Ва-банк у Харкові

by Andriy Kokotukha, Андрій Кокотюха

1916 рік. Перша світова. Доки на мапі триває переділ світу й сфер впливу, різномасті чиновники та поліцейські, передчуваючи кінець звичного життя, прагнуть будь-що нажитися, навіть якщо це означає не зовсім законні оборудки.

Вир подій затягує навіть тих, хто все життя був далеким від політики. Чим закінчиться двобій славетного харківського грабіжника Павла Пугача на прізвисько Артист і найвідомішого імперського сищика Аркадія Кошкá в ситуації, коли на сцену виходять знамениті варшавські злодії й анархісти-терористи? І тим, і тим потрібні гроші для втілення своїх планів – шляхетних в одному випадку та нищівних – в іншому. І лише одна людина може їх для них здобути…

320 pages, Hardcover

Published March 1, 2024

About the author

Russian-language author page: Андрей Кокотюха
Ukrainian-language author page: Андрій Кокотюха

Andriy Kokotiukha (b. 1970) is a Ukrainian author, screenwriter and journalist. Having graduated from the Faculty of Journalism of the Taras Shevchenko National University of Kyiv, he has authored more than 50 novels, children’s books, crime fiction, documentaries and science fiction books. His novels have been made into films. He is a winner of several prestigious literary awards for many of his works.

Reviews

[Igor Mogilnyak · Rating 5 out of 5]

5☆

Як амбасадор Кокотюхи - 41 прочитана книга, з упевненістю кажу - ця навіть дуже.
Ретророман! Два міста 1916 років Харків та Одеса, дві лінії, які класно пересікаються, Арсен Люпен на мінімалках :) Не всі живі, і так п.Кокотюхо не можна робити! А ще вчіть математику, реально рулить!

Рекомендую! Читайте українських авторів/авторок.

[Ira Mar · Rating 4 out of 5]

На жаль, не часто мені до рук потрапляли книги видавництва Урбіно, тепер буду пильніше до них придивлятися, адже любов до своєї справи відчувається одразу.
По-перше, це оформлення, давайте чесно, увага до деталей - це важливо.
Обкладинка максимально чітко промовляє до читача з натяком, чого очікувати.
Тому, тут безперечно 5/5 ✨

Щодо самої історії. На жаль, читання не стало для мене захопливим. Не вистачило динаміки. Розумію, що забарвлення початку ХХ століття з усіма зумовленими подіями, зображено автором правдоподібно. Можливо ще накладається сприйняття оповіді через призму воєнних дій. Вплив на персонажів «часів випробувань і потрясінь» передано досконально. Цей настрій зі сторінок перегукується з сьогоденням, коли кожне рішення приймається під тиском обставин. Але від художньої літератури я очікую трохи більше.

Що дійсно сподобалося, жодної романтизації злочинного світу. І якщо на початку роману присутня відсилка до Арсена Люпена, який натякає читачу про схожість «шляхетних злодіїв», то ближче до фіналу цей фльор розвіюється, залишаючи більш реалістичний сценарій розвитку подій. Що прикметно, в романі відсутні позитивні персонажі. В кожного свої мотиви, мрії та методи їх досягнення. За іронією долі, майже кожен отримують те, що заслуговує.

Сподобалася лінія перетину різних угрупувань на тлі загальних подій. У форматі замальовок історичного контексту цікаво, але мені не вистачило деталізації, хоча, можливо в такому фоновому форматі й був задум.

Думаю, для поціновувачів жанру і творчості автора, це буде чудова подорож Харковом та Одесою минулого.

[Данило Депутат · Rating 4 out of 5]

Так багато радили мені познайомитися мені саме з ретродетективами. Почав з останнього, бо він впадає в око.
Тепер, мабуть, потрібно щось із серії про Арсена Люпена, бо пограбування банку — в його стилі. Ще й було в реальності, пишуть.
Ніби гуляв містами. Одеса зачепила довгою цитатою (можливо, тому що там я був), але і про Харків було цікаво почитати.

«Одеса справді виявилася ідеальною для кожного, хто в Російській імперії поза законом і хоче розчинитися й загубитися в натовпі. Не лише тому, що приморське місто жило так, наче третій рік не тривала війна. Як на Адамів погляд, Одеса мала неабиякий гонор, така собі ніким не проголошена держава в державі. Міські рогатки окреслені, але кордони ніким не визнані. І все ж держава Одеса існувала, мала власних відданих громадян і відкривала обійми всім, хто натомість приймав її неписані правила й закони. А найважливіше — у цьому південному казані варилися десятки національностей, чулася купа різних мов, і жодна не викликала ні в кого підозри.
Ані ворожа, та, попри все, його друга рідна мова, німецька. Ані ламана російська, трохи опанована ним у табірному бараці. Ані рідна польська».

Я майже втопивсь у кількості персонажів і сюжетних ходах попри зниженому в тих частинах темпу оповіді, проте це фішечка й сучасних закордонних детективах, які стилізовані під класичні також, тож буде нагода перечитати згодом.
Загалом — прикольно. Мабуть, ще якийсь ретродетектив візьму.

[Temzdra · Rating 4 out of 5]

Завжди приємно читати про події в рідному місті. Можна дізнатися щось нове, щось досі невідоме або історичне

[Nataliya Lavryk · Rating 5 out of 5]

Краще з творів Кокотюхи, що я читала. Екшен, що тримає у напрузі з самого початку і до кінці. А те, шо у героїв є реальні прототипи, додає присмаку. Окреме задоволення - спогади вулиць рідного Харкова

[Dan Grabov · Rating 5 out of 5]

Чудова ювілейна 100 книга автора. Описується життя Харкова в період першої світової війни.