Перехресні стежки. Шедеври української літератури

by Іван Франко

«Перехресні стежки» Івана Франка — соціально-психологічна повість, присвячена темі просвіти селян, проблемі інтелігенції. Найвідомішими творами Івана Франка є «Олівець», «Лель і Полель», «Грицева шкільна наука», «Малий Мирон», «Boa constrictor», «Украдене щастя», «Будка Ч. 27», збірки поезій «Зів'яле листя», «З вершин і низин», «Мій Ізмарагд» тощо. Іван Франко — видатний український письменник, який працював у жанрах поезії, прози та драматургії, талановитий літературознавець і публіцист.

487 pages, Kindle Edition

Published July 3, 2023

About the author

Іван Якович Франко — видатний український прозаїк, поет, драматург, публіцист, перекладач, науковець, фольклорист, громадський і політичний діяч, видавець. Народився 27 серпня 1856 у селі Нагуєвичі (нині Дрогобицького району Львівської обл.) в родині сільського коваля. Рано осиротівши (батько помер коли Івану було 9 років, а в 1872 році померла мати) Франко спромігся здобути грунтовну освіту. У 1862–64 роках він навчався у початковій школі сусіднього села Ясениця-Сільна, в 1864–1867 рр. – у школі отців-василіан в Дрогобичі, а в 1867–1875 рр. – у гімназії в тому ж Дрогобичі. В гімназійні роки почав перекладати твори античних авторів (Софокла, Еврипіда), збирати фольклор, писати вірші і прозу.

По закінченні гімназії у 1875 році Франко вступає на філософський факультет Львівського університету і поринає у суспільно-політичне життя краю. Разом із М.Павликом видавав журнал «Громадський друг», альманахи «Дзвін» і «Молот» (усі 1878), з І.Белеєм журнал «Світ» (1881—1882); співпрацював у виданні кількох журналів та альманахів, зокрема: «Товариш» (1888), «Зоря» (у 1883—1886), «Правда» (1888), газети «Діло» (1883—1886) та інших. Був одним із засновників 1890 року першої української політичної партії — Русько-української радикальної партії (РУРП). 1893 року у Віденському університеті під керівництвом відомого славіста В. Яґича захистив дисертацію і здобув учений ступінь доктора філософії.

Він пережив принаймні три глибокі кохання: до Ольги Рошкевич (у заміжжі Озаркевич), Юзефи Дзвонковської та Целіни Журовської (в заміжжі Зиґмунтовської), кожне з яких знайшло вияв у художній творчості. Одначе дружиною письменника стала киянка Ольга Хоружинська, шлюб із якою він узяв у травні 1886. В їх родині з’явилось четверо дітей. Разом із дружиною видавав літературно-науковий журнал європейського зразка «Житє і слово» (1894-1897). Упродовж 1887-1897 працював у редакції польської газети «Kurjer Lwowski». З 1899 року, відійшовши від громадсько-політичних справ, повністю присвятив себе літературній і науковій праці — став членом Наукового товариства ім.Шевченка (НТШ), очолював філологічну секцію (1898—1901; 1903—1912) та етнографічну комісію (1898—1900; 1908—1913) НТШ; був співредактором журналу «Літературно-науковий вістник» (1898—1907; спільно з М. Грушевським та В. Гнатюком). За життя чотири рази був ув'язнений австрійською владою (у 1877, 1880, 1889 і 1892). Починаючи з 1908 року стан здоров'я погіршується. Невважаючи на хворобу Франко продовжував літературну й наукову працю до самої смерті. Похований у Львові на Личаківському кладовищі.

Упродовж своєї більш ніж 40-літньої творчої активності Франко надзвичайно плідно працював як оригінальний письменник (поет, прозаїк, драматург), перекладач, літературний критик і публіцист, багатогранний учений — літературо-, мово- й мистецтвознавець, етнолог і фольклорист, історик, соціолог, філософ. Його творчий доробок за приблизними оцінками налічує кілька тисяч творів.

Reviews

[Баба Єга · Rating 5 out of 5]

І хоч я рада, що у пана Євгена все склалось добре, проте здається, до жінок пан Франко не має ані краплі милосердя.
Болісне закінчення, проте в книзі стільки цікавих думок і ще болісніше від того, що вони актуальні досі. Корупція, бажання нічого не робити від влади, все пригрести до своїх рук.
І ще, як будете читати , зверніть увагу на один з монологів Вагмана. Не в контексті євреїв, загалом.

[Yasya Kh · Rating 2 out of 5]

ох, я чесно думала поставити 2. занадто мелодраматично і неправдоподібно все закінчилось. зневажливе ставлення до селян, антисемітські наративи, негативне висвітлення всіх, окрім головного героя - героя-рятівника селян. ну і максимально не правдоподібна love story.

[Anastasiia Patoka · Rating 5 out of 5]

Продовжую перевідкривати для себе українську літературу і знайшла ще одну перлину. Ця історія - це шедевр для мене, однозначно 10/10.

Це зовсім не банальна історія кохання, як написано в анотації у виданні КСД. Це набагато глибша, цікавіша і змістовніша робота. Тут і дуже красиво описані любовні переживання молодого чоловіка, але і політичні інтриги, і роздуми про проблеми судової системи, і національне питання, і багато іншого.

Роздуми головного героя про судоустрій (це щось, зрезонує юристам особливо), про те, що "книжкова освіта ще не дає життєвої освіти", дуже відгукувались.

Також сподобалось, що гнилість і паскудство негативного персонажа показується через його холоднокровне знущання над тваринами та дуже ДУЖЕ злісне і ненависне ставлення до жінок.

Маю попередити, що текст написаний так, як зараз не говорять, в ньому доволі багато діалекту, що може утруднити читання. Але це однозначно того вартує, та й з контексту майже все зрозуміло.