What do you think?
Rate this book
Місіс Делловей / Mrs. Dalloway (Translated, Ukrainian)
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 5 of 5 reviews
January 31, 2025
Це твір, в якому мені знову як колись захотілось виписувати цитати, чи думки, які відгукнулись. Коли починаєш читати, трохи губишся в контексті і не відразу розумієш, що ж відбувається, де чиї слова чи думки. Але цей твір, як добрий алкоголь чи десерт, який хочеться розсмакувати. Особливо мені сподобались пареплетені думки героїв з описами міста, яке постало мені живим, таким що пахне, дихає, поспішає, слухає.
Контекст повоєнної Англії, дуже близький, на жаль, в часі війни в Україні. І так хочеться сказати вже, в повоєнній Україні.
Історія одного дня, в яку вмістились життя людей, різних поглядів, стилів життя, переживань.
Точно книга варта уваги.
Контекст повоєнної Англії, дуже близький, на жаль, в часі війни в Україні. І так хочеться сказати вже, в повоєнній Україні.
Історія одного дня, в яку вмістились життя людей, різних поглядів, стилів життя, переживань.
Точно книга варта уваги.
August 26, 2024
Надзвичайно актуальна книга. Потік свідомості, який має сюжет, паралельні історії, що переплітаються і розходяться. Якщо Улісс хоч наполовину так легко сприймається, то я до нього готова) Історія Місіс Делловей не нова, й не стара, вона вічна, про життя, про самоаналіз, оце все а якби я зробила так, а не інакше. Та найбільше мені відгукується настрій післявоєнної Англії. Історія Септімуса та інших солдатів, пам’ять про яких ледь жевріє. Рекомендую читати ввечері і обов’язково тихенько включити ту арію, про яку йтиметься в книзі)
October 7, 2025
Враження: ідеал, як за формою, так і за змістом. Чудова мова авторки, форма оповіді, що складається з думок однієї людини, що плавно переходить в думки іншої, прекрасний переклад. Процес читання для мене був суцільним задоволенням.
Емоція книги для мене: абсолютне щастя.
Ось ці думки людей, що страждають, аналізують свої помилки, прожитий шлях, втрачені можливості дає абсолютне відчуття, що ти такий не єдиний, хто щодня риється в своїх помилках, намагається проаналізувати свій далеко не досконалий шлях, страждає та жаліє себе.
Ця книга дає змогу роздивитися власне страждання та емоції ширше, а насправді, в порівняння з думками інших, бо ж пані Вулф дала нам можливість залізти в їх голови. Адже ми вдягаємо свій "макінтош страждання" з абсолютною впевненістю в тому, що наше горе та наш біль найбільший у всесвіті, а у решти все добре та, навіть, прекрасно, особливо в епоху гарної візуалізації в соціальних мережах.
Читання, наче, зсуває фокус уваги на переваги нашого життя: і вже дах над головою, горнятко кави зранку у родинному колі, сімейні вечері, де, як завжди, всі сваряться через дрібниці, стають якимись дорогоцінними камінчиками моментів, що складають намисто щастя. Така собі терапія для душі, але без участі лікаря.
Ну і остання частина, а саме прийом у місіс Деловей - це абсолютне занурення в атмосферу щастя. Згадуються зустрічі зі своїми друзями дитинства та юнацтва, з тими самими друзями, з якими в сучасності нас мало що, насправді, вже пов'язує. І розмови про сьогодення закінчуються доволі швидко, але ось ці години розмов: " А пам'ятаєш як ми..",- "А ти, пам'ятаєш..." І ось ці згадки про минуле, коли життя, дійсно було безтурботним та сповненим пригод та веселощів занурює на годинку в квінтесенцію щастя.
Дуже раджу до читання.
Емоція книги для мене: абсолютне щастя.
Ось ці думки людей, що страждають, аналізують свої помилки, прожитий шлях, втрачені можливості дає абсолютне відчуття, що ти такий не єдиний, хто щодня риється в своїх помилках, намагається проаналізувати свій далеко не досконалий шлях, страждає та жаліє себе.
Ця книга дає змогу роздивитися власне страждання та емоції ширше, а насправді, в порівняння з думками інших, бо ж пані Вулф дала нам можливість залізти в їх голови. Адже ми вдягаємо свій "макінтош страждання" з абсолютною впевненістю в тому, що наше горе та наш біль найбільший у всесвіті, а у решти все добре та, навіть, прекрасно, особливо в епоху гарної візуалізації в соціальних мережах.
Читання, наче, зсуває фокус уваги на переваги нашого життя: і вже дах над головою, горнятко кави зранку у родинному колі, сімейні вечері, де, як завжди, всі сваряться через дрібниці, стають якимись дорогоцінними камінчиками моментів, що складають намисто щастя. Така собі терапія для душі, але без участі лікаря.
Ну і остання частина, а саме прийом у місіс Деловей - це абсолютне занурення в атмосферу щастя. Згадуються зустрічі зі своїми друзями дитинства та юнацтва, з тими самими друзями, з якими в сучасності нас мало що, насправді, вже пов'язує. І розмови про сьогодення закінчуються доволі швидко, але ось ці години розмов: " А пам'ятаєш як ми..",- "А ти, пам'ятаєш..." І ось ці згадки про минуле, коли життя, дійсно було безтурботним та сповненим пригод та веселощів занурює на годинку в квінтесенцію щастя.
Дуже раджу до читання.
May 31, 2025
Це гарний текст, але читається складно.
Книга написана в стилі потоку свідомості, тож потребує уваги й певного стану душі. Це роздуми дорослої жінки та її близьких про прожите життя, вибори, втрати, спогади. Текст хаотичний, але водночас цілісний, як і саме життя.
Тут багато рефлексії і якщо вловити ритм - читання справді зачіпає.
Текст красивий, щемкий, багатошаровий. Ось один з уривків, який зачепив:
«Тут захована велика таємниця. Тобі дається гостре, тонке, непоказне зернятко — побачення, часто страшенно болюче, але потім, значно пізніше, в якомусь, здавалося б, неможливому місці воно проростає, розкривається, починає пахнути, ти можеш його торкнутися, скуштувати, відчути, збагнути — і це по сплину довгих років, коли воно вважалося вже втраченим.»
Це книга, до якої добре повертатися
Книга написана в стилі потоку свідомості, тож потребує уваги й певного стану душі. Це роздуми дорослої жінки та її близьких про прожите життя, вибори, втрати, спогади. Текст хаотичний, але водночас цілісний, як і саме життя.
Тут багато рефлексії і якщо вловити ритм - читання справді зачіпає.
Текст красивий, щемкий, багатошаровий. Ось один з уривків, який зачепив:
«Тут захована велика таємниця. Тобі дається гостре, тонке, непоказне зернятко — побачення, часто страшенно болюче, але потім, значно пізніше, в якомусь, здавалося б, неможливому місці воно проростає, розкривається, починає пахнути, ти можеш його торкнутися, скуштувати, відчути, збагнути — і це по сплину довгих років, коли воно вважалося вже втраченим.»
Це книга, до якої добре повертатися
February 3, 2026
Кілька разів хотілося передчасно завершити читання цієї книги. Ймовірно, через той шум, який вона створює в голові: тут описаний один день із життя безлічі людей, котрі розповідають свої історії одночасно, без пауз, вступів чи пояснень. Розповідь ллється, немов водоспад серед гірських краєвидів. Попри це, вона захоплює, утримує увагу та не відпускає до останньої сторінки.
Displaying 1 - 5 of 5 reviews