Починати читати цикл з четвертого тому - це я розумничка, але розумничка, очевидно, з фіксацією на символізмі. Енівей, "Гранвіль Ноель" - це дуже нарядне, але дуже специфічне різдвяне читання.
Зимовий Лондон, зимовий Париж, історія спасіння дитяти (шістнадцятирічної втікачки з дому) з пазурів тоталітарної секти, трохи екскурсів в історію раннього християнства, багато екскурсів в механізми побудови отих самих тоталітарних сект та політичних партій такого ж штибу (естетики НСДАП стільки, що ложкою не виїси), еволюційні теорії та розвиток емансипаційних ідей. А, ще сумнівні прошарки населення, британський коп, який всіх називає "Саншайн" (когось мені це нагадує), пінкертон з Америки і трохи прекрасних академічних дискусій, де сяяла чудова антропологиня-ведмедиця.
А! Про головне забула. Серія "Гранвіль" - це альт'історія, де люди - круто дискримінована меншість, а норма - антропоморфні звірі. Ще там наполеонівська Франція завоювала все і вся, Британія ледь-ледь, навіть не 25 років тому, скинула володарювання (і тепер маленька, але горда соціалістична республіка), а в США проголосили, що всі види рівні - такі от диваки. Замішана на ардеко стімпанкова стилістика додається. Інджой.
PS: а в кінці там буде різдвяна сімейна вечеря і поцілунки під омелою. Все як годиться!