What do you think?
Rate this book
Птах у своєму гнізді
Є земля, яку називають Срібною, край Полонинських гір, Гуцульських Альп та Вулканічних Карпат. І є письменник, який пізнав душу цього краю.
Іван Чендей (1922–2005) — один із найвідоміших закарпатських прозаїків, неповторний новеліст, сценарист культового фільму «Тіні забутих предків», лауреат Шевченківської премії (1994), співзасновник PEN Ukraine. Творчість Чендея — це про любов до свого: історії, звичаїв, пам’яті, простих людей із чистими й гарячими серцями. І про уславлення цієї любові у слові. Шлях письменника в літературі був непростим: роки утисків, гонінь, звільнень і цькувань. Але він долав своїм голосом навколишній холод мовчання. Цією збіркою вибраної малої прози ми повертаємо Івана Чендея до читача. Повертаємо вітром з полонини, сполоханими чайками, зимовим світанком, червоним золотом осіннього сонця, березневим снігом, білою дорогою для двох.
Іван Чендей (1922–2005) — один із найвідоміших закарпатських прозаїків, неповторний новеліст, сценарист культового фільму «Тіні забутих предків», лауреат Шевченківської премії (1994), співзасновник PEN Ukraine. Творчість Чендея — це про любов до свого: історії, звичаїв, пам’яті, простих людей із чистими й гарячими серцями. І про уславлення цієї любові у слові. Шлях письменника в літературі був непростим: роки утисків, гонінь, звільнень і цькувань. Але він долав своїм голосом навколишній холод мовчання. Цією збіркою вибраної малої прози ми повертаємо Івана Чендея до читача. Повертаємо вітром з полонини, сполоханими чайками, зимовим світанком, червоним золотом осіннього сонця, березневим снігом, білою дорогою для двох.
376 pages, Hardcover
Published January 1, 2024
About the author
Іван Чендей
2 booksІван Чендей (1922–2005) — один із найвідоміших закарпатських прозаїків, неповторний новеліст, сценарист культового фільму «Тіні забутих предків», лауреат Шевченківської премії (1994), співзасновник PEN Ukraine.
Народився у с. Дубове на Тячівщині. Навчався в Хустській державній реальній гімназії з українською мовою навчання.
Першим літературним учителем Івана Чендея була народна творчість — казка, легенда, пісня-коломийка. Їх він чув від матері, потім вичитував у журналі «Наш рідний край». Були ще різдвяні вертепи з колядками-лицедіями, народні весняні забави, похоронні голосіння, ворожіння й заклинання, верховинські весілля… Все це збагачувало уяву, захоплювало, вражало…
На час звільнення Закарпаття 1944 року Іван Чендей був учасником літературного гуртка хустських гімназистів, якими опікувався викладач, письменник Василь Лінтур. Літературні доробки гуртківців були опубліковані у альманасі «Будет День». Головною школою для майбутнього письменника стала праця в обласній газеті «Закарпатська правда», до редакції якої він прийшов у березні 1945 p. на посаду літературного працівника.
Згодом Іван Чендей закінчив філологічний факультет Ужгородського університету (1952), Вищі літературні курси в Москві при Літературному інституті імені М.Горького (1960—1962).
Народився у с. Дубове на Тячівщині. Навчався в Хустській державній реальній гімназії з українською мовою навчання.
Першим літературним учителем Івана Чендея була народна творчість — казка, легенда, пісня-коломийка. Їх він чув від матері, потім вичитував у журналі «Наш рідний край». Були ще різдвяні вертепи з колядками-лицедіями, народні весняні забави, похоронні голосіння, ворожіння й заклинання, верховинські весілля… Все це збагачувало уяву, захоплювало, вражало…
На час звільнення Закарпаття 1944 року Іван Чендей був учасником літературного гуртка хустських гімназистів, якими опікувався викладач, письменник Василь Лінтур. Літературні доробки гуртківців були опубліковані у альманасі «Будет День». Головною школою для майбутнього письменника стала праця в обласній газеті «Закарпатська правда», до редакції якої він прийшов у березні 1945 p. на посаду літературного працівника.
Згодом Іван Чендей закінчив філологічний факультет Ужгородського університету (1952), Вищі літературні курси в Москві при Літературному інституті імені М.Горького (1960—1962).
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 3 of 3 reviews
May 24, 2024
Неймовірні за своєю глибиною оповідання, просто кожне. Повільні сюжетно, але з надзвичайною напругою, яка одразу включала мене в текст, не залежно від його розміру. Переживання ніяк не залежало від обсягу оповідання. Важило радше те, що залишалось невисказаним, - воно й набільше звучало. І автор створив унікальні твори, що дали місце цьому несказаному. Якась дивовижна енергія, де за кількома сторінками стільки всього, стільки всього. Наче автор знає якусь нікому не відому таємницю, як намацати в читачеві все людське.
Ось просто жінка, відчиняє двері чоловікові, з яким в розлученні. І її думки, що можна поділити нажите, та не можна прожите.
Ось батько радо стрічає у рідній хатині сина, що має сімʼю, посади, але все не навернеться виконати батькове дрібнесеньке прохання:
-Купи мені синку соломʼяного капелюха
-Батьку! Я куплю два!
-Ні синку, купи хоч один…
Ось старий горіх на оборі, без якого не буде ні хати, ні води в криниці…
Отож, про батьків і дітей, про самотність життя, про надії та розчарування, про людське тепло та людську байдужість, про відчуття дому та його значення в житті людини. Про те, що птах, зрештою, не покидав своє гніздо, він завжди в ньому й залишався.
Ця книга розбудила мене з якогось чуттєвого небуття, нагадала про речі, що ще можуть зворушити мене до глибини душі. В цих оповіданнях читаєш про чуже, але не перестаєш думати про своє, - настільки вони торкаються якихось засадничих людських основ.
В мене відчуття, що я натрапила на забутий скарб, захований на видному місці, а тому не помічений. Хто це? Чому я раніше нічого про нього не чула? Ви можете пошукати більше про те, хто такий Іван Чендей, але я скажу, що його таки потрібно читати. Бо автор, будить найкраще в людині та повертає до основ, від яких ми так легко зараз відходимо. За це я глибоко вдячна Івану Чендею та видавництву Комора за видання.
Ось просто жінка, відчиняє двері чоловікові, з яким в розлученні. І її думки, що можна поділити нажите, та не можна прожите.
Ось батько радо стрічає у рідній хатині сина, що має сімʼю, посади, але все не навернеться виконати батькове дрібнесеньке прохання:
-Купи мені синку соломʼяного капелюха
-Батьку! Я куплю два!
-Ні синку, купи хоч один…
Ось старий горіх на оборі, без якого не буде ні хати, ні води в криниці…
Отож, про батьків і дітей, про самотність життя, про надії та розчарування, про людське тепло та людську байдужість, про відчуття дому та його значення в житті людини. Про те, що птах, зрештою, не покидав своє гніздо, він завжди в ньому й залишався.
Ця книга розбудила мене з якогось чуттєвого небуття, нагадала про речі, що ще можуть зворушити мене до глибини душі. В цих оповіданнях читаєш про чуже, але не перестаєш думати про своє, - настільки вони торкаються якихось засадничих людських основ.
В мене відчуття, що я натрапила на забутий скарб, захований на видному місці, а тому не помічений. Хто це? Чому я раніше нічого про нього не чула? Ви можете пошукати більше про те, хто такий Іван Чендей, але я скажу, що його таки потрібно читати. Бо автор, будить найкраще в людині та повертає до основ, від яких ми так легко зараз відходимо. За це я глибоко вдячна Івану Чендею та видавництву Комора за видання.
June 5, 2025
Ні на кого не схожий письменник, проза якого дуже міцно вкорінена в карпатську землю. Тут про ніби і прості речі — батьківську хату, рідну землю, дитинство, любов, самотність, мораль — але написано надзвичайно поетично.
Недарма саме Чендей став сценаристом "Тіней забутих предків", про що зараз дуже мало згадується (бо вся слава дісталась Параджанову і Іллєнку).
Недарма саме Чендей став сценаристом "Тіней забутих предків", про що зараз дуже мало згадується (бо вся слава дісталась Параджанову і Іллєнку).
June 16, 2025
Чендей - сценарист "Тіней забутих предків", людина, яка передала за кордон працю Дзюби "Інтернаціоналізм чи русифікація", письменник для сучасних українців не дуже відомий, а дарма. у передмові його порівнюють зі Стефанником, і до певної міри я розумію це порівняння, але не до кінця. все ж таки у Чендея все не так песимістично. тут багато про життя в карпатських селах часів окупації савєтского саюза: антирелігійність, червоний піонерських галстук. але читати Чендея все ж варто, він пише гарно та щемко, у його короткій прозі поєднується самотність і любов. а ще під час читання захочеться дерунів та поїхати в село до бабусі/дідуся, тому ідеальне читання для літа
Displaying 1 - 3 of 3 reviews