«ЯКОМОГА» — це поетичний артбук Макса Лижова, створений у співпраці з художницею Мариною Дяченко, мистецький концепт, роман у хайку, де є канонічна природна лірика з її спогляданням, саторі, просвітленням, але більше експериментів, з ламанням канону і шаблонів, із панком і бунтом, Басьо і Лукашем.
«ЯКОМОГА» не лише римується з Перемогою (Слава Україні!), в артбуці закладено принципи життя і хайку: якомога менше слів, якомога більше сенсів.
«ЯКОМОГА» — четверта книга Макса Лижова і перша збірка хайку за понад 10 років писання у цьому жанрі. У книжці все це стиснуто в один річний цикл: від Євромайдану до Альп, від карпатських вершин до археологічних розкопок. Втім, читається вона цілісно — як історична хроніка, інтимний щоденник, подорожні нотатки. Ця книжка мала вийти ще навесні 2022-го, у рік Сковороди. Але замість весни в Київ прийшла війна. Перед тим, як знову випала нагода таки довести це видання до друку, автор волонтерив і пів року служив на півдні у добробаті, не припиняючи фіксувати війну і життя у нових умовах. Ці хайку складають першу частину збірника.
«Якомога” - збірка хоку, написаних протягом 2011-2023 років.
На початку збірки йдуть новіші хоку, написані після вторгнення, і не буду кривити душею - є багато влучних. Далі ж починається загальний розділ, в якому представлені більш ранні роботи, і от вони вже мені не так відгукалися. Ні, тут були цікаві хоку, але багато або проходили повз мене, або викликали не дуже приємні емоції. Тут є трохи Києва, трохи Карпат і Бесарабії. Є досвід вживання алкоголю та інших речовин, що впливають на свідомість. Є романтика та секс.
Зазначу ще, що книга досить цікаво оформлена, починаючи від формату, закінчуючи абстрактними ілюстраціями чи заливками сторінок. Але не скажу, що це щось кардинально міняє.
Загалом я не надто в захваті від цієї збірки, хоча повторюся, що тут були й цікаві речі.
це моя основна рецензія на збірку. Прочитала за кілька днів, хотілося розтягнути, але проковтнула, повільно наскільки це можливо. Особливо зайшли класичні і полукласичні хайку про природу, вони надали мені найбільшого задоволення, ця здатність бачити ледь-помітну, але помітну певному оку красу у розмірі 5-7-5 все ж, мене найбільше вражає. дизайн дуже влучний, каліграфічно-ієрогліфічно-символічний і мінімалістичний! masterpiece, який хочеться берегти і перечитувати. є хайку спокійні, а є надзвичайні, але якщо б не було цих спокійних, надзвичайність перетворилася б на спокійність, тому я дякую за помірність усього обраного. 10 років життя, можу тільки здогадуватися по цим маленьким поезіям, що було за ними. задовбала пересилати фото хайку друзям, вже планую подарувати збірку двом людям мінімум, автор викладає нові хайку у себе на каналі, а я читаю і чекаю на нову збірку, всім раджу максимально. українські хайку на вагу золота.