«Не винна» — це напівдетективна історія та соціально-психологічна драма. Це соціально-психологічна драма та напівдетективна історія про осмислення феноменів самообману, пропаганди та вини.
В українському селі Зелений Гай хтось збив на дорозі вночі молоду жінку, матір трьох дітей — Анну. Цей злочин привернув пильну увагу місцевих ЗМІ, які намагаються розібратися, що ж трапилось насправді та ким була жертва.
Зі злочином пов’язаний місцевий фермер Артем, донька прокурора — Лілі, сама вбита та олень. Яка роль кожного з них та хто вбивця.
Артем прокидається у СІЗО, Лілі — вдома в батьків. У обох у житті різко щось пішло не так, але що саме — не розуміють обидва. Та чітко зрозуміємо ми.
«Не винна» — це книга, де все перевертається із ніг на голову. Життя як таке, його розуміння героїнею, правда, довіра Лілі до самої себе та інших. І навіть форма оповіді 🔃
Книжка має доволі просту сюжетну канву, і якщо була би написана у звичному нам розумінні часу — була би доволі очевидна. Проте форма все змінює. Ми ніби опиняємось перед результатом того, що вже сталось, і днем за днем заглиблюємося в обставини, у яких опинились герої, мотиви, та методи, з якими вони діють.
Це твір, який на простому прикладі пояснює, як працює один із методів пропаганди, не маючи у тексті жодної згадки цього слова. Як прикривають свою дупу, тримають нижчих за рангом за дурнів, садять у обмежений простір, створюють вигідне собі інфополе. Отруюють та зомбують, навіть коли у вас одна кров.
Прочитала майже за раз. Спершу мене відволікли, а потім я повернулась до неї на самоті й завершила. Книжка легка, проте динамічна та повчальна.
Окрім того, це якісний самвидав. Яскрава обкладинка та ілюстрації, тематична закладинка, тверда палітурка. Де в чому мені відображається і сама Вікторія, і видно, що над візуалом авторка та ілюстраторка попрацювали сумлінно.