Руки і сльози. Роман про Івана Франка

by Степан Процюк

Книжка Степана Процюка «Руки і сльози» — про різного Франка. Про хлопчика, зачудованого навколишнім світом, і наполегливого юнака, який стає непересічним інтелектуалом. Про не завжди щасливого сім’янина і фанатичного трудоголіка. Це історія про бідність, яка змушує займатися літературними підробітками, і про генія, з-під пера якого навіть у таких умовах виходять вершинні твори. А ще тут про арешти і переслідування, болючі втрати друзів і коханих жінок.

«Руки і сльози» Степана Процюка — це панорамний роман, де зображене тодішнє галицьке суспільство, його політичне і культурне життя. Сторінками промайнуть постаті багатьох відомих українців. Також це психологічний роман, у якому пронизливо відтворено внутрішній світ Івана Франка, зокрема в його останні найтяжчі роки, затьмарені хворобами.

384 pages, Hardcover

Published March 9, 2024

About the author

Степан Процюк народився 13 серпня 1964 року у селі Кути, Бродівський район (нині — Буський район) на Львівщині у сім'ї політв'язня. Через декілька років родина переїхала до Івано-Франківської області. Степан Процюк закінчив Івано-Франківський педінститут та аспірантуру Інституту літератури НАН України. Кандидат філологічних наук. Викладає сучасну українську літературу в Прикарпатському університеті Івано-Франківська. Одружений, має двох синів. З 1995 до 2017 року був членом Національної спілки письменників України.

Reviews

[Kate · Rating 3 out of 5]

Читати приємно та легко. Не сподобалось як автор виставляв Франка постійною жертвою. Багато патетики та риторичних запитань. Очікувала від цього роману більш життєвого та близького опису життя Івана Яковича, а отримала біографію з підручника літератури у розширеному форматі

[Адріана Павлич-Гресько · Rating 4 out of 5]

Досить цікава художня книжка про Івана Франка-знакову постать української літератури. Труднощі з дитинства, арешти, непорозуміння від близьких та оточуючих, невизнання та досить непросте життя-як творче, так і особливо сімейне. Важка хвороба позбавила можливості писати і лише в останні роки прийшла слава та розуміння, що Франко-один із світочів та пророків майбутнього. І як часто буває, вже після смерті прийшло загальне та народне визнання.

[Dzvenyslava Petryshyn · Rating 4 out of 5]

Ця книга не є якимось шедевром творчості, принаймні на мою думку, але є ґрунтовним викладом біографії Франка. Видно що автор її досить добре дослідив і часом доволі емоційно передав у книзі. Надихнуло більше прочитати творів Франка і сходити в його віллу-музей.

[Ihor Zinchuk · Rating 5 out of 5]

Вогнем українства, яким сповнене серце і життя видатного українського письменника, вченого, журналіста Івана Франка насичена кожна сторінка нового роману Степана Процюка «Руки і сльози. Роман про Івана Франка».
Книга є надзвичайно важлива для сучасного літературного процесу, оскільки дає змогу осмислити всю творчу спадщину Івана Франка по - іншому, без тієї забронзовілості, «соціаліста», захисника знедоленого українського селянства, яким часто зображають Франка у шкільній програмі.
Роман «Руки і сльози» спонукає краще зрозуміти життя Івана Яковича, пізнати його, як людину, якій притаманні глибокі візії майбутнього України, глибокі переживання за долю рідного українського народу.
Степан Процюк опрацював величезну кількість досліджень, наукових праць, епістолярної спадщини Івана Франка, усі його твори, щоб відкрити нові сенси, аби ми, сучасні українці, розуміли і цінували неоціненний внесок Івана Франка в літературу, науку, журналістику та інші галузі, де встиг проявитися талант Каменяра.
Письменник показує Івана Франка в дуже різні моменти його життя: маленьким хлопчиком, що дуже любить ловити рибу руками в холодній гірській річці; «наполегливим юнаком, який стає непересічним інтелектуалом». Перед читачем постають нещасливі моменти сімейного життя, бідність, неймовірна пристрасть до праці, писання та читання книг.
В романі «Руки і сльози» автор широко висвітлює особливості галицького політичного, культурного життя, адже Україна тоді була розділеною між двома імперіями – Австро –Угорською та російською. Іван Франко вбачав свою місію в просвітництві українців, їх об`єднанню в єдину, сильну, політично зрілу українську націю: «Ми мусимо навчитися чути себе українцями - не галицькими, не буковинськими українцями, а українцями без офіційних кордонів...».
На сторінках книги читач дізнається про вплив на творчість Івана Франка Михайла Грушевського, Михайла Драгоманова, Тараса Шевченка, Лесі Українки, Олени Пчілки, Миколи Лисенка та інших відомих українців.
Степан Процюк дуже витончено і детально змальовує особливості внутрішнього світу Івана Франка, особливо в останні, найважчі місяці його життя.
В процесі читання книги дуже виразно відчуваєш внутрішню самотність та відчайдушну боротьбу з хворобою, яка нещадно забирає життєві сили, виснажує письменника. Водночас, мене вражає його стійкість, сила духу, нескореність обставинам, відданість «українській справі», що стала сенсом життя для Івана Яковича.
«Візії вільної людини і сильної літератури, що впливає на русинські уми» - були найважливішими для молодого Івана. Він понад усе хотів підвищити рівень національного самоусвідомлення українських селян, хотів, щоб українці більше читали книг, а національна українська дітература мала мету – пробудження національної свідомости нашого народу, усвідомлення українцями себе, як вільної, європейської нації, що має свою багату мову, культуру, історію, етнографію.
Степан Процюк переконливо доводить, що найперше Іван Франко хотів бути письменником, а не журналістом чи науковцем.
Після прочитання роману «Руки і Сльози» глибше розумієш передумови та причини написання творів Івана Франка, виникає бажання знову перечитати «Перехресні стежки», особливо в контексті глибокого, всеохоплюючого кохання Івана Франка до Ольги Рошкевич, яку Степан Процюк у своєму романі називає «Ольга перша».
Цілком поділяю дуже влучний та промовистий висновок про значущість роману «Руки і Сльози» для українського літературного процесу, яку дає Наталя Тихолоз, літературознавиця, директорка інституту франкознавства Львівського національного університету ім. І. Франка, на обкладинці другого видання: «Життя Франка з твору Степана Процюка постає в усій складності життєвого шляху від часу народження і аж до відходу у вічність. За кожною фразою роману стоїть добре знання фактажу, документальної бази мемуарних та епістолярних корпусів, праць найсучасніщих франкознавчих досліджень».
Цю книгу варто прочитати усім, хто цікавиться творчістю Франка, педагогам, науковцям, дослідникам, поціновувачам якісної нехудожньої літератури рідною мовою.
Мені ж залишається висловити найщирішу вдячність письменникові за кожну сторінку цієї книги, важливої для формування національної ідентичности українців, а усім відважним воїнам сил оборони України подякувати за кожну хвилину захисту, можливість залишатися вдома та читати українські книги у своїй країні.
Примітка: текст написано спеціально для сайту «Буквоїд» і розміщено за посиланням: http://bukvoid.com.ua/reviews/books/2...

[Marina Shandyba · Rating 5 out of 5]

Роман мені дуже сподобався, викликав багато емоцій. Завдяки йому я зрозуміла, що мені подобається пізнавати певну історичну епоху через персоналію, якою в цьому випадку виявився Іван Франко. Я дуже багато плакала з цією історією. І за долю Івана Франка, і за долю України. Там багато для мене щемких моментів. Один із них, це, коли Іванові потрібно було виступати перед умовно вченою радою з доповіддю, і в нього не було відповідного костюму, то він одягнув вишиту сорочку під костюм, який йому позичили. І скільки це викликало насмішок та непорозумінь, чому це він у мужицькій сорочці.

Але ж ми тепер знаємо, що саме так Франка зображують і на портретах, і на пам’ятниках. Що він умовно запровадив цю моду, одягати під класичний костюм вишиту сорочку.

Багато в романі зустрічається відомих історичних постатей, які на той моменти ще не є такими, з якими спілкується та взаємодіє Іван Франко.
В нього була тяжка доля, тяжке життя, яке дуже сильно погіршував стан його саме фізичного здоров’я, психологічні розлади. Він мучився в любовних трикутниках, бо не зміг одружитися з тою, кого любив, і це краяло йому серце до останніх днів.

Також він здобув фактично прижиттєве визнання серед української громади. Хоча це не стосувалося, на жаль, матеріальної сторони питання. І скільки вже книжок написано про самого Івана Франка, та про його творчістю, що він, ймовірно, був би дуже радий.

Стиль автора непростий, але мені було дуже цікаво читати книгу. Також цей роман однозначно мотивує глибше і пильніше ознайомлюватися з творчістю Івана Франка, вже розуміючи його життєвий шлях.