Мої серед чужих

by Олександр Бойченко

Не всі важливі для автора зарубіжні письменники представлені у цій книжці, але всі представлені (за винятком одного) є для нього важливими. Автор не знає, як окреслити жанр зібраних тут текстів, однак підозрює, що вони не є ані літературознавчими статтями, ані літературно-критичними есеями, ані біографічними нарисами, ані - тим більше - рецензіями. Зате автор знає, на яку цільову авдиторію він розраховує: ця збірка може стати у пригоді тим, хто вже навчився читати, але ще вчиться розуміти прочитане. Представникам решти вікових, соціальних та професійних груп автор ні насолоди, ні користі не ґарантує.

Genres: Nonfiction, Essays

341 pages, Kindle Edition

First published January 1, 2012

About the author

Олександр Бойченко (15 листопада 1970) - український письменник, літературний критик, перекладач, есеїст, колумніст, педагог

В 1992 році закінчив Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича за спеціальністю «Російська мова та література». У 1997–2010 роках доцент Чернівецького університету, викладач зарубіжної літератури, а також співредактор інтернет-часопису «Потяг 76», колумніст «Українського Журналу» (Прага), журналу «Країна» (Київ), газети «Молодий буковинець» та інших.

З 2010 року зосереджується на творчій роботі: художній редактор декількох книг, автор шести збірок есе та кількох сотень публікацій у наукових і періодичних виданнях, перекладів на українську з польської та російської.
Член журі премії «Книжка року».
Перший лауреат «Книжки року» у номінації найкращий медіакритик.
2015 року за книгу «Більше / Менше» присуджено премію імені Юрія Шевельова, за художню та наукову есеїстику.

Reviews

[Олена Рябченко · Rating 5 out of 5]

На звороті книги пишеться таке:

Читацький путівник для дітей старшого шкільного та молодшого студентського віку.
Автор – Олександр Бойченко
Редактор – Олександр Бойченко
Коректор – Олександр Бойченко

Увага: авторські правописні та пунктуаційні погляди не завжди збігаються з редакторськими, редакторські – з коректорськими, а коректорські – з авторськими.

Чого ще можна було очікувати від автора як не влучного гумору, цікавезних історій про письменників і власних роздумів про літературу? У книзі зібрано 70+ есеїв про авторів, які вже стали класиками.

Як великий фанат літературознавчої літератури в легкій для прочитанні упаковці, я вже одразу взялася до паралельного прочитання двох авторів з цієї книжки: Богуміла Грабала і Станіслава Єжи Лєца.

Загалом, дізналася багато цікавинок, як от чому Іван Павло ІІ відмовився пити алкоголь в літаку, чи справді в Кафки була така гнітюча робота та в чому заслуга Єжи Ґєдройця перед Україною.

На завершення наведу мій улюблений опис японців евер:

"На слові "японець" перед очима постає, по-філософськи формулюючи, "суспільно-економічна тварина" з фотоапаратом, готова за покликом корпоративного обов'язку крикнути "банзай!", ковтнути гастрофіброскоп і зробити собі харакірі першою-ліпшою гілочкою сакури. Що то є – стереотип."

[Skut333 · Rating 5 out of 5]

Якщо раптом хто не знав для чого потрібна літературна критика, то після цієї книги він це зрозуміє. Звісно також слід сказати, що не підготовленим читачам ліпше до рук її не брати, бо Сашко Бойченко не виступає тут менторои, що настановляє що треба прочитати, а що ні. В цій книзі автор свого роду старший товариш який ділиться своїми (часто досить інтимними) думками про прочитані книги та авторів. ВІн не говорить що ти маєш це все прочитати, це "його" письменники ти ж можеш знайти своїх проте орієнтуючись на серйозні поради Автора. Власне ця книга не претендує ні на що вона не потребує претензій - читай або ні, погоджуйся або ні це твоя справа, бо це не підручник, а Олександр Бойченко не вчитель, та я думаю він і сам не хотів би когось чомусь навчати, він лише скромний оповідач....

[Mari Sil · Rating 4 out of 5]

Цікаво навіть просто для розуміння, які автори впливають на формування сучасного буковинського інтелігента (оскільки про деяких авторів не дуже досвідчені читачі [як я] можливо і не чули, так хоч ознайомляться).

Ремарка з 2025-ого: про усяких там Пушкіних і Пєлевіних я б вже і далі не чула, і рада б була забути, тож будемо рахувати, що то опціональне читання.

[Anheli · Rating 3 out of 5]

Як не визначає цю книгу чимось конкретним автор, так само і я. Проте для мене вона стала чудовою нагодою повернутись і поглянути по-новому на деяке улюблене прочитане, а також додати кілька заголовків до списку бажаного до прочитання.

Це не шаблонний підручницький огляд класики, а досить живі думки, приправлені іронією та жартами. Забужко у своєму есеї про Соломію Павличко пише про так званий "ефект присутності", коли ми визначаємо людину не загальними фактами, бо вже забули ким ті були, а памʼятаємо їхні дрібні звички, відчуття, якими вони нас наповнювали своєю присутністю, з яких чашок пили чи що б відповіли на ту чи іншу репліку. Так ось деякі з цих нарисів дали мені змогу відчути присутність, бути свідком. Багатьох польських авторів взагалі відкрила для себе вперше, тож навіть шкода своєї необізнаності.

А ось останню збірку думок про російську літературу навіть не мала бажання гортати. Протягом усієї книжки автор згадав термін "імперіалізм" лиш один раз(якщо не нуль), хоч його можна використати і до Флобера, і до Камю, і ,впевнена, до низки інших, згаданих тут. Не знаю, чи змінилась думка автора про те ,що навіть у поганій державі є хороші письменники, після повномасштабного вторгнення, але не можу погодитись з тим, що за державу несуть відповідальність лише політики ,адже за виховання держави несуть відповідальність ті ж самі письменники. То, можливо, хороші держави у хороших письменників? А імперії ж породжують імперських письменників, які виховують не одне покоління інших імперців, поки хтось не розірве це коло ( як бачимо, такого досвіду у наших східних сусідів ще не було).
Хоча з рефлексіями автора стосовно нашої держави важко не погодитись, вони, хоч і колькі, на жаль, часто були влучні, щоправда додавання "так званий" іноді було навіть образливим.

Особисто мені також кинулось в очі те, що згадані тут - переважно чоловіки (аж одна вумен!). Претензії до автора відсутні, врешті ми говоримо про важливих йому письменників (і Джонатана Фоєра), але хотілось би знайти щось таке і про знакову жіночу прозу/поезію, адже мені, як жінці, вона була б ближчою.

[Roman Yashchuk]

Не ставлю зірочок, бо цілий розділ русомовних у виданні 2024 року - то забагато. Книжка вартує прочитання якраз тими, про кого пише автор - "вже навчився читати, але ще вчиться розуміти прочитане". Огляди далекого, близького, дитячого світу - захоплива мандрівка, коли автор вказує на те, що пропустив при самостійному читанні.
Але для чого "Сашка Гарматного" згадувати на даті 6 червня? Дієго Веласкес (1599) чи Томас Манн (1875) - великі народжені цього дня.
Сподіваюсь, автор писав більшість текстів під час президенства двічі не засудженого (якого теж згадує зовсім у не толерантній манері) - бо інакше не можу пояснити зневажливих уколів - коли читаю «нашої "незалежності"», це асоціюється зі спробами принизити наші здобутки ворогами.
Коли як приклад називаються "Зoлoтий півник" чи "Цap Caлтан" - нащо нам прив'язуватись до цих маркерів? Німецька чи французька літератури мають подібні літературні казки, автор присвятив розділ майже повністю польським митцям - нам треба будувати зв'язки в цьому напрямку, а не до боліт.
Перше видання, як я розумію, було у 2017, вже тоді згадки про вєлікую були недоречними, як на мій погляд. А не змінити цього у виданні 2024 року - це вже виклик українським читачам, і тут видавництво здивувало неприємно.
Як книжка з есеями літературного критика - я в захваті, на мою думку - тут не потрібні меншовартісні соціологічні чи політичні випади, потрібно розрізняти країну, державу та владу.
З задоволенням чекатиму наступних критичних оглядів від автора, сподіваюсь - без згадок країни-агресора.

[Сергій Мартинюк · Rating 4 out of 5]

колись, ймовірно, і я напишу низку текстів про моїх улюблених авторів та їх найліпші для мене твори і зберу це лаконічне багатство під однією обкладинкою) а книга Бойченка страшенно сподобалася і своїми героями (особливо незнайомими для мене), і старими «друзями», і інтелектуальним гумором автора. каєєфф!

[Mariana · Rating 5 out of 5]

дуже "смачна" збірка. після неї хочеться читати більше і "глибше". дивитись на авторів, думати про них, дивитись їх очима, відчувати їх епоху. стиль написання легкий і іронічний, відчуття що розмовляєш з дуже розумним, але й дуже не химерним другом - з ним легко, хоча ти може й не прочитав і половини книжок описаних (та після цієї розмови обов'язково прочитаєш!), він розсмішить, ненав'язливо похвалить перекладачів (що у нас трапляється дуже рідко), закине "вудочку" на майбутнє.

[Paul · Rating 5 out of 5]

Хороші пропозиції щодо того, що зі світової літератури варто почитати.