#Безлюбові: дівчинка на гойдалці

by Дарина Березіна

Трагедія під час шкільного свята, яка колись перевернула догори дриґом життя дев’ятикласниці Дани, знову нагадує про себе двадцять років по тому. Тепер уже доросла Дана має зрозуміти, що тоді сталось, а принагідно – знайти неможливе, химерне, дивне кохання… навіть якщо це її вб’є.

Роман став переможцем Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова»-2022, отримавши спеціальну відзнаку «Вибір видавця».

608 pages, Hardcover

Published February 27, 2024

About the author

Українська письменниця, драматургиня, перекладачка.

Авторка книги поезій та прози «Камера схову» (Київ: Гопак, 2004) збірки поезій «Всього лише серпень» (Львів: Каменяр, 2007), збірки новел «Мимо жанру» (Миколаїв: Видавництво Ірини Гудим, 2010), соціально-психологічного роману «Факультет» (Київ: Смолоскип, 2017), роману «#БЕЗЛЮБОВІ: Дівчинка на гойдалці» (Київ: Ліра-К, 2024 рік).

Reviews

[Martha G. · Rating 5 out of 5]

Я виявилася не готовою до цього роману.
Після Факультет я знову очікувала від авторки дошкульної соціальної сатири. А натомість отримала болючу історію спочатку дівчини-підлітки, а потім молодої жінки, в якій "живе стільки любові, що <...>  вистачило б на невеличке диво. Врятувати світ. Переписати час, наче нецікаву книгу. Скасувати армагеддон. Але, на жаль, у нас тут геть інший жанр". Саме так головну героїню, Неждану-Дану, характеризує її Учитель (один із найяскравіших образів у книзі. Я навіть скачала собі ту саму пісню про "Чорну куру"!).

Отже, 1992 рік. Дана. Дивакувата, сором'язлива  й дуже самотня дев'ятикласниця провінційної школи. Єдина родичка - тітка, єдині друзі - книги, по яких вона пише "порятульки" (те, що в нас тепер зветься "фанфіки-fix it"). Аж тут у класі з'являється новенька, і все закру...

Про підліткову гоморомантичну закоханість  останніми роками написано чимало. Тому, коли мені здалося, що я розумію, до чого все йде, я відчула щось, схоже на роздратування: невже знову?

Але ніт. Щоб не спойлерити, скажу так: досі такою мірою триґернути мене ефектом "повного занурення" в абсолютно токсичні стосунки, що ґрунтуються з одного боку на маніпуляціях, газлайтингу й емоційному шантажі, а з іншого - на невпевненості в собі, вразливості й  прагненні бути потрібною і важливою,  досі вдалося хіба "Моїй темній Ванессі". І от тепер #Безлюбові. (Ба більше, іноді Єву я ненавиділа навіть дужче за Стрейна).

Саме болісний досвід цих стосунків і формує дорослу Дану. Таку ж дивакувату й самотню, але значно жорсткішу і глибоко травмовану. Пережите в підлітковому віці її скалічило, читачу це видно неозброєним оком, а їй самій - ні. Вона борсається у нав'язаному їй відчутті провини, глушить транквілізатори як Бог на душу покладе і намертво замкнулася в своїй бульбашці, доступ до якої мають хіба що кілька найближчих людей. Та й тих, за винятком вже згаданого Учителя-названого батька, вона тримає на відстані. Аж тут...

Далі спойлерити не буду. Скажу лишень, що та,
друга, лінія - це якісь шалені емоційні гойдалки: від мого недовірливого "Та ну? Серйозно?!?" -  крізь щемку ніжність, від якої аж горло перехоплює, у ненависть і лють. З ненависті й люті  у душевний біль і розпач. З болю й розпачу  у надію й катарсис.

Катарсис, до слова, в фіналі мене накрив по повній, останню сторінку я перегорнула із заплаканими очима.

Але #Безлюбові - не лишень психологічний роман. Це ще історія про зрусифікований, зманкуртщений  Південь, такий, яким він був на момент Революції Гідності. І цим роман заповнює величезну лакуну в літературі, присвяченій цій темі, бо творів про те, як події зими 2014 сприйняли в південних областях України, мені досі читати не приходилося.

Підсумовую. #Безлюбові - книга емоційно складна. Це не комфортне читання, не "ванільна" любовна історійка у потяг.  Але саме це в ній і приваблює. Жоден з героїв, навіть другорядних, не залишить читача байдужим, в жодній сцені не виникне бажання прогорнути кілька сторінок.
В цю книгу провалюєшся з головою. Великою мірою, до речі, ще й тому, що роман просто шалено кінематографічний. "Факультет" теж таким був, але  в #Безлюбові авторка якимось чином досягає повного ефекту камери, я постійно забувала, що читаю, а не дивлюся кіно.

10+/10

[SnowBlack · Rating 5 out of 5]

Я не розумію, чому цю книгу не піарять.
Вона офігезна!!!
Я плакала, сміялася, злилася, раділа, втрачала і знаходила разом із героями. Не уявляю, як можна писати з таким ефектом занурення для читача. І як це емоційно переживає сам автор.
Хочу продовження!!!

[Вероніка · Rating 3 out of 5]

Очікувала від книги більшого. Суцільний гротеск. Забагато рефлексій, дії героїв далеко не завжди раціональні, якщо не сказати грубіше. Через це вони відштовхують, не викликають співчуття.
У тексті забагато сюжетних повторів, які стосуються різних героїв. Взяти хоча б, що всі мають схожий психотип і їхні важкі емоційні стани описано майже ідентично.
Ще мені не сподобалася згадка про те, що на будівництві працюють лише зеки та покидьки. Рілі? Тобто, таким снобам як головна героїня (або ще й авторка) норм жити у багатоповерхівках, збудованих зеками?
Книга починалася дуже багатообіцяюче. Я бралася за неї з великою надією. Але...

[Julia Bloodstream · Rating 5 out of 5]

Я у захваті від цієї книги. Стільки тем у ній піднято, ще й так яскраво, глибоко та проникливо описано! Дуже гарно прописані герої, історія кожного з них інтригує та цікавить з кожною сторінкою все більше.
Окрема вдячність авторці за висвітлення Революції гідності та як на події лютого 2014 реагували жителі Миколаєва, це справді дуже важливо, хоча водночас сумно через усвідомлення величезного рівня зросійщеності населення міста :(

Словом, щиро раджу "Безлюбові" усім. Книга нелегка, але захоплює з перших сторінок і тримає у напрузі впродовж усього читання.

[Tetyana · Rating 5 out of 5]

Я в захваті.
Щемка, щира, наснажлива історія про дружбу, вірність, зраду, самотність і дивне, розпачливе кохання.
Фантастично кінематографічна книга. Серіал був би неймовірний!