Вдома чекає Марко

by Галина Лицур-Щадей, Віроніка Драпак (Illustrator)

Дані 37 років. У неї є все, про що мріяла її мама: освіта, престижна робота з відповідною зарплатою, власна квартира у великому місті, зрештою, бездоганна репутація. Чого ще бракує для щастя?

Як виявляється, головного – самої себе. Щоб спробувати бодай наблизитися до нової, хоч і давно омріяної мети, Дана перериває успішну кар’єру у великій корпорації і влаштовується продавчинею у квіткову крамницю. А далі буде видно.

280 pages, Hardcover

Published January 1, 2024

Reviews

[Yuliia Kravchenko · Rating 5 out of 5]

4.5 ⭐

Бо фінал мене дещо спантеличив 🤔
Але загалом, книга дуже сподобалась.

Історія зрезонувала мені більше, аніж я очікувала. Торкнулася душі. Зачепила давно сховані почуття. Було тут місце і сльозам.

Радію, що ця книга потрапила мені до рук саме зараз.

[Maryna Horbatyuk · Rating 5 out of 5]

«Вдома чекає Марко» Галина Лицур-Щадей

287 сторінок
Рік видання: 2023.

Дані 37 років, вона завжди беззастережно виконувала будь-які вказівки матері – холодної й суворої жінки, яка працювала у три зміни на заводі та понад усе хотіла вберегти доньку від власних помилок. Авторка поступово оповідає історію життя головної героїні, згадує про стосунки в сімʼї, фінансові труднощі, відсутність батька та ін.
Не складно здогадатись, що дитячі травми вплинули на світогляд – і ось, розгортається класична для таких історій завʼязка: Дана вирішує звільнитись з престижної роботи, бо втомилася жити для когось. У ній протистоять дві іпостасі. Богдана Олександрівна – сильна й незворушна жінка, карʼєристка з холодним розумом – і, власне, Дана – маленька дівчинка з багатьма мріями, із цікавістю до нових відкриттів. Що переможе у цій боротьбі, мозок чи серце, а також чи зможе головна героїня відшукати себе, хто такий Марко та ін. можна дізнатися, прочитавши книжку.
Тут немає прихованих між рядками сенсів, складних алюзій або ще чогось, що могло б зробити її «інтелектуальним чтивом». Це легка ненавʼязлива історія про внутрішні трансформації, закоханість, любов і дружбу. Варто відзначити – добре написана. Небанально, реалістично, усі персонажі продумані. За жанром – жіночий роман з елементами психологічної прози. Принаймні мені так здається.
Можу лише потішитись, що в Україні зʼявляються нові якісні твори для прихильників цього сегменту(?) літератури.

✨Цитата з книжки: «Все колись буває вперше. Це наче розгерметизуватися у новій дійсності, відчути на собі досвід, про який було відомо тільки теоретично. Ось ти вилущуєшся з капсули і потрапляєш у ситуацію, в якій колись би просто волала: цього не може бути, тільки не я, тільки не зі мною. Але це ти і з тобою, просто воно – вперше, а отже, і ти така – вперше»

[Mariana · Rating 5 out of 5]

дуже гарна історія! дуже! настільки чудово виписана героїня, аж мені здалося, що я можу її зустріти в якомусь квітковому магазині Міста..

роман про шлях дорослої жінки до себе. Навіть не стільки про шлях, як про те, що треба почати іти, і шлях десь та й зʼявиться
Також дуже імпонує факт, як авторка показує прагнення жінок мати сімʼю і в той же час іншу жінку, яка втомилася від шлюбу і відверто роздумує чи треба було їй заміжжя. Гарно, коли описано дві різні думки, які зрештою показують, що часто ми просто хочемо того, чого наразі не маємо.

Надзвичайно подобалися закінчення одного розділу і такий же початок нового, книга ніби переливається з сторінки в сторінку

як і інші читачки, хочу знати про список, звідки викреслювала щось мама Дани. хай би авторка колись розповіла, що там було

здивувала дуже стрімка кінцівка. весь роман такий неспішний, прослідковуються причини і обставини подій, а кінцівка раз і настає. дуже раптова, як на мене

дякую, що Дана таки знайшла містера Ікса!

і про Миколу Федоровича - такий дивний персонаж! мене здивувала його раптова трансформація під час поїздки в гори на весілля. чому на початку книги він говорить таким суржиком? не знаю, що з ним зробило місто, і як місто з трамваєм і австрійськими камʼяницями взагалі змогло так змінити його натуру горянина? але так звикла до його присутності на сторінках, що аж шкодую про те, що наприкінці він не зʼявляється

Коротше, цей роман такий різноманітний, його хочеться обговорювати. Радію, що знайшла таку книгу

[Ясум Гай · Rating 2 out of 5]

Не відчула жодного звʼязку з головною героїнею. На моменті, коли вона спить з босом, якого називає по-батькові, мене взагалі відвернуло. Бос був абсолютно нецікавий, і їхній тандем викликав тільки роздратування. До подруги Тані теж якось ніяких позитивних емоцій… Короче книжка мені особисто не пішла взагалі. Але мова авторки гарна. Сподобались гачки в кінці розділів, і початки наступних розділів. Перша третина книжки взагалі була супер, а далі якось здулося…

[Вика Медведь · Rating 5 out of 5]

<3

[Роксі · Rating 5 out of 5]

Богдана, головна героїня роману, – прецікава особистість, а точніше – множинна. В тілі цієї тендітної, 37-річної жінки вживаються три іпостасі: Богдана Олександрівна – холодна, рафінована перфекціоністка й водночас видатна фінансистка, за плечима якої – з півтора десятка років досвіду в найкрутіших фірмах, купа дипломів з підвищення кваліфікації, власне житло, машина і… ох, не казатиму про цю пікантну деталь, щоб не позбавляти читача апетиту; Богдана – звичайна жінка, що мріє позбутися ділових костюмів і надлишкового робочого навантаження, натомість – набути коханого чоловіка, дитину, й інших звичних атрибутів людського щастя; і Даночка – дівчинка, що не тільки виросла без батька, а й була обділена материнською ласкою, натомість обкладена суспільними заборонами й непосильними для її віку обов’язками. І, як ви, певно, здогадалися, кожна з цих особистостей виборює собі право на існування в Богданиному тілі і мозку.
Точно знаю, що Галина Лицур-Щадей має журналістську освіту, ще вона – власниця квіткового бізнесу (недарма в тексті так живо й кольорово прописані квіткові крамниці – чужа і власна, – в яких довелося працювати Богдані, і загалом усе, що стосується квітів), але де авторка здобула фах психолога – невтямки. Та я жодного разу не засумнівалася в достовірності зображених психологічних портретів. Більше того, я прожила кожне з життів Дани-триєдиної. Не знаю, чи авторка створила героїню, в якій поєдналися три різні іпостасі, з думкою про троїстість Бога (до слова, Бога в тексті – також чимало), але для мене цей прийом став відсиланням саме до Нього. Бо чи не за подобою Божою створена людина – така різна, суперечлива, однак цілісна й органічна?
Зізнаюся, цей текст зрезонував мені аж занадто, видобувши із закапелків пам’яті якісь такі болісні усвідомлення та спогади, що я раз-у-раз відкладала книжку, витираючи сльози. Але що то за книжка, що не спонукає читача до рефлексій і самоаналізу?
Та годі суб’єктивізму, нумо ще про текст. Легке іронічне авторчине письмо, приправлене діалектизмами й регіональним під- і карпатським колоритом, цілить у саме серце. Наче опиняєшся всередині цієї історії, проживаєш її на дотик, колір, запах, смак. У мене до авторки – лиш одне питання: а що то за список, з котрого мама Богдани викреслювала імена? Бо я або не зрозуміла, або пропустила відповідь за своїми слізьми.
Фінал цієї книжки – закритий, зрозумілий, хоч і не гепіендний у класичному розмінні, та я вимагаю продовження! Бо, виходить, Даночка зустріла чоловіка – Миколу Федоровича, що компенсував їй батька; Богдана Олександрівна таки вполювала бездоганного, як вона сама, містера Ікс; а Богдана, значить, лишилася з Марком, сином? Він, безперечно, – головний чоловік у її житті. Та те, що Богдані дісталися лиш крихти від любовей її альтер-его, мене не влаштовує! Вимагаю для Богдани окремої, повноцінної любові! )) А читачам бажаю захопливого читання!

[Iryna M · Rating 3 out of 5]

Увага спойлери!
Загалом історія цікава, особливо було цікаво спостерігати, як Дана розвивається як особистість і вчиться чути свої бажання, а не материні. Однак момент, коли зав’язуються стосунки з Миколою Федоровичем, викликав у мене неоднозначні почуття. Було дивно, що спочатку головна героїня неодноразово наголошувала, що сприй��ає його як батька, але потім раптово вирішує вступити з ним у інтимні стосунки. Це викликало в мене огиду, і ще більше здивувало, що вона продовжувала займатися з ним сексом час від часу, при цьому запевняючи подругу: “Я… люблю його. Як батька, якого у мене не було”. Цей секс з “батьком” зводив мене з розуму, і це дійсно відштовхувало від цього твору. Коли до Дани нарешті дійшло, що її теж нудить від цих стосунків (а не тільки мене, як читача), і вона сказала: “зʼявилось відчуття, що я лягаю покохатися з батьком”, я хотіла закричати: “Та нарешті, не пройшло й пів року, поки до тебе це дійшло!”

Ще один момент, який видався нелогічним, – це її поведінка під час вагітності. Вона постійно хвилювалася про здоров’я дитини, намагалася контролювати емоції, щоб не нашкодити, але при цьому легко дозволила собі випити пляшку вина з подругою. Це здалося суперечливим і нелогічним.

Кінцівка також викликала у мене певну розгубленість – вона була дивною і не зовсім зрозумілою.

[Oleksandris · Rating 5 out of 5]

Книга дуже сподобалась. В мене іноді було відчуття, що авторка висловлює мої думки, те, до чого я прийшла в цьому житті і те, як я відчуваю навколишнє. Так, звичайно, ми дуже різні і в нас різні життєві обставини, але в книзі заховано багато чого, серед розмов і роздумів головної героїні. Було настільки цікаво, що закинула все і просто читала. Іноді мова написання відчувалася музикою. Дуже яскраві описи різних місць, такі, що закохуєшся в них і відчуваєш любов людей до свого краю, як свою. Фінал спочатку виявився несподіваним і якимось недоречним. Аж перечитала останні сторінки знову, сподіваючись, що може я не так зрозуміла і там щось інше. Ні, саме так. І воно мене якось не те, щоб розчарувало, а якось приголомшило. І я роздумувала потім декілька годин, намагалася зрозуміти чому так. Аж поки воно не склалося в голові в картину, яка виявилася дуже правильною. І я дійшло до висновку, що фінал дуже доречний

[Зоряна Олександрівна ;-) Терлецька · Rating 5 out of 5]

Отримала велику насолоду від цього сучасного роману зі всіма класичними проблемами : від мами, яка родом з радянської України, де не можна було бити щасливою жінкою, до сучасної жінки, успішного професіонала економічної сфери, в якій ще теж не ясно, де щастя зарите. Незмінними залишається жіноча дружба, прагнення зустріти своє кохання і щастя материнства.
Авторка ще така молода, а мені вже хочеться виписувати її фрази та мудрості наче у старого класика.
Я неодмінно дам почитати роман своїй доньці і вже роздала рекомендації своїм подругам.

[Оленка · Rating 2 out of 5]

Останнім часом у мене щось не виходить ніякого match з книжками😅

Спочатку все було доволі цікаво, але описів мені було забагато. Мова, з одного боку, красива, але з іншого. Наприкінці книги навіть мені тої помпезності вже було забагато. Так люди не говорять у повсякденному житті😅

Фантазія головної героїні дивна. Уявлення про кохання також. Уявлення її подруги Тетяни про вчителювання також не надто реалістичне. Сучасних дітей дуже складно зацікавити, щоб вони допитливо на тебе дивилися.

Ну таке. Якась дивна книжка.

[Marina Bondarenko · Rating 3 out of 5]

Це історія про пошук себе та внутрішню трансформацію.
У книзі багато моментів, які близькі та зрозумілі, але водночас дії й думки головної героїні часто залишали мене в нерозумінні — не завжди могла їй співчувати чи поділяти її вибір. Лінія кохання й особливо фінал залишились для мене взагалі не зрозуміло навіщо вплетені в цю історію.
Дуже хотілося отримати сучасну жіночу прозу але, на жаль, цей роман так і не зачепив мене.