Це правдива історія про затишні крамнички на вулиці Волоській, що на Подолі, про їхніх завсідників — білок, птахів, собак та інших громадян… А ще — про тих безсоромних злодіїв, що надумали позбавити Поділ його найдорожчих реліквій… Які ж страшні пригоди, які тяжкі випробування чекають на героїв цієї книжки! Ні! Собі такого не побажаєш. І своїм близьким і рідним — тим більше. Навіть знаючи вже, чим усе це закінчиться, редактор, людина загалом неполохлива, радить усім прочитати цю книжку. Адже тоді Ви, шановний читачу, зможете довідатися, що сталося з іншими, і ніколи не допустите, щоб подібне сталося з Вами або — не приведи Господи! — з Вашими близькими й рідними.
Книжки про Київ це взагалі велика і болюча тема для мене, та киян загалом. Постійно виникає враження, що книг про це місто замало. Що для такого багатого на події, легенди, історії, різношерстну культуру міста – у нас надзвичайно мало книг. Є звичайно класика на кшталт Булгакова, Підмогильного або Домонтовича, або Курков, Лузіна та Нікітін, книжки про окремих його жителів, і це дуже добре, що вони є. Але хочеться чогось сучасного, живого, невигаданого.
Хоча й “Вечірні крамниці вулиці Волоської” Галі Ткачук не вирішує проблеми із невигаданістю, і начебто дитяча книжка, у ній є все те, чого мені не вистачало в історіях про Київ.
–дії відбуваються на знайомих нам локаціях – на Подолі, Софіївська площа, Архангел Михаїл на Майдані тощо.
–дуже класні герої, які хоча й тварини, мають дуже людські характери (ви всі їх бачили на вулицях нашого міста), як от смугастий кіт Роман, ворона Васса, білка Рататоск, дворовий пес Бровослав, голуб Сергієнко, і навіть крокодил Валерій). Через таких героїв, посмішка не злазить із обличчя. Я от після прочитання, побачивши одну характерну ворону, аж задумалась, а може то Васса?)
–проста історія, детектив, із котячими інтригами, хитрими хом’яками, та зрозумілою розв’язкою.
–київська магія. Так, про неї люблять писати. Але в цій історії вона така близька матеріальна, і її, мабуть, зможуть зрозуміти лише ті, хто справді любить це місто. Ця книжка дуже класний лайвхак для дитини, а мо й не тільки, як полюбити Київ. Я не знаю, як сприймають її діти, бо власних поки не маю, і не читала її нікому зі знайомих. І взагалі рідко читаю дитяче. А цю історію хочеться прочитати, хоча б щоб дізнатись, як виглядає чарівний порошок апейрон)
Але, як на мене Галя цілком серйозно говорить із читачем, не обираючи роль ментора, а скоріше як друга-шалапута (як от зізнання про любов до страху темряви посеред тексту, автор власне і є одним із героїв), який в кущах бузку розповідає чергову цікавезну історію, яка відбувалась у рідних місцинах. Сподіваюсь, діти її сприймають так само.
-і як бонус, у книжці чудові ілюстрації Наталки Пастушенко.
Чудова, неймовірно світла і позитивна книга, можна було виписати в стовбчик імена героїв, і вже було би достатньо. а в кінці приїжджає персонаж з Полтави, тому я розчулився і ставлю велику п'ятірку. Книга року, однозначно.
Дуже добра і світла книжка, з добрим гумором і зворушливою магією. Окремих істот хочеться цитувати, як це буває з книжками Галини Ткачук. Улюблені персонажі - голуб Сергієнко, білка Рататоск, кіт Роман. А нерозмінна монета - це взагалі мем у сучасних школярів!
Ворона, білка та сірий кіт охороняють київські скарби, п'ють каву та взагалі прекрасно проводять час, аж поки банда котів-зайд і сірий хомняк (тобто хом'як) не влаштовують їм пригоди. До цього додаються київські відьми, що живуть на дереві, крокодил Валерій, два півня і голуб Сергієнко. Вся громада шукатиме і знайде (хоча не так, як вбачалося), а потім завітіє ще один кіт, цього разу з Полтави, філософський по самі сковородинівські вуха. Прекрасне міське фентезі з чарівними ілюстраціями.
Неймовірно щаслива, що натрапила на цю чудову історію. Про моє місто, так тепло і дотепно. І такі крутецькі ілюстрації. Однозначно - поличка найулюбленіших книг!
Це неймовірно затишна книга, яку я вперше прочитала 10 років тому, отримавши персонально від авторки. З того часу я її неодноразово перечитувала, щоразу поринаючи у всесвіт магічного Києва.