Мені здається нам трохи не вистачає таких книжок у жанрі автофікшн на українському книжковому ринку. Книжка затягує. Ніби читаєш щоденник чи Threads своєї одногрупниці з Могилянки.
У цієї книги є великий недолік. Постійно хочеться їсти бріоші та і взагалі переїхати на південь Франції😁
Класний гумор, самоіронія, молодість, помилки, колишні подруги. Легка, але глибока книжка, не проковтнула її за день тільки тому, що хотілося смакувати нею як справжнім, французьким круасаном з кавою.
Описи містечка, де живуть батьки хлопця героїні змусили мене закохатися у місто, де я ніколи не була. Словом, якщо хочеться читати щось не про смерть, вбивства чи страждання, але і на романи про кохання не тягне — ця книга те що треба.
Це щира й жива розповідь молодої української письменниці. Ще зовсім недавно студентки Могилянки, яка поїхала за обміном до одного з університетів Женеви, а згодом переїхала до Франції й там будує своє доросле життя.
Авторка несвідомо й дуже точно порівнює життя між двома країнами: студентський досвід, життя в гуртожитку Могилянки, що на Троєщині, вічно незадоволених, але гордих французів, кохання, роботу й побут на фермі у французькій провінції.
Це книжка про сміливість і спостереження - уважні, іронічні, часом болісні, але завжди чесні.
Невелика за обсягом, вона ідеально читається за одну подорож Київ–Львів поїздом Укрзалізниці, яку авторка також згадує, порівнюючи з роботою французької залізниці.
Тиха й дуже сучасна книжка про пошук себе між мовами, країнами й очікуваннями
Роман легко читається, є моменти веселі, є сумні. Книга лишає приємний післясмак. Я прочитала її за кілька вечорів, можна було і швидше, але я хотіла розтягнути задоволення . Це роман про дорослішання, про адаптацію у іншій країні , про сприйняття іншої культури, про вирішення проблем, які хвилюють молоду людину. Гарний привід згадати себе двадцятирічну). А ті, хто вчать французьку, оцінять розділи з французькими фразами, звичайно, смішними)
Мені ця книга дуже відгукнулась. І про переїзд до чужої країни, і про сім'ю,друзів . Купуючи я очікувала легко читання, частково я його отримала🙂, але я наштовхнулась на сильну саморефлексію автора яка заставила задуматись мене саму.
Прочитавши книгу ,, Чорний блокнот ,або А чому би й ні ʼʼ на одному диханні , я зловила себе на думці, що читати все таки цікаво. Це було легко, класно , по справжньому та емоційно. Отримала велике задоволення під час читання . 🤩🤩🤩
Це книжка-настрій, книжка-атмосфера, книжка-фотографії і спогади у альбомі життя.
Головна героїня сміливо робить свої кроки, сміливо ділиться переживаннями, сміливо відчуває це життя, бо це її життя. Хочеться бути схожою, бо часто пізнаєш себе в думках Лілічки.
Різні місця географічно і по стану. Життя, як воно є. Історія, від якої хочеться посміхатись, радіти, сміятись, пізнавати, співпереживати. Просто бути в цій історії.
героїня зі своїм девізом "а чому би й ні" захоплює, надихає, вчить любити життя. це тепла, легка, смішна, смачна та відверта історія про життя українки у Франції. книжка дуже сподобалась.
Іноді здавалося, що розмовляю з подругою телефоном, іноді було трошки нуднувато, але це і показує справжність, адже життя це іноді про буденність та нудьгу а іноді про сміх, сум, мігрень
Приємна книжка, наповнена різними історіями про дорослішання, життя закордоном з різними труднощами, ностальгічними моментами та й теплими історіями про сімʼю.
Книжка написана з класним гумором та самоіронією — все, що я люблю. З однієї сторони легка книжка на один-два вечори, а з іншої — є над чим подумати 👌🏻