотіла побачити: "піди до батьків за допомогою, якщо маєш проблему", скоріше навіть навпаки, бо батьки тут безпорадні, не захист і не допомога. Вона засмучує, іноді викликає відразу, інколи - співчуття. Хоча, закінчується все добре (не спойлер, бо буде неочікувано).

[ghost · Rating 4 out of 5]

Книжка, як і більшість книжок Нордичних країн, одночасно дивна й тепла. Та занадто доросла, щоб бути дитячою. Справді, не знаю як її діти сприймають, можливо як просту пригоду хлопчика з псом, який розмовляє, носить шкірянку, окуляри та пістолет. Зрештою, для дитячої літератури тут все логічно. Проте я, як дорослий читач, бачу тут проблему несерйозного ставлення дорослих до проблем дітей. Дорослі переважно так сильно зосередженні на своїх проблемах, та на своєму баченні того, якою МУСИТЬ бути дитина, що геть забувають про саму дитину та її почуття. А потім виявляється, що за самогубство підлітків відповідають ігри, фільми, телефони — хто завгодно, лише не ті, хто справді, відповідає за життя юної людини — батьки.
Глибока і цікава книга. Я б радила читати її дітям обов'язково з дорослими й обговорювати.

[Emelie Johansson · Rating 1 out of 5]

Den här boken va inget för mig. Tyckte inte att handlingen va speciellt intressant och slutet kändes luddigt. Tror inte jag har läst nån bok som har en hemlös karaktär i sig, det kunde ha varit väldigt intressant men tyckte att allt var rörigt samt att det fanns mycket fördomar och inget diskuterades riktigt.

[Jennifer · Rating 4 out of 5]

I really liked this book. It's about a kid named Bengt, living in an apartment complex in a Swedish suburb where the other kids bully him. One day he meets an anthropomorphised homeless dog, Jagger. They become friends by getting revenge on each of the bullies. It sounds kind of awful but it's very thought through. I would recommend this for teachers to read aloud and then discuss with children.

It's dark but realistic, the author describes emotions in detail, and shows the way they can change over time. It's a good story about outsiders and how people treat them, and what's special about this book is that it shows the complexities of each side's behavior and reactions.

It's heavy but it was a quick and exciting read. I don't know if kids would be as enthusiastic as me, but it could be great for conversations about serious subjects like bullying, homelessness, alcoholism...