What do you think?
Rate this book
Вибране листування на тлі доби 1992-2002
Ця книжка представляє історію багатолітньої дружби одного з найвидатніших мовознавців 20-го століття, провідного еміграційного мислителя, критика й культуролога, професора Колумбійського університету в Нью-Йорку Юрія Шевельова-Шереха (1908 – 2002) та письменниці Оксани Забужко (1960 р. нар.).
Їхнє листування 1992 – 2002 рр. супроводиться докладними коментарями О. Забужко, а також підбіркою з їхніх творів, які обговорюються в листах. На читача чекає не лише ближче знайомство з двома визначними культурними постатями, а й захоплююча інтелектуальна пригода в бурхливому історичному пейзажі рубежу віків, побаченому їхніми очима.
У серії "Persona" небуденні постаті національного та світового контексту представлені так, як мали би уявлятися крізь призму своїх ще ненаписаних повноформатних біографій. Це шанс наближення на відстань, коли хрестоматійний глянець і туман непорозуміння втрачають силу. А для когось - ще й нагода відкрити нові імена та змінити уявлення про епоху.
Їхнє листування 1992 – 2002 рр. супроводиться докладними коментарями О. Забужко, а також підбіркою з їхніх творів, які обговорюються в листах. На читача чекає не лише ближче знайомство з двома визначними культурними постатями, а й захоплююча інтелектуальна пригода в бурхливому історичному пейзажі рубежу віків, побаченому їхніми очима.
У серії "Persona" небуденні постаті національного та світового контексту представлені так, як мали би уявлятися крізь призму своїх ще ненаписаних повноформатних біографій. Це шанс наближення на відстань, коли хрестоматійний глянець і туман непорозуміння втрачають силу. А для когось - ще й нагода відкрити нові імена та змінити уявлення про епоху.
504 pages, Hardcover
First published January 1, 2011
10 people are currently reading
124 people want to read
About the author
Oksana Zabuzhko
65 books549 followersOksana Zabuzhko is a contemporary Ukrainian writer, poet and essayist.
Born in Lutsk, Ukraine, Zabuzhko studied philosophy at the Kyiv University, where she also obtained her doctorate in aesthetics in 1987. In 1992 she taught at Penn State University as a visiting writer. Zabuzhko won a Fulbright scholarship in 1994 and taught Ukrainian literature at Harvard and University of Pittsburgh. Currently Zabuzhko works at the Hryhori Skovoroda Institute of Philosophy of the National Academy of Sciences of Ukraine.
Zabuzhko is known both for her literary works and criticism. Her controversial bestselling novel Field Work in Ukrainian Sex was translated in eight languages. In her writing Zabuzhko draws a lot of attention to the questions of Ukrainian self-identification, post-colonial issues and feminism. Her book Let My People Go won the Korrespondent magazine Best Ukrainian documentary book award in June 2006, and The Museum of Abandoned Secrets, Best Ukrainian Book 2010.
For Ukrainian language profile see Оксана Забужко
Born in Lutsk, Ukraine, Zabuzhko studied philosophy at the Kyiv University, where she also obtained her doctorate in aesthetics in 1987. In 1992 she taught at Penn State University as a visiting writer. Zabuzhko won a Fulbright scholarship in 1994 and taught Ukrainian literature at Harvard and University of Pittsburgh. Currently Zabuzhko works at the Hryhori Skovoroda Institute of Philosophy of the National Academy of Sciences of Ukraine.
Zabuzhko is known both for her literary works and criticism. Her controversial bestselling novel Field Work in Ukrainian Sex was translated in eight languages. In her writing Zabuzhko draws a lot of attention to the questions of Ukrainian self-identification, post-colonial issues and feminism. Her book Let My People Go won the Korrespondent magazine Best Ukrainian documentary book award in June 2006, and The Museum of Abandoned Secrets, Best Ukrainian Book 2010.
For Ukrainian language profile see Оксана Забужко
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 7 of 7 reviews
October 4, 2016
Забужко я завжди люблю читати. Навіть, якщо не завжди з усім погоджуюся, але з нею цікаво. Я собі повиписувала багато цікавого не лише про українську літературу, а й про Нью-Йорк, наприклад, куди там обов'язково варто зайти, бо так радив Шевельов.
January 12, 2016
От-то вже й Оксана Забужко! - надавила на мене своїм інтелектом і харизмою, що я аж поперечитував (по ходу того як вони згадувались в передмові і коментарях) уже відомі мені статті Юрія Володимировича, а з 5-го листа починаючи взагалі мусив відволіктися на "Польові дослідження з українського сексу" (які я до того не читав). Словом - книжка хороша. Про пізнього Шевельова, зрілу Забужко, про "лихі" і недуже дев'яності, про наш теперішній час...
May 25, 2021
Як на мене, в цій книзі забагато самої Забужко. Очікував більше про самого Шевельова. Але загалом дуже крута книга, з купою чудових думок і тонами важливої інформації з філософії, літератури та історії, як і завжди у Оксани Стефанівни. Трохи сумно через долю такої чудової людини, як Шевельов. Дуже вражений стилем його письма!
November 20, 2014
Надзвичайно цікаві спостереження про українське культурне життя, особливо цінні коментарі Забужко.
July 14, 2025
Наше знання про минуле залишається безнадійно обмеженим без емоційних свідчень свідків цього минулого у вигляді листів, щоденників та спогадів.
Перші три п’ятих об’єму книги займають самі листи О. Забужко та Ю. Шевельова.
Листування, яке проливає світло на культурно-літературне, українське й діаспорне життя в 90-ті і аж до смерті Юрія Шевельова у 2002. Дружба легенди українського мовознавства і молодої письменниці, проте народженої і вирослої ще за совка, пощо вона з надією й пишанням називає молоде покоління генерації Жадана і театру “Арабески” першим “нормальним українським поколінням”.
В цьому листуванні можна почути голоси культурного життя 90-х в Україні чи нарікання пані Оксани на його безпросвітну завмерлість, “побачити” найпершу презентацію “Польових досліджень з українського сексу” у вигляді театралізованого дійства суду-”трійки” за участі Олександра Ірванця.
Якщо ви думаєте, що плітки - річ неприйнятна для інтелектуальної бесіди, ви щиро помиляєтесь, бо саме на відсутність пліток, як на ознаку відсутності професійного діалогу, вкаже Ю. Шевельов. А ось в листуванні з Забужко цих вчеплених на стріли сарказму шматочків пазлу під назвою “українське культурне життя 90-х” буде предостатньо.
7 жовтня 2000 Юрій Шевельова надсилає останнього листа Оксана Забужко. Друкувати на машинці Юрій Шевельов більше не має сили. Пані Оксана надсилає ще два листи і замовкає, аж поки не надходить дзвінок від Оксани Соловей, спільної знайомої респондентів, яка просить Оксану Забужко продовжувати писати Шевельову в односторонньому порядку “без надії на відповідь” і це одностороннє, за виключенням короткої записки, написаної від руки, листування триває ще 2 роки до його смерті.
Наступна частина книги - це есеї, статті, спогади Юрія Шевельова та його передмова до “Автостопу” - першої збірки поезій Забужко, тексти двох Оксан (Соловей і Забужко), що стосуються не лише тільки Шевельова, а й діаспори та її великої ролі в становленні України по набутті незалежності.
В спогадах Шевельова про свої конфлікти в спільноті славістики він без жодних прикрас розкриває звичайну загально людську недосконалість людей науки, в тому числі й свою. В “Моїх зустрічах з Романом Якобсоном” нам розкривається причина майже руйнації кар’єри Юрія Шевельова в американській і світовій славістиці та багаторічному замовчуванні його імені вже в незалежній Україні - розбіжності з “імператором американської славістики” Якобсоном. Адже дослідження Юрія Шевельова в білоруській та українській мовах вщент зруйнували теорію, що панувала в славістиці десятиріччями, про триєдність російської-української-білоруської мов, а значить, і цих народів.
Хтозна, чи знали б ми, не причетні до мовознавства сьогоднішні українці, ім’я Юрія Шевельова, якби не ця його листовна дружба з Оксаною Забужко. Та, на щастя, цей “роман на дому” (жартівлива назва цьому листуванню від Шевельова) відбувся, і сьогодні в Україні друкується все більше праць цього видатного мовознавця й інтелектуала, відтак його справа живе й продовжується.
“Шлях тоді проляже в світ,
Коли йтимуть за тобою” (Д. Павличко)
Перші три п’ятих об’єму книги займають самі листи О. Забужко та Ю. Шевельова.
Листування, яке проливає світло на культурно-літературне, українське й діаспорне життя в 90-ті і аж до смерті Юрія Шевельова у 2002. Дружба легенди українського мовознавства і молодої письменниці, проте народженої і вирослої ще за совка, пощо вона з надією й пишанням називає молоде покоління генерації Жадана і театру “Арабески” першим “нормальним українським поколінням”.
В цьому листуванні можна почути голоси культурного життя 90-х в Україні чи нарікання пані Оксани на його безпросвітну завмерлість, “побачити” найпершу презентацію “Польових досліджень з українського сексу” у вигляді театралізованого дійства суду-”трійки” за участі Олександра Ірванця.
Якщо ви думаєте, що плітки - річ неприйнятна для інтелектуальної бесіди, ви щиро помиляєтесь, бо саме на відсутність пліток, як на ознаку відсутності професійного діалогу, вкаже Ю. Шевельов. А ось в листуванні з Забужко цих вчеплених на стріли сарказму шматочків пазлу під назвою “українське культурне життя 90-х” буде предостатньо.
7 жовтня 2000 Юрій Шевельова надсилає останнього листа Оксана Забужко. Друкувати на машинці Юрій Шевельов більше не має сили. Пані Оксана надсилає ще два листи і замовкає, аж поки не надходить дзвінок від Оксани Соловей, спільної знайомої респондентів, яка просить Оксану Забужко продовжувати писати Шевельову в односторонньому порядку “без надії на відповідь” і це одностороннє, за виключенням короткої записки, написаної від руки, листування триває ще 2 роки до його смерті.
Наступна частина книги - це есеї, статті, спогади Юрія Шевельова та його передмова до “Автостопу” - першої збірки поезій Забужко, тексти двох Оксан (Соловей і Забужко), що стосуються не лише тільки Шевельова, а й діаспори та її великої ролі в становленні України по набутті незалежності.
В спогадах Шевельова про свої конфлікти в спільноті славістики він без жодних прикрас розкриває звичайну загально людську недосконалість людей науки, в тому числі й свою. В “Моїх зустрічах з Романом Якобсоном” нам розкривається причина майже руйнації кар’єри Юрія Шевельова в американській і світовій славістиці та багаторічному замовчуванні його імені вже в незалежній Україні - розбіжності з “імператором американської славістики” Якобсоном. Адже дослідження Юрія Шевельова в білоруській та українській мовах вщент зруйнували теорію, що панувала в славістиці десятиріччями, про триєдність російської-української-білоруської мов, а значить, і цих народів.
Хтозна, чи знали б ми, не причетні до мовознавства сьогоднішні українці, ім’я Юрія Шевельова, якби не ця його листовна дружба з Оксаною Забужко. Та, на щастя, цей “роман на дому” (жартівлива назва цьому листуванню від Шевельова) відбувся, і сьогодні в Україні друкується все більше праць цього видатного мовознавця й інтелектуала, відтак його справа живе й продовжується.
“Шлях тоді проляже в світ,
Коли йтимуть за тобою” (Д. Павличко)
May 14, 2024
читали разом з чоловіком, ридали також разом. 10/10, всім раджу.
May 5, 2025
Нудна, нецікава Забужко та уже тупо літній, пристаркуватий Шевельов. Досить нудне чтиво. Забужко дратує своїм неконтрольованим потоком думок. А есе Шевельова можна прочитати й без неї, листи не мають особливої цінності — тільки для фанатів Забужко. Веселить, що вона так боїться того, що хтось не зрозуміє відсилки або контекст обговорення, що пише просто кілометрові сноски на кожен лист з поясненнями — інтелектуальненько.
Displaying 1 - 7 of 7 reviews