Герою роману "Мертві квіти" заповідають будинок у провінційному містечку - за однієї умови. Однак, схоже, не одна людина хоче його отримати. Стасові залишається відмовитися від спадку - або ж вступити у небезпечну гру.
Книга видавництва «Нори-друк», яка ось-ось має перевийти у «НК Богдан». Сюжетна зав'язка гарно прописана в анотації: розлучений хірург Стас несподівано отримує будинок у спадщину від дядька Тараса, якого останній раз бачив ще у дитинстві. Стас їде до провінційного Галича, щоб пересвідчитися, чи це не жарт, і отримує заповіт з чудернацькою умовою: він зможе стати справжнім власником будинку, тільки якщо проживе у ньому рік і не буде робити ніяких змін, навіть диван посунути не можна. Плюс за виконанням умов заповіту слідкуватиме дядькова подруга.
Щойно Стас оселяється в будинку, як навколо починається вир подій. Хірургу пропонують за будівлю шалені гроші на супервигідних умовах, на горищі оселяється привід, а килим навпроти дивана складається у пророцтво доволі кривавого майбутнього.
Сюжет розгортається стрімко, подій і персонажів купа і все це тримає читацьку увагу. Книга дещо провисає, коли Стас тягне кота за яйця із пропозицією Мамчура і довго намагається зрозуміти очевидне, але потім знову несеться галопом.
З мінусів можу назвати: - слабкі жіночі персонажі: Олена всю дорогу тільки плаче, повторяє «Стасіку, мені страшно» (навіть тоді, коли боятися взагалі нічого) і не приймає жодного самостійного рішення— хіба що вареників наліпити; - деякі сюжетні ходи для пояснення чогось дуже простого дуже перемудрені. Як от Сергій, що стирчить роялем у кущах; - містична лінія просто веде в нікуди. Дуже не люблю, коли автори таке роблять: заманюють читача обіцянками потойбічного моторошного, а потім просто кидають цю гілку, не потурбувавшись хоч земличкою присипати.
У підсумку маємо цікавий український детектив, з якого гарний літературний редактор міг би зробити взагалі діамант. Але й так вийшло на солідну четвірку з п'яти і з бажанням продовжити знайомство з іншими творами автора.
Так як затягнули мене події цієї книги — зі мною такого давно не відбувалось. Дуже не звичний трилер (?), круті герої, багато подій. Хотілось щоб швидше наступив вечір, щоб дізнатись "а що там далі"
Класичний детектив (яких я ніколи не читаю), тримає від початку до кінця, довелося читати всю ніч. Як для детектива, то чудово, але поставлю лише 3 зірки, щоб goodreads мені подібного не рекомендував :)