Все, що я хотіла сьогодні

by Irene Rozdobudko

Історії, що надихають.

Мирослава дізналася, що їй лишилося жити лічені дні. Ця звістка перевернула її світ, і несподівано до неї прийшло прозріння: «вдалий» шлюб насправді — суцільний фарс, а «зразковий» чоловік планомірно вбиває в ній особистість. Унормоване, «розкладене по поличках» життя летить шкереберть, і тепер Мирослава готова на будь-які авантюри. Та чи зможе вона в цей один-єдиний день стати такою людиною, якою навіть не мріяла бути: зважитися на справжні вчинки, сміливо подивитися в майбутнє й нарешті відчути щастя? («Все, що я хотіла сьогодні»)

Ірен уже звикла до болю, але раптом їй випала можливість ризикнути — або відновити можливість рухатися, або і далі марнувати життя в ліжку. Розум диктував: обери своїм хірургом світило науки, але інтуїція підказувала: довірся молодому спеціалістові. Винагородою за сміливість стало розуміння, що її оновлене життя — прекрасне, а попереду приємні несподіванки... («Лікарняна повість»).

Genres: Fiction, Ukrainian Literature

240 pages, Hardcover

First published January 1, 2013

About the author

Українська журналістка, письменниця, поетеса.
З 1988 року живе в Києві, де працювала в газеті «Родослав», коректором журналу «Сучасність», оглядачем на першому й третьому каналах Національної радіокомпанії, оглядачем у газеті «Всеукраїнські відомості», заступником головного редактора в журналі «Наталі», головним редактором у журналі «Караван історій. Україна» та журналістом у журналі «Академія».
Автор ілюстрацій до книг Лариси Масенко, Елеонори Соловей, Леся Танюка. Авторка двох збірок поезій.
Відомі твори: "Пастка для жар-птиці", "Ескорт у смерть", "Ґудзик", "Останній діамант міледі", "Все, що я хотіла сьогодні...", "Я знаю, що ти знаєш, що я знаю" та інші

Reviews

[Анастасія ꒰⁠⑅⁠ᵕ⁠༚⁠ᵕ⁠꒱⁠˖⁠♡ · Rating 2 out of 5]

Головна героїня дізнається що смертельно хвора, і вона це почула не від лікаря, а просто попросила прочитати якусь медсестру що написано у довідці. Замість того, щоб впевнитися що вона справді хвора і взагалі що це її результати, бо вона може бути не одна з таким прізвищем, що робить головна героїня? Живе день так, ніби він останній. І з цим питань майже немає, але те, як вона одразу прийняла факт що вона хвора, ні подумати, що може якась помилка, хвора і все. Мені не сподобалась головна героїня, взагалі. Почнімо з того, що я не дуже сильно розумію, як можна жити з людиною, яка вас б'є, вона ж вас і вбити може. Але у головної героїні така думка «краще нехай б'є, ніж вона сама буде». І коли вона згадувала про один фільм, «про жінку, яка живе з чоловіком на березі океану. Він увесь час щось їй дарує: дорогу червону білизну або квіти в довгих паперових коробках (я такого ще не бачила… тобто такий дизайн). І – шалено ревнує. Тому часом лупцює, після чого між ними відбувається красивий секс. Потім вона влаштовує своє зникнення і втікає до іншого штату. Ну а далі вже починається щось на кшталт трилера. Майже всі мої колежанки, хто тоді був на другій зміні, сказали, що нізащо б не втекли з такого шикарного будинку! Що баба сказилася з жиру, бо жила як у Бога за пазухою. Я теж підтримала їхні розмови. Сказала, що, звісно, можна було б і перетерпіти заради такої краси, таких квітів, такої білизни і такого сексу. Заради родини і, зрештою, майбутніх дітей, забезпеченими всім необхідним.» це настільки огидно було, що жах. Ну так, краще ж терпіти побиття та гадати, а раптом сьогодні смертельний удар буде, ніж жити у безпеці і так, як самій хочеться. І оце «потерпіти» аж вибішує. І найкрінжове для мене це те, що головна героїня повертається НАЗАД ДО ЧОЛОВІКА, тобто навіть якось адекватного фіналу я не побачила, ніби розповідь обривається.

[Julia Slabitska · Rating 4 out of 5]

«Чи справедливо те, що ми завжди вчиняємо так, як треба, і зрідка (навіть ніколи!) - так, як нам хочеться?!»
Ірен Роздобудько «Все, що я хотіла сьогодні»
Місяць тому мені трапилася нагода відвідати «Literature cafe». При вході до маленької зали висів такий собі прайс-лист чи то пак оголошення, де можна було відірвати те чого тобі найбільш за все не вистачає наразі: гроші, щастя, кохання, знайомства. За першим сигналом мозку я зірвала «знайомства». І лише покинувши приміщення я чомусь пригадала про моє незвичайне, завдяки Його Величністю Випадку, знайомство з Ірен Роздобудько.
Небагато з сучасної молоді можуть перелічити книги Ірен Роздобудько, багато навряд чи тримали в руках, хоча б одну з її книг. Я ж була класі у дев’ятому, коли прийшовши у бібліотеку загорілася бажанням почитати щось нове, неординарне, та насамперед спробувати почитати українських сучасників про яких тоді так багато говорили та яких так розхвалювали. Першою мені на очі потрапила книга «Все, що я хотіла сьогодні». Навіть і не знаю, що мене змусило «причепитись» саме до цієї книги. Вона не вирізнялася ні гучною назвою, ні яскравою обкладинкою, навіть ім’я авторки, чесно кажучи, до цього часу було мені не відомим.
У романі – “Все, що я хотіла сьогодні” – Ірен Роздобудько акцентує на пошуку людиною власного “я” і прагненні до здійснення мрій, що осіли глибоко в душі, а гарно побудований сюжет змушує читача не просто бути свідком розгортання дії, а й стати головною героїнею чи героєм. Книга вражає близькістю до реального життя.
Мабуть, чимало сучасних жінок можуть упізнати в головній героїні себе. Головна героїня – молода дівчина, її життя “замкнено” на простих і зрозумілих речах: дім, робота, чоловік. Сьогодні Мирослава дізналася, що невиліковна хвороба ось-ось забере в неї життя. Вона усвідомлює, яким нудним і “правильним” воно було: навіть помірковані бажання вона весь час стримувала, “вважала себе добре вихованою, бо хотіла прожити гідне життя за класичною схемою “правильної дівчинки”, яка згодом стане гарною дружиною, правильною матусею і милою бабцею. Таке життя не приносило їй щастя, адже всі мрії, бажання й почуття давно вкрилися товстим шаром домашнього пилу, що покрив усе довкола.
З першої сторінки твору ти проживаєш цей день щохвилинно з героїнею, яку часом засуджуєш, іноді жалієш та намагаєшся зрозуміти, поставити себе на її місце, проаналізувати, що б зробив ти. І в якусь хвилину з’являється відчуття, що все це відбувається саме з тобою.
Але героїня вирішує присвятити цей день собі, зробити те, про що давно мріяла, чого завжди хотіла. У серці народжується бажання звільнитися від скутості й буденності, які оточували її довгі роки. Стоячи на подвір’ї лікарні, де їй поставили діагноз, жінка вибирає досі невідому стежку, котра веде її не до звичайної тролейбусної зупинки, а до невідомості, що має стати ключем до нового спалаху щастя в її серці. Мирослава долає страх бути собою, вона наважується на радикальні вчинки, котрі допомагають їй знову відчути запах щастя й заповнити глибоку й болючу порожнечу.
Мирослава розуміє, що “кожен наш день – це ланцюжок шансів. Якщо помічаєш і використовуєш перший – на нього відразу ж нанизуються другий, третій... І все вибудовується у правильному порядку”. Треба тільки вірити…
“Усе відбулося, – каже головна героїня, заплющуючи очі. – Все, що я хотіла сьогодні…”.
Можливо цей роман не величезний витвір мистецтва, можливо він ніколи не ввійде в 100 кращих, можливо він дуже банальний та схожий за сюжетом на тисячі інших, та для мене він став не лише запорукою нового міцного та довгого знайомства, але й рецептом з виписаними ліками під час дуже складного періоду в моєму житті. Я вдячна пані Ірен за цю її книгу, де все просто, складно і доступно.

[Yuliia Zadnipriana · Rating 2 out of 5]

Напевне, це поки що найгірше, що я читала в Роздобудько.
Якось непереконливо, неприродньо, та взагалі не проймає ця історія "приреченої".
Щось на кшталт Вероніки у Коельо, тільки в іншій іпостасі. По-перше, не вразила реакція героїні на хворобу. Якось занадто спокійно вона прийняла смертельну невиліковну хворобу. Історія з телефоном - це друге, що викликає в моїх думках слова "не вірю!". Закінчення, як на мене, якесь обірване, твір логічно не завершений... Не знаю, чого я очікувала. Але точно не цього. Книга підходить для читання нудними вечорами)

[Inna Grynova · Rating 5 out of 5]

Книжка, яка справила на мене дуже яскраве враження. Хоча й написано дуже просто, книжка змушує замислитися. Головна героїня протягом одного дня переосмислює своє життя, страхи, і починає жити, може вперше. Книга про те, що життя одне і треба ризикувати, шукати пригоди і занурюватися в те, що лякає. Нагадала мені фільм "Yes Man".

[нявчик (❁´◡`❁) · Rating 3 out of 5]

Почали за здоров’я, закінчили за уривчастий кінець, без якихось змін в житті героїні...

[Наталія]

Неповторний психологізм, витончено й емоційно. Читається на одному диханні.

[Yulia · Rating 5 out of 5]

написана гарною мовою, легко читати - безліч приємних теплих моментів.
жіноче чтиво на осінь

[Nataliia Rybko (Kucher) · Rating 5 out of 5]

Написано захоплююче та надихаюче... Хочеться читати ще...