Nächstes Jahr m Jerusalem erzählt die Geschichte zweier jüdischer Familien in wirrer Zeit, im von Krieg und Revolution erschütterten Europa vor, im und nach dem Ersten Weltkrieg - und ist doch alles andere als eine traurige Geschichte.
André Kaminski war der Sohn eines aus Polen stammenden jüdischen Psychiaters. Er wuchs in Zürich auf und studierte Geschichte an den Universitäten in Genf und Zürich. 1947 promovierte er in Zürich mit einer Arbeit zur Kirchengeschichte, die anschließende Habilitation erfolgte über ein Thema der Agrargeschichte. Seine Stelle als Privatdozent an der Universität Genf gab Kaminski 1950 auf und ging als überzeugter Sozialist nach Polen.
In Polen arbeitete Kaminski vor allem als Produzent und Dramaturg; er verfasste auch zahlreiche Theaterstücke und Drehbücher in polnischer Sprache. Zeitweise lebte er als Auslandskorrespondent in Marokko und Algerien.
1968 wurde er von Polen ausgebürgert; er ging nach Israel, kehrte allerdings 1969 in die Schweiz zurück. Dort lebte er in Zürich und war für das Schweizer Fernsehen tätig. Seine seit 1983 erschienenen, stark autobiografisch gefärbten erzählerischen Werke in deutscher Sprache waren ein großer Publikumserfolg und ermöglichten ihm ab 1986 eine unabhängige Existenz. 1989 heiratete er Doris Morf, eine Schweizer Politikerin und Schriftstellerin.
André Kaminski erhielt 1987 den Mara-Cassens-Preis „Der erste Roman“ und 1990 die Ehrengabe der Stadt Zürich.
Мені сподобався цей роман, просто насолоджувалася читанням, єврейським гумором і легким стилем автора Андре Камінського. Прекрасний переклад з німецької Галини Петросаняк дозволив відчути всі нюанси тексту. Дійсно, життєствердна історія поразок єврейської родини на тлі історичних подій першої половини 20-го століття. Захопливо, чуттєво, цікаво... Виразні персонажі, відчайдушні вчинки, кохання, віра в комуністичні ідеали, перша світова війна, старий Станіславів і ще багато всього про життя людей, які "прощаючись, бажають собі навзаєм: наступного року в Єрусалимі!"
Well-written and really amusing Jewish family chronicle. The plot is settled before and during the Russian revolution, and you just fall in love with the quirks of the characters. Wonderful!
🍁«Правда – найцінніший капітал, нею слід орудувати з ощадливістю й стриманістю».
📚Буквально на перший ж сторінці попереджає нас Андре Камінський, якого, до речі, могло звати геть по-іншому і настільки по-іншому, що сьогодні в Україні його б довелося декомунізувати перш, ніж перекладати. І у кінці, коли ви вже геть призабули це попередження, знов його нагадує і уточнює, що про всі події, за якими ви тільки що із затамуванням подиху слідкували, йому розповіли родичи, бо відбувалося все до його народження, і середній вік усередненого оповідача складає 91 рік. Тож майте бога в серці – не сподівайтеся, що ви тільки що прочитали документальну сімейну сагу роду Камінських.
📚Але я не знаю, нащо вам знати, чи то дійсно все було тільки так і не по-іншому, адже деякі історії мають залишатися красивими легендами, а не світити голою правдою.
📚350 захопливих сторінок справжнього єврейського роману (якщо ви не знаєте, що таке справжній єврейський роман, то беріть оцей, не прогадаєте) із колоритними самобутніми героями (за сумісництвом – батьками, дідами та бабами, братами та дядьками автора) на тлі епохи. Злам суспільства, зародження свободи та національної самосвідомості, нарешті Перша світова війна та зародження нового пролетарського монстру – все це крізь призму єврейства. На той час ще – народу, що немає власної країни. «Наступного року в Єрусалимі» - це не просто назва. Це – прохання до Всевишнього припинити їхню вічну втечу, яким євреї обмінюються при прощанні. Від чого біжать? Та від людей же, від кого ж ще.
📚Але не думайте, що роман цей сумний чи невеселий. Не змогла б вижити нація стільки віків, якби сумувала й бідкалася. Навпаки, роман цей – наскрізь веселий та іронічний, щирий та шельмівський одночасно. І пригоди всіх цих братів (один з яких став батьком автора) і гонорової Мальви (відповідно, матері), інших двох братів і поважного патріарха Камінського – це справжнісінька насолода для читача. І за змістом, і за розвагою, і за купою цікавинок, і за сенсами. Звісно, тут треба дякувати не тільки авторові, але й перекладачці, пані Галині Петросаняк.
⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️ і кілька вам цитат з книги для затравочки:
👉«- Чого ви хочете досягти в цім світі? - Справедливості для всіх - І ще чого? - Що значить «ще чого»? Справедливість – найголовніша - Але жити з неї неможна»
👉«Лише знання у тебе ніхто не може забрати»
👉«Розумні жінки не мають щастя в коханні. – Знаю, тому чоловіки тузяться за дурненьких жінок, що доводить нерозбірливість чоловіків»
👉«Коли євреї не знають, що далі робити, вони запрошують родичів і їх годують. Що безвихідніша ситуація, то більше страв на стіл. Що невтішніші обставини, то чисельніші гості»
I read it once years ago, and just reread it. Funny and wise portrayal of the ups and downs of two families' lives before and during the Russian revolution, spread across three continents and many more countries and languages.
Eigentlich ein 5 Sterne Buch fand es allerdings am Angang sehr schwer den Überblick über alle Charaktere zu behalten. Mit der Zeit habe ich mich aber an alle gewohnt Bzw alle kennengelernt und das Buch hat mir sehr viel Freude bereitet!
Химерна книжка, добре написана, але мені не сподобалась. Якби не гумор, було б зовсім зле, але часом крізь чудернацьких героїв та сюжет мерехтіли іскорки іронії, і це трохи покращувало текст. Це якісь "Сто років самотності" на єврейському грунті, коли слабко зрозумілі дії героїв, неясна їх мотивація, і все вельми непередбачувано. Тобто важко сприймати цей роман як родинну сагу на історичному тлі, бо одне від другого дуже далеке. Можливо, для мене особисто ця книга важко сприймалась, бо на її сторінках, я так і не зустріла жодного героя, який би сподобався і викликав щось, крім співчуття або нерозуміння (а цього явно замало для симпатії). Тому не дуже я рада, що її прочитала, але можу поділитись жменькою того, що винесла хорошого з цього тексту: "Євреї кажуть: розчарування — це відсотки за самообман." "У Святому Письмі сказано, що скорбота за померлими має тривати сім днів. А скорбота за дурнями — до кінця днів!" "Якщо вони вірять, то добра справа. Якщо знають — погана. Людина мусить вірити у неможливе, це підносить її до нашого Господа. Знання — це лише те, що людина бачить, що вона має, що може помацати, жалюгідний непотріб повсякденності, й це тягне людину в клоаку." "Розпитував живих — дядьків, тіток, ближчих і дальших родичів свого по всій земній кулі розпорошеного клану, — як сталося, що родини Розенбахів і Камінських з’єдналися. При цьому вийшло так, що середній вік моїх інформаторів становив рівно дев’яносто один рік. Надійність їхньої пам’яті була відповідною. Окрім того, опитувані виявляли просто-таки неймовірне марнославство"
Ще одна сімейна сага на тлі історичних подій, і знову мені не зайшла. Надмірна гіперболізація образів-персонажів, яка мала б додавати комічного, для мене перетворила героїв на карикатури, з яких не смішно. Що було цікаво: спостереження за крахом старого світу і руйнуванням маленьких світів кожного з персонажів. Проте співчувати їм мені не вдалось, аж надто вони нереалістичні.
Dieses Buch erzählt mit viel Witz und Charme die Geschichte einer jüdischen Familie zur Zeit der russischen Revolution. Man schliesst die sonderbaren Charaktere ins Herz. Wunderbar geschrieben und kurzweilig zu lesen.
Цікава іронічна сімейна сага. Історія вплетена в історичний контекст епохи. Всі події в кюкнизі дещо гіперболізовані і від цього ще більше хочеться дізнатись, а що ж було насправді. Тонкий і майстерний гумор згладжує кути і міняє сприйняття історії. Книга сподобалась.