«Колишнім не читати» — дебютний роман авторки у жанрі автофікшн. Історія починається у маленькому місті в ті часи, коли ніхто ще не знав, що таке декомунізація, Крим був вільним, а головна героїня Галя вірила, що вийшла заміж за чоловіка своїх мрій. Що ж, дуже швидко життя навчить її, що все може змінитися за одну зустріч. У книзі багато іронії, фільмів, трохи Кропивницького (колишній Кіровоград) і багато про почуття. Галя розкаже вам усе, як було насправді, і допоможе на кілька годин відпочити від реальності.
Я купила цю книгу, бо побачила аккаунт Галі в тікток. Ну, як Галі. Мене зацікавив виключно її пес - бо в мене такий самий. Я не знала про цю книгу нічого (як часто я це кажу про круті книги?), але я ні секунди не шкодую, що прочитала цю книгу. Я думала, нас з авторкою обʼєднує лише життя в Києві та володіння шаленими басенджі, але я нелегально часто впізнала себе протягом її розповіді.
Коли я принесла цю книгу додому, я сказала: я нічого про неї не знаю, але у авторки басенджі і невдалий перший шлюб. У відповідь почула: а коли тебе встигли опублікувати?
Неадекватне кохання номер один; важке, але єдине можливе рішення про розлучення з коханням номер два; шлях до прийняття себе та того життя, яке вона заслуговує - це все, що відгукнулось в мені. Я відривалась від читання на те, щоб сказати подрузі та хлопцеві: О, тут дослівно написано, як я розлучалась.
"Колишнім не читати" - це книга, яку я оцінила на 5 з 5, але радити її не буду - це особисте. Це моє.
Як Емілі в Парижі тільки в Кіровограді: награно, зверхньо, нереалістично і з купою самоповторень.
Вайб книжки — чиясь кума присіла на вухо в душному тамбурі і розповідає про своє життя з паралельної реальності під бірмікс і козацьку розвагу з беконом.
Я не знаю на кого націлена ця книга. Можливо, на людей, які хочуть пожити в драмі цілих 500 сторінок. Не знаю. Я не знайшла якоїсь мети в цієї книги, як і корисних висновків. Хочеться порадити терапію. Що головній героїні, що її подругам.
Насправді, дуже люблю, коли враження від книги відповідають моїм очікуванням, але, тут я напевно трішки перестаралась. Може високий рейтинг ТУТ змусив мене повірити в цю книгу, проте ні, я отримала дещо не те, на що сподівалася.
Я все чекала, коли Галя всіх пошле і буде щасливою, САМА ІЗ СОБОЮ, принаймі в її обставинах, мені здається це єдино можливий варіант (щасливого фіналу). Але ні, Галя скаче із одних стосунків в інші, робить ті ж помилки, не росте як персонаж, а зазвичай цього я очікую в 📖, де ГГ виходить із стосунків, особливо, якщо їй щось не так.
Щодо сюжету. Ну я щось не знаю, особисто я його тут не бачу. Події рухаються, але куди? По факту, окрім зміни міста, чоловіків та роботи я не помітила нічого. А, і ще квартири.
Хочу пройтись по обкладинці книги, а саме головним тезам: 1. Бестселер року? - не факт; 2. Сцени гріховного характеру? - ну якщо вже акцентувати на цьому увагу, то принаймі по ділу; 3. Заспокійливе для любителів помилок? - (а точно ЗАСПОКІЙЛИВЕ?) вибачте, але мене тригернуло (так так, в якомусь плані я тоже «Галя»)
З хорошого, а воно є, мені сподобалось як авторка пише. Ну гарно, тут не поспориш. Сподіваюсь Галина Тарасенко буде продовжувати писати!
Я — Галя, я хитра (мене називають лисицею), я руда й в міру мініатюрна. Про інші схожості навіть не згадуватиму. Таке відчуття, що твір писала я й про своє життя.
Книга стала ковтком свіжого повітря, підтвердженням того, що життя дійсно й є таке цікаве та неоднозначне, а не просто я сама собі цирк влаштовую. Проста мова, короткі розділи та описи Києва стали причиною для відмови від режиму сну, адже так цікаво було читати, що ж там далі.
Чи раджу я цю книгу? Не певна, бо, як писали в одному з коментарів, вона занадто особиста. Чи рада, що книга так випадково-невипадково знайшла мене тиждень тому на Книжковому Арсеналі? Безперечно!
Дуже погано. Шаблонні персонажі, постійне самолюбування. Головна героїня звичайно ж дуже розумна, але скромна, інтелектуальна, не така як всі, з винятковим смаком, всі чоловіки її хочуть. Інші жінки чомусь описуються як дурепи, з поганим яскравим макіяжем і довгими нігтями, на каблах. Якщо впихати в назву книжки натяк на любов до себе, то можна, виявляється, і в шорт ліст премії потрапити. Розвитку сюжету нема, розвитку персонажів нема, тільки ниття і не дуже оригінальні думки. Відчуття, що читаєш посередній еротичний роман, тільки до сцен сексу ніяк не дійде.
Вибрали цю книгу на клуб, і я місяць відкладала її читання. Але. Було дуже добре в процесі. І темп, і описи, і події, і епілог. Історія влучила в мій настрій і приємно було «постраждати» за події чужого життя, відклавши власні😀
Яка життєва крутезна книжка. Я прям щаслива, що натрапила на неї. Дякую моїй подрузі Галюсі, яка вгледіла її на Книжковому арсеналі. Смішно, relatable, місцями сумно-життєво. Про дорослішання, пошуки себе в житті, стосунки і Київ.
Спочатку був шалений захват. Потім стало трішки нудно, задовго описувалися події. Але, підсумовуючи, мені сподобалося. Цікаво було читати еволюцію головної героїні, як змінювалося її життя, як вона робила висновки і приймала рішення. Тішить, що є такі чудові в нас романи)
Книга про непростий шлях до щасливих стосунків, про важливість робити вибір, а не спускати все абияк. Починаєш читати і не можеш відірватись. Увійшла у мій шорт лист книг, які варто прочитати.
Книжка читалася легко. Не можу сказати, що вона мене захопила настільки, щоб бігти додому і терміново дізнаватися, що ж буде далі, але й якогось напрягу чи нудьги не було.
Історія цієї дівчини була схожа на розмову з якоюсь знайомою, яка просто ділиться своїм досвідом у стосунках і тим, як вони вплинули на її самоусвідомлення. Таке відчуття, ніби слухаєш чийсь щирий монолог про особисте.
Глибоких відкриттів не було, але після прочитання захотілося згадати свої минулі стосунки: як вони формували мене, що залишили після себе, і чому я зараз така, яка є.
Занадто багато тексту для посередньої історії кохання Більшість деталей зайві Я розумію, що це історія реальних взаємовідносин авторки, але ще це книга, яка повинна бути цікавою (хотілось би) Скоротити текст вдвічі і буде нормальний чик-літ. Бо наразі аж втомлюєшся від вічних страждань головної героїні, її коханців по кругу, і те що героїню буквально все не влаштовує, але міняти вона нічого не хоче (крім робот)
3.7 У мене з цією книжкою були такі ж складні відносини, як у головної героїні з її чоловіками... Почавши читати мені було весело і легко йшло, але десь на 30-35% я застрягла і не хотіла брати книжку цю у руки десь місяці 2-3. Потім змусила себе повернутись і все-таки дочитати, і загалом вона досить непогана, написана з гумором. Головна героїня - ходячий хаос, але хіба не всі ми трохи хаос у 23? Було цікаво спостерігати за розвитком персонажа. Я рада що герої книги мали свій хепі енд, бо це, як я зрозуміла, автобіографічна книга, хоча б частково. Але я всетаки надіялась що у героїні з'явитися новий чоловік, що герої у цій книзі всетаки стануть колишніми для Галі і вона знайде для себе нове кохання.
Ойййй, so so so relatable. Як мені зараз важко її відпускати 🧡
Відгукнулось дуже, і багато в чому про мене.
Було приємно як познайомитися трохи з Кропивницьким, так і зустріти багато знайомих місцин у Києві. Оболонь, де виросла, і Позняки, де я зараз. Це додало ще більше емоційного звʼязку з історією.
Було смішно і сумно водночас. Багато разів під час читання снився колишній, тож обережно!
Написано супер-просто, і не дарма Orlando — про «пишу як говорю», це повністю так. Довго відкладала книжку, бо мала негативні емоції від «Книжка яку я не писала» цього ж видавництва, але тут сталося попадання по характерах і сенсах.
На жаль, рекомендувати однозначно не можу, бо розумію, що таке прямолінійне письмо може бути не те, за чим ходять люди у книжки, а поведінка героїні з різних причин може дико вибішувати, як бачу з інших відгуків.
Проте я зрозуміла історію повністю, і буду час від часу про неї пригадувати 🥰
Книга залишила приємне враження завдяки своїй легкості читання та яскравому емоційному забарвленню. Незважаючи на використання різних форматів тексту — розповідей від першої особи, фрагментів чатів і листувань — усе виглядало цілісно й органічно.
Атмосфера книги повернула мене у студентські роки, з їхньою невимушеністю та особливим шармом. Згадки про улюблені серіали, популярні пісні та книжки тих років пробуджують ностальгію. Особливо зачепив момент із «Челентано» — місцем, де ми з одногрупниками часто святкували важливі події або просто проводили час між заняттями.
Спостерігати за емоційним розвитком головної героїні та її пошуком себе було цікаво. Її пошук себе, сумніви, помилки — усе це виглядає щиро й життєво. І знову цитуючи Теда Мосбі, «інколи треба зробити помилку, щоб зрозуміти, що це дійсно помилка».
Загалом, книга легка й душевна, водночас змушує задуматися про важливі речі.
але пʼять не тому шо це про кроп, а тому шо я посміхалась, плакала, переживала, коротше, повний набір. нехай місцями я б відредагувала ще текст, але це якби мене хто питав, а мене не питали
Це для мене Саллі Руні для українських міленіалів. Це і добре, і погано водночас. Є в чому впізнати себе, але є багато нереалістичного. Але читання було точно приємною пригодою.
Ця книга стала для мене справжнім порталом у студентські роки. Вона провела мене вуличками Києва п’ятнадцятирічної давності, нагадала перші офіси, колективи, студентські поїздки до рідного Криму та наповнила серце тим самим теплим, знайомим ностальгічним вайбом.
Вона допомогла відволіктись від поточного інформаційного шуму і на кілька вечорів поринути в паралельний світ — той, у якому Україна здається останнім місцем, де могла б початись війна. Можливо, книга просто дуже влучно потрапила в мій настрій, і тому викликала такий емоційний відгук.
З цікавістю спостерігала за еволюцією головної героїні: спершу інтуїтивно, а згодом усе більш свідомо, вона робила власні вибори і крок за кроком формувала своє життя. Не завжди я поділяла її погляди чи рішення, але в цьому і сила — це був її шлях і вибір.
Переживала за стосунки авторки більше ніж за свої. А якщо серйозно, то в Галі вийшло написати дуже якісну книгу. Для мене це було на рівні Саллі Руні та Науайз Долан (можливо, навіть і краще). Сподіваюсь, що колись вийде в англійському перекладі.
Все почалось з Книжкового Арсеналуʼ24. Ми з подружкою натрапили на видавництво Орландо з цікавою концепцією видавати всі книжки одного кольору і схожого дизайну. Спочатку я не могла зробити свій вибір. Але коли, стоячи в черзі в туалет, я почала сміятися з надписів на стіні, а потім виявилось, що це реклама однієї з книг Орландо, то прийшлось повертатись до стенду і просити саме цю її. В той день там була і авторка, і вона відписала мені свою книжку, наставляючи на шлях любові до себе (звідки вона знала, як для мене це на разі актуально?)). Книгу починати я не поспішала з огляду на її поважну товщину. Але коли почала, вже не могла відірватись. Я ніколи не була в Кропивницькому і в мене не було першого шлюбу, який би закінчився розлученням, але кожне слово проказувало ніби про мене, про Красунчика і про мене. Аплодисменти авторці, яка обрала саме таку лінію стосунків, яка притаманна 95% українських пар (статистика моя), бо про це дійсно цікаво читати і пізнавати себе в усіх цих емоційних гойдалках. І знаходити відповіді на те, як буває, якщо все таки обрати себе. Сподіваюсь, що й насправді дива трапляються)
This entire review has been hidden because of spoilers.
Зацікавила назва, купила, але вже за 50 сторінок зрозуміла, що це геть не те, що я думала)) якщо любите читати про чужі любовні перипетії, виправдовування зрад і неможливість визначитися, то вам сподобається. Оце люди живуть...
Таке собі дівчаче читання, легке, веселе, про наші постійні пошуки щастя. Про те, як одні й ті ж події по-різному бачать чоловіки й жінки, але як усі ми хочемо знайти своє кохання, іноді проходячи нелегкий шлях. Як на цьому шляху треба бути готовою до невдач, розчарувань, смутку, іноді й осуду. Як шукати баланс між професійною реалізацією та сімейним щастям, і як зрештою обирати себе.
Книгу можна прочитати за 3-4 дні легко, бо мова проста, написано з гумором, класний опис героїв і їх переживань. Історія дуже затягує. Мене підкупило те, що кожна глава на 1-3 сторінки і неможливо зупинитись, але рекомендую все-таки задоволення розтягнути, прожити всі ці історії. Я поважаю українських авторів, жодну книгу зарубіжного автора ви не відчуєте так, як ту, яка написана рідною зрозумілою мовою, з «своїми» жартами і словечками. В такий час це дуже цінно, особливо хто сумує за домом, книга є на амазоні і доступна по світу. В кожному герої знаходила щось зі свого життя, деякі історії взагалі дуже схожі були, після прочитання відчуття ніби подивилась класний веселий романтичний серіал. Рекомендую 🤌🏼
ЦІкаво, гарно написано, місцями кумедно, місцями сумно. Всі ми трішки Галя були у своєму житті 😅, але не всі Хитрі. Точно буду радити її подругам. Тихо радію що вмене книжка з автографом, який я випадково отримала, і сподіваюсь Галина порадує новими історіями.
Дуже класна книжка, незважаючи на великий обсяг, читається за два дні. Легка, смішна та водночас допомагає замислитися: а яких стосунків хочу я? А чого більше не варто терпіти? Хороший ромком, що допомагає зануритися в той світ, якого зараз не існує
Випадково побачила в Тредсі рекомендацію цієї книги, загуглила, клік, оплатити. А далі 2 дні як в тумані. Кому може сподобатись: жінкам, чоловікам, дітям, підліткам. Кому може не сподобатись: Галіним колишнім.