Я чую тебе. Сплетіння доль Катерини Білокур та Оксани Петрусенко

by Олена Волинська

Цей роман — лірична історія життя двох видатних жінок: художниці Катерини Білокур і співачки Оксани Петрусенко.

Катерині не дозволяли вчитися й малювати, а вона не мислила себе без малюнка — сховавшись від усіх, розмальовувала химерними птахами вкрадене в мами полотно. Оксана в чотирнадцять мусила піти працювати, щоб утримувати маленького братика й усю сім’ю. Нелегкі перипетії життя були постійною перепоною їхній творчості.

Зрештою долі жінок переплелися. Майбутня художниця написала Оксані Петрусенко листа зі своїм малюнком — зламаною гілкою калини. Співачка була вражена поєднанням кольорів і відтінків, а ще болем, що струменів через зображення. Так у житті Катерини Білокур розпочався новий етап, що приведе її до слави.

Genres: Ukrainian Literature, Biography

352 pages, Paperback

Published February 8, 2024

Reviews

[Yana ReadWithMe · Rating 5 out of 5]

Я не просто читала цю книжку, я проживала кожну сторінку💔 Чудова художня біографія двох неймовірних жінок з важкими долями.

Катерина Білокур - художниця, Оксана Петрусенко - оперна співачка. Попри все вони досягнули визнання і хоча не були знайомі, але їх долі справді сплелися.

Не буду розповідати деталі, але книгу не можливо читати без сліз💔 І хоч історія завершена, але вже другий день, я переглядаю фото, слухаю записи, не можу просто відкласти книгу на полицю.

[Понкратова Людмила · Rating 5 out of 5]

Чудова книга, дуже сподобалася, наприкінці не могла читати без сліз. Які сильні вони були духом - обидві талановиті жінки, гордість України - Катерина Білокур і Оксана Петрусенко, але якими важкими, подекуди, були їхні життєві шляхи, якою почасти несправедливою була до них доля. Вони обидві хотіли, щоби їх почули... І люди їх чули тоді, і ми чуємо їх зараз, прекрасну народну художницю Катерину Білокур і неперевершену співачку Оксану Петрусенко.

Авторка написала дуже проникливу, щемливу оповідь, зумівши передати характери героїнь, розкривши їхнє стремління і любов до творчості...
Дякую авторці за це і дуже раджу до прочитання ❤️

[Stella Bodnar · Rating 4 out of 5]

Захоплюючий біографічний роман про двох видатних українок. Але це не сплетіння доль, а радше вплив Оксани Петрусенко на долю Катерини Білокур. Більшість часу історії героїнь ведуться паралельно, ніяк не перетинаючись, але обидві дуже цікаві і дуже різні. Лише після 200-тої сторінки вони перетинаються, але ненадовго.

Загалом, роман легко читався і є обовʼязковим до прочитання, аби знати більше про відомих українок і їхній вплив на український простір тоді і зараз.

Роздратували тільки останні сторінки, коли повість велася від лиця, на той момент вже, померлої героїні. Якось недоречно у цьому творі фантазувати про почуття чи думки загиблої людини, особливо про те, що тяготило її душу за життя, кому що вона пробачила і відпустила.

4/5

[Maria Velykanova]

Вам конче потрібна ця книжка, якщо:
- ви хочете почитати детальну біографію (аж дві!) і бути цілком певні, що все саме так і було;
- вам цікаво, як жили в місті і селі Совітського Союзу;
- ви хочете глибше зрозуміти Катерину Білокур та/або Оксану Петрусенко;
- ви ніколи не чули про одну з них чи обох, але готові познайомитися (особливо - якщо вам подобається картина на обкладинці);
- вам цікаві історія України та/або культура і мистецтво України;
- ви думаєте, що відомим людям у Совітському Союзі жилося солодко;
- вам цікава доля жінок 20 століття, зокрема совітських.
Кількість обробленого авторкою матеріалу вражає. Як і доля її героїнь.

[Mila Umakhanova · Rating 5 out of 5]

«Я чую тебе» — важлива книга, яка саме зараз, як то кажуть, на часі. Вона допомагає заповнити прогалини в знаннях своєї національної спадщини, допомагає зануритися у соціокультурний контекст того часу і прожити разом з героями їхні ой які непрості життя. Книга змушує добряче замислитися, багато що переоцінити. Ми обговорювали «Я чую тебе» на книжному клубі і це обговорення тривало понад 7 годин. Книга нікого не залишила байдужим, а навпаки, збагатила нас новими відкриттями й знаннями.
Сподіваюся, цей роман буде перекладений іншими мовами, щоб увесь світ міг дізнатися про наших славетних мисткинь та трагічні умови, в яких попри все розвивалося українське мистецтво. Маємо пишатися своїм народом і його перлинами!
Дякую авторові за цю чудову книгу ❤️

[Inna · Rating 5 out of 5]

Чуттєве та красномовне написання даної історії змусив торкнути всіх струн моєї душі, це було неймовірно. Дана історія спонукала мене до цікавих роздумів. А ще я з книжки дізналася багато чого цікавого про цих неймовірних жінок. І якщо до цієї історії я майже нічого або зовсім мало знала про них, то ця розповідь значно це покращила.

[Yuliia · Rating 5 out of 5]

4.5

[Anna Glezina · Rating 5 out of 5]

What a lovely read.

[Dmytro Trotsko · Rating 2 out of 5]

Вперше між Петрусенко і Білокур відбулась взаємодія на 211-й сторінці. Вже на 242-й – Петрусенко помре. Тобто з 350 сторінок лише протягом 32-ох героїні були свідомі існування одна одної. Ось таке сплетіння доль.

Цей текст складно назвати романом. Це дві малопов’язані повісті. Другорядні персонажі абсолютно безликі. Виразних сюжетних ліній я не помітив. Таймлайн скаче роками. Цілі розділи ходять колами, переповідаючи однакові події різними словами.

Я хотів утриматись від несхвального відгуку, але, оскільки я тут точно в меншості, пишу свою думку чесно і розгорнуто. 

[Anhelina Stepanova · Rating 5 out of 5]

Це одна з найкращих книжок,які я читала в цьому році! Дякую за таку чудову книжку ❤️
Я хочу її перечитати потім, а таке останній час зі мною траплялось рідко

[Ольга Ткач · Rating 5 out of 5]

Неймовірна книга. Майстерна оповідь, яка занурює в долі, події, думки так, що Катерину Білокур та Оксану Петрусенко справді можна почути.
Я над нею не раз плакала, але водночас мене брала величезна гордість за талановитих українок, її героїнь.
Мистецтво - самітний шлях, який нечасто бува щасливим. Але аби пройти ним так гідно, як це зробила Катерина Білокур, треба бути надзвичайно сильною людиною. Прочитавши "Я чую тебе", ще більше нею захоплююся.
Раджу книгу всім, хто любить мистецтво взагалі й українське мистецтво зокрема.

[Viktoria Tytarenko · Rating 5 out of 5]

«Ти… посвятила себе святому мистецтву? Посвятила! Ти мріяла і дні, і ночі, і плакала, і молилася, щоб дійти, щоб заслужити того слова великого… ні з чим незрівнянного, прекрасного слова художник? І ти діждалась!»

«Я чую тебе. Сплетіння доль Катерини Білокур та Оксани Петрусенко» Олени Волинської — це художня біографія про сплетіння доль видатної української художниці Катерини Білокур та співачки, яка володіла унікальним голосом, Оксани Петрусенко.

Все почалося в далекому 1900-му році, коли на світ з’явилися дві чарівні дівчинки.

Одну в дитинстві називали Ксенею. Дівчинка не раз помічала, що робить із людьми її голос.

Вона вже в свої чотирнадцять тяжко працювала, щоб прогодувати маленького братика та утримувати свою сім’ю. Єдиною розрадою був її спів. Адже для неї співати, що дихати. Без співу вона не могла уявляти свого життя.

Одного разу вона вирішила покинути все і піти за своєю мрією. Так, спочатку було тяжко, але люди її полюбили. Її спів розтоплював навіть найчерствіші душі та серця.

Вона досягла того чого хотіла. Єдине чого вона не змогла досягти — це справжнє та віддане кохання.

Іншу в дитинстві називали Катрею. Вона була надзвичайно розу��ною і здібною дівчинкою. Та коли прийшов час віддавати дитину до школи, батьки вирішили, що дівчинці школа не потрібна. Бо ж навіщо школа тій, якій потрібно стати гарною господинею та чудовою дружиною?

Єдине, що рятувало дівчинку — це малювання. Та і з цим виходило не так просто. Батьки не дозволяли Катрі і цього. Проклинали, били, називали дивною, ламали пензлики та знищували малюнки. Але для дівчинки, не малювати — означало не дихати.

Так і проходили роки. Одна, через важку працю здобувала прихильність людей. Інша ж через страждання, біль та приниження йшла до своєї мети — стати художником.

Якщо ж у Оксани Петрусенко виходило здобувати прихильність, то у Катерини — навпаки.

Та одного разу, зневірившись у всьому і всіх, Катерина по радіо почула прекрасний спів. Він настільки її зачарував, що жінка ще довго приходила в себе. Не довго думаючи вона написала листа власниці того прекрасного голосу — Оксані Петрусенко.

Саме цей лист і змінив життя майбутньої художниці.

Буду відвертою, я не дуже цікавлюся мистецтвом, за що мені соромно. Та ця книга мені відкрила очі. Читаючи її, я паралельно шукала в інтернеті картини, згадані у творі. І вони просто неймовірні. А ще я слухала спів Оксани Петрусенко. І це дійсно прекрасно. Це треба слухати та бачити, бо словами не передати тієї краси.

А ще, читаючи цей роман, я плакала. Адже навіть уявити не могла, яка важка доля спіткала цих видатних жінок.

Мені книга надзвичайно сподобалась. Тому, дуже раджу прочитати цю книгу, адже навіть через багато років та поколінь, цих жінок мають ПОЧУТИ!!!

[Valentyna Martynenko · Rating 4 out of 5]

Книга справила на мене враження вдалим поєднанням фактів з життя Катерини Білокур та Оксани Петрусенко, а також легкістю та природністю викладу. Діалоги та роздуми обох героїнь сприймаються живими та реалістичними, що дозволяє повністю зануритися в атмосферу їхнього життя. В перервах між читанням думки все ринули до головних героїнь, їхніх доль, сюжету….

Упертість і сила духу Катерини Білокур заслуговують на особливу увагу. Не кожна талановита людина здатна знайти шлях до розкриття свого дару, але Катерина Білокур, незважаючи на всі труднощі та нерозуміння, не тільки змогла зробити це і подарувати світові свої неймовірні твори, а й здійснити це за допомогою власної унікальної техніки малювання.
Знайомлячись із долею Катерини, доводиться визнати гірку правду: суспільство та держави часто не цінують своїх талантів. Катерина Білокур не отримала визнання, на яке заслуговувала, за життя. Її приклад може нагадати нам, як важливо підтримувати і плекати таланти, що живуть серед нас, не чекаючи, поки вони стануть частиною історії. Це особливо важливо зараз для збереження нашої ідентичності та ДНК нації. Можливо, це моє субʼєктивне сприйняття не зовсім вірне, але мені здається, що зараз відбувається якийсь черговий бум, розквіт талантів в Україні. Це прекрасно, що люди можуть так талановито творити, і що мають більше можливостей для прояву сьогодні не лише завдяки технологічному прогресу, а й завдяки більш толерантному суспільству.

Проте мушу додати до свого відгуку і ложку дьогтю. У книзі відчувається певне перебільшення щодо значення взаємозв'язку Білокур і Петрусенко, зокрема впливу останньої на долю Катерини. В певний момент це починає трохи дратувати. Петрусенко, безумовно, надала їй значну підтримку, але це був лише один з багатьох впливів на її творчий шлях. Окрім Петрусенко, у житті Білокур було багато інших людей, які допомагали їй розвиватися як мисткині.

Після смерті Петрусенко у книзі особливо гостро відчувається посилення акценту на труднощах життя Білокур. Постійні скарги на здоров'я, брак фарб, а також те, що вона віддавала значну частину зароблених коштів родичам, замість того щоб подбати про себе, викликають змішані почуття. Це наштовхує на роздуми про її внутрішній світ та особистість, про травми, завдані рідними людьми й оточенням. Мені було б цікаво почитати психологічний аналіз такої її поведінки.

Закінчення книги здалось мені цікавим, хоч воно і фантазійне.

Загалом, книга заслуговує на увагу за занурення у життя двох видатних жінок, а також за реалістичне зображення їх складного шляху до успіху і визнання. Це буде прекрасний вибір для тих, кому цікаво дізнатися про реальні факти із біографій двох видатних жінок під час легкого і приємного читання.

[Nataliia Khudoliei · Rating 4 out of 5]

Мене дуже розчулила ця книга, навіть попри те, що я знала біографію Катерини Білокур. Неймовірна історія про двох чудових жінок, авторка знайшла спільні речі в долях таких, здавалось би, різних людей. Це історія про наполегливість і величезний талант. Я нічого не знала про Оксану Петрусенко окрім її вплив на долю Білокур, виявилось що вона стала «українським соловейком» не завдяки а всупереч, так само як і Білокур виборюючи своє право на самобутність.

Деякі частини просто неможливо читати без сліз, я не можу собі уявити ЯКА жага до малювання мала б бути, щоб попри всі ті знущання та нерозуміння сімʼї та односельчан не покинути це та стояти на своєму. Важко уявляти яка б могла бути творча карʼєра такої талановитої жінки якби вона народилась в інший час і в іншому місці.

Навіть коли Білокур вже стала відомою художницею завдяки Оксані Петрусенко, вона все так само жила в селі, виконувала хатню роботу та не мала вдосталь палива та їжі, але змінити її умови проживання ніхто не спішив, бажаючи експлуатувати образ сільської художниці, тож попри виставки в Луврі та похвалу Пікассо (тут я дістаю есей Забужко про життя Білокур, щоб зрозуміти що найбільше потішила Пікассо, як члена компартії, «справжня свобода творчості з країн трудящих») Білокур і далі жила в селі серед не розуміючих її односельчан. Де ж це бачено, щоб «сільська баба мазюкала»

В книзі є багато записів з щоденнику і листів, але останній розділ мене розчарував, я б викинула його з книги, хоча розумію бажання авторки обʼєднати дві історії в самому кінці ще раз.

Загалом книга точно варта уваги, особливо якщо любите художні біографії але наполегливо рекомендую доповнити її Забужківським текстом « Катерина, або філософія мовчазного бунту: конспект до ненаписаної біографії»

[morus alba · Rating 5 out of 5]

Історія збурила силу-силенну різноманітних емоцій: палала від тогочасної байдужости до потреб жінок навчатися і розвиватися, горювала від описів історичних подій в Україні, печалилась від жахливих побутових умов, що супроводжували головних героїнь (і, власне, не тільки їх). Також раділа дрібоньці їхніх щасливих днів, пишалась такими неймовірно талановитими українками, доля до яких була, на жаль, геть немилосердною...
Але їх таки почули...

І вся ця сюжетна напруга подана легко і дуже захопливо, за що вельми вдячна авторці.

[knyholyubka · Rating 4 out of 5]

Хороша книжка
Спочатку вона мене трохи відштовхнула своїм "наївним" стилем авторки (зразу видно, що людина з дітьми працює :) ), але до цього звикаєш
Про Білокур я трошки знала, а от про Петрусенко - ніць, але було цікаво читати обидві історії

Особливо порадувало випадково прочитати опис моєї найулюбленішої картини, яку мені пощастило побачити вживу і закохатись в неї
Дрібниця, але це те, що прив'язує вас до твору

[Helen · Rating 5 out of 5]

Історія про двох жінок, чиє життя було випробовуванням долі, подій. Сюжет побудов. таким чином: 2 розділи про Катерину Білокур- художницю та 2 розділи про Олену Петрусенко- оперну співачку.

В житті вони не перетинались, але один лист допоміг Катерині у визнанні її творчості. Ці дві жінки кардинально різні за характером, темпераментом. Петрусенко- активна, йде до своєї мети не дивлячись на перешкоди, а Білокур- спокійна, порікра дівчина, яку батьки цькували через її заняття, а вона все малювала.

Текст написан дуже мелодійно, читаючи я не помічала годин. Цікавіше було читати про життя Олени Петрусенко, на сам перед через те, що її професія мені дуже близька, та через те, що її життя було більш насиченим та цікавішим, аніж у Катерини, яка майже не виїжджала зі свого села та й життя в неї було не просте, бо там усі політичні події відчувались більш гостро. Одна не могла знайти справжнє кохання, друга не сильно цього і бажала.

Фінал мене трохи вразив через нотку магічності, але те що розкрили долю сімї Петрусенко потішило. Дууууже рекомендую прочитати, бо історія мені потрапила в саме❤️

[Анна Bilenka · Rating 3 out of 5]

Три зірки за амбітність передати долю неймовірно сильних українських жінок, чиє мистецтво знає увесь світ.
Читати, збагачуючись прізвищами та подіями, занурюючись у нашу культуру.
Мінус дві зірки за досить стиль подачі інформації: це біографії, які хотіли зробити романом, з домішком сюрреалізму, що не дуже вдалося.
Хоча це ніяк не впливало на проникнення інформації та натхненням роботою.

[ізочка · Rating 5 out of 5]

Не один місяць минув після прочитання і я досі думаю про цей текст

[Владислава Сахнюк · Rating 5 out of 5]

Олена Волинська
"Я чую тебе"
Часом життя дуже вигадливо переплітає людські долі, посилаючи нам у важкий час людей, які не відвернуться, а простягнуть руку допомоги. Таким ангелом для Катерини Білокур свого часу стала оперна співачка Оксана Петрусенко, яка, отримавши від художниці листа, подбала про те, аби про геніальну самоуку дізналися в мистецьких колах. На жаль, в реальному житті ці дві жінки так і не зустрілися, бо на заваді цьому стала передчасна смерть Оксани.
Катерина Білокур - самобутній всесвіт. Талановита, вразлива, щира, сильна. Вона виборює собі право малювати ціною втрати здоров'я. Але не зважає на те, бо для неї: "не малювати означало – не дихати". Вона втікає із заручин з нелюбом і на могилі свого духовного батька присягається попри все стати художницею. Катря ніколи не піде супроти власних принципів і переконань, тому рішуче відмовляється малювати картину до ювілею Сталіна, якого називає іродом.
На долю мисткині з Богданівки випало стільки випробувань, що їх витерпів би далеко не кожен чоловік. А художниця мужньо долала все заради того, чим жила. Із болю та відчаю поставали неперевершені полотна, які й понині вражають красою і потужною енергетикою.
Оксана Петрусенко за життя мала славу, любов слухачів та носила почесний титул "українського словейка". Талановита, цілеспрямована, і в той же час вразлива. Її доля теж сповнена трагізму. Вона зіштовхувалася з заздрістю, зрадами, наклепами. Її смерть залишає по собі чимало запитань.
Ця книга викликала в мене стільки емоцій, що їх важко передати словами. Читаючи її, я і плакала, і сміялася, і відчувала, що стаю сильнішою. Раджу цю книгу про видатних українок всім. А особливо тим, хто йде власним шляхом попри біль та зневіру, попри нерозуміння оточуючих і самотність.
«Доля випробовує тих, хто надумав дійти якої великої мети, але сильних духом не злякає ніщо. Вони зі стиснутими вустами уперто, сміливо і гордо йдуть до наміченої мети — крок за кроком все вперед і вперед...
І таки досягають мети. І тоді доля нагороджує їх сторицею, і відкриває перед ними всі таємниці дійсно прекрасного, ніким не перевершеного мистецтва».
Катерина Білокур

[Angelina · Rating 4 out of 5]

З самого першого речення книга захопила мою читацьку увагу, і я довго ще не могла відкласти її. Історії життя Катерини Білокур та Оксани Петрусенко йшли паралельно, але розвивались зовсім по-іншому. Катря все життя прожила в своєму селі, важкою працею та наполегливістю добивалась свого права малювати. Ксенія стрімко йшла по карʼєрній драбині, і стала солісткою оперного драмтеатру у Києві, але її життя обірвалось раптово після других пологів у сорок років. Вони ніколи не бачили одна одну, але якщо б не вплив Петрусенко на те, щоб світ побачив картини самобутньої художниці, Катерина так би і залишалася всіма покинута, а картини її, скоріш за все, були викинуті її сімʼєю на смітник.

Одну зірочку зняла за стиль написаного тексту, він більше нагадував переказ подій, не було розкриття глибшого головних героїнь, більше читалась, як хороша стаття. Але саме після цієї книги я закохалась у творчість Катерини Білокур!

[Olhastm · Rating 4 out of 5]

Це книга про двох жінок — художницю й оперну співачку — які завдяки своїй впертості досягали успіху попри всі перешкоди.

Про Оксану Петрусенко й Катерину Білокур. Обидві мали талант і любов до своєї справи змалечку. Але в обох були «складнощі» в родині. Наприклад, батьки Катерини вважали, що вона займається «мазюканням», а це не личить сільській жінці. А батько Оксани помер, коли їй був рік, і вона росла з вітчимом, який пиячив.

Обидві жінки виросли в бідності, зазнали випробувань у часи срср, пережили Голодомор, а Катерина ще й Другу світову війну.

Цікаво й те, що саме Оксана Петрусенко допомогла відкрити світові найвідомішу українську художницю. Почувши якось пісню оперної співачки по радіо про зламану калину, Катерина написала їй листа в театр. Петрусенко допомогла організувати її першу виставку — хоча сама вже її не побачила, бо померла.

Окрім особистих історій, у книзі показане життя в селі й місті на початку ХХ століття в Україні — побут, історичний контекст. Добре відчувається, як це — бути жінкою, яка хоче чогось більшого, але «мусить варити борщ і глядіти дітей», а не «оце от усе». Дуже атмосферно передане й культурне життя того часу.

І вкотре для мене ця історія підкреслює важливість дослухатися до себе й проговорювати, озвучувати свої мрії у світ.

Одним словом — дуже цікаво й пізнавально. Дякую авторці та видавництву за цю кропітку роботу 💙

[Innel · Rating 5 out of 5]

Обов'язкова до прочитання у будь-якому віці. Книга розповідає про долі двох важливих постатей української культури та історії — Катерини Білокур та Оксани Петрусенко, відкриваючи їхню творчість в іншому світлі, розкриваючи глибину та безмежну цінність їхнього мистецтва.

Водночас, вона знову нагадує нам про нашого не гарного сусіда та його злочини проти українського народу.

Згодна з деякими попередніми відгуками читачів щодо художнього стилю — книга написана просто, без зайвих мовних вигадок, що на початку навіть заважало. Проте саме така простота дозволяє Вашій уяві розгулятися.

[Anastasia Kurinska · Rating 5 out of 5]

Випробовування долі на шляху до визнання. Рецензія на роман Олени Волинської «Я чую тебе. Сплетіння доль Катерини Білокур та Оксани Петрусенко»:

https://sensormedia.com.ua/books/vypr...

[Олена Чупіка · Rating 5 out of 5]

Після цієї книги дуже захотілося в музей Катерини Білокур.
Виплакалася над книгою від життєвої несправедливості...

[Orisya · Rating 3 out of 5]

Пишу для себе. Плюси - читається легко, оповідь бере за душу. Мінуси - іноді текст нагадує газетну статтю, вистачає дірок в розповіді - таке враження, що має бути ще якесь речення чи навіть уривок тексту. Задумка чудова, а реалізація не дуже.