Ця книжка для трьох громадських категорій, знервованих змінами в правописі, або для нефілологів, які хочуть його обговорювати; для тих, кому не на часі правописні зміни; для тих, які вважають, що ці зміни спричинюють хаос; і зрештою - для енергійних, мудрих, сильних, наполегливих... і завжди грамотних. Словом, насправді для тих, хто усвідомлює: найперше завдання мовознавців - відновити криваво перервану правописну традицію як знаковий засіб самоідентифікації українців.
Особистість Ірини Фаріон викликає в багатьох людей неоднозначну реакцію. Багато людей не сприймають її як політика, вважають її неврівноваженою, агресивною тощо. Але для мене ця жінка після ознайомлення з деякими її працями - в першу чергу філолог, мовознавець, а тоді вже скандальновідомий політик. Дане видання буде цікавим як філологам, так і нефілологам. Тут по поличкам розкладено автентичні риси української мови та шлях, який вони пройшли протягом буремних радянських років і зазначено ключові зміни, яких вони зазнали. Ця книга для тих, хто обурюється сучасній тенденції вимовляти "Европа" замість "Європа", або "инші" замість "інші". Можливо, вона не переконає вас в тому, що це правильно, адже багато озвучених нею позицій все-таки викликають деякі суперечки, однак ви зможете зрозуміти, звідки все це береться? Чому "Проєкт" правопису має саме такі, а не інші норми? В книзі чимало суб*єктивного, але це не дратує, а навпаки надаю виданню своєї "перчинки". Читаєш і ніколи не забуваєш, хто автор цієї книги. Вона написана про наукові речі простою, зрозумілою мовою так, щоб пересічний українець міг взяти до рук книгу і розібратися в нелегких мовних питаннях. Основне послання цієї книги до читача, як на мене, полягає в тому, що мовне питання - завжди наразі. Не варто чекати слушного моменту чи покращення політичної ситуації, щоб приділяти увагу мовній політиці. Вона завжди має посідати одне з перших місць в політиці держави.