Після загибелі маніяка Пророка, який заподіяв їй невимовних страждань, журналістка Регіна Осипенко намагається зліпити докупи розбите життя. Та звістка про вагітність вибиває землю з-під ніг і їй, і коханому — капітану поліції Ігорю Зацерківному. Дитина — це щастя чи прокляття? Чи стане Регіна хорошою матір’ю, адже сама такої не мала? Чи не помилилася вона, пірнувши з головою у нові (старі) стосунки? Та коли Регіна наче знаходить відповіді на всі свої запитання, раптом зникає колишня дружина її коханого, і всі підозри падають на нього. Регіна обіцяє відшукати винного і відновити чесне ім’я Зацерківного. І допоможе їй у цьому новий друг. Та чи просто друг?
«Без вини винний» — продовження психологічного трилеру-детективу «Він знає, коли ти помреш». І нова історія не менш заплутана.
Продовження історії про журналістку Регіну. В першій частині "Він знає, коли ти помреш" вона шукала маніяка, який вбив її подругу. У другій вона намагається скласти докупи своє життя після зустрічі з цим же маніяком. Книга читається легко і швидко. Детективна історія цікава. Хто злочинець стає зрозуміло десь в середині книги, але це не зменшує цікавості. Особисто для мене усілякі зомбі, вампіри та інші демони не так страшні, як розуміння того, що холоднокровним вбивцею може бути той, хто поруч із тобою, і про кого ти ніколи таке не подумаєш. Трохи була в шоці від фіналу. Я дуже сподіваюсь, що буде продовження.
Це детективна історія з розряду таких, які легко читаються. Які можна швиденько прочитати, поки їдеш потягом в іншу область. Авторка не плутає читача, заманюючи на плутані стежки, все доволі просто. Це як серія детективного серіалу, яку тобі не хочеться вимикати, тому що цікаво: а чим саме все закінчиться?
"Без вини винний" - пряме продовження книги "Він знає, коли ти помреш" (про дуже неоднозначного вбивцю з важкою історією). Тож будь-що розказане про сюжет може бути спойлером. Якщо коротко: зникла жінка і провина за все, що з нею сталося, лягла на єдиного, здавалось би, підозрюваного. Але головна героїня - журналістка Регіна - знаходить приховану гілку цієї історії, про яку відомо було дуже вузькому колу осіб.
Справжнього винуватця я відгадала дуже швидко, але це не заважало аж ніяк, тому що сюжет не розтягнутий, все доволі динамічно. Герої роблять не надто розумні вчинки, скелети виходять зі своїх темних шаф, аби випробувати не тільки учасників подій, а ще й читача черговою психологічною дилемою: а хто насправді винний в тому, що сталося?
Такі от прості історії, які легко читаються, але залишають за собою простір для роздумів, я дуже ціную. Вони іноді допомагають виповзати з нечитунів.