What do you think?
Rate this book
Місячне Сяйво
Алекс
У таємничому містечку Делі стоїть палац. Куди щороку ти запрошуєш сотні людей на маскарад, у честь «Свята Ночі», щоб зіграти свої диявольські ігри. Однак цього разу, нехай це буде без мене. Я досить повеселилася два роки тому, одурманена тобою, що тепер бачу, лише кров. Але ти і твої друзі можете надалі вдавати із себе королів, втім, я завжди буду вас зневажати. А особливо тебе, кровного Сина Ночі.
Адам
«Кожна легенда має свою частку правди», - сказала вона, і мала рацію. Адже щось страшне криється за маскарадом під час повного місяця. Втім, краще нікому не знати, чим ми займаємося в катакомбах, поки гості танцюють, розмахуючи своїми пишними сукнями.
У таємничому містечку Делі стоїть палац. Куди щороку ти запрошуєш сотні людей на маскарад, у честь «Свята Ночі», щоб зіграти свої диявольські ігри. Однак цього разу, нехай це буде без мене. Я досить повеселилася два роки тому, одурманена тобою, що тепер бачу, лише кров. Але ти і твої друзі можете надалі вдавати із себе королів, втім, я завжди буду вас зневажати. А особливо тебе, кровного Сина Ночі.
Адам
«Кожна легенда має свою частку правди», - сказала вона, і мала рацію. Адже щось страшне криється за маскарадом під час повного місяця. Втім, краще нікому не знати, чим ми займаємося в катакомбах, поки гості танцюють, розмахуючи своїми пишними сукнями.
- GenresDark Romance
464 pages, Paperback
First published July 30, 2023
4 people are currently reading
83 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 30 of 46 reviews
March 14, 2024
Я немов подивилася сімейні мелодрами в стилі Пенелопи Дуглас, з відповідним рівнем конфлікту і жодним, розвитком героїв, з натяком на гостросюжетну фабулу з "лиходієм поменше і лиходієм побільше". Цей присмак Ночі Диявола, який присутній в часовій лінії, персонажах, світобудові, ще жодного разу мене не покинув.
Форма: яка ж бідна мова, я ледь її перетравлюю. Мізерна розповідь в яких повторюються одні й ті ж самі слова, з короткими реченнями в стилі «я прокинулася, підвелася, а потім відчула щось», навіть не розбавлене жодною метафорою. Лише «чорт» та «клятий» на кожній сторінці. У мене вже алергія на ці слова... як і на фразу «Два роки тому, я пережила страшну ніч», та на всі її варіації, з посиланням на велику травму, яку я прочитала щонайменше 20 разів. Присутні повторення слів — моє, моїх, моя, хоча написано від 1 особи.
Діалоги це щось неймовірне. Коли персонаж кричить, треба обовʼязково використати «caps lock», а як інакше?
Читаючи, відчуваєш навантаження на мозок через велику кількість помилок та тавтологій. Ніби перевіряєш написану роботу дитини, яка не закінчила третього класу. Багато води, мало художньої цінності.
Оповідь від імені головних героїв (Адама та Алекс), настільки схожі за мовою і манерою викладу, що я часом губилася, а від імені кого я зараз читаю? Якби на початку глави не було зазначено, я б і не зрозуміла. Відмінностей взагалі не побачила, а вони мають бути.
Зміст: був би цікавим, якби не реалізація, і не позбавлений шаблонності. Вона - приваблива дівчина з травмою й нестабільним емоційним тлом, закохана в хлопця кращої подруги. Він - багатий, сексуальний, який повинен її ненавидіти, але натомість стає одержимим нею, звісно. Класика. Плюс великі сюжетні діри, від яких голова йде обертом.
Я загалом дуже люблю тему зацикленості персонажів, але тут її взагалі не розкрито і використано тільки як привід для антуражу, до 1/3 книги розвиток цієї лінії вже завершився. Він вільно цілує її, а вона відповідає взаємністю, потім каже «давай не будемо», але обидва не намагаються чинити опір. Ну звісно, адже це точно кохання.
Ні. Це постійний, жахливо написаний, картонний секс на всіх поверхнях, яку видають за кохання, а в перервах між цим думки по типу «я погана подруга, я повинна зупинитися, але не хочу». Деякі сцени викликають нудьгу, інші - сміх від абсурду. В сюжеті немає логіки, через слабкий конфлікт та відсутність мотивації.
Персонажі: усі жіночі персонажі, включно з головною героїнею, так чи інакше - брехухи, розпусниці, зрадниці, стурбовані, агресивні, дурні, надокучливі і далі за списком. Ні, серйозно, серед дівчат і жінок у цій книжці немає нікого нормально прописаного, навіть головна героїня.
Обожнюють тільки Синів ночі — Адама, Діна та Кіна. Три багаті, круті та успішні телепні, без розвитку в сюжеті, яких хочуть всі дівчата, буквально. На яких, цитую «Як не крути, але на нас тримається третя частина США».
Дуже багато зайвого, приписаного пафосу, який не відіграє в сюжеті жодної ролі. Але принаймні є нерозкрита, слабка мотивація, без ставок — «макгафін» у вигляді ключа, в обмін на Терновий вінець. Вам доведеться самим додумувати чому та для чого їм це потрібно, або чекати коли настане кінець.
Ще трохи про Адама. Персонаж сидів у вʼязниці, хочу процитувати його думки щодо цього:
«Якщо бути чесним, то потрапити до в'язниці, було не такою поганою ідеєю. Адже саме там, я зустрів людей, які навели мене на Вінець і розповіли його цінність. Через це я просидів більше, хоча міг вийти під заставу будь-коли. Батьки це розуміли і їм було боляче щоразу дивитися на мене і бачити нові синці від побоїв.»
Вийти під заставу в будь-який момент, серйозно? Це так не працює, але він багатий та крутий, тому інакше бути не може, суд з усіма законами обовʼязково прогнеться під нього.
З синців стало смішно. Напевно задумали надавити на емпатію, але натомість, надавили на сміх.
І наступний абзац: «В'язниця – страшне місце.», а як же «потрапити до в'язниці, було не такою поганою ідеєю»?
Алекс, чергова картонка. В ній я не бачу хоч натяку на особистість, є тільки набір літер її імені, підкріплений усіма можливими негативними якостями, зокрема зрадою з хлопцем кращої подруги, безхребетністю та любовʼю до архітектури, ну і Адама. Цікавить лише одне — як така безхребетна істота виявилася здатною на зраду?
Софія клішована а-ля погана дівчина, присутня в сюжеті, щоб створювати мінімальну перешкоду для зближення героїв (нагадаю на цьому будується головний конфлікт сюжету, який як виявиться потім, тримається на шмарклі у вигляді «вони разом через допомовленість батьків»), як зручно. Це з розряду —перешкода заради перешкоди.
У персонажів немає жодної вагомої проблему у власному житті, лише слабкий, натягнутий на вуха конфлікт або залежності, які зображені дуже карикатурно.
Світобудова та сетинг: якщо коротко — замок та бал, де присутні середньовічні безглузді правила, які порушувати дозволено лише чоловікам, наприклад:
«Тут заведено так, що перед святкуванням треба вклонитися перед господарями цього палацу.»
«мати вклонилася трьом Синам, і я наслідувала її приклад.»
«Тато не зробив низького поклону. Це було низько для нього, тому він просто кивнув з повагою до хлопців.»
Іншого способу показати, що її батько крутий горішок—не існує.
І моє улюблене — «Вважалося, якщо дівчина завагітніє в той день від Сина Ночі, то стане Королевою Ночі. Подарувавши сина, вона житиме в замку разом з Синами Ночі, які будуть її любити. Подарувавши доньку, дівчину буде відправлено назад, у край з якого вона приїхала.»
І найсмішніше — «Делі дуже добре охороняється: на в’їзді у містечко стояла озброєна охорона, яка пропускала тільки мешканців. Ну або ж гостів на яких хтось чекав. Таку систему безпеки вигадали у вісімнадцятому столітті. Це місто було створене тільки для багатіїв, тому воно і мало охоронятися цілодобово.»
По-перше, як працює це безглуздя, так ще й з 18 століття? Яке існує виключно для багатіїв, і не дай боже, нога звичайної людини ступить на цю священну землю. Стривайте, здається ступила: «– Насправді нічого, – спокійно мовив він. – Просто ти не дістанешся пішки додому. Наша школа на околиці міста, а ще ходять чутки про ґвалтівника.
Серце шалено закалатало в грудях. Я чула ці жахливі новини. Бідолашних дівчат знаходили мертвими з розірваними органами.»
Тобто, в місто, яке цілодобово охороняють, проникає ґвалтівник? В кінці зʼясується, що він антагоніст травми головної героїні.
В книзі присутня вічна зацикленість на темі сексу, його стереотипах та крінжових фразах, наприклад:
«Дін може займатися сексом весь день і йому буде цього мало.»
«– Мені здається, чи вчора ми трахалися три години?»
«– Хочеш сказати, ти ні з ким ще не трахався сьогодні? – моє питання лунає як глузування.
– Я намагався.»
«– Конічіва, трахни мене Кіне, японський Боже, – вимовив Дін зі знущанням йому на вухо.»
«– Бути першою дівчиною, яку трахнуть у садку?»
«тримай свій член при собі.», «Клянусь Святим Дияволом! Що трахався, – він на секунду замовчав. – Переспав, перепрошую! Ні, чорт, я ж не спав. Точніше вона почала робити мені мін… ще раз перепрошую. Містере Локенсе, королю цього світу.»
«– Твій член що, в киці вчора застряг, що ти такий кислий?»
Цікавий факт, в цій книзі ви не побачите слово вагіна. Бо називати жіночі статеві органи своїми іменами —це занадто. Краще назвати «кицею», або ще чим небуть, тільки не тим страшним словом на літеру «в». Про клітор була лише одна згадка, і то в контексті згв@лтування, яке відтворює 16 главу в книзі «Переслідування Аделіни», тільки замість пістолета був автомат. (дивно, що не холодильник, їй богу, бо не вперше помічаю, як автори/ки намагаються «впхнути невпихаєме» там, де воно не до місця).
Винагорода за найкращу цитату відправляється сюди:
«В середині мене панував найсильніший сором. Він був настільки сильним, що я вирішила піти додому через ліс.»
Форма: яка ж бідна мова, я ледь її перетравлюю. Мізерна розповідь в яких повторюються одні й ті ж самі слова, з короткими реченнями в стилі «я прокинулася, підвелася, а потім відчула щось», навіть не розбавлене жодною метафорою. Лише «чорт» та «клятий» на кожній сторінці. У мене вже алергія на ці слова... як і на фразу «Два роки тому, я пережила страшну ніч», та на всі її варіації, з посиланням на велику травму, яку я прочитала щонайменше 20 разів. Присутні повторення слів — моє, моїх, моя, хоча написано від 1 особи.
Діалоги це щось неймовірне. Коли персонаж кричить, треба обовʼязково використати «caps lock», а як інакше?
Читаючи, відчуваєш навантаження на мозок через велику кількість помилок та тавтологій. Ніби перевіряєш написану роботу дитини, яка не закінчила третього класу. Багато води, мало художньої цінності.
Оповідь від імені головних героїв (Адама та Алекс), настільки схожі за мовою і манерою викладу, що я часом губилася, а від імені кого я зараз читаю? Якби на початку глави не було зазначено, я б і не зрозуміла. Відмінностей взагалі не побачила, а вони мають бути.
Зміст: був би цікавим, якби не реалізація, і не позбавлений шаблонності. Вона - приваблива дівчина з травмою й нестабільним емоційним тлом, закохана в хлопця кращої подруги. Він - багатий, сексуальний, який повинен її ненавидіти, але натомість стає одержимим нею, звісно. Класика. Плюс великі сюжетні діри, від яких голова йде обертом.
Я загалом дуже люблю тему зацикленості персонажів, але тут її взагалі не розкрито і використано тільки як привід для антуражу, до 1/3 книги розвиток цієї лінії вже завершився. Він вільно цілує її, а вона відповідає взаємністю, потім каже «давай не будемо», але обидва не намагаються чинити опір. Ну звісно, адже це точно кохання.
Ні. Це постійний, жахливо написаний, картонний секс на всіх поверхнях, яку видають за кохання, а в перервах між цим думки по типу «я погана подруга, я повинна зупинитися, але не хочу». Деякі сцени викликають нудьгу, інші - сміх від абсурду. В сюжеті немає логіки, через слабкий конфлікт та відсутність мотивації.
Персонажі: усі жіночі персонажі, включно з головною героїнею, так чи інакше - брехухи, розпусниці, зрадниці, стурбовані, агресивні, дурні, надокучливі і далі за списком. Ні, серйозно, серед дівчат і жінок у цій книжці немає нікого нормально прописаного, навіть головна героїня.
Обожнюють тільки Синів ночі — Адама, Діна та Кіна. Три багаті, круті та успішні телепні, без розвитку в сюжеті, яких хочуть всі дівчата, буквально. На яких, цитую «Як не крути, але на нас тримається третя частина США».
Дуже багато зайвого, приписаного пафосу, який не відіграє в сюжеті жодної ролі. Але принаймні є нерозкрита, слабка мотивація, без ставок — «макгафін» у вигляді ключа, в обмін на Терновий вінець. Вам доведеться самим додумувати чому та для чого їм це потрібно, або чекати коли настане кінець.
Ще трохи про Адама. Персонаж сидів у вʼязниці, хочу процитувати його думки щодо цього:
«Якщо бути чесним, то потрапити до в'язниці, було не такою поганою ідеєю. Адже саме там, я зустрів людей, які навели мене на Вінець і розповіли його цінність. Через це я просидів більше, хоча міг вийти під заставу будь-коли. Батьки це розуміли і їм було боляче щоразу дивитися на мене і бачити нові синці від побоїв.»
Вийти під заставу в будь-який момент, серйозно? Це так не працює, але він багатий та крутий, тому інакше бути не може, суд з усіма законами обовʼязково прогнеться під нього.
З синців стало смішно. Напевно задумали надавити на емпатію, але натомість, надавили на сміх.
І наступний абзац: «В'язниця – страшне місце.», а як же «потрапити до в'язниці, було не такою поганою ідеєю»?
Алекс, чергова картонка. В ній я не бачу хоч натяку на особистість, є тільки набір літер її імені, підкріплений усіма можливими негативними якостями, зокрема зрадою з хлопцем кращої подруги, безхребетністю та любовʼю до архітектури, ну і Адама. Цікавить лише одне — як така безхребетна істота виявилася здатною на зраду?
Софія клішована а-ля погана дівчина, присутня в сюжеті, щоб створювати мінімальну перешкоду для зближення героїв (нагадаю на цьому будується головний конфлікт сюжету, який як виявиться потім, тримається на шмарклі у вигляді «вони разом через допомовленість батьків»), як зручно. Це з розряду —перешкода заради перешкоди.
У персонажів немає жодної вагомої проблему у власному житті, лише слабкий, натягнутий на вуха конфлікт або залежності, які зображені дуже карикатурно.
Світобудова та сетинг: якщо коротко — замок та бал, де присутні середньовічні безглузді правила, які порушувати дозволено лише чоловікам, наприклад:
«Тут заведено так, що перед святкуванням треба вклонитися перед господарями цього палацу.»
«мати вклонилася трьом Синам, і я наслідувала її приклад.»
«Тато не зробив низького поклону. Це було низько для нього, тому він просто кивнув з повагою до хлопців.»
Іншого способу показати, що її батько крутий горішок—не існує.
І моє улюблене — «Вважалося, якщо дівчина завагітніє в той день від Сина Ночі, то стане Королевою Ночі. Подарувавши сина, вона житиме в замку разом з Синами Ночі, які будуть її любити. Подарувавши доньку, дівчину буде відправлено назад, у край з якого вона приїхала.»
І найсмішніше — «Делі дуже добре охороняється: на в’їзді у містечко стояла озброєна охорона, яка пропускала тільки мешканців. Ну або ж гостів на яких хтось чекав. Таку систему безпеки вигадали у вісімнадцятому столітті. Це місто було створене тільки для багатіїв, тому воно і мало охоронятися цілодобово.»
По-перше, як працює це безглуздя, так ще й з 18 століття? Яке існує виключно для багатіїв, і не дай боже, нога звичайної людини ступить на цю священну землю. Стривайте, здається ступила: «– Насправді нічого, – спокійно мовив він. – Просто ти не дістанешся пішки додому. Наша школа на околиці міста, а ще ходять чутки про ґвалтівника.
Серце шалено закалатало в грудях. Я чула ці жахливі новини. Бідолашних дівчат знаходили мертвими з розірваними органами.»
Тобто, в місто, яке цілодобово охороняють, проникає ґвалтівник? В кінці зʼясується, що він антагоніст травми головної героїні.
В книзі присутня вічна зацикленість на темі сексу, його стереотипах та крінжових фразах, наприклад:
«Дін може займатися сексом весь день і йому буде цього мало.»
«– Мені здається, чи вчора ми трахалися три години?»
«– Хочеш сказати, ти ні з ким ще не трахався сьогодні? – моє питання лунає як глузування.
– Я намагався.»
«– Конічіва, трахни мене Кіне, японський Боже, – вимовив Дін зі знущанням йому на вухо.»
«– Бути першою дівчиною, яку трахнуть у садку?»
«тримай свій член при собі.», «Клянусь Святим Дияволом! Що трахався, – він на секунду замовчав. – Переспав, перепрошую! Ні, чорт, я ж не спав. Точніше вона почала робити мені мін… ще раз перепрошую. Містере Локенсе, королю цього світу.»
«– Твій член що, в киці вчора застряг, що ти такий кислий?»
Цікавий факт, в цій книзі ви не побачите слово вагіна. Бо називати жіночі статеві органи своїми іменами —це занадто. Краще назвати «кицею», або ще чим небуть, тільки не тим страшним словом на літеру «в». Про клітор була лише одна згадка, і то в контексті згв@лтування, яке відтворює 16 главу в книзі «Переслідування Аделіни», тільки замість пістолета був автомат. (дивно, що не холодильник, їй богу, бо не вперше помічаю, як автори/ки намагаються «впхнути невпихаєме» там, де воно не до місця).
Винагорода за найкращу цитату відправляється сюди:
«В середині мене панував найсильніший сором. Він був настільки сильним, що я вирішила піти додому через ліс.»
March 30, 2024
завдяки чудовим рекомендаціям з tiktok та goodreads, придбала "місячне сяйво" і не пожалкувала, бо вперше в житті прочитала надруковану чернетку у вигляді книги
з плюсів можу зазначити, що у вас буде:
шанс підняти собі настрій, та крінжанути з кожної сторінки
дізнатися купу нових словосполучень зі словом "клятий" – "клятий уклін", "клята скульптура", "клята помилка","клята ідіотка", "клятий мудак", "клятий наказ","кляту косу", "кляте обличчя", "клятого палацу", "кляті слова", "клятий револьвер", "кляту вечірку","клятий сад", "кляте похмілля", "кляту ніч", "клята тиша", "клятому світі", "клята цифра", "кляту пику", "кляту ручку", "кляті мерзотн��ки", "кляті двері", і це ще не все…
7 або 8 разів прочитати цитату Ремарка, тим самим закарбувавши її в памʼяті
поринути в світ, де у жінок інтелект, як у равлика, а чоловік мегасуперсексішмексінеймовірнийбагачвисокоінтелектуальнийінтилінегтзчорноюдушоюбовінчоловікавищоподумаливінкрутийзегомрозміромзвласнийчленякийсягаєнебесатойгалактики
можливість перевірити граматику (я червоною ручкою виділяла кожну помилку – в захваті від такого способу читання та самоперевірки з предмету української мови)
мінуси:
після прочитання цієї книги, кожна наступна книга, або ж фанфік на wattpad, буде здаватися взірцем досконалості
витратити 450грн (не хвилюйтеся, це окупиться, книгу можна використовувати для катування)
після прочитання недолугих сцен сексу станете асексуалом (для когось це радше плюс, ніж мінус)
можливо спіймаєте нечитун (довічний)
з плюсів можу зазначити, що у вас буде:
шанс підняти собі настрій, та крінжанути з кожної сторінки
дізнатися купу нових словосполучень зі словом "клятий" – "клятий уклін", "клята скульптура", "клята помилка","клята ідіотка", "клятий мудак", "клятий наказ","кляту косу", "кляте обличчя", "клятого палацу", "кляті слова", "клятий револьвер", "кляту вечірку","клятий сад", "кляте похмілля", "кляту ніч", "клята тиша", "клятому світі", "клята цифра", "кляту пику", "кляту ручку", "кляті мерзотн��ки", "кляті двері", і це ще не все…
7 або 8 разів прочитати цитату Ремарка, тим самим закарбувавши її в памʼяті
поринути в світ, де у жінок інтелект, як у равлика, а чоловік мегасуперсексішмексінеймовірнийбагачвисокоінтелектуальнийінтилінегтзчорноюдушоюбовінчоловікавищоподумаливінкрутийзегомрозміромзвласнийчленякийсягаєнебесатойгалактики
можливість перевірити граматику (я червоною ручкою виділяла кожну помилку – в захваті від такого способу читання та самоперевірки з предмету української мови)
мінуси:
після прочитання цієї книги, кожна наступна книга, або ж фанфік на wattpad, буде здаватися взірцем досконалості
витратити 450грн (не хвилюйтеся, це окупиться, книгу можна використовувати для катування)
після прочитання недолугих сцен сексу станете асексуалом (для когось це радше плюс, ніж мінус)
можливо спіймаєте нечитун (довічний)
March 27, 2024
Читала книгу як тільки вона вийшла в електроному форматі, але всеодно пам'ятаю свої емоції, тому пишу цей відгук. І чесно кажучи, не розумію весь цей негатив, чому люди не можуть бути добрішими і лояльнішими? Це перша книга авторки. Так вона неідеальна, але казати, що вона повне лайно і нічого неварта...
Так ось, особисто мені книга дуже сподобалась. Ця атмосфера, персонажі та сюжет просто вау. Книга інтригує, і тобі хочеться дізнатись то що ж там далі, який розвиток подій чи як складеться доля персонажів. Що також дуже важливо, книга викликала у мене багато емоцій. Я і сміялась, і плакала, і раділа, і співчувала.
Ще дуже великий плюс, що авторка старається передати нам цю атмосферу і робить дуже класні едіти, це прям моє улюблене. Дуже гарна сторінка в інстаграмі та тік тоці, де можна знайти купу класно матеріалу.
Також жарти. Їх тут було багато, вони класні і особисто мені це запало в душу.
На рахунок плагіату, це насправді вже смішно. Чому коли книги популярних авторів схожі одна на одну то ми вважаєм це плюсом, бо зможемо знову прочитати щось схоже. Але ж звісно, якщо це автор початківець, то давайте всі дружно його засрем і скажем, що він нічого невартий.
Також хочеться виділити цю щирість і відкритість Насті до читачів. Ця людинка покорила моє серце.
Підсумовуючи скажу ще раз, книга класна, раджу прочитати, а також читайте доповнення, там є багато цікавинок після яких виникає ще більше запитань і хочеться продовження. І давайте просто будемо трішечки добрішими💋
Так ось, особисто мені книга дуже сподобалась. Ця атмосфера, персонажі та сюжет просто вау. Книга інтригує, і тобі хочеться дізнатись то що ж там далі, який розвиток подій чи як складеться доля персонажів. Що також дуже важливо, книга викликала у мене багато емоцій. Я і сміялась, і плакала, і раділа, і співчувала.
Ще дуже великий плюс, що авторка старається передати нам цю атмосферу і робить дуже класні едіти, це прям моє улюблене. Дуже гарна сторінка в інстаграмі та тік тоці, де можна знайти купу класно матеріалу.
Також жарти. Їх тут було багато, вони класні і особисто мені це запало в душу.
На рахунок плагіату, це насправді вже смішно. Чому коли книги популярних авторів схожі одна на одну то ми вважаєм це плюсом, бо зможемо знову прочитати щось схоже. Але ж звісно, якщо це автор початківець, то давайте всі дружно його засрем і скажем, що він нічого невартий.
Також хочеться виділити цю щирість і відкритість Насті до читачів. Ця людинка покорила моє серце.
Підсумовуючи скажу ще раз, книга класна, раджу прочитати, а також читайте доповнення, там є багато цікавинок після яких виникає ще більше запитань і хочеться продовження. І давайте просто будемо трішечки добрішими💋
March 23, 2024
1/5
Придбання цієї книги було великою помилкою, про яку я неодноразово пошкодувала. Не розумію суцільного захвату від цього шедевру, в особливості від тікток блогерів, які рекомендують "Місячне Сяйво" до прочитання. Постійно впадали в око помилки (русизми, тавтології, до цієї компанії приєднується неправильна побудова речення, перераховувати можна довго, тому на цьому зупинюся). Спочатку подумала, що в цьому фішка, можливо, це великий натяк на постмодернізм, бо як не крути, присутня невідʼємна його частина – карнавальність, зміщення часу та простору, та й сюжет, як мені здалося, натяк на відомі книги, але ні. Ці думки були спробою знайти виправдання абсурду, плагіату (свідомого чи не свідомого) та нескінченним помилкам, яким просочена кожна сторінка "Місячного Сяйва". В цій книзі, ви не знайдете сенсу, бо його немає. Книга написана ні про що. Одна велика нісенітниця, в якій персонажі не мають ані характеру, ані глибини, та не виконують своєї функції – розкривати тему та ідею історії. Їм притаманно лише суперечити власним думкам, через кожне речення. Якщо ви думаєте, що в книзі присутня добре прописана любовна лінія, боюсь вас розчарувати. Ви побачите не обґрунтоване, взяте з неба, "люблю, ненавиджу", жахливий опис сексу, в якому жінка отримує оргазм, не стимулюючи клітор (цікаво, як це можливо?), а бонусом йде відсутність логіки. Ледве змусила себе дочитати до останньої сторінки, а коли врешті-решт закрила книгу, спіймала себе на тому, що з полегшенням зітхнула. Безглуздя скінчилося!
Сюди додам поради авторці, які ніхто не просив: В попередженні, на перших сторінках, прошу зазначити, що книга може травмувати абсурдом, відсутністю логіки та помилками. До речі, вони й в анотації присутні, могли б зробити вигляд, що книга варта уваги читача. Поставила 1/5, а не 0/5 бо маю хороший настрій, через завершення цього шедевру.
Придбання цієї книги було великою помилкою, про яку я неодноразово пошкодувала. Не розумію суцільного захвату від цього шедевру, в особливості від тікток блогерів, які рекомендують "Місячне Сяйво" до прочитання. Постійно впадали в око помилки (русизми, тавтології, до цієї компанії приєднується неправильна побудова речення, перераховувати можна довго, тому на цьому зупинюся). Спочатку подумала, що в цьому фішка, можливо, це великий натяк на постмодернізм, бо як не крути, присутня невідʼємна його частина – карнавальність, зміщення часу та простору, та й сюжет, як мені здалося, натяк на відомі книги, але ні. Ці думки були спробою знайти виправдання абсурду, плагіату (свідомого чи не свідомого) та нескінченним помилкам, яким просочена кожна сторінка "Місячного Сяйва". В цій книзі, ви не знайдете сенсу, бо його немає. Книга написана ні про що. Одна велика нісенітниця, в якій персонажі не мають ані характеру, ані глибини, та не виконують своєї функції – розкривати тему та ідею історії. Їм притаманно лише суперечити власним думкам, через кожне речення. Якщо ви думаєте, що в книзі присутня добре прописана любовна лінія, боюсь вас розчарувати. Ви побачите не обґрунтоване, взяте з неба, "люблю, ненавиджу", жахливий опис сексу, в якому жінка отримує оргазм, не стимулюючи клітор (цікаво, як це можливо?), а бонусом йде відсутність логіки. Ледве змусила себе дочитати до останньої сторінки, а коли врешті-решт закрила книгу, спіймала себе на тому, що з полегшенням зітхнула. Безглуздя скінчилося!
Сюди додам поради авторці, які ніхто не просив: В попередженні, на перших сторінках, прошу зазначити, що книга може травмувати абсурдом, відсутністю логіки та помилками. До речі, вони й в анотації присутні, могли б зробити вигляд, що книга варта уваги читача. Поставила 1/5, а не 0/5 бо маю хороший настрій, через завершення цього шедевру.
April 9, 2024
ця книга не варта паперу, на якому надрукована, моїх грошей, нервів та очей (які після прочитання не скоро оговтаються)…
April 9, 2024
Дуже радію, що в Україні зʼявляються молоді автори з цікавими темами для книжок. Ідея книги справді класна та багатообіцяюча, але виконання, на жаль — лайно 🥲
Я направду не знаю для кого ця книга, на яку аудиторію вона писана та які теми авторка намагалася підняти. Коли купуєш дарк роман, то очікуєш дарк роман, а не 2 сцени, злизані зі славнозвісної Аделіни. Решта тексту — сопливий ромком або ж ромкрінж, бо стосунки і поведінка між героями на рівні 10-13 років, але в книзі присутній секс, тож авторка явно розраховувала, що читатиме хтось доросліший.
До 25 розділу ще було цікаво: таємнича атмосфера, старовинний особняк, красива легенда, бал-маскарад. Та далі книжка стрімко скочується на оцінку 1 і її стає неможливо читати. Це була перша книга в моєму житті, яку я не хотіла дочитувати, але за 450 грн кинути її було гріхом, тому я таки «витримала і дочитала», як пише сама авторка у подяках 🤣
У сюжеті є кілька часових ліній, які я так і не змогла викласти у хронологію після прочитання. Дуже часто ти губишся і не розумієш, що саме ти зараз читаєш і скільки років героям на момент цих конкретних подій. Жоден персонаж не розкритий навіть на половину, деяких людей авторка просто викинула з книжки в ході історії, щоб не напрягатися)) Події абсолютно нелогічні і не співпадають з реальністю, факти співставляються так, як зручно авторці.
Я намагалася проникнутися історією, прожити її з героями, але на кожній сторінці хотілося кричати «не вірю» і бити фейспалм від крінжі.
І так: ходити до психотерапевта і приймати антидепресанти — ЦЕ ОК, і це зовсім не «жахливо», як було сказано в цій книзі.
Окремо скажу кілька слів про друк: бачила купу відео, де книжка просто тріщала по швах, хоч її ледве відкрили. Я була готова до цього, тому читала супер обережно, майже не відкриваючи, що спричиняло деякі труднощі:)) Зате недарма, бо хоч зможу тепер продати цей «шедевр».
Мені дуже прикро, що це виявилося настільки погано(
Поставила один бал лиш за ідею та згадку про Україну
Я направду не знаю для кого ця книга, на яку аудиторію вона писана та які теми авторка намагалася підняти. Коли купуєш дарк роман, то очікуєш дарк роман, а не 2 сцени, злизані зі славнозвісної Аделіни. Решта тексту — сопливий ромком або ж ромкрінж, бо стосунки і поведінка між героями на рівні 10-13 років, але в книзі присутній секс, тож авторка явно розраховувала, що читатиме хтось доросліший.
До 25 розділу ще було цікаво: таємнича атмосфера, старовинний особняк, красива легенда, бал-маскарад. Та далі книжка стрімко скочується на оцінку 1 і її стає неможливо читати. Це була перша книга в моєму житті, яку я не хотіла дочитувати, але за 450 грн кинути її було гріхом, тому я таки «витримала і дочитала», як пише сама авторка у подяках 🤣
У сюжеті є кілька часових ліній, які я так і не змогла викласти у хронологію після прочитання. Дуже часто ти губишся і не розумієш, що саме ти зараз читаєш і скільки років героям на момент цих конкретних подій. Жоден персонаж не розкритий навіть на половину, деяких людей авторка просто викинула з книжки в ході історії, щоб не напрягатися)) Події абсолютно нелогічні і не співпадають з реальністю, факти співставляються так, як зручно авторці.
Я намагалася проникнутися історією, прожити її з героями, але на кожній сторінці хотілося кричати «не вірю» і бити фейспалм від крінжі.
І так: ходити до психотерапевта і приймати антидепресанти — ЦЕ ОК, і це зовсім не «жахливо», як було сказано в цій книзі.
Окремо скажу кілька слів про друк: бачила купу відео, де книжка просто тріщала по швах, хоч її ледве відкрили. Я була готова до цього, тому читала супер обережно, майже не відкриваючи, що спричиняло деякі труднощі:)) Зате недарма, бо хоч зможу тепер продати цей «шедевр».
Мені дуже прикро, що це виявилося настільки погано(
Поставила один бал лиш за ідею та згадку про Україну
April 21, 2024
Нема навіть що сказати
March 25, 2024
Книга - прекрасна. Вона мені настільки сильно сподобалась, що чесно я трішки в шоці, бо я не фанатка дарк роменсів. Але ця книга… я від неї в захваті! Сюжет був дуже інтригуючим, я читала і не знала, що очікувати далі від цієї книги, бо з кожним разом відкривалось ще більше таємниць. Це ще й перша книга авторки і чесно, якби я не знала, що це її перша книга, я б ніколи не подумала, що це її перша книг, ну тому що вона реально дуже класно написана! Всім читати «Місячне сяйво», бо ця книга одне з найкращого, що я прочитала за своє життя!!!
March 28, 2024
це — безталанно до одуру, але я вдосталь насміялася з кицьок, що стискалися, з тумбочки з наркотиками, алкоголем, сигаретами та презервативами на ній (бо ж, за класикою ватпадівських фанфіків, всі заборонені речі мусять розташовуватися в одному місці!), з Гемімгвейна (для тих, хто не вкурив: то є Гемінґвей) та ще безлічі інших цитат!
"Моє дихання пере��ивається, коли він просовує свій язик мені в рот і пожирає мене" — каннібалізм чек
"Тепло розтікається між моїми стегнами, а шкіра нагрівається" — тут вже варто було уточнити, бо мені здалося, що в гг стався неочікуваний акт сечовипускання
не пригадую, "стародавній диван" був у цій книжці чи в Кривавому Снігопаді, але мене то розвеселило настільки, що я тепер використовую це в розмовах із друзями в якості локального мему. захоплення Алекс варті окремої згадки, бо ж її образ — концентрований архетип not like other girls: вона в захваті від жахастиків (але лише від "Крику", при тому, що у Веса Крейвена є й кращі фільми) та усього темного. дуже-дуже дарк, Алекс is weird, she is a weirdo.
особистість Адама, в принципі, ємно характеризує наступна цитата: "Сперма стікає по чорній плитці разом з водою. Ця клята рідина має стікати з неї, поки я її трахаю, а не оце от все". бо, фактично, крім мотоцикла, титулу сина ночі та одержимості Алекс Адам інших рис не має. ну, ше в тюрмі в бродах сидів — але це все одно більше характеристик, ніж є в Алекс
ця книжка лікує депресію, тож рекомендую її всім, хто на неї страждає. з нетерпінням чекаю книжку про Діна! дякую, Стейсі, це було так жахливо, аж добре!
"Моє дихання пере��ивається, коли він просовує свій язик мені в рот і пожирає мене" — каннібалізм чек
"Тепло розтікається між моїми стегнами, а шкіра нагрівається" — тут вже варто було уточнити, бо мені здалося, що в гг стався неочікуваний акт сечовипускання
не пригадую, "стародавній диван" був у цій книжці чи в Кривавому Снігопаді, але мене то розвеселило настільки, що я тепер використовую це в розмовах із друзями в якості локального мему. захоплення Алекс варті окремої згадки, бо ж її образ — концентрований архетип not like other girls: вона в захваті від жахастиків (але лише від "Крику", при тому, що у Веса Крейвена є й кращі фільми) та усього темного. дуже-дуже дарк, Алекс is weird, she is a weirdo.
особистість Адама, в принципі, ємно характеризує наступна цитата: "Сперма стікає по чорній плитці разом з водою. Ця клята рідина має стікати з неї, поки я її трахаю, а не оце от все". бо, фактично, крім мотоцикла, титулу сина ночі та одержимості Алекс Адам інших рис не має. ну, ше в тюрмі в бродах сидів — але це все одно більше характеристик, ніж є в Алекс
ця книжка лікує депресію, тож рекомендую її всім, хто на неї страждає. з нетерпінням чекаю книжку про Діна! дякую, Стейсі, це було так жахливо, аж добре!
March 23, 2024
я прочитала «Місячне сяйво» і, о боже, як я рада, що побачила цей dark romance, тільки нещодавно зрозуміла що це як раз мій жанр і була дуже зацікавлена в цій книзі. прочитала її дуже швидко і я просто у захваті від цього, не побоюсь сказати, шедевру. хочу сказати велике дякую, за те що ти робиш і вже з нетерпінням чекаю наступну книгу з циклу «Свято Ночі». навіть, якщо щось буде йти проти тебе або будуть проблеми, я дуже сподіваюсь, що ти не залишиш цю справу і продовжиш писати, у тебе це дійсно виходить, хто б що не казав. в деяких моментах я вже думала що не побачимо ми happy end, але ці емоції коли ти розумієш, що ще не все втрачено, що ще є надія, боже це одна з найемоційніших книг, які я читала останнім часом. ця естетика, ці персонажі, цей буревій емоцій, це просто неймовірні відчуття-все це
емейзінг прописано. велике тобі дякую, за те що змусила мене це все відчути, це не передати словами. при закінченні читання я відчула спустошення, як зазвичай буває, коли прощаєшся з улюбленими персонажами і їх історіями, які намагався прожити разом з ними. але коли я дізналася, що це цикл, ви не уявляєте собі як я раділа. Стейсі, дякую за те що ти робиш💗
емейзінг прописано. велике тобі дякую, за те що змусила мене це все відчути, це не передати словами. при закінченні читання я відчула спустошення, як зазвичай буває, коли прощаєшся з улюбленими персонажами і їх історіями, які намагався прожити разом з ними. але коли я дізналася, що це цикл, ви не уявляєте собі як я раділа. Стейсі, дякую за те що ти робиш💗
March 26, 2024
Ця книга стала буквально моїм комфортним місцем, все те що переживали персонажі я наче переживала сама, настільки емоційно усе прописано що буквально наче той персонаж книги це я сама)
Кохання Адама та Алекс просто розбивало моє серце,
а потім знову по кусочкам його збирало💔
вони водночас такі різні але такі споріднені душі, вони обоє зламані, розбиті, зі своїми травмами минулого, вони разом проходили весь цей шлях та приймали свої почуття один до одного,
їхнє кохання неймовірне❤️🩹
Також мене дужееее сильно зацікавив Кін, він настільки інтригуючий персонаж що мені закортіло побувати у нього в голові🌚
Мега цікава задумка з терновим вінцем і усіма цими подіями на яких базується сам сюжет.
Книга дійсно варта уваги, в ній гарно прописний сюжет, а особливо якщо брати до уваги що це перша книга автора🔥
Сама книга буде тримати вас в напрузі до кінця, вже неймовірно хочеться прочитати продовження та розкриться усіх таємниць!!!
Я прочитала багато книг такого жанру і можу точно сказати що саме ця книга буде точно займати окреме місце в моєму серці.
Кохання Адама та Алекс просто розбивало моє серце,
а потім знову по кусочкам його збирало💔
вони водночас такі різні але такі споріднені душі, вони обоє зламані, розбиті, зі своїми травмами минулого, вони разом проходили весь цей шлях та приймали свої почуття один до одного,
їхнє кохання неймовірне❤️🩹
Також мене дужееее сильно зацікавив Кін, він настільки інтригуючий персонаж що мені закортіло побувати у нього в голові🌚
Мега цікава задумка з терновим вінцем і усіма цими подіями на яких базується сам сюжет.
Книга дійсно варта уваги, в ній гарно прописний сюжет, а особливо якщо брати до уваги що це перша книга автора🔥
Сама книга буде тримати вас в напрузі до кінця, вже неймовірно хочеться прочитати продовження та розкриться усіх таємниць!!!
Я прочитала багато книг такого жанру і можу точно сказати що саме ця книга буде точно займати окреме місце в моєму серці.
March 25, 2024
Якщо коротко то це афігенно!
Але ж нам треба не коротко,тому погнали. Беремо як головний фактор, що це перша книга авторки і це справді потужно. Багато хейтерів пишуть, що це пародія на серію "Ніч Диявола" Пенелопи Дуглас,але хочу сказати, що це не так. Авторка сама ж казала, що вона надихнулась цими книгами,але як на мене це зовсім інша історія. Є багато книг які дуже схожі між собою,але чому на це не звертають уваги? Та тому, що в нас дуже багато диванних критиків,яким б тільки когось принизити(такі люди<<) і це справді сумно(чомусь в англ буктоці не так багато негативу як в укр). Перед прочитанням раджу прочитати тригери,бо це ж дарк роменс гайс. Для мене ця книга 4.5/5. Стейсі велика молодець!! А ви йдіть читайте Місячне сяйво ахахаха 🙄
Але ж нам треба не коротко,тому погнали. Беремо як головний фактор, що це перша книга авторки і це справді потужно. Багато хейтерів пишуть, що це пародія на серію "Ніч Диявола" Пенелопи Дуглас,але хочу сказати, що це не так. Авторка сама ж казала, що вона надихнулась цими книгами,але як на мене це зовсім інша історія. Є багато книг які дуже схожі між собою,але чому на це не звертають уваги? Та тому, що в нас дуже багато диванних критиків,яким б тільки когось принизити(такі люди<<) і це справді сумно(чомусь в англ буктоці не так багато негативу як в укр). Перед прочитанням раджу прочитати тригери,бо це ж дарк роменс гайс. Для мене ця книга 4.5/5. Стейсі велика молодець!! А ви йдіть читайте Місячне сяйво ахахаха 🙄
February 28, 2024
Тут достатньо концентрації smut і елементів трилеру.
Є шалена хімія між гг.
Хоча перша частина не закінчується кліфхенгером, але в мене залишається інтерес, бо далі сюжет ще розкриватиметься - дещо залишається таємницею, яку я хочу розгадати.
Єдиний мінус (imho) для мене було забагато «кішки-мишки» у стосунках між Алекс та Адамом.
Чекаю на продовження серії
Сподіваюсь Стейсі писатиме більше🖤
Є шалена хімія між гг.
Хоча перша частина не закінчується кліфхенгером, але в мене залишається інтерес, бо далі сюжет ще розкриватиметься - дещо залишається таємницею, яку я хочу розгадати.
Єдиний мінус (imho) для мене було забагато «кішки-мишки» у стосунках між Алекс та Адамом.
Чекаю на продовження серії
Сподіваюсь Стейсі писатиме більше🖤
March 30, 2024
"Не можна дозволити одній невдачі зламати тебе на все життя"
OMG
Я ще ніколи не читала до цього dark romance - і я неймовірно рада, що саме ця книга стала моєю першою у цьому жанрі!
Алекс - це та сама slay героїня, яка справді цікава для читача - це не просто картонний персонаж, це ціла прописана особистість зі своєю історією. Так само Адам та всі інші персонажі...🛐
+ мені дуже сподобалися описи локацій, їхні деталі (картини, музика, яка грає) - це все додає ще більше атмосфери для твору!
Love it so much🖤
OMG
Я ще ніколи не читала до цього dark romance - і я неймовірно рада, що саме ця книга стала моєю першою у цьому жанрі!
Алекс - це та сама slay героїня, яка справді цікава для читача - це не просто картонний персонаж, це ціла прописана особистість зі своєю історією. Так само Адам та всі інші персонажі...🛐
+ мені дуже сподобалися описи локацій, їхні деталі (картини, музика, яка грає) - це все додає ще більше атмосфери для твору!
Love it so much🖤
March 25, 2024
Мені книга дуже сподобалась, не можу дочекатися наступної частини, знаючи що перша книга в серіях завжди найслабша.
Прочитала її десь за декілька днів залпом.
Хоча я не фанатка пари Алекс та Адам, але я впевнена що закохаюсь у пари Діна і Кіна з кимось.
Цікаві персонажі, та розвиток подій.
Особливо респект авторці за взаємодію з аудиторією, так як це ще більше зацікавлює тебе в сюжеті.
Також звісно приємно підтримувати починаючу молоду авторку, особливо українку, бо всі великі поети з чогось починали.
Прочитала її десь за декілька днів залпом.
Хоча я не фанатка пари Алекс та Адам, але я впевнена що закохаюсь у пари Діна і Кіна з кимось.
Цікаві персонажі, та розвиток подій.
Особливо респект авторці за взаємодію з аудиторією, так як це ще більше зацікавлює тебе в сюжеті.
Також звісно приємно підтримувати починаючу молоду авторку, особливо українку, бо всі великі поети з чогось починали.
dnf
June 4, 2024фігня повна і крінж, навіть не збираюся дочитувати, мої мозкові клітини мені ще потрібні
July 21, 2024
Коли я вперше побачила цю книгу - дуже зраділа. Я люблю жанр дарк роману та читала багато їх, і мати змогу прочитати щось цього жанру українського виробництва викликало в мене купу позитивних емоцій. Але нажаль, я не змогла дочитати цю книгу. Я прочитала 50% і більше не витримала. Було враження, що я читаю фанфік 15 річної школярки.
Сюжет дуже рваний та непослідовний. Авторка накидала настільки багато невідомих фактів на початку, що ти не розумієшь що відбувається. Але я не кинула цю книгу одразу, бо думала, що впродовж книги мені буде ставати зрозуміліше що й до чого. Але ні, чим далі тим ставало все гірше. Мало що ставало зрозуміло, а невідомостей додавалось все більше. Це дуже втомлювало. Автор не веде тебе за сюжетом, а наче навмисно заплутує. Як на мене, цього було занадто багато. Персонажі також не зачепили. Головна героїня - картонна, поверхнева, я не вірила їй і не переживала за неї. Головний герой так само - він поганий тому що ми просто маємо повірити, що він поганий. Те що ученик школи “ворочає” криміналом і взагалі такий весь супер АпАсний та крутий смішило, бо в це дуже важко вірити. Все що за ці 50% ми про нього дізнаємось - це те що йому 18/20, він жлуктить алкоголь літрами, їздить на мотоциклі, має татухи, та одержимий головою героїнею. Авторка дуже хотіл�� зробити його глибоким та загадашним, але не вийшло. Стосунки між героями теж виглядають штучними. Мотив для ненависті висасаний з пальця. Вона НЕ допомогла йому коли його арештували, і при цьому чомусь його ненавидить. Можливо далі мені б пояснили це, але не думаю що це врятувало б сюжет в цілому. Герої постійно суперечать собі ж, рішення які вони приймають випадкові, в більшості випадків, до цих рішень нічого не вело. І навіть після всього цього я продовжувала читати сподіваючись, що можливо сцени 18+ хоча б будуть норм. Бо кого ми обманюємо, ми заради цього такі книжки і читаємо. Але ні… за 50% книги було аж пів хтивої сцени. Це в сумі віпадок в бібіліотеці, та в кімнаті гг. Сцена в кімнаті гг взагалі була дивна, дуже сумбурно почалась, і обірвалась на найцікавішому, бо непослідовно героїня почала плакати, напевно, тому що нам потрібна була драма і її треба висосати з пальця. Також, у мене питання до сетінгу книги. Чому я читаю українську авторку, яка написала український дарк роман і я читаю про Америку та американських підлітків? Якби я не знала що це написано в Україні, я ніколи б не ототожнила це з нами. Я і так читаю іноземний сетінг від іноземних авторів, чому український автор не пише про українське?
В цілому, можу сказати, що книга мене засмутила, продовжувати читати серію не планую.
Сюжет дуже рваний та непослідовний. Авторка накидала настільки багато невідомих фактів на початку, що ти не розумієшь що відбувається. Але я не кинула цю книгу одразу, бо думала, що впродовж книги мені буде ставати зрозуміліше що й до чого. Але ні, чим далі тим ставало все гірше. Мало що ставало зрозуміло, а невідомостей додавалось все більше. Це дуже втомлювало. Автор не веде тебе за сюжетом, а наче навмисно заплутує. Як на мене, цього було занадто багато. Персонажі також не зачепили. Головна героїня - картонна, поверхнева, я не вірила їй і не переживала за неї. Головний герой так само - він поганий тому що ми просто маємо повірити, що він поганий. Те що ученик школи “ворочає” криміналом і взагалі такий весь супер АпАсний та крутий смішило, бо в це дуже важко вірити. Все що за ці 50% ми про нього дізнаємось - це те що йому 18/20, він жлуктить алкоголь літрами, їздить на мотоциклі, має татухи, та одержимий головою героїнею. Авторка дуже хотіл�� зробити його глибоким та загадашним, але не вийшло. Стосунки між героями теж виглядають штучними. Мотив для ненависті висасаний з пальця. Вона НЕ допомогла йому коли його арештували, і при цьому чомусь його ненавидить. Можливо далі мені б пояснили це, але не думаю що це врятувало б сюжет в цілому. Герої постійно суперечать собі ж, рішення які вони приймають випадкові, в більшості випадків, до цих рішень нічого не вело. І навіть після всього цього я продовжувала читати сподіваючись, що можливо сцени 18+ хоча б будуть норм. Бо кого ми обманюємо, ми заради цього такі книжки і читаємо. Але ні… за 50% книги було аж пів хтивої сцени. Це в сумі віпадок в бібіліотеці, та в кімнаті гг. Сцена в кімнаті гг взагалі була дивна, дуже сумбурно почалась, і обірвалась на найцікавішому, бо непослідовно героїня почала плакати, напевно, тому що нам потрібна була драма і її треба висосати з пальця. Також, у мене питання до сетінгу книги. Чому я читаю українську авторку, яка написала український дарк роман і я читаю про Америку та американських підлітків? Якби я не знала що це написано в Україні, я ніколи б не ототожнила це з нами. Я і так читаю іноземний сетінг від іноземних авторів, чому український автор не пише про українське?
В цілому, можу сказати, що книга мене засмутила, продовжувати читати серію не планую.
April 20, 2024
Це точно 2, можливо, і менше. Роман слабкий 😔 Непоганий задум, але він якийсь неповноцінний. Щодо героїв — мене зацікавив лише Кін. Він самий адекват 😂 Головна героїня — це провал. Її нелогічні дії та думки було важко витримати, на останніх сторінках хотілось книгу розірвати від її тупості. Якесь постійне страждання ні про що! Дуже від неї втомилась.
Але хочеться, щоб авторка не опускала руки через такі оцінки, а ще більше вмотивовувалась та писала. Бо я вірю, що з напрацьованим досвідом, ми скоро отримаємо, щось мега круте! Бо тут явно є потенціал ☺️ Тому, Стейсі Росмет, якщо ти будеш читати цей відгук, я бажаю тобі успіхів та буду чекати такий український даркроман, який будуть обговорювати, не тільки в Україні, а й закордоном.
Але хочеться, щоб авторка не опускала руки через такі оцінки, а ще більше вмотивовувалась та писала. Бо я вірю, що з напрацьованим досвідом, ми скоро отримаємо, щось мега круте! Бо тут явно є потенціал ☺️ Тому, Стейсі Росмет, якщо ти будеш читати цей відгук, я бажаю тобі успіхів та буду чекати такий український даркроман, який будуть обговорювати, не тільки в Україні, а й закордоном.
March 27, 2024
Найгірше, що я читала, шкода потрачених грошей і часу. Чесно скажу, я повелась на рекомендації з тікток.
Я сказала. Я зробила. Він сказав. Він зробив - коротко про побудову речень в книзі.
"ААААА, - кричала я".
Сюжет - окрема тема, точніше його вістутність. Логіки - нуль. Відбувається Свято Ночі, бал, всі танцюють, потім ці Королі Ночі ведуть дівчат в сад, щоб переспати і після цього спускаються в катакомбу для кривавого покеру. Що? і далі 3 сторінки книги вони грають в покер і авторка розписує мільйон карткових комбінацій? Для чого? Я особисто покер не знаю, як грати і це читати взагалі не цікаво.
Останню третині книги я читала через абзац, щоб пошвидше закінчити, сумніваюсь, що цим я пропустила все "найцікавіше".
Я сказала. Я зробила. Він сказав. Він зробив - коротко про побудову речень в книзі.
"ААААА, - кричала я".
Сюжет - окрема тема, точніше його вістутність. Логіки - нуль. Відбувається Свято Ночі, бал, всі танцюють, потім ці Королі Ночі ведуть дівчат в сад, щоб переспати і після цього спускаються в катакомбу для кривавого покеру. Що? і далі 3 сторінки книги вони грають в покер і авторка розписує мільйон карткових комбінацій? Для чого? Я особисто покер не знаю, як грати і це читати взагалі не цікаво.
Останню третині книги я читала через абзац, щоб пошвидше закінчити, сумніваюсь, що цим я пропустила все "найцікавіше".
This entire review has been hidden because of spoilers.
April 17, 2024
дякую авторці🖤
загалом книжка мене захопила, особливо, після другої половини, так були певні моменти, точки росту, але я розслабилась, і отримала задоволення😏
це те, що було мені потрібно в цей момент, сподобалась драма, ця історія кохання, детективні елементи, хімія персонажів. окрема подяка за музичний супровід і відкриття сучасної класики 🎼
не впевнена, що буду читати продовження, але особливий вайб і місце в середчку✔️✔️
загалом книжка мене захопила, особливо, після другої половини, так були певні моменти, точки росту, але я розслабилась, і отримала задоволення😏
це те, що було мені потрібно в цей момент, сподобалась драма, ця історія кохання, детективні елементи, хімія персонажів. окрема подяка за музичний супровід і відкриття сучасної класики 🎼
не впевнена, що буду читати продовження, але особливий вайб і місце в середчку✔️✔️
May 21, 2024
‼️сильних спойлерів нема, тож знак спойлеру не ставитиму‼️
Мені досить сподобалася історія, але забрала по зірочці за схожість сюжету із одним відомим циклом та помилки (якщо цей відгук читатиме Стейсі, то прошу зробити це до кінця, дякую заздалегідь!)
По-перше, варто почати, мабуть, з помилок. Їх була незліченна кількість, тож це дуже сильно погіршило враження від твору. Всілякі «Може зараз у мені вирують емоції від гніву та розчарування. Але мені байдуже!» (зі сполучника «але» краще не починати речення, легше вже об'єднати в одне для більш комфортного читання, це також підводить мене до певної критики оформлення логічності деяких речень в тексті), русизми (як же без них, по типу у поле зору КИНУЛАСЯ якась там квартира (квартира нежива істота, куди вона кидається(питання риторичне)?)), а також дуже багато знаків оклику в тих ситуаціях, де «підвищена» інтонація дійсно не потрібна (це виглядало дивно і скидалося на те, що Алекс якась істеричка, яка постійно збільшує свій тон навіть під час звичайних роздумів, бо сила розділових знаків дійсно велика). Будь ласка, запросіть професійного(-у) редактора(-ку) для редагування наступної книги, це дійсно покращить враження читачів про цикл і покаже вас як авторку, яка розвивається і намагається покращити якість своєї творчості не тільки новими цікавими завитками сюжету, але й граматичною/лексичною і так далі правильністю твору. Щодо помилок ще хочу сказати про сюжетні, не тільки граматичні та інші (наприклад, на моменті ставок під час покеру, хлопці ставили по 5 (тобто 5×3=15), а нижче після результатів гри було написано цифру 25). Тож не пожалкуйте вичитки книги на будь-який вид помилок, я побачила їх аж надто багато, зберегла собі буквально з однієї глави до десятка, але навіть усі їх тут не озвучуватиму, щоб не збивати з більш важливого.
По-друге, хочу сказати (я певна неодноразово читачі наголошували) про схожість певну із циклом «Ніч диявола» Пенелопи Дуглас. Це проявлялося не тільки у тому, що існували якісь катакомби (взагалі на цьому моменті не побачила схожості, на відміну від інших читачів), проте сильно простежувалося в інших моментах (спокійний розумний японець з ім'ям теж на літеру «К», сидіння у в'язниці головного героя (хоча тут можна було «відмазатися», існування дівчини (грубо кажучи) повії, з якою нещодавно познайомилися і вже ввели у свою трійку, багаті хлопці, яких усі хочуть, мотоцикли, існування свят різних тематичних (у тому числі маскараду, який в якійсь з новел Дуглас описувався як нова традиція всієї тієї величезної родини не по крові після народження їхніх вже дітей) і купа усього іншого). Якщо подивитися на усі ознаки, які я окреслила, то можна сказати, що таке трапляється в багатьох дарк романах, я теж себе в цьому запевняла під час читання, але позбутися відчуття флешбеків просто неможливо. Проте чим далі читаєш, тим більше позбуваєшся цього відчуття схожості. Здається, це самобутня книга, самостійний дарк роман без конкретної схожості із чимось ще, до моменту із «Криком» (знову маски, знову з іншої франшизи щось запозичується, ніби це кросовер якийсь, а так все чудово йшло від сюжету із реліквіями, чого точно не можна було б зустріти десь ще). Дійсно, сюжет після означеного був таким цікавим, що я вже забула про всі мінуси (не щодо помилок в сенсі) та схожості із тим циклом, але оця згадка «Крику» просто знищила всю мою ейфорію. Я не пишу зазвичай довгих відгуків, але вважаю, що можу допомогти українським письменниками покращувати якість максимально чесним відгуком, тож будь ласка, не треба брати якісь дуже відомі та існуючі сюжети за натхнення чи базис, я певна ви можете вигадати щось набагато краще, цікавіше, неповторніше.
Ну щодо відсутності логіки у головних героїв я не хочу нічого казати, не мені судити конкретно їхню поведінку (зате можу судити оформлення тексту та контекст з обрамленням подій, в які вони попадають, як ви помітили(отака я теж не дуже логічна)!). Мабуть, на цьому все (не можу згадати ще якісь конкретні зауваження), маю свої теорії щодо наступної книги, тож дуже чекаю на її вихід з нетерпінням. Сподіваюсь побачити кращу якість усього: ідей, оформлення, редагування (бо я певна, що ви, Стейсі, можете здивувати усіх в приємному значенні цього слова).
Мені досить сподобалася історія, але забрала по зірочці за схожість сюжету із одним відомим циклом та помилки (якщо цей відгук читатиме Стейсі, то прошу зробити це до кінця, дякую заздалегідь!)
По-перше, варто почати, мабуть, з помилок. Їх була незліченна кількість, тож це дуже сильно погіршило враження від твору. Всілякі «Може зараз у мені вирують емоції від гніву та розчарування. Але мені байдуже!» (зі сполучника «але» краще не починати речення, легше вже об'єднати в одне для більш комфортного читання, це також підводить мене до певної критики оформлення логічності деяких речень в тексті), русизми (як же без них, по типу у поле зору КИНУЛАСЯ якась там квартира (квартира нежива істота, куди вона кидається(питання риторичне)?)), а також дуже багато знаків оклику в тих ситуаціях, де «підвищена» інтонація дійсно не потрібна (це виглядало дивно і скидалося на те, що Алекс якась істеричка, яка постійно збільшує свій тон навіть під час звичайних роздумів, бо сила розділових знаків дійсно велика). Будь ласка, запросіть професійного(-у) редактора(-ку) для редагування наступної книги, це дійсно покращить враження читачів про цикл і покаже вас як авторку, яка розвивається і намагається покращити якість своєї творчості не тільки новими цікавими завитками сюжету, але й граматичною/лексичною і так далі правильністю твору. Щодо помилок ще хочу сказати про сюжетні, не тільки граматичні та інші (наприклад, на моменті ставок під час покеру, хлопці ставили по 5 (тобто 5×3=15), а нижче після результатів гри було написано цифру 25). Тож не пожалкуйте вичитки книги на будь-який вид помилок, я побачила їх аж надто багато, зберегла собі буквально з однієї глави до десятка, але навіть усі їх тут не озвучуватиму, щоб не збивати з більш важливого.
По-друге, хочу сказати (я певна неодноразово читачі наголошували) про схожість певну із циклом «Ніч диявола» Пенелопи Дуглас. Це проявлялося не тільки у тому, що існували якісь катакомби (взагалі на цьому моменті не побачила схожості, на відміну від інших читачів), проте сильно простежувалося в інших моментах (спокійний розумний японець з ім'ям теж на літеру «К», сидіння у в'язниці головного героя (хоча тут можна було «відмазатися», існування дівчини (грубо кажучи) повії, з якою нещодавно познайомилися і вже ввели у свою трійку, багаті хлопці, яких усі хочуть, мотоцикли, існування свят різних тематичних (у тому числі маскараду, який в якійсь з новел Дуглас описувався як нова традиція всієї тієї величезної родини не по крові після народження їхніх вже дітей) і купа усього іншого). Якщо подивитися на усі ознаки, які я окреслила, то можна сказати, що таке трапляється в багатьох дарк романах, я теж себе в цьому запевняла під час читання, але позбутися відчуття флешбеків просто неможливо. Проте чим далі читаєш, тим більше позбуваєшся цього відчуття схожості. Здається, це самобутня книга, самостійний дарк роман без конкретної схожості із чимось ще, до моменту із «Криком» (знову маски, знову з іншої франшизи щось запозичується, ніби це кросовер якийсь, а так все чудово йшло від сюжету із реліквіями, чого точно не можна було б зустріти десь ще). Дійсно, сюжет після означеного був таким цікавим, що я вже забула про всі мінуси (не щодо помилок в сенсі) та схожості із тим циклом, але оця згадка «Крику» просто знищила всю мою ейфорію. Я не пишу зазвичай довгих відгуків, але вважаю, що можу допомогти українським письменниками покращувати якість максимально чесним відгуком, тож будь ласка, не треба брати якісь дуже відомі та існуючі сюжети за натхнення чи базис, я певна ви можете вигадати щось набагато краще, цікавіше, неповторніше.
Ну щодо відсутності логіки у головних героїв я не хочу нічого казати, не мені судити конкретно їхню поведінку (зате можу судити оформлення тексту та контекст з обрамленням подій, в які вони попадають, як ви помітили(отака я теж не дуже логічна)!). Мабуть, на цьому все (не можу згадати ще якісь конкретні зауваження), маю свої теорії щодо наступної книги, тож дуже чекаю на її вихід з нетерпінням. Сподіваюсь побачити кращу якість усього: ідей, оформлення, редагування (бо я певна, що ви, Стейсі, можете здивувати усіх в приємному значенні цього слова).
November 2, 2024
▫️«Кохання — це те, що ніяк довести не можна. Ти можеш йог�� показати, про нього говорити, але воно завжди існуватиме на якомусь невидимому рівні, який не дано дослідити людству»
ВІДРАЗУ ПРО ПИТАННЯ ПЛАГІАТУ. Попри те, що порівняно з циклом «Диявольська ніч» та іншими книгами цього жанру, ця історія має схожі вайби, але вона повноцінно вирізняється своєю інтригою та стилем. Тож, критика, яку отримує авторка, на мій погляд, надмірна для її дебютної книги 🥲
Сюжет поєднує минуле і теперішнє, показуючи нерозв’язані конфлікти героїв, які після розриву не змогли поговорити й знову зустрічаються на Святі Ночі 🤭
Що мені дуже сподобалося, так це те, що головні герої навчалися та розвивалися протягом книги. Вони намагалися спілкуватися, пояснювали свої дії (цього часто не вистачає в багатьох книгах) 😂
Події тримають у напрузі, і я разом із героями переживала кожну емоцію, особливо під час прочитання доповнення «Кривавий снігопад». Там авторка розкриває кілька нереальних сюжетних поворотів, що дійсно шокують і трохи зводять з розуму. Я дуже чекаю на продовження 🥹
ВІДРАЗУ ПРО ПИТАННЯ ПЛАГІАТУ. Попри те, що порівняно з циклом «Диявольська ніч» та іншими книгами цього жанру, ця історія має схожі вайби, але вона повноцінно вирізняється своєю інтригою та стилем. Тож, критика, яку отримує авторка, на мій погляд, надмірна для її дебютної книги 🥲
Сюжет поєднує минуле і теперішнє, показуючи нерозв’язані конфлікти героїв, які після розриву не змогли поговорити й знову зустрічаються на Святі Ночі 🤭
Що мені дуже сподобалося, так це те, що головні герої навчалися та розвивалися протягом книги. Вони намагалися спілкуватися, пояснювали свої дії (цього часто не вистачає в багатьох книгах) 😂
Події тримають у напрузі, і я разом із героями переживала кожну емоцію, особливо під час прочитання доповнення «Кривавий снігопад». Там авторка розкриває кілька нереальних сюжетних поворотів, що дійсно шокують і трохи зводять з розуму. Я дуже чекаю на продовження 🥹
July 27, 2024
2/10
Початок давався важко. Перш за все через стиль написання. Було помітно, що це письменницький дебют. Сильно видно.
Тут є дві часові лінії (з різницею у два роки), і я ні чорта не розуміла у жодній з них. Іноді потрібно було буквально перечитувати абзац двічі, щоб зрозуміти, що конкретно відбувається. Іноді якісь окремі фрази здавались мені трохи кринжовими. Ну це субєктивно, але трохи ріже слух/ око/ всі інші органи чуття. Наприклад:
🥴Така хороша дівчинка. – Він розширив мій прохід і тепер, я відчуваю його грубу натуру. Член тепер входить у мене без проблем. Наче моя киця була створена для цих двадцяти сантиметрів.
Одразу скажу, що я не читала «Ніч диявола», тому не можу сказати свою далеко не експертну думку про те, наскільки авторка «Місячного сяйва» сплагіатила/надихнулася Пенелопою Дуглас. Але задумка на перших декількох відсотках здавалась безглуздою. Принаймні, те, як ця задумка викладалась, викликало бажання закрити книгу і ніколи більше не відкривати.
Але ладно. Читаю далі.
15%. Тут був навіть настав момент, коли все було більш-менш нормально. Ну як нормально?
Він зустрічається з її подругою, а вона закохана в нього, але періодично трахається з його другом. Але в цілому вона починає уникати і свою подругу і її нове коло спілкування. Від гріха подалі. І тут ні з того ні з сього одного прекрасного вечора, коли вона збирається повернутись додому після басейну, її краш краде її телефон і ключі від машини, переймає її ввечері після басейну і такий:
🗿— Тобі доведеться тікати, ховатися, - голос Адама переходить на шепіт, коли він нахиляється до мого вуха та проводить вказівним пальцем по ньому, забираючи пасма волосся. – Тому що, якщо я тебе впіймаю… – Хлопець робить паузу, і я відчуваю, як тепло пробігає в мене між ніг. – То трахатиму до нестями.
Чувак просто: я не міг мати тебе, тому замутив з твоєю подругою, але ми завжди гратимемо за моїми правилами🗿. І вона така: я не можу так вчинити зі своєю подругою, але поцілуй мене. Оаоаоаой🤦🏻♀️
А потім почався який супер-лиходійський екшн. Чуваки, яким десь до 20, займаються чи то крадіжками, чи то продажем рідкісних артефактів (я справді намагалась зрозуміти, що ж вони роблять, правда, але моїх звивин було занадто мало, щоб розібратись у цьому). Вони викрадають Терновий Вінець самого Ісуса Христа🤌🏼, що майже спричиняє паніку по всьому світу. І в нас тут цілий набір - прогулянки у бронежилетах, бронеавтомобілі, атлантичні спецпризначенці (?), винищувачі (!!!) і щось там ще, але я вам не розкажу, бо сили мене покинули.
І мені навіть не хотілось дізнатись, що саме відбулось 2 роки тому, чому Алам опинився у в’язниці, чиєю кров’ю були вкриті її руки, як почалась їхня історія кохання, і що там було про пістолети і її голу серед лісу.
Це вище мене. Це перша книга з серії, але для мене все завершилось на 34% першої частини.
Мій вердикт👩🏻⚖️: я б не радила це читати. Але ви там дивіться.
Початок давався важко. Перш за все через стиль написання. Було помітно, що це письменницький дебют. Сильно видно.
Тут є дві часові лінії (з різницею у два роки), і я ні чорта не розуміла у жодній з них. Іноді потрібно було буквально перечитувати абзац двічі, щоб зрозуміти, що конкретно відбувається. Іноді якісь окремі фрази здавались мені трохи кринжовими. Ну це субєктивно, але трохи ріже слух/ око/ всі інші органи чуття. Наприклад:
🥴Така хороша дівчинка. – Він розширив мій прохід і тепер, я відчуваю його грубу натуру. Член тепер входить у мене без проблем. Наче моя киця була створена для цих двадцяти сантиметрів.
Одразу скажу, що я не читала «Ніч диявола», тому не можу сказати свою далеко не експертну думку про те, наскільки авторка «Місячного сяйва» сплагіатила/надихнулася Пенелопою Дуглас. Але задумка на перших декількох відсотках здавалась безглуздою. Принаймні, те, як ця задумка викладалась, викликало бажання закрити книгу і ніколи більше не відкривати.
Але ладно. Читаю далі.
15%. Тут був навіть настав момент, коли все було більш-менш нормально. Ну як нормально?
Він зустрічається з її подругою, а вона закохана в нього, але періодично трахається з його другом. Але в цілому вона починає уникати і свою подругу і її нове коло спілкування. Від гріха подалі. І тут ні з того ні з сього одного прекрасного вечора, коли вона збирається повернутись додому після басейну, її краш краде її телефон і ключі від машини, переймає її ввечері після басейну і такий:
🗿— Тобі доведеться тікати, ховатися, - голос Адама переходить на шепіт, коли він нахиляється до мого вуха та проводить вказівним пальцем по ньому, забираючи пасма волосся. – Тому що, якщо я тебе впіймаю… – Хлопець робить паузу, і я відчуваю, як тепло пробігає в мене між ніг. – То трахатиму до нестями.
Чувак просто: я не міг мати тебе, тому замутив з твоєю подругою, але ми завжди гратимемо за моїми правилами🗿. І вона така: я не можу так вчинити зі своєю подругою, але поцілуй мене. Оаоаоаой🤦🏻♀️
А потім почався який супер-лиходійський екшн. Чуваки, яким десь до 20, займаються чи то крадіжками, чи то продажем рідкісних артефактів (я справді намагалась зрозуміти, що ж вони роблять, правда, але моїх звивин було занадто мало, щоб розібратись у цьому). Вони викрадають Терновий Вінець самого Ісуса Христа🤌🏼, що майже спричиняє паніку по всьому світу. І в нас тут цілий набір - прогулянки у бронежилетах, бронеавтомобілі, атлантичні спецпризначенці (?), винищувачі (!!!) і щось там ще, але я вам не розкажу, бо сили мене покинули.
І мені навіть не хотілось дізнатись, що саме відбулось 2 роки тому, чому Алам опинився у в’язниці, чиєю кров’ю були вкриті її руки, як почалась їхня історія кохання, і що там було про пістолети і її голу серед лісу.
Це вище мене. Це перша книга з серії, але для мене все завершилось на 34% першої частини.
Мій вердикт👩🏻⚖️: я б не радила це читати. Але ви там дивіться.
June 3, 2024
Напевно, цей відгук треба було написати вчора: от тоді я б розписався. А зараз емоції трішки вляглися…
Уночі ми листувалися з одногрупницею, і вона надибала в буктоці на dark romance самвидав української авторки під псевдонімом Стейсі Росмет: звісно, із шикарною рекламою серед поціновувачів такого жанру.
Чому пишу цей відгук? Уважаю, що попри помилки, які прекрасно видно і зокрема такі шпортання, як флешбеки з чужою кров’ю і пояснення її походження через кількасот сторінок (коли вже всі пересексились — і це виглядало як добривечір); конкретне тримання, на думку одногрупниці, за якийсь цикл Пенелопи Дуглас, який КСД планує видати лише в цьому році (побудова оповіді, флешбеки, сцена нервового самозадоволення в душі головного героя) і, судячи з прочитаних мною фрагментів Аделіни також і за ці романи (краш-арбузер, який то переслідує головну героїню, то не переслідує; то вони можуть бути разом, то не можуть; то аб’юзить її словесно прямо під час актів, то він такий милий няшечка під час них же тощо) в авторки є потенціал, на мою читацьку думку: деякі герої прописані, як на мене, навіть краще, ніж у «Саді метеликів», наприклад. А Дуглас і Аделіни тепер конкретно хочу почитати.
Можна також закотити очі на розповсюджені тропи «хочу-не-хочу», як, скажімо або небажанню нормально поговорити й ненависть / кохання і нетікання надалі, але на то вони й розповсюджені, що деякі книжки зі схожими тропами стали бестселерами. А от що мене справді збентежило — авторка вибрала місцем дії США: мені здається, про США таки краще пишуть американці. Знаю, що жанр dark romance популярний в Америці, але від української авторки хотілось би почитати про десь таке саме в Україні: гадаю, вийшло би не менш цікаво і крінжово.
А от зафанатів я зовсім не від аб’юзера Адама, а від Діна: так зафанатів, що хотів усе кинути й почати читати книжку Карпи про заміж, адже майже не зустрінеш людину, що може три години безперервно і так, що трясеться автомобіль. На противагу Адамові, що може не більше години, ще і в пристрасному пориві рве її білизну (шкода, що його труси залишилися цілими), а потім хропе, а вона його везе додому. Тьху! Дін би так не робив!
І взагалі Дін занадто прекрасний, хоч і бабій, тому авторка поглибила його залежність від речовин, аби Адам на його фоні виглядав іпєйше. Ну і, здається, штучно отупила головну героїню: все для Адама! Тому він мені й не подобається.
Загалом, рекомендую тільки дуже вузькому колові. Але загалом книжка поставлену задачу — розслабитися після «Рівноваги» Винниченка — виконала. Було весело, нареготався і закривав очі від відрублених частин тіла.
Уночі ми листувалися з одногрупницею, і вона надибала в буктоці на dark romance самвидав української авторки під псевдонімом Стейсі Росмет: звісно, із шикарною рекламою серед поціновувачів такого жанру.
Чому пишу цей відгук? Уважаю, що попри помилки, які прекрасно видно і зокрема такі шпортання, як флешбеки з чужою кров’ю і пояснення її походження через кількасот сторінок (коли вже всі пересексились — і це виглядало як добривечір); конкретне тримання, на думку одногрупниці, за якийсь цикл Пенелопи Дуглас, який КСД планує видати лише в цьому році (побудова оповіді, флешбеки, сцена нервового самозадоволення в душі головного героя) і, судячи з прочитаних мною фрагментів Аделіни також і за ці романи (краш-арбузер, який то переслідує головну героїню, то не переслідує; то вони можуть бути разом, то не можуть; то аб’юзить її словесно прямо під час актів, то він такий милий няшечка під час них же тощо) в авторки є потенціал, на мою читацьку думку: деякі герої прописані, як на мене, навіть краще, ніж у «Саді метеликів», наприклад. А Дуглас і Аделіни тепер конкретно хочу почитати.
Можна також закотити очі на розповсюджені тропи «хочу-не-хочу», як, скажімо або небажанню нормально поговорити й ненависть / кохання і нетікання надалі, але на то вони й розповсюджені, що деякі книжки зі схожими тропами стали бестселерами. А от що мене справді збентежило — авторка вибрала місцем дії США: мені здається, про США таки краще пишуть американці. Знаю, що жанр dark romance популярний в Америці, але від української авторки хотілось би почитати про десь таке саме в Україні: гадаю, вийшло би не менш цікаво і крінжово.
А от зафанатів я зовсім не від аб’юзера Адама, а від Діна: так зафанатів, що хотів усе кинути й почати читати книжку Карпи про заміж, адже майже не зустрінеш людину, що може три години безперервно і так, що трясеться автомобіль. На противагу Адамові, що може не більше години, ще і в пристрасному пориві рве її білизну (шкода, що його труси залишилися цілими), а потім хропе, а вона його везе додому. Тьху! Дін би так не робив!
І взагалі Дін занадто прекрасний, хоч і бабій, тому авторка поглибила його залежність від речовин, аби Адам на його фоні виглядав іпєйше. Ну і, здається, штучно отупила головну героїню: все для Адама! Тому він мені й не подобається.
Загалом, рекомендую тільки дуже вузькому колові. Але загалом книжка поставлену задачу — розслабитися після «Рівноваги» Винниченка — виконала. Було весело, нареготався і закривав очі від відрублених частин тіла.
August 5, 2024
Пишу цей відгук виключно, щоб розбавити ці «фекі-бекі» і підтримати авторку. Стейсі, якщо ти це читаєш, знай, що ти дійсно неймовірна🫶🏻
Для мене книжка здалася неперевершеною!
Читайте. Читайте. Ще раз читайте❤️🔥
Я сумнівалася, чи потрібна вона мені, та тікток усе вирішив за мене. І я за це йому вдячна;)
Прекрасний дарк роменс від УКРАЇНСЬКОЇ АВТОРКИ! Хочу, щоб у нас така література розвивалася ще більше.
Хоча ця книжка тягне на закордонну, чесно.
Оформлення, стиль написання, задумка, атмосфера, таємниці, небезпечні справи, вбивства, спайсі сцени, драма, втілення – ВАУ🥹❤️🔥
Мені терміново потрібне продовження..
Я не могла відірватися, це було незабутньо😭🤌🏻
Стосунки гг для мене були нормальними, так, місцями токсичні, ну і що з того?..
Кожен із Синів Ночі має свої таємниці і я відчуваю, що в наступних частинах ми це дізнаємося. Я в передчутті) Стейсі, продовжуй в тому ж дусі✊🏻
Це такий захват, я не можу описати. Просто беріть і читайте. Готова стерти собі памʼять заради цього. Я вже давненько не читала книгу із таким захватом!!
Так, часом вчинки головної героїні мені не дуже подобалися, але то вже не принципово. Також багато моментів є нерозкритих, але я впевнена, що вони стануть відомими в інших частинах)
Розповідь ведеться у двох часових проміжках, що інколи плутало мене, але я втягнулася і читати стало тільки цікавіше!
У тексті помітна трохи недосконалість редактори, але для мене це не приносило якогось дискомфорту)
Для мене книжка здалася неперевершеною!
Читайте. Читайте. Ще раз читайте❤️🔥
Я сумнівалася, чи потрібна вона мені, та тікток усе вирішив за мене. І я за це йому вдячна;)
Прекрасний дарк роменс від УКРАЇНСЬКОЇ АВТОРКИ! Хочу, щоб у нас така література розвивалася ще більше.
Хоча ця книжка тягне на закордонну, чесно.
Оформлення, стиль написання, задумка, атмосфера, таємниці, небезпечні справи, вбивства, спайсі сцени, драма, втілення – ВАУ🥹❤️🔥
Мені терміново потрібне продовження..
Я не могла відірватися, це було незабутньо😭🤌🏻
Стосунки гг для мене були нормальними, так, місцями токсичні, ну і що з того?..
Кожен із Синів Ночі має свої таємниці і я відчуваю, що в наступних частинах ми це дізнаємося. Я в передчутті) Стейсі, продовжуй в тому ж дусі✊🏻
Це такий захват, я не можу описати. Просто беріть і читайте. Готова стерти собі памʼять заради цього. Я вже давненько не читала книгу із таким захватом!!
Так, часом вчинки головної героїні мені не дуже подобалися, але то вже не принципово. Також багато моментів є нерозкритих, але я впевнена, що вони стануть відомими в інших частинах)
Розповідь ведеться у двох часових проміжках, що інколи плутало мене, але я втягнулася і читати стало тільки цікавіше!
У тексті помітна трохи недосконалість редактори, але для мене це не приносило якогось дискомфорту)
August 18, 2024
Це перша книга в якій я прочитала подяку від автора. Але…
Прочитала я її не через те, що книга цікава, а через те, щоб дізнатись, чи був редактор.
Бо це жах.
Як виявилось редактор типу був, але насправді роботи своєї не зробили.
Купа русизмів, російських слів написаних українськими літерами. Неправильні оберти в реченнях та словосполучення.
Це не дарк романс, це - підлітковий роман для ваттпад, не більше.
Я не розумію того захвату, який я бачила у деяких буктокерів.
Я дуже сподівалася, що незважаючи на те, що сам жанр не мій, книга буде хочаб цікавою. Адже це українська авторка.
Сама книга виглядає реально класно, але її вміст…
Склалось враження, що автор постійно забувала що вона сама писала.
Тепер не знаю, купувати фізичну книгу (читала електронну) тільки через те що вона гарна і просто поставити на поличку, чи забути її, як страшний сон…
Та нещодавно я читала книгу Пенелопи Дуглас «Зіпсований». Це було весело. Бо коли я просто прочитала анотацію, я побачила, звідки ростуть ноги у Росмет.
Рекомендація для автора: не плагіатити хочаб наступні книги, бо сама себе принижуєш.
Рекомендація для читачів: не читати цю книгу.
Прочитала я її не через те, що книга цікава, а через те, щоб дізнатись, чи був редактор.
Бо це жах.
Як виявилось редактор типу був, але насправді роботи своєї не зробили.
Купа русизмів, російських слів написаних українськими літерами. Неправильні оберти в реченнях та словосполучення.
Це не дарк романс, це - підлітковий роман для ваттпад, не більше.
Я не розумію того захвату, який я бачила у деяких буктокерів.
Я дуже сподівалася, що незважаючи на те, що сам жанр не мій, книга буде хочаб цікавою. Адже це українська авторка.
Сама книга виглядає реально класно, але її вміст…
Склалось враження, що автор постійно забувала що вона сама писала.
Тепер не знаю, купувати фізичну книгу (читала електронну) тільки через те що вона гарна і просто поставити на поличку, чи забути її, як страшний сон…
Та нещодавно я читала книгу Пенелопи Дуглас «Зіпсований». Це було весело. Бо коли я просто прочитала анотацію, я побачила, звідки ростуть ноги у Росмет.
Рекомендація для автора: не плагіатити хочаб наступні книги, бо сама себе принижуєш.
Рекомендація для читачів: не читати цю книгу.
July 28, 2024
Перш за все хочу щиро побажати авторці успіху, продовжувати писати та вдосконалюватись. Бо не зважаючи на всі мінуси які я перерахую далі, сама книга залишила в мене досить приємні враження.
Почнемо з гарного. Читалась дуже легко, основний сюжет поза любовною лінією був насичений різними подіями та таємницями, які мені дійсно хотілось розплутати та дістати відповіді на всі ці запитання. Я відчувала похмуру атмосферу міста та подій що відбувались впродовж читання. Також приємним сюрпризом стали досить яскраво прописані герої, кожен з різною історією, характером та цінностями. І як на мене, то влучно було застосовано перетинання різних часових проміжків: це дало змогу зануритись в історію, знайомитись з подіями поступово при цьому не втрачаючи цього постійного бажання дізнатись що ж було далі у минулому, як все буде розвиватись у теперішньому часі і як це все перетинається між собою.
Щодо моментів через які довелось знизити оцінку. По перше, це скудність мови оповідання. Сам по собі текст занадто простий, що звісно робить його легким для прочитання але при цьому знижує емоційність і насиченість. Також помітна відсутність(недостатня кількість) редактури, через що у тексті залишилось багато повторів, помилок як орфографічних так і сюжетних. І нереалістичні стосунки між героями, прям дуже багато моментів де це вже важко списати на їх вік, бо логіка деяких вчинків зовсім не піддається поясненню як на це не подивитись.
Від себе ще додам, що не помітила прям плагіату про який так багато пишуть, так десь є схожості з інакшими книгами, де легко можна прослідкувати чим саме надихалась авторка але більшість історії має свій окремий сюжет та досить оригінальні події. Взагалі в наш час більшість книг, мають щось запозичене з написаних раніше і вже дуже важко створити повністю оригінальну історію з неповторним сюжетом.
Почнемо з гарного. Читалась дуже легко, основний сюжет поза любовною лінією був насичений різними подіями та таємницями, які мені дійсно хотілось розплутати та дістати відповіді на всі ці запитання. Я відчувала похмуру атмосферу міста та подій що відбувались впродовж читання. Також приємним сюрпризом стали досить яскраво прописані герої, кожен з різною історією, характером та цінностями. І як на мене, то влучно було застосовано перетинання різних часових проміжків: це дало змогу зануритись в історію, знайомитись з подіями поступово при цьому не втрачаючи цього постійного бажання дізнатись що ж було далі у минулому, як все буде розвиватись у теперішньому часі і як це все перетинається між собою.
Щодо моментів через які довелось знизити оцінку. По перше, це скудність мови оповідання. Сам по собі текст занадто простий, що звісно робить його легким для прочитання але при цьому знижує емоційність і насиченість. Також помітна відсутність(недостатня кількість) редактури, через що у тексті залишилось багато повторів, помилок як орфографічних так і сюжетних. І нереалістичні стосунки між героями, прям дуже багато моментів де це вже важко списати на їх вік, бо логіка деяких вчинків зовсім не піддається поясненню як на це не подивитись.
Від себе ще додам, що не помітила прям плагіату про який так багато пишуть, так десь є схожості з інакшими книгами, де легко можна прослідкувати чим саме надихалась авторка але більшість історії має свій окремий сюжет та досить оригінальні події. Взагалі в наш час більшість книг, мають щось запозичене з написаних раніше і вже дуже важко створити повністю оригінальну історію з неповторним сюжетом.
January 24, 2026
Спочатку мені було ну дуже схоже на Ніч Диявола: свято перед Хеловіном, стосунки з Адамом, зовнішність Кіна, характер Діна..
Але згодом події почали набувати якоїсь унікальності- це мені сподобалось.
Не сподобалась мені поведінка Алекс, вона не розуміла, що хоче, як їй вчинити, я розумію що в неї свої приколи й травми, але анлайк.
Але як би там не було, це все ж таки перша книжка авторки, і не хочеться сильно засуджувати. Я б краще точно не написала
Але згодом події почали набувати якоїсь унікальності- це мені сподобалось.
Не сподобалась мені поведінка Алекс, вона не розуміла, що хоче, як їй вчинити, я розумію що в неї свої приколи й травми, але анлайк.
Але як би там не було, це все ж таки перша книжка авторки, і не хочеться сильно засуджувати. Я б краще точно не написала
March 1, 2024
Скільки ж тут було емоційних гойдалок! Під кінець я вже трохи втомилась від них, але загалом книга сподобалась. Окремо хочу виділити Кіна.. ох ця темна конячка занадто зацікавила мене🌚 занадто мало відомо про цього Сина Ночі і я б взагалі прочитала окрему історію про нього
Displaying 1 - 30 of 46 reviews