Війна безсила перед коханням. Воно з’являється попри все і дає силу заради. Тоді все можна пережити будь-що: полон, травмування, сотні кілометрів відстані, безсонні ночі. Вік, стать, страх стають просто словами, що не мають ніякого значення. І навіть тоді, коли помножене на два кохання доводиться нести крізь життя самотою разом із болем втрати, воно не щезає. До цієї книжки увійшли історії реальних українок та українців, які зустріли або втратили одне одного під час війни… Історії про весілля після третього побачення, про розпис у лікарні без білої сукні і гостей, про очі-море, у які більше ніколи не зазирнути… Про силу кохання, яке допомагає здолати темряву.
Соціальний проєкт «Я тебе… війна» заснували Христина Біляковська і Вікторія Середа 2022 року. Авторки з командою шукають, записують і розповідають історії про кохання під час війни, про досвід сотні абсолютно різних пар: військових, госпітальєрів/ок, волонтерів/ок, рятувальників/ць та інших.
Ця книга повинна бути настільною для всіх, хто зневірився, сумнівається або потребує підтримки. Любов - це одна з небагатьох опор, які є зараз в нас і завдяки якій ми обов'язково вистоїмо та переможемо. Це те, що суттєво відрізняє нас від агресора з боліт.
«У полоні були ми обоє: Він – у російському полоні, Я – у страху та болю»
Історія двадцяти п'яти пар. Двадцять п'ять сімей, які змагаються із війною. Пари, що познайомилися на фронті і пізнали «кохання під обстрілами». Пари, які у перші дні записалися у волонтери і продовжують боротися разом. Пари, які були вимушені розлучитися і тепер між ними відстань у тисячі кілометрів. Пари цивільних, які лишилися в окупації. Пари, які не змогли зберегтися. Розлучення, розставання, смерті. Дуже багато смертей.
Найгірше, мабуть, реальність подій. Прості люди, які поділилися своєю історію. Опісля кожної глави є примітка з тим, як склалася їх доля через 200 днів після публікації перших статей. 531 день війни. 553. 640. Що змінилося? «Тіффані» повернулася з фронту, дві червоні смужки. Антон повернувся з Німеччини. З протезом. Усі продовжують мріяти. Усі продовжують жити. Реєстрація шлюбу у метро. Створення центрів реабілітації для військовослужбовців. Хтось тільки пішов захищати Україну. Хтось вже дома, поруч з родиною.
І я бажаю кожному дочекатися на кохану людину. Продовжувати вірити. І прочитати цю книгу.
❤️🩹 4 жовтня мав бути рік, як ми разом, натомість — дев’ять днів.
Болючі, щирі, сповнені щастя та туги історії кохання, які розбивають серце, зворушують, дають надію та викликають усмішку.
25 пар, які кохали під час війни. Хтось пізнав любов у 59. Хтось познайомився у Пентагоні. Хтось пройшов через Маріуполь, полон та реабілітацію. Хтось вчився відкривати своє серце після втрати. Хтось підірвався на міні. Хтось не зміг впоратись зі стосунками, розлукою та змінами, спричиненими війною. Хтось загинув за те, у що вірив. Хтось народжуватиме дітей від чоловіка, якого вже немає в живих.
❤️🩹 «Люди нині змінились. Я відчуваю їхню підтримку. За цих людей я готовий померти». Я чекала на дзвінок від Міші. Але того вечора зателефонував не він.
Кохати під час війни - це: ⏺коли вона - військова психология, а він - сапер, який ініціює відверту розмову, бо «кожному психологу потрібен психолог». ⏺коли вона - прикордонниця, яка проводжає чоловіка з чотирма дітьми на евакуаційний потяг до Польщі, а сама залишається служити. ⏺коли від знайомства в мережі до одруження два побачення. ⏺коли за декілька годин до зустрічі, якої вони так чекали, він гине на полі бою. ⏺коли «У полоні були ми обоє: він — у російських окупантів, я — у страху та болю». ✨коли біль, страх, розлука та зневіра завжди програватимуть спільній справі, ідеї та почуттям.
Ця книжка унікальна тим, що всі герої - живі, справжні, незламні люди, які вирішили поділитись своєю історією. Вони прожили кожну сторінку, кожне слово, кожну літеру. Їхній фінал не завжди щасливий, але справа ж ніколи не в тому, чим все завершиться, правда?
Примітки після кожного розділу з розповіддю про те, як склалось життя пари через декількасот днів після їхнього інтерв’ю, дають можливість дізнатись, що ж було далі. Іноді це так боляче, що сльози капають на сторінки, а іноді так тепло і затишно, що хочеться обіймати цих людей і сподіватись колись відчути те ж, що випало відчути їм.
Найкраща книжка місяця. Одна з найкращих книжок цього року.
Тут вміщено лише 25 історій закоханих в час війни. Коли ж роздумуєш скільки таких історій насправді…стає жахливо неосяжно сумно. І в кожної історії свій фінал, продовження чи незавершеність. Скільки нас різних і таких однаково обʼєднаних спільним горем. Спільним тягарем війни. Читаючи, я думала про кожну з вас, мої любі жінки та чоловіки, і про себе…. «Стосунки ще більше стали схожими на дихання: видихаю -віддаю, вдихаю-приймаю беззастережно».
Ця книга не про художню літературу. Це 25 реальних історій кохання під час війни. Пораділа, поплакала, посумувала, посміялась. Так щиро і по-справжньому. «Чи існує кохання під час війни? Існує. Яке воно? Різне. Але обʼєднує всі ці історії те, що вони не мають нічого зайвого, крім голої щирості в почуттях». Хай кожна та кожний дочекається, хай кожен та кожна повертається🫶
Я тебе... війна - проєкт, заснований у 2022 році з метою зібрати 100 історій кохання під час війни. Ви могли чути про сам проєкт або однойменний подкаст, а у цій книзі ви матимете змогу прочитати 25 історій, плюс роздуми фахівців та фахівчинь з різних галузей про те, що з нами відбувається коли ми закохуємося й кохаємо, а також про те, як на все це впливає війна.
Історії тут абсолютно різні, здебільшого про військових, але також про поліціянтів(ок), активістів(ок), рятувальників(ць), психологів(инь), волонтерів(ок) та багатьох інших. Але всі ці історії об'єднані почуттям любові, світла та тепла.
Багато розповідей про те, як ці люди зійшлися, здаються неймовірними. Але, як ми знаємо, життя бентежне й вплив війни робить свій внесок у прискорення розвитку почуттів та прив'язаності. Якісь із цих історій ви вже частково знаєте зі ЗМІ або соцмереж, якісь прочитаєте вперше, але точно всі вони витягнуть з вас емоції.
Варто зазначити, що тут також є історії втрат і того, як дружини/партнерки справляються з втратою своїх коханих і з якою теплотою та неймовірною любов'ю вони про них згадують.
❤️🩹"Чи існує кохання під час війни? Існує. Яке воно? Різне. Але об'єднує всі ці історії те, що вони не мають нічого зайвого, крім голої щирості в почуттях. Чи надовго це почуття? Хіба це має значення?"
Окрема подяка засновницям та співавторкам проєкту за дві історії кохання одностатевих пар. В ці часи, коли в нашій країні досі не прийнятий навіть закон про цивільні партнерства, не кажучи вже про одностатеві шлюби, дуже важливо вкотре надавати голоси представникам та представницям ЛГБТК спільноти, аби нагадувати про їх потребу в базових правах.
Загалом, книжка дуже щемка, емоційна та надихаюча. Маю в планах ще послухати подкасти проєкту, аби дізнатися більше історій кохання та стійкості.
8/10
(Інст з відгуками: @_daria_barnes. Тг: Помішана на сучукрліті🌖)
«Я тебе… Війна» — це книга про важливе: про те, як жити, кохати й залишатися людин��ю навіть тоді, коли навколо лунають вибухи. Вона нагадує, що треба жити тут і зараз, цінувати кожну мить, бо завтра — не гарантоване.
Це частина соціального проєкту, започаткованого у 2022 році Хри��тиною Біляковською та Вікторією Середою. За цей час вони зібрали понад сотню реальних історій кохання на тлі війни, з яких до цієї збірки увійшли лише 25. Це зізнання військових, волонтерів, переселенців, госпітальєрів, журналістів — усіх, чиї почуття пройшли випробування війною, розлукою, пораненнями й навіть полоном.
Особливо цінно, що книга не оминає теми ЛГБТК+ — серед історій є щирі, справжні почуття людей з різною орієнтацією. Це вже давно має бути нормою — і добре, що українська література це відображає.
Після основних оповідей ідуть коментарі психологів, капеланів, біологів, які пояснюють, як кохання здатне зцілювати й підтримувати навіть у найтемніші часи.
А ще в книзі є поезія — вірші Жадана та власні тексти авторів історій, які додають глибини та емоцій. Це не просто збірка — це слово на тлі війни, яке доводить: коли справді любиш — вік, страх, відстань і навіть смерть втрачають свою вагу ❤️🩹
На презентації книги одна з її героїнь сказала: "Я хочу, щоб про нього пам'ятали. Він - не статистика, він - цілий всесвіт"... І я не просто придбала книгу, як купую інші книги про цю війну і ставлю на поличку до кращих часів, коли не так буде боліти.. Я її прочитала.
Ця книга, без перебільшення, має лікувальний ефект - вона і розбиває твоє серце, але водночас і зцілює душу. Ці історії абсолютно різні, 50 абсолютно різноманітних Всесвітів. Їх об'єднують миті безмежного щастя, пекучого болю, надії на майбутнє, віри, що любов переможе темряву. Я розумію, що тут ці слова звучать пафосно і заяложено... але спробуйте зануритися в історії цих всесвітів, пропустіть їх через своє серце, не бійтеся цього болю. Можливо він зцілить вас, а можливо - саме ви зможете стати для когось цілим всесвітом..
Коли б і як би не закінчилася ця війна, ми маємо зберегти в собі найцінніше - Любов і Пам'ять.
Мені хочеться, щоб ця книга була на поличках у кожного
25 історій, які показують, що любов таки переможе все і від цього стає на душі трішки легше. Хоча історії у книзі далеко не легкі і радісні. Не буду навіть спробувати порахувати скільки з них у мене викликали сльози. Історії про біль, втрати і віру у завтра. Я посміхалася і плакала і знову посміхалася.
Цей проєкт - це щось надзвичайне та тепле, я б сказала навіть необхідне у цей час, бо це історія. Історія, яка відбувається зараз і доводить, що життя не закінчується, навіть коли йде війна. Та воно і не має закінчуватися!
Важко писати щось про цю книгу, її просто хочеться давати в руки, щоб її читали.
"Я тебе... війна" — це книга, яка водночас розбиває серце і зцілює його. На її сторінках авторки зібрали 25 історій кохання людей, які живуть поряд з нами, людей, які не змогли стояти осторонь і мовчки спостерігати, як ворог знущається з рідної землі. ⠀ Так, ця книга про Любов. Любов, заради якої хочеться жити і не страшно померти. Любов, яка дарує крила, надихає і творить дива. Любов, яка більша за життя і сильніша за смерть. ⠀ Кожна історія — це щира і світла сповідь, сповнена цілющою силою надії і теплом.
що ж може я не така черства як думала.Налаштована була до книжки трохи скептично, тоненька, історії коротенькі чим вони можуть зачепити?Багато чим. Читаєш і то сльози в очах, то мурашки по шкірі. Побільше б таких книг. Хороші історії хоч і не всі відгукнулися мені. Було приємною несподіванкою зустріти тут історії і ЛГБТ спільноти. А також пари, де, наприклад, жінка служить, а чоловік з дітьми.
❤️🩹 Важко писати про книги й про війну, а коли це ще й книжка про війну, в якій живі розповіді про таке хороше почуття — кохання, яке тримає, яке наповнює, яке дає надію, й почасти лише воно дає наснаги йти далі. Жити, бути обачними, боятися смерті. Бо тебе чекають, тебе кохають.
Це історії, які розчулюють, вони часто життєствердні, хоча й дуже, дуже сумні. Бо, на жаль, історії кохання під час війни — це часто історії втрат. Хтось їй може прожити та йти далі, а хтось так і залишиться у моменті пустоти. Кожен має право на власне проживання цих втрат. І ніхто! Ніхто не має права говорити людям, як вони мають це проживати. Не мають права засуджувати, обговорювати, коментувати чи радити. От просто не мають права. Жодного. Сумно, а часто взагалі дико, що ми, як суспільство про це забуваємо… Й починаємо нав'язувати певний сценарій проживання горя. Так не має бути.
У книзі є й багато щасливих моментів. Історій повернень, з поля бою, з полону, з невідомості. Історії нового життя. Як для військових, так і для цивільних.
Ця книжка лише одна із серії, адже тут лише 25 історій кохання, а всього, в межах свого проєкту, авторки вирішили записати 100. Мені було неочікувано приємно натрапити тут на історії не лише гетеро пар. І українському війську багато представників і представниць ЛГБТК+ спільноти, прочитати історії Павла та Влада, обидвох військових, один з яких пройшов полон, а інших — зараз захищає нас на передовій, а також військової Аліни та активістки Станіслави, було важливо й цінно. А ще тут є дуже мила й щемка історія старших людей, баби Марії та ділі Віті, які разом пережили окупацію Мощуна, виїхали та повернулися до зруйнованого будинку.
🫂 Всі ці історії дуже різні, але всі вони важливі. Книжку рекомендую, тут без роздумів й вагань. Чекаю на наступні, якщо, або коли вони вийдуть — обов'язково читатиму.
Збалансована збірка з 25 історій кохання, як із щасливим, так і нещасливим завершенням. Без зайвого пафосу та сентиментальності авторка-упорядниця розповідає про віднайдене або втрачене кохання на війні, пропонуючи читачеві самому зробити висновки. Тут ви можете знайти все: від того, як люди знайшли одне одного на війні, до історій про ЛГБТ або тяжкі страждання після втрати коханого. Тут немає безмежного оптимізму, деякі з історій трагічні та залишаються з відкритим питанням, як жити далі, коли коханої людини вже немає на цьому світі. Наприкінці книги психологи дають кілька пояснень із наукової точки зору, чому кохання відчувається так гостро під час війни, що допомагає ще більше відчути біль і тривогу героїв цієї книги. Книга читається важко, деякі історії чіпляють за душу та не відпускають, тому зважайте на тригерні моменти. Але я вважаю, що читати таке варто.
Не змогла заснути, поки не дочитала. Дякую авторкам й усім, хто знайшов сили розповісти свої історї. Страшенно несправедливо, що робить з нами, нашими містами й селами, мріями і майбутнім русня. Те, як ми тримаємось і продовжуємо жити — це неймовірно.