Пісні про любов і вічність

Cинайський цикл #3

by Lyubko Deresh

Ці історії — проза мандрів. Мандрів у пошуках себе. Бо, коли одного разу ти розумієш, що все, чим володів дотепер (чи то воно володіло тобою), не має жодного сенсу, саме час вирушити у подорож. Що чекає на тебе в пункті призначення? Перетворення? Чи зустріч зі своїм невідомим, проте справжнім «я», що раз у раз намагається дати знак про своє існування і, врешті, приречене бути почутим?

Genres: Fiction

368 pages, Hardcover

First published January 1, 2014

About the author

Любко Дереш (* 10 серпня 1984, Пустомити, Україна) — сучасний український письменник. Повне ім'я — Любомир Андрійович Дереш.

Народився у місті Пустомити Львівської області, закінчив Львівський фізико-математичний ліцей та економічний факультет Львівського університету.

В 15 років Любко Дереш написав свій перший роман — «Культ», а виданий він був, коли автору виповнилося вісімнадцять. Книга молодого письменника відразу ж викликала неабияку хвилю пристрасних дебатів у молодіжних кав’ярнях і модних редакціях. Роман був перекладений на кілька іноземних мов.

Згодом вийшли романи Дереша, які стали національними бестселерами («Поклоніння ящірці», «Архе», «Намір!», «Трохи пітьми», «Голова Якова»).

Lyubko Deresh (* 10 August 1984, Pystomyty, Ukraine) — is a contemporary Ukrainian writer. Full name — Liubomyr Andriyovych Deresh.

Born in Pystomyty near Lviv, in 1984, Deresh graduated from Lviv physics-mathimatics lyceum and got his undergraduate degree in Economics from Lviv University.

At the age of 15 Deresh wrote his first novel, Cult (an excert from Cult was translated by Peter Constantine and published in the "Fiction" magazine in 2008), which he managed to publish 3 years later in 2001 when he turned eighteen. Young writer's quickly gained prominence thanks to the success of Cult. The novel has been translated into multiple languages.

Afterwards, Deresh published a number of successful novels, among them «Of lizard generation», «Архе», «Intent!», «A bit of darkness», «Yakov's head»).

Source/джерело: Wikipedia

Reviews

[Katrusya · Rating 4 out of 5]

Легке смачне читання, мені сподобалося. Для читання в транспорті добре) можливо трішки завищила оцінку через приємне здивування мовою автора)

[Vladyslav Ieliashevskyi · Rating 4 out of 5]

Не можу сказати, що мене зачепила коротка проза в цій збірці. Максимум мене повеселила оповідка "Тату, ваш син - вегетеріанець". Але більшість були відверто нудними і хотілось чим по швидше їх прогортати.

Ну й в оповідці "The Йог" попався прекрасний опис Індії. Такої як вона є насправді, без усіляких прикрас та духовних mumbo-jumbo.

Коли він уперше приїхав до Індії, а це було 1994-го, усе, що він зустрів там - це бруд, біднота й антисанітарія. Хаос на вулицях. Безладне волання клаксонів автівок, дзеленкотіння дзвіночків велорикш, які збивались у скупчення, повна відсутність правил дорожнього руху. Вузькі вулички, з плутаними комунікаціями, з телеграфними дротами, що звисають ледь не на голови перехожих, зі смердючими канавами, заповненими нечистотами. І відразу поруч - блиск сувенірів, штучний шовк, волання продавців, гаряча їжа, що готується тут же, при тобі, на відкритому вогні, ховаючи в собі Бог знає яку тропічну заразу. Безпритульні корови, що вважаються за священних, які цілий день те й роблять, що жують папір із повільно тліючих смітників, які виповнюють задушливим смородом сотні кварталів багатомільйонного Делі. Юрми жебраків, калік, злодіїв та обманщиків, які тільки й чекають нагоди, аби поцупити в тебе фотоапарат чи вициганити долар. Знаменита індійська кухня виявилась просто несвіжою їжею, густо приправленою спеціями, аби приховати той факт, що вона вже зіпсута.

Це насправді саме ті враження, що я привіз з Індії після власної мандрівки туди в далекому 2011-у році.

А от "І не повернеться пес до своєї блювотини" це вже геть інше діло. Це дуже хороша, та цілісна проза. Прочиталась на одному диханні, і теж дуже сильно перегукнулась з власною мандрівкою через субконтинент Індії. Загалом мені здається ця книжка, мала б більше зайти тим, хто особисто бував в тих краях.

[Nazarii Zanoz · Rating 3 out of 5]

3,5, але закруглюю до трійки. Відкрив для себе Дереша як автора короткої прози. Вона йому йде, при чому куди краще, ніж великі форми. В деяких із цих оповідей і новел є чудовий гумор, стьоб і навіть самоіронія. Натомість найбільший текст в книжці видався мені одним із найслабших.

[La Lena · Rating 3 out of 5]

Дереш один з найрозумнющий сучасних українських авторів, познайомилась із ним лише завдяки писменницькому курсу "Риба" та вирішила почитать перше, що спаде на думку. Мені здається, добре, що я обрала Пісні про любов в вічність, бо книжка пробудила у мене здорову заздрість до пригод та нових земель, дуже б хотілося на власному досвіді здобути усі камінчики у чоботах мандрівника. Дереш шарить і діалоги і персонажів і про природу метафоричненько. У мене багато сумнівів з приваду доцільності української літератури, але Дереш вже заслужив моє визнання та довіру читача.

[Zloblin · Rating 5 out of 5]

Дереш - iскра божа.

[Max Sushchuk · Rating 4 out of 5]

«Пісні про любов і вічність» — це найкращий спосіб розпочати внутрішню еміграцію, пошуки себе, пошуки гармонії, пошуки сенсу, якщо ви ще не почали робити це. Так, ви не знайдете відповідей на всі свої питання, але, принаймні, знатимете, в якому напрямку їх можна шукати.



Подивитися повний відеоогляд на YouTube (без спойлерів!)

[Vicky.Demigoddess · Rating 4 out of 5]

Жодне оповідання з цієї збірки не знайшло відлуння у моїй душі, окрім твору з шокуючою назвою "І не повернеться пес до своєї блювотини". Це оповідання про пса Джеррі, від імені якого саме і йдеться оповідання, й чоловіка-інваліда, які у плачевному стані потрапляють до Індії, але проходять святі місця країни часом із зовсім не паломницькими мотивами, щоб поставити крапку в житті, з яким хочуть розпрощатись.