What do you think?
Rate this book
Матадор
Hardcover
First published January 1, 2013
3 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 5 of 5 reviews
May 12, 2016
Книжку я прочитав із бажання читати «своїх». Хтось же має їх читати. Початок і вся перша частина — це ода щоденності. Я люблю такий жанр за відвертість, і ця любов компенсувала недоліки, недосказаність якихось історій і шаблонність інших. У другій частині Ігор Зарудко здійснив спробу опанувати сюжет, і шарм щоденника розвіявся, а недоліки залишились. Навіть якщо все це трапилось із автором насправді, написано все неправдоподібно.
Отже, в плюсах щирість (до міри), щоденниковість (до середини). Навіть романтичний пафос — він бо витриманий від початку до кінця. Як у групи Скорпіонз. Тут або любиш, або терпиш, або вимикаєш.
Головний недолік, як на мене — це картонність риторики. Одні фрази повторюють популярні штампи обраного пафосу, але інші…
«Я замовив собі чорну каву і український борщ» — звучить як пряма цитата з меню. Ну бо кава ж, як правило, саме чорна, що вже казати про борщ. І подібні репліки часом збиваються в цілі абзаци.
От що Ігор Зарудко любить, то це Харків. Аж захотілося там побувати, прогулятися місцями «бойової слави».
А книжка — ну, так собі книжка. Ігор не зупиняється, можна сподіватись, випишеться. Із любові до майже-щоденникової літератури я спробую читнути інші його тексти. Як випаде нагода.
Отже, в плюсах щирість (до міри), щоденниковість (до середини). Навіть романтичний пафос — він бо витриманий від початку до кінця. Як у групи Скорпіонз. Тут або любиш, або терпиш, або вимикаєш.
Головний недолік, як на мене — це картонність риторики. Одні фрази повторюють популярні штампи обраного пафосу, але інші…
«Я замовив собі чорну каву і український борщ» — звучить як пряма цитата з меню. Ну бо кава ж, як правило, саме чорна, що вже казати про борщ. І подібні репліки часом збиваються в цілі абзаци.
От що Ігор Зарудко любить, то це Харків. Аж захотілося там побувати, прогулятися місцями «бойової слави».
А книжка — ну, так собі книжка. Ігор не зупиняється, можна сподіватись, випишеться. Із любові до майже-щоденникової літератури я спробую читнути інші його тексти. Як випаде нагода.
Read
August 31, 2018Book depicts Kharkiv around 2010 and it's dialect.
January 30, 2025
Складно щось сказати погане про книгу кума)
September 17, 2025
Автор яскраво описав буденне життя.
March 15, 2016
Ну що ж, все хороше коли-небудь закінчується. Це я про білу смугу в моєму експерименті зі знайомства з укрсучліт. Цього разу методом стіпого тицяння мені не поталанило відкрити книгу "відомого харківського поета" (саме так його пердставляють на більшості сайтів) Ігоря Зарудка. Поезій Зарудка я не читала, зізнаюся. А от прозовий твір оцінити не змогла, настільки не змогла, що не подужала навіть обіцяної собі чверті книги.
Чесно кажучи, здивувалася, коли дізналася, що авторові цьогоріч виповниться 30, бо склалося враження, що книгу писав 14-річний підліток, а потім її гарненько вичитала й розставила коми вчителька української мови - от якраз із цим у творі все гаразд. А от все решта - й "карколомні пригоди" харківських юних літераторів на п'яну голову, й страждання-сварки-есемески з коханою дівчиною (коханою тому, що й неї гарне довге біляве волосся й милі очі) у стилі "ти осел - сама така", й випендрювання перед самим собою та читачем - все це таке інфантильне, таке банально-примітивне, таке ніяке, що навіть дочитувати його не було ніякогісілького сенсу.
Чесно кажучи, здивувалася, коли дізналася, що авторові цьогоріч виповниться 30, бо склалося враження, що книгу писав 14-річний підліток, а потім її гарненько вичитала й розставила коми вчителька української мови - от якраз із цим у творі все гаразд. А от все решта - й "карколомні пригоди" харківських юних літераторів на п'яну голову, й страждання-сварки-есемески з коханою дівчиною (коханою тому, що й неї гарне довге біляве волосся й милі очі) у стилі "ти осел - сама така", й випендрювання перед самим собою та читачем - все це таке інфантильне, таке банально-примітивне, таке ніяке, що навіть дочитувати його не було ніякогісілького сенсу.
Displaying 1 - 5 of 5 reviews