Що таке справжнє щастя — лише щасливе кохання чи все-таки щось більше?.. Такі запитання ставить собі восьмикласниця Ельвіра Сковронська з Києва, яка таємно закохана в одинадцятикласника Славка Рудюка, але не знає, як привернути увагу хлопця. Своєю найкращою подругою Еля вважає бабусю — відому актрису Аріадну Дукат, тож одного дня вирішує поїхати до неї на пораду. Бабуся Аріадна живе на лівому березі, неподалік від станції «Лісова». Та по дорозі до неї Еля отримує в метро загадковий пакунок — дивний годинник із тринадцятьма позначками — і потрапляє в іншу реальність…
На жаль, не моє. Хоча я фанат підліткового фентезі. Просто ця книга не зовсім витримує жанр фентезі, хоча потрапляння головної героїні в інший Київ є формальною ознакою жанру. Цей Київ, до речі, досить непогано описано. Є красиві вставні новели, схожі на сни. Але загалом сюжет штучний, герої шаблонні, глибини психологізму невистачає. Радити можу як книгу, яка потрапила в шорт лист дитячої книги ВВС в минулому році (власне, тому вона потрапила і на мою полицю), але хіба для розуміння, що може потрапити в шортлис
Завдяки давній сімейній історії і щирому наміру допомогти восьмикласниця Еля опиняється в альтернативному Києві і переживає там купу пригод. Книга підлітково-дитяча і дуже «потраплянська», з усіма перевагами і вадами цього жанру: незвичайний погляд на звичні декорації і галопний розвиток сюжету «а побігли сюди — а, ой, там небезпека, тож біжимо туди — тут не краще, вертаємось додому». Є справді гарні, сильні моменти: дружба Елі з бабусею Аріадною, описи різних родинних стосунків, здатність Елі до самоаналізу і рефлексії, вигадані вистава, фільм і сам театр, ставлення до снів у паралельному всесвіті. Але фінал, коли Дір просто тупо підставляє Елю (він же знав про дрони — і легковажно вигулював Елю на поверхні. Мав пояснити про чужинців, а не штовхати Елю виступити) і її рятує лише диво, а дівчина потім все одно вважає Діра своїм великим коханням і «таким рідним» — то дуже всрато. Добре, що Еля зробила той вибір, що зробила, але насправді мала б бігти з усіх ніг і навіть не дивитися у бік хлопця, бо там нема чого зважувати, це червоний прапор на весь екран електронної читалки.
"І жили вони довго й щасливо до самої старості" — такий варіант "геппі енду" гордитися лише для казок...
Підліткова історія з прекрасним оформленням та ілюстраціями.
Про що вона? Про Київ, про паралельні реальності, про мандрівки цими реальностями і звісно ж про кохання ♥️
Еля звичайна дівчинка, яка любить свою бабусю-актрису та театр в якому вона грає, звичайна дівчинка з подругами та таємним коханням до старшокласника, звичайна дівчинка, яка отримає надзвичайний годинник та перенесеться в інший світ, що й стане початком її пригод у паралельному світі, такому схожому і такому відмінному від Києва...
Мені сподобалась ця історія, вона попри легкість та силу-силенну пригод все ж досить філософська. Мені сподобався фінал, зовсім інший, ніж той, який малювався в моїй голові, але від того більш живий, мабуть...
Цікава історія про Київ в паралельній реальності. Знизила оцінку через дуууже тупий вчинок протагоністки десь в 3/4 книги. Хоча згадуючи себе підліткою, вчинити таку дурню чи забудькуватість видається можливою. Ще були деякі тривожні описи чи гачки , де я думала - ось це точно щось лихе чи щось погане станеться … Також майже в кожному підозрювала погані наміри, і що більшість виявляться злодіями чи справжнім злом. Мотивація багатьох другорядних персонажів виникає питання. Ще бісила чемність і ввічливість головної героїні. Не було задоволення чи катарсису, що вона в кінці просто вибачає всім хто має намір її вбити тільки за інакшість. Та загалом це цікаво саме через описи паралельної реальності та Міста 🌆
This entire review has been hidden because of spoilers.