Воїн живе у кожному з нас, але далеко не кожен у нього вірить. Тож і живемо так, ніби нічого не здатні змінити у своєму житті. Але ж це не правда!
Автор Андрій Зелінський завершує свою книгу наступними рядками: «Шалений світ безоглядно кружляв своїми орбітами понад людськими долями та стежками. Неспокійно метушилися люди у надуманих щоденних перегонах. Повний Духу та Сили, Воїн впевнено попрямував власним Шляхом до завжди нових і завжди таких неминучих у його житті горизонтів. І цій мандрівці ніколи не буде кінця. Бо Воїн – то глибока правда про саму людину. А правда не вичерпується і не завершується. Вона лише здатна набувати нових форм, ставати новим Духом, новим Шляхом, новою Силою».
Специфічний підхід, коли слова і ідеї в книзі все повторюються і повторюються. З однієї сторони це дратує, з іншої допомагає запам'ятати і засвоїти ті ідеї. Щоб дочитати, мабуть, треба бути терпеливим. Від мене висока оцінка - бо книга попала в момент, коли найбільше була мені потрібна. Дала трохи мотивації, духу воїна. Дає сили продовжити боротися.
«Найбільші перемоги - це зажди перемоги над собою.»
Почати свій книжковий рік із книги «Анатомії воїна» - це нагадати собі про дисципліну, ресурс та рух до мрії (перемоги). Очікувала більш філософсько-глибинного підходу, а отримала радше збірник мотиваційних цитат. Частину із них занотувала - а це вже показник того, що книга варта прочитання, коли бракує розуміння, навіщо все це. Але, з іншого боку, може тригернути болючі точки. Тому обережно обирайте час для прочитання, щоб пішло на користь, а не навпаки.
Геніальна книжка. Дуже мені відгукується. В мене вона настільна: коли бракує духу, відкриваю в будь-якому місці і читаю. Не певна, що кожному зайде аж настільки, але рекомендую прочитати бодай один раз
Збірник банальностей, але через їх величезну концентрацію, їх кількість переходить в якість. Можна відкривати на будь-якому місці і кидати так само. Не прочитавши початок, не дочитавши до кінця нічого не втратиш.