Ця манґа зробила мені боляче, але вона неймовірна 💔
Кажуть, що історія кохання, яка розпочинається в сезон цвітіння сакури... це банальна історія.
Але так уже склалося... що історія знайомства з Міу Мінехарою розпочалася... саме тоді, коли цвіла сакура.
Манґа насправді дуже болюча, дуже складна, але вона по-своєму прекрасна, бо вона про надію, про мрії і про втрати
Історія розповідає нам про хлопця Наото, який може бачити, скільки людям залишилося жити (але тільки якщо жити залишилося небагато, якщо це люди похилого віку чи невиліковно хворі...) і одного разу він зустрічає дівчину Міу. Звичайно ж, він бачить цифру 300 над її головою і все розуміє — Міу помре через 300 днів...
Мені дуже сподобалась їхня любовна лінія, як вони йшли від того, як Наото сумнівався у всьому, як він постійно бачив ті цифри над головою Міу й сумнівався, чи то дійсно відлік до її смерті
Це така манґа, де вже завчасно знаєш, чим воно закінчиться, і від цього ще болючіше спостерігати за героями, як вони про щось мріють, щось планують... це буквально розбивало мені серце, особливо в другому томі 💔
Міу й Наото чудові, вони живі, про них цікаво читати, і я би не відмовилася ще, але, на жаль, це останній том 🥲
Якщо ви шукаєте коротеньку манґу, то це те, що вам треба
Якщо ви любите трагічні історії, то це те, що вам треба
Якщо чесно, я дуже раджу вам почитати цю історію, і я сама буду ще не раз її перечитувати (я люблю скло, да) 🥺