What do you think?
Rate this book
SMARTЧАРИ
У світі, де поруч із людьми живуть магічні істоти, чари — необхідна частина буття. Талановиті чарописці створюють для простих смертних людей закляття на будь-який смак, немов у нашому світі програмісти — код. І немає ніде престижнішої професії.
Аж раптом написані чари перестають працювати. Клаус Шульц, регіональний директор «Чаромізків», намагається з’ясувати й усунути причину збою, а заразом і своїх конкурентів.
Аж раптом написані чари перестають працювати. Клаус Шульц, регіональний директор «Чаромізків», намагається з’ясувати й усунути причину збою, а заразом і своїх конкурентів.
432 pages, Hardcover
First published April 1, 2024
6 people are currently reading
111 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 27 of 27 reviews
April 12, 2024
Насправді, дуже важко зібратися з думками та словами, щоб похвалити цю книжку правильно. Так як вона на це заслуговує. Бо мій перший рефлекс, звісно, сказати, що якщо ви любите Пратчетта, то Smartчари вам прям дуже треба, бо вони написані в стилі сера Террі. Але ви, як і я раніше, могли б подумати - ну для чого мені щось написане в стилі Пратчетта, якщо можна піти почитати самого Пратчетта? І загалом були б праві, бо дуже часто щось написане 'в стилі' виявляється просто невдалою пародією, якій не вдається вловити те, за що саме оригінал полюбили. Якщо чесно такими були і мої побоювання, коли я взяла в руки цю історію. Гумористичне фентезі про українських айтівців звучало як спроба натягнути сову на глобус і хоч уривок на сайті видавництва був непоганий, він навіть близько не підготував мене до того, наскільки мені сподобається ця книжка.
Упландія - це світ сповнений магії. За легендою, колись велетенський дракон змагаючись у двобої з ангельською істотою, розпався на тисячі дрібних шматків, з яких постав світ та істоти, що володіють хаотичною магією. Окрім них у світі існує також керована магія і наша історія саме про тих, хто її створює.
У портовому містечку Либедові, велику популяцію якого, окрім гномів, фей, орків та вампірів, складають часописці -люди, що створюють чари, життя йшло розміреним темпом. Чари писалися, зілля варилося та вся керована магія забезпечувала різного виду зручності для мешканців - починаючи від захисних чарів для офісу та закінчуючи чарами, щоб вчасно прокидатися на роботу. Так було до одного дня, коли поступово повсюди раптом перестали працювати керовані чари. Повсюди окрім невеличкої фірми "Зелені рішення", яка раптом опиняється в центрі уваги усього світу та особливо певного Клауса Шульца, який на дух не переносить конкурентів і готовий на все, щоб дізнатися їхню таємницю. Проблема лише в тому, що вони самі її не знають.
У "Smartчарах" досить багато ключових персонажів і кожен з них відіграє свою роль в сюжеті, але якщо намагатися виділити головних, то я б, напевно, зупинилася саме на Клаусі Шульці, директорі великої та успішної компанії "Чаромізки" та Артуру Косачу (більш відомому як Геник) магічному директорі "Зелених рішень".
У Клауса були трохи вайби лорда Ветінарі з Дискосвіту з несподівано м'яким боком до змієпівня Абеляра. І хоч Абеляр з'явився тільки на останніх ста сторінках, зворушлива дружба, яка зав'язалася у них з Шульцом вкрала моє сердечко.
Геник же показаний нам, як непоганий, цілком адекватний керівник, який дуже втомлений вибриками директора компанії Теодора, ідеї якого, завичай, лише ускладнюють, а не полегшують усім роботу.
З улюбленців у мене ще був Малюк - новенький чарописець, який дуже сильно рухає сюжет своїми діями.
У Агати - тестувальниці - як на мене, був найкращий розвиток персонажа і за неї я вболівала на кожному кроці.
Ще тут є дуже легенька та ненав'язлива любовна лінія, яка гріла серце.
Загалом, у цій історії просто все працює. Цей світ, який здавалося б задумувався просто як пародія на наш, має свій сенс. Коли керована магія перестає працювати ми бачимо зміни не тільки у функціонуванні світу, але й які соціальні зміни це викликає.
Одним з моїх улюблених моментів було пояснення чому в Упландії чарописні компанії часто буквально були розташовані на галерах. В усіх таких маленьких деталях, які подавалися нам в тексті легко і невимушено, можна було побачити старанну роботу авторки над світобудовою.
Персонажі тут теж не відставали. Як я вже казала, їх тут доволі багато, але кожен прописаний настільки гарно, що вони не плуталися у мене в голові. Помимо Клауса та Геника, саме Агата та Малюк, як на мене впливають на сюжет найбільше та найкраще прописані. І так мені здається, що якщо ця історія отримає продовження ми про них ще почуємо багато цікавого.
Саме гумор - напевно найважливіша частина гумористичного фентезі - був тут теж на чудовому рівні. Вибачте знову за порівняння з Пратчеттом, але це просто такий самий розумний та добрий гумор, від якого не будеш вголос реготати, але задоволено хмикнеш і подумаєш 'кумедно'. Мені такий гумор заходить найкраще, тому я залишилася максимально задоволена.
Не цуралася авторка і того, щоб занурити пальці в трошки темніші теми. Сюжетна лінія між Клаусом та Малюком змусила мене добряче понервувати наприкінці.
А столика істота, яка живе на Болотах за Липовою Алеєю була доволі моторошною.
Але, звісно, закінчилося усе добре і я аж трохи просльозилася вкінці, там був заслужений катарсис після всього, що пережили наші герої.
Кінець, як на мене, залишив багато можливостей для продовження і я його прям дуже хочу. Читати "Smartчари" було суцільним задоволенням і я б дуже хотіла, що авторка перетворила цю історію на серію книг, бо мені здається, що нам усім зараз, як ніколи потрібне щось таке добре та кумедне, з чудовими персонажами, захоплюючими пригодами та неодмінно щасливим кінцем.
P.S. Обкладинка та внутрішнє оформлення книжки дуже приємне, не хочеться випускати книжку з рук)
Упландія - це світ сповнений магії. За легендою, колись велетенський дракон змагаючись у двобої з ангельською істотою, розпався на тисячі дрібних шматків, з яких постав світ та істоти, що володіють хаотичною магією. Окрім них у світі існує також керована магія і наша історія саме про тих, хто її створює.
У портовому містечку Либедові, велику популяцію якого, окрім гномів, фей, орків та вампірів, складають часописці -люди, що створюють чари, життя йшло розміреним темпом. Чари писалися, зілля варилося та вся керована магія забезпечувала різного виду зручності для мешканців - починаючи від захисних чарів для офісу та закінчуючи чарами, щоб вчасно прокидатися на роботу. Так було до одного дня, коли поступово повсюди раптом перестали працювати керовані чари. Повсюди окрім невеличкої фірми "Зелені рішення", яка раптом опиняється в центрі уваги усього світу та особливо певного Клауса Шульца, який на дух не переносить конкурентів і готовий на все, щоб дізнатися їхню таємницю. Проблема лише в тому, що вони самі її не знають.
У "Smartчарах" досить багато ключових персонажів і кожен з них відіграє свою роль в сюжеті, але якщо намагатися виділити головних, то я б, напевно, зупинилася саме на Клаусі Шульці, директорі великої та успішної компанії "Чаромізки" та Артуру Косачу (більш відомому як Геник) магічному директорі "Зелених рішень".
У Клауса були трохи вайби лорда Ветінарі з Дискосвіту з несподівано м'яким боком до змієпівня Абеляра. І хоч Абеляр з'явився тільки на останніх ста сторінках, зворушлива дружба, яка зав'язалася у них з Шульцом вкрала моє сердечко.
Геник же показаний нам, як непоганий, цілком адекватний керівник, який дуже втомлений вибриками директора компанії Теодора, ідеї якого, завичай, лише ускладнюють, а не полегшують усім роботу.
З улюбленців у мене ще був Малюк - новенький чарописець, який дуже сильно рухає сюжет своїми діями.
У Агати - тестувальниці - як на мене, був найкращий розвиток персонажа і за неї я вболівала на кожному кроці.
Ще тут є дуже легенька та ненав'язлива любовна лінія, яка гріла серце.
Загалом, у цій історії просто все працює. Цей світ, який здавалося б задумувався просто як пародія на наш, має свій сенс. Коли керована магія перестає працювати ми бачимо зміни не тільки у функціонуванні світу, але й які соціальні зміни це викликає.
Одним з моїх улюблених моментів було пояснення чому в Упландії чарописні компанії часто буквально були розташовані на галерах. В усіх таких маленьких деталях, які подавалися нам в тексті легко і невимушено, можна було побачити старанну роботу авторки над світобудовою.
Персонажі тут теж не відставали. Як я вже казала, їх тут доволі багато, але кожен прописаний настільки гарно, що вони не плуталися у мене в голові. Помимо Клауса та Геника, саме Агата та Малюк, як на мене впливають на сюжет найбільше та найкраще прописані. І так мені здається, що якщо ця історія отримає продовження ми про них ще почуємо багато цікавого.
Саме гумор - напевно найважливіша частина гумористичного фентезі - був тут теж на чудовому рівні. Вибачте знову за порівняння з Пратчеттом, але це просто такий самий розумний та добрий гумор, від якого не будеш вголос реготати, але задоволено хмикнеш і подумаєш 'кумедно'. Мені такий гумор заходить найкраще, тому я залишилася максимально задоволена.
Не цуралася авторка і того, щоб занурити пальці в трошки темніші теми. Сюжетна лінія між Клаусом та Малюком змусила мене добряче понервувати наприкінці.
А столика істота, яка живе на Болотах за Липовою Алеєю була доволі моторошною.
Але, звісно, закінчилося усе добре і я аж трохи просльозилася вкінці, там був заслужений катарсис після всього, що пережили наші герої.
Кінець, як на мене, залишив багато можливостей для продовження і я його прям дуже хочу. Читати "Smartчари" було суцільним задоволенням і я б дуже хотіла, що авторка перетворила цю історію на серію книг, бо мені здається, що нам усім зараз, як ніколи потрібне щось таке добре та кумедне, з чудовими персонажами, захоплюючими пригодами та неодмінно щасливим кінцем.
P.S. Обкладинка та внутрішнє оформлення книжки дуже приємне, не хочеться випускати книжку з рук)
June 1, 2024
Це шедевр і крапка.
Я насміялась від душі, я носила цю книгу книгу із собою скрізь, бо не могла відірватись від читання
Однозначно в мій топ ❤
Я насміялась від душі, я носила цю книгу книгу із собою скрізь, бо не могла відірватись від читання
Однозначно в мій топ ❤
June 17, 2024
Український огляд нижче (Ukrainian language review is below)
This is the debut "adult" novel by Анна Ковальова in the rather rare for Ukraine genre of humorous fantasy. In reviews, I've seen comparisons to Terry Pratchett, and while there is something to it, this novel is definitely an independent work, not an attempt to copy the classics.
The novel begins as a kind of mix of not only humor but also satire on Ukrainian IT peculiarities: the young magician Malysh (Small One) goes to the bank to open a individual entrepreneurship (as IT people actually do in large companies in Ukraine because of much lower taxes) BOYAR account (abbreviation of ‘No Matter Whose Account’) because he was hired for a new job. Meanwhile, a parallel story is told about Klaus Schultz, the only person "from his family who managed to escape the fangs of vampires" because his family was infected with this scourge by coincidence. And a childhood spent in constant danger made him an excellent manager.
About the first third of the book is a banter about the work of IT companies, with managers who see themselves as Bezos or Jobs-level visionaries, programmers (or here, wizards and potionists), testers, HR, etc. The writing is good and funny, but it feels like there are not enough jokes for the whole book.
So, about a third of the way through the book, the world crisis begins - the magic stops working, first with the magic mirrors (analogous to smartphones), which stops communication, and then with other magic. However, not all magic stops - in one small company spells still work. The rest of the book is a reaction to this crisis and the active work of individual characters who want to do the right thing, but it turns out the other way around.
It's a wonderful book!
Це – дебютний «дорослий» роман Анна Ковальова у досить рідкісному для України жанрі гумористичного фентезі. У оглядах я бачив порівняння з Террі Пратчетом і хоч щось у цьому є, цей роман є безумовно самостійним твором, а не спробою копіювати класиків.
Починається роман як певний мікс не лише гумору, а й сатири на українські особливості ІТ: молодий чарописець Малюк йде до банку аби відкрити рахунокФОП (як насправді роблять ІТвці і у великих компаніях) БОЯР (Байдуже Особи Якої Рахунок), бо його взяли на нову роботу. Тим часом паралельно одповідається про Клауса Шульца, єдиної особи «з його родини, кому вдалося уникнути ікл упирів», бо сім’я збігом обставин була інфікована цією напастю. І дитинство, проведене у постійній загрозі зробила його чудовим менеджером.
Десь перша третина книжки є стьобом щодо работи ІТ компаній, з управлінцями, які бачать себе візіонерами рівня Безоса чи Джобса, програмістами (чи тут чарописцями та зіллєварами), тестерами, HR та ін. Написано гарно і весело, проте відчувається, що на всю книгу жартів не вистачить.
Тож приблизно з третини книги починається світова криза – чари перестають діяти, спочатку чар-дзеркала (аналог смартфонів), що зупиняє зв’язок, а потім і інші чари. Проте не в усіх – у одній маленькій компанії вони все ще діють. Решта книги – реакція на цю кризу і активна діяльність окремих персонажів, що хочуть зробити як краще, а виходить навпаки.
Чудова книжка!
This is the debut "adult" novel by Анна Ковальова in the rather rare for Ukraine genre of humorous fantasy. In reviews, I've seen comparisons to Terry Pratchett, and while there is something to it, this novel is definitely an independent work, not an attempt to copy the classics.
The novel begins as a kind of mix of not only humor but also satire on Ukrainian IT peculiarities: the young magician Malysh (Small One) goes to the bank to open a
About the first third of the book is a banter about the work of IT companies, with managers who see themselves as Bezos or Jobs-level visionaries, programmers (or here, wizards and potionists), testers, HR, etc. The writing is good and funny, but it feels like there are not enough jokes for the whole book.
So, about a third of the way through the book, the world crisis begins - the magic stops working, first with the magic mirrors (analogous to smartphones), which stops communication, and then with other magic. However, not all magic stops - in one small company spells still work. The rest of the book is a reaction to this crisis and the active work of individual characters who want to do the right thing, but it turns out the other way around.
It's a wonderful book!
Це – дебютний «дорослий» роман Анна Ковальова у досить рідкісному для України жанрі гумористичного фентезі. У оглядах я бачив порівняння з Террі Пратчетом і хоч щось у цьому є, цей роман є безумовно самостійним твором, а не спробою копіювати класиків.
Починається роман як певний мікс не лише гумору, а й сатири на українські особливості ІТ: молодий чарописець Малюк йде до банку аби відкрити рахунок
Десь перша третина книжки є стьобом щодо работи ІТ компаній, з управлінцями, які бачать себе візіонерами рівня Безоса чи Джобса, програмістами (чи тут чарописцями та зіллєварами), тестерами, HR та ін. Написано гарно і весело, проте відчувається, що на всю книгу жартів не вистачить.
Тож приблизно з третини книги починається світова криза – чари перестають діяти, спочатку чар-дзеркала (аналог смартфонів), що зупиняє зв’язок, а потім і інші чари. Проте не в усіх – у одній маленькій компанії вони все ще діють. Решта книги – реакція на цю кризу і активна діяльність окремих персонажів, що хочуть зробити як краще, а виходить навпаки.
Чудова книжка!
November 13, 2024
Книжка гарна та смішна. Дуже сподобалися АйТішні відсилочки та паралелі. Цікаво подивитися, як би виглядала моя робота, робись вона у фентезі-світі (хоча відповідника своєї ролі все ж не знайшла). Скільки б книга не розказувала в яких сюрко ходять герої, мені вони уявлялися у звичному офісі зі смарт-кежу��лом. Хіба що замість екранів дзеркала навкруж 😀
Шкода, що нам не розказали як працюють підписки (мені б було цікаво), але світ і без того гармонійно існував.
Хоч ми й маємо історію у конфлікті При��ода-Антагоністи та лише деяки з героїв проходять міні-арки, історія в мене вправно йшла, тримаючи головною інтригою “чому ж зникли чари”. Сумнівні дії, питання до деяких героїв йшли повз, поки я чекала розкриття найголовнішої таємниці. Книга впевнено йшла на 5 зірочок в моєму заліку… до останніх сторінок. Серйозно, розкриття таємниці розсипало історію та змусило впасти мій настрій до нуля. Попсувало усе враження від книги 🙁
Загалом це була гарна пригода, але мені вона стала схожою, коли в кінці тернистого складного шляху ти знаходиш мушельку, а не скриню з золотом, яку очікував.
Шкода, що нам не розказали як працюють підписки (мені б було цікаво), але світ і без того гармонійно існував.
Хоч ми й маємо історію у конфлікті При��ода-Антагоністи та лише деяки з героїв проходять міні-арки, історія в мене вправно йшла, тримаючи головною інтригою “чому ж зникли чари”. Сумнівні дії, питання до деяких героїв йшли повз, поки я чекала розкриття найголовнішої таємниці. Книга впевнено йшла на 5 зірочок в моєму заліку… до останніх сторінок. Серйозно, розкриття таємниці розсипало історію та змусило впасти мій настрій до нуля. Попсувало усе враження від книги 🙁
Загалом це була гарна пригода, але мені вона стала схожою, коли в кінці тернистого складного шляху ти знаходиш мушельку, а не скриню з золотом, яку очікував.
May 8, 2024
хороша книга, щоб відпочити! я хіхікала весь час! хоч і заявлено, що це про айті, я б сказала, що всі офісні працівники впізнають себе, колег та керівників. дуже кумедна книга, нарікань на стиль мовлення та сюжет не маю, лише можна було б трошки коротше :)
проте, я б хотіла, щоб книга перетворилась у серію про пригоди чарописних компаній. я дуже люблю гумористичне фентезі, а тут воно ще й якісне!
дякую авторці за чудову розвагу!
проте, я б хотіла, щоб книга перетворилась у серію про пригоди чарописних компаній. я дуже люблю гумористичне фентезі, а тут воно ще й якісне!
дякую авторці за чудову розвагу!
April 13, 2024
Smartчари - унікальна книжка для української літератури. Вона поєднує чудову оповідь з прекрасним розвитком сюжету, перипетіями та інтригами, та постійний ненав’язливий та іронічний гумор. Кожному гарантовано постійне хіхікання, а працівникам ІТ - і поготів.
Чудова книжка, має потенціал до перетворення у серію.
Чудова книжка, має потенціал до перетворення у серію.
July 10, 2024
У мене були, очевидно, завищені очікування від цієї книжки, що пояснює фінальну оцінку. Я придивлялася до неї ще на передзамовленні, потім на папері на Арсеналі, і зрештою купила, щойно з'явилась електронка. Насправді ж вийшло, що я би її DNF-нула, якби це була бібліотечна/позичена копія (так, sunken cost fallacy). Жвавенько, так щоб я вже не думала, чи закинути, стало тільки десь після 60%.
Отже, це гумористичне фентезі про айтівців. Тобто ні, про чарописців. Але в їхньому фентезійному світі чари створюють відповідні фахівці (інколи після академії, інколи після тримісячних курсів), які з т.з. функціонування бізнесу організовані дуже подібно до того, як у нашому світі - розробники IT-послуг. Спершу ми знайомимося зі співробітниками двох таких компаній у портовому містечку Либедеві - локального офісу крутої всесвітньої контори "Чаромізки", який співпрацює з найкрутішими компаніями світу, і маленького стартапу "Зелені рішення", який спеціалізуються на сільськогосподарських чарах. Приблизно першу чверть книжки ми з ними знайомимося, нічого толком не відбувається, я не могла зрозуміти, нащо мені знати про всіх цих безкінечних людей (і істот). Трохи перед 30% нарешті щось починає відбуватися: виявляється, в усьому світі чари перестали працювати, всі компанії, які постачають користувачам чари, мусять призупинити підтримку своїх продуктів, світ потроху поринає в хаос і ніхто не знає, що трапилося і як тому зарадити. От тільки у маленьких нікому не відомих "Зелених рішеннях" чомусь все надалі працює. Решту книжки її співробітникам доведеться справлятися з тягарем раптової слави і надмірної уваги, захищатися від зловмисників, які хочуть розкрити їхній секрет, а також, звісно, лагодити чари і рятувати світ (як належить у фентезійному жанрі).
Очевидно, це просто не мій жанр. Гумористине фентезі теж буває різне (щось раніше мені подобалося), але тут, очевидно, основний ефект має полягати у певному роздвоєнні: ми читаємо нібито про фентезійний світ і чари, а за тим впізнаємо абсурдність корпоративної культури, знайому нам з нашого світу, і від того нам радісно/смішно. Але мені чомусь не було, і я вірю, що це моя особиста проблема з жанром, а не об'єктивний недолік книжки. Просто хочу про такий досвід теж сказати, оскільки відгуки майже всі наскрізь захоплені.
Основна причина цього дисконнекту особисто для мене, гадаю, в тому, що фентезійний світ прописаний надто схематично; ми дізнаємось навіщось про купу людей, але нікого з них не прописано так переконливо, щоб про них перейматися: чи виживуть вони особисто і чи вони успішно завершать свій сюжетний "квест". Відповідно до традицій жанру, усі взаємодії між персонажами дуже гіперболізовані, а тому якісь емоційні відтінки їхніх реакцій на події теж неймовірно перебільшені, що робить їх картонними трафаретами (чи ігровими фігурками, у яких можна заміняти обличчя на інші з набору для позначення гіперболізованого вияву певних емоцій, що не залишає місця для нюансів) і теж не сприяє тому, щоб читачеві (цьому читачеві; this reader, як то пишуть в англомовних академічних рецензіях, щоб пом'якшити критику, вказавши на те, що вона випливає радше з суб'єктивного прочитання) стало не байдуже до них.
Але дуже круто, що в українській літературі з'являються нові жанри, і що ця книжка абсолютну більшість читачів тішить набагато більше за мене.
Отже, це гумористичне фентезі про айтівців. Тобто ні, про чарописців. Але в їхньому фентезійному світі чари створюють відповідні фахівці (інколи після академії, інколи після тримісячних курсів), які з т.з. функціонування бізнесу організовані дуже подібно до того, як у нашому світі - розробники IT-послуг. Спершу ми знайомимося зі співробітниками двох таких компаній у портовому містечку Либедеві - локального офісу крутої всесвітньої контори "Чаромізки", який співпрацює з найкрутішими компаніями світу, і маленького стартапу "Зелені рішення", який спеціалізуються на сільськогосподарських чарах. Приблизно першу чверть книжки ми з ними знайомимося, нічого толком не відбувається, я не могла зрозуміти, нащо мені знати про всіх цих безкінечних людей (і істот). Трохи перед 30% нарешті щось починає відбуватися: виявляється, в усьому світі чари перестали працювати, всі компанії, які постачають користувачам чари, мусять призупинити підтримку своїх продуктів, світ потроху поринає в хаос і ніхто не знає, що трапилося і як тому зарадити. От тільки у маленьких нікому не відомих "Зелених рішеннях" чомусь все надалі працює. Решту книжки її співробітникам доведеться справлятися з тягарем раптової слави і надмірної уваги, захищатися від зловмисників, які хочуть розкрити їхній секрет, а також, звісно, лагодити чари і рятувати світ (як належить у фентезійному жанрі).
Очевидно, це просто не мій жанр. Гумористине фентезі теж буває різне (щось раніше мені подобалося), але тут, очевидно, основний ефект має полягати у певному роздвоєнні: ми читаємо нібито про фентезійний світ і чари, а за тим впізнаємо абсурдність корпоративної культури, знайому нам з нашого світу, і від того нам радісно/смішно. Але мені чомусь не було, і я вірю, що це моя особиста проблема з жанром, а не об'єктивний недолік книжки. Просто хочу про такий досвід теж сказати, оскільки відгуки майже всі наскрізь захоплені.
Основна причина цього дисконнекту особисто для мене, гадаю, в тому, що фентезійний світ прописаний надто схематично; ми дізнаємось навіщось про купу людей, але нікого з них не прописано так переконливо, щоб про них перейматися: чи виживуть вони особисто і чи вони успішно завершать свій сюжетний "квест". Відповідно до традицій жанру, усі взаємодії між персонажами дуже гіперболізовані, а тому якісь емоційні відтінки їхніх реакцій на події теж неймовірно перебільшені, що робить їх картонними трафаретами (чи ігровими фігурками, у яких можна заміняти обличчя на інші з набору для позначення гіперболізованого вияву певних емоцій, що не залишає місця для нюансів) і теж не сприяє тому, щоб читачеві (цьому читачеві; this reader, як то пишуть в англомовних академічних рецензіях, щоб пом'якшити критику, вказавши на те, що вона випливає радше з суб'єктивного прочитання) стало не байдуже до них.
Але дуже круто, що в українській літературі з'являються нові жанри, і що ця книжка абсолютну більшість читачів тішить набагато більше за мене.
November 12, 2024
Це просто маст рід для айтішників! Я отримала неймовірне задоволення від читання!
Хочеться відмітити те, наскільки в авторки вийшов цікавий та деталізований світ з персонажами в котрих багато хто зможе побачити своїх колег, і звісно, за яких просто не можливо не переживати.
Гумор, сатира і, куди ж без галери! Щиро рекомендую!
Хочеться відмітити те, наскільки в авторки вийшов цікавий та деталізований світ з персонажами в котрих багато хто зможе побачити своїх колег, і звісно, за яких просто не можливо не переживати.
Гумор, сатира і, куди ж без галери! Щиро рекомендую!
June 16, 2024
Книжечка на 3 зірочки проте із задумки та виконання посміялася:)
Історія весела. Але по-справжньому зрозуміє її той, хто працює в айті.
Ну і звісно.. що за фентазі без дракона.
Історія весела. Але по-справжньому зрозуміє її той, хто працює в айті.
Ну і звісно.. що за фентазі без дракона.
July 7, 2025
Уявіть собі країну , де замість офісних працівників — чарописці, які створюють керовану магію: закляття, чари, магічні рішення для фермерів і бізнесів. Усе — ніби для того, щоб людям жилося легше. Але є нюанс: це українська офісна культура, просто в магічному сеттингу.
«Смартчари» — це фентезі з офісним вайбом, де чарописці працюють у командах, мають тімбілдинги, борються з бюрократією, а керівники — це ті самі «Майкли Скотти», які не до кінця розуміють, що відбувається, але впевнено тримаються за позицію. Знайомо?
На фоні — вимкнення всієї магії в країні, але одна команда — «Зелені рішення» — продовжує працювати. І всі хочуть зрозуміти, чому саме в них нічого не ламається.
Але це не просто сюжетна інтрига. Це алюзія на реальний досвід: коли одні команди працюють, бо там — люди, процеси і зміст, а інші — стоять на місці в лосинах корпоративної імітації.
Книжка чудово «вловлює» українське IT-середовище, але крізь призму гумору і легкого абсурду. Вона не лише про офіси, вона — про наш досвід:
- коли плюшки в компанії є, але щось не так;
- коли менеджери не відповідають за рішення і навіть не розуміє процесів, але всім керують;
- коли корпоративна культура намагається втиснути навіть магію(життя) в таблиці, метрики й performance-огляди.
Що може здатися мінусом?
📌 Багато персонажів. Іноді важко запам’ятати, хто є хто.
📌 Сюжет трохи стрибає. То стрімко, то зупиняється, трохи розфокусовано.
📌 Але якщо ви працюєте в офісі, ці недоліки виглядають… дивно знайомими. Це ніби хаос, в якому ви вже давно орієнтуєтесь.
Чому ця книга важлива?
Це нове слово в сучасному українському фентезі: офіс + сатира + магія + реалії нашого IT.
Це розрада для тих, хто втомився від токсичних процесів, де кожен Scrum — це вже чари.
Це книга, що потрапила в нерв. Вона смішна, тому що дуже правдива.
Кому варто читати?
- тим, хто працює в IT, рекрутингу, HR або дотичний до офісної рутини
- тим, хто хоче легке, але розумне читання
- фанатам Пратчетта, які хочуть побачити щось схоже в українських реаліях
Більше відгуків:https://t.me/knygonos
«Смартчари» — це фентезі з офісним вайбом, де чарописці працюють у командах, мають тімбілдинги, борються з бюрократією, а керівники — це ті самі «Майкли Скотти», які не до кінця розуміють, що відбувається, але впевнено тримаються за позицію. Знайомо?
На фоні — вимкнення всієї магії в країні, але одна команда — «Зелені рішення» — продовжує працювати. І всі хочуть зрозуміти, чому саме в них нічого не ламається.
Але це не просто сюжетна інтрига. Це алюзія на реальний досвід: коли одні команди працюють, бо там — люди, процеси і зміст, а інші — стоять на місці в лосинах корпоративної імітації.
Книжка чудово «вловлює» українське IT-середовище, але крізь призму гумору і легкого абсурду. Вона не лише про офіси, вона — про наш досвід:
- коли плюшки в компанії є, але щось не так;
- коли менеджери не відповідають за рішення і навіть не розуміє процесів, але всім керують;
- коли корпоративна культура намагається втиснути навіть магію(життя) в таблиці, метрики й performance-огляди.
Що може здатися мінусом?
📌 Багато персонажів. Іноді важко запам’ятати, хто є хто.
📌 Сюжет трохи стрибає. То стрімко, то зупиняється, трохи розфокусовано.
📌 Але якщо ви працюєте в офісі, ці недоліки виглядають… дивно знайомими. Це ніби хаос, в якому ви вже давно орієнтуєтесь.
Чому ця книга важлива?
Це нове слово в сучасному українському фентезі: офіс + сатира + магія + реалії нашого IT.
Це розрада для тих, хто втомився від токсичних процесів, де кожен Scrum — це вже чари.
Це книга, що потрапила в нерв. Вона смішна, тому що дуже правдива.
Кому варто читати?
- тим, хто працює в IT, рекрутингу, HR або дотичний до офісної рутини
- тим, хто хоче легке, але розумне читання
- фанатам Пратчетта, які хочуть побачити щось схоже в українських реаліях
Більше відгуків:https://t.me/knygonos
October 11, 2024
Книга розповідає нам про країну Упландію в якій працюють багато чарописних компаній, серед яких “Зелені рішення” - виготовляють чари для ферм, і більші корпорації типу “Чаромізків”. По всьому світу в один момент настає збій чар й створення нових також неможливе. Проте у “Зелених рішень” ніяких проблем зі створенням нових чарів немає…
Загалом книга мені сподобалась, дуже хороша книга для українського автора. По стилю написання мені було схоже на Пратчетта, можливо через це ��она мені так сподобалась.
Правда не сильно побачила якихось відсилок на айтішників (каюсь, не люблю шукати підтексти у книгах) і якби на обкладинці прямим текстом це не було написано, у мене б і не було жодних підозр)
До прочитання цю книгу явно рекомендую й залишаю їй 4/5 зірочок.
Загалом книга мені сподобалась, дуже хороша книга для українського автора. По стилю написання мені було схоже на Пратчетта, можливо через це ��она мені так сподобалась.
Правда не сильно побачила якихось відсилок на айтішників (каюсь, не люблю шукати підтексти у книгах) і якби на обкладинці прямим текстом це не було написано, у мене б і не було жодних підозр)
До прочитання цю книгу явно рекомендую й залишаю їй 4/5 зірочок.
December 23, 2025
Книга може зайти не всім, адже для людей загалом вона просто "про звичайну офісну роботу". Але пробачте мені, як же я сміялась в голос, кричала чаєчкою та плакала над деякими зовсім не сумними, на перший погляд, моментами )
Це якраз найкращє завершення мого книжкового року, бо ця книга світла, весела і дуже легко читається!
Вдячна авторці за такий заряд позитиву ❤️
Це якраз найкращє завершення мого книжкового року, бо ця книга світла, весела і дуже легко читається!
Вдячна авторці за такий заряд позитиву ❤️
Read
July 15, 2025В своїй книзі письменниця створила просто неймовірний та вкрай оригінальний світ, максимально схожий на наш, сучасний, але з однією кардинальною відмінністю - замість всіх технологій тут використовується магія. В світі книги орки, гноми, ельфи, люди та представники різних химерних рас живуть разом. Родина упирів в такому світі не викликає здивування, навпаки, відкриваються гарні перспективи. От вкусив вампір одного чоловіка, а той не став приховувати від дружини і разом вони вирішили, що не варто розлучатися з-за такої дрібниці, тому чоловік вкусив дружину, потім своїх дітей і стали вони родиною упирів-фрілансерів.
Всі працюють, розважаються, ходять в кавʼярні, стоять в нескінченних чергах, щоб отримати документи або БОЯР (байдуже особи якої рахунок). Для БОЯР треба щоб чар-дзеркало запамʼятало обличчя клієнта, потім поставити підпис пером і рахунок буде відкрито, але треба буде не забувати сплачувати щомісячну данину.
Письменниця зробила колосальну роботу і не пропустила жодної побутової дрібниці. Щоб заснути головні герої використовують чари для миттєвого сна, на які потрібна піврічна підписка, коли йдуть на роботу то використовують чари швидкості (теж потрібна підписка на преміум пакет) а у вухах головного героя грає музика сфер, коли він йде на роботу. В кавʼярні перетинаються хаотичні створіння та люди, живі квіти розносять каву та шматочки пирога чи торту, коли закривається заклад то вмикають сигналізацію - охоронні чари. І все це настільки круто та органічно прописано, що поринаєш в цей світ з головою.
В романі описуються будні та пригоди працівників двох компаній, великої компанії “Чаромізки” та меншої, яка створює чари для фермерів, “Зелені рішення”. І ці компанії дуже схожі на наші сучасні IT-компанії з їх офісами, мітінгами по зуму, програмістами, відділами тестерів, різними корпоративними правилами тощо. Тільки тут не програмісти, а чаротворці, які створюють чари, вони сидять за офісними столами та виводять літери заклять. А поруч зіллєвари змішують різні речовини з органами тварин щоб отримати чарівні зілля. Тестери, найнебезпечніша професія, тестують нові чари, інколи з сумними наслідками для себе.
Письменниця повільно розвивала персонажів і по справжньому я став відрізняти Мартина Бобрулю, від Миколи, Теодора, Клауса Шульца чи Малюка десь на 150 сторінці, а головне - я став орієнтуватися, хто в якій компанії працює, який характер, раса, посада тощо. І це можна записати в недоліки, бо спочатку плутаєшся в персонажах і здебільшого це просто імена. Але насправді очікування розвитку героїв було варте того, бо це чудові персонажі, чесно - я б хотів працювати з ними в одному офісі “Чаромізків” чи “Зелених рішень”. Мало того, з деким я вже працював, тому що типажі явно взяті письменницею з власного досвіду чи, можливо, розповідей друзів. Нервовий новачок Малюк, який дуже хоче отримати роботу та потраплає в різні кумедні ситуації, або замкнутий суворий та нерішучий в романтичних справах Ведмідь, про якого поговорюють всіляке, дуже мені знайомі, можна сказати поруч працювали. Керівник, який любить посидіти в напівтемній кімнаті підземного поверху та подумати, ховаючись від підлеглих, і така дама керівниця в нас була. Й говорили всяке, що вона вампір та відьма) Ну а директор фінансового відділу, який висунув пропозиції, від яких я реготав до гикавки - це 100% наша Галина Михайлівна з бухгалтерії міськради, де я працював колись.
Особливо мені подобається трохи замкнута та нервова дівчина Агата, тестувальниця нових чар, та її напарник напіворк Олаф, чудові персонажі, був би я там - точно спробував би позалицятися до Агати)))
А тим часом у світі відмовляють чари. В когось сталася істерика, хтось страждає від розладів повʼязаних із залежністю від чарівних дзеркал, які теж не працюють. Світ поступово скочується в хаос, а люди, орки, гноми та інші істоти вимушені згадувати про голубину пошту та доставку повідомлень феями й лепреконами. Дуже гарна алюзія на наш світ і що з ним буде, якщо в нас відмовляють всі технології, а для цього варто лише вимкнути струм…
І ще мені дуже подобається гумор, він не навʼязливий та навіть не гострий, легкий та органічний, який викликає щиру посмішку, ну а інколи можна й голосно пореготати. Окрема подяка письменниці за історію з Малюком, Агатою та медузами.
З недоліків ще можу відмітити недостатню різницю в, наприклад, характері та поведінці гномів (дварфів) та людей, чи орків або хаотичних істот, тих же упирів. Я інколи забуваю хто з них якої раси. Але є й гарно прописані відмінності характеру та поведінки, наприклад у Олафа. Тут є невелике недопрацювання, але мені не дуже заважає.
Всі працюють, розважаються, ходять в кавʼярні, стоять в нескінченних чергах, щоб отримати документи або БОЯР (байдуже особи якої рахунок). Для БОЯР треба щоб чар-дзеркало запамʼятало обличчя клієнта, потім поставити підпис пером і рахунок буде відкрито, але треба буде не забувати сплачувати щомісячну данину.
Письменниця зробила колосальну роботу і не пропустила жодної побутової дрібниці. Щоб заснути головні герої використовують чари для миттєвого сна, на які потрібна піврічна підписка, коли йдуть на роботу то використовують чари швидкості (теж потрібна підписка на преміум пакет) а у вухах головного героя грає музика сфер, коли він йде на роботу. В кавʼярні перетинаються хаотичні створіння та люди, живі квіти розносять каву та шматочки пирога чи торту, коли закривається заклад то вмикають сигналізацію - охоронні чари. І все це настільки круто та органічно прописано, що поринаєш в цей світ з головою.
В романі описуються будні та пригоди працівників двох компаній, великої компанії “Чаромізки” та меншої, яка створює чари для фермерів, “Зелені рішення”. І ці компанії дуже схожі на наші сучасні IT-компанії з їх офісами, мітінгами по зуму, програмістами, відділами тестерів, різними корпоративними правилами тощо. Тільки тут не програмісти, а чаротворці, які створюють чари, вони сидять за офісними столами та виводять літери заклять. А поруч зіллєвари змішують різні речовини з органами тварин щоб отримати чарівні зілля. Тестери, найнебезпечніша професія, тестують нові чари, інколи з сумними наслідками для себе.
Письменниця повільно розвивала персонажів і по справжньому я став відрізняти Мартина Бобрулю, від Миколи, Теодора, Клауса Шульца чи Малюка десь на 150 сторінці, а головне - я став орієнтуватися, хто в якій компанії працює, який характер, раса, посада тощо. І це можна записати в недоліки, бо спочатку плутаєшся в персонажах і здебільшого це просто імена. Але насправді очікування розвитку героїв було варте того, бо це чудові персонажі, чесно - я б хотів працювати з ними в одному офісі “Чаромізків” чи “Зелених рішень”. Мало того, з деким я вже працював, тому що типажі явно взяті письменницею з власного досвіду чи, можливо, розповідей друзів. Нервовий новачок Малюк, який дуже хоче отримати роботу та потраплає в різні кумедні ситуації, або замкнутий суворий та нерішучий в романтичних справах Ведмідь, про якого поговорюють всіляке, дуже мені знайомі, можна сказати поруч працювали. Керівник, який любить посидіти в напівтемній кімнаті підземного поверху та подумати, ховаючись від підлеглих, і така дама керівниця в нас була. Й говорили всяке, що вона вампір та відьма) Ну а директор фінансового відділу, який висунув пропозиції, від яких я реготав до гикавки - це 100% наша Галина Михайлівна з бухгалтерії міськради, де я працював колись.
Особливо мені подобається трохи замкнута та нервова дівчина Агата, тестувальниця нових чар, та її напарник напіворк Олаф, чудові персонажі, був би я там - точно спробував би позалицятися до Агати)))
А тим часом у світі відмовляють чари. В когось сталася істерика, хтось страждає від розладів повʼязаних із залежністю від чарівних дзеркал, які теж не працюють. Світ поступово скочується в хаос, а люди, орки, гноми та інші істоти вимушені згадувати про голубину пошту та доставку повідомлень феями й лепреконами. Дуже гарна алюзія на наш світ і що з ним буде, якщо в нас відмовляють всі технології, а для цього варто лише вимкнути струм…
І ще мені дуже подобається гумор, він не навʼязливий та навіть не гострий, легкий та органічний, який викликає щиру посмішку, ну а інколи можна й голосно пореготати. Окрема подяка письменниці за історію з Малюком, Агатою та медузами.
З недоліків ще можу відмітити недостатню різницю в, наприклад, характері та поведінці гномів (дварфів) та людей, чи орків або хаотичних істот, тих же упирів. Я інколи забуваю хто з них якої раси. Але є й гарно прописані відмінності характеру та поведінки, наприклад у Олафа. Тут є невелике недопрацювання, але мені не дуже заважає.
November 26, 2024
Книга непогана - влучні ІТ жарти і відсилки приємно гріли душу - але має і суттєві недоліки. Тому б швидше оцінила на 2.5.
Персонажів надто багато - і вони часто не є потрібними для сюжету чи взагалі ідеї. Між ними постійно губишся - особливо хто до якої організації належить. І так, ітшники схожі один на одного - але тут вони зливалися дуже сильно і відповідно розрізняти між собою було важко.
Сюжет всюди і зразу. Багато ліній були або скупими, або закінчувалися в нікуди.
Ну і книга занадто довга, насправді її можна було добряче так зрізати і зробити кращою. Було затягування і хотілося просто пролистати певні сцени.
Також, світ можна розкрутити ще більше - і дати більше деталей як він працює. Це схиляє до думки, що книга була б кращою як цикл з декількох - щоб не галопом по Єворопі.
Загалом може бути, але може бути і набагато краще.
Персонажів надто багато - і вони часто не є потрібними для сюжету чи взагалі ідеї. Між ними постійно губишся - особливо хто до якої організації належить. І так, ітшники схожі один на одного - але тут вони зливалися дуже сильно і відповідно розрізняти між собою було важко.
Сюжет всюди і зразу. Багато ліній були або скупими, або закінчувалися в нікуди.
Ну і книга занадто довга, насправді її можна було добряче так зрізати і зробити кращою. Було затягування і хотілося просто пролистати певні сцени.
Також, світ можна розкрутити ще більше - і дати більше деталей як він працює. Це схиляє до думки, що книга була б кращою як цикл з декількох - щоб не галопом по Єворопі.
Загалом може бути, але може бути і набагато краще.
July 10, 2025
Якщо ви любите фентезі в стилі Террі Пратчетта чи Дугласа Адамса - то ця книга - то скарб. Написано легко, з гумором, багато аналогій з реальним світом (особливо, коли ви працюєте в ІТ). Зберіг з книги собі деяку кількість цитат.
Світ книги незвичний, а з іншого боку - звикаєш до цього світу вже у другій половині роману.
Рекомендую.
"Ще небезпечнішою за професію чарописця була професія тестувальника чарів. Ті, хто перевіряв дію заклять, ризикували бути підсмаженими, розчавленими гігантським чоботом, зменшеними до розмірів пір’їни або розділеними навпіл маятником годинника, нерідко одночасно. Тож за перевірку чарів бралися лише навіжені відчайдухи."
Світ книги незвичний, а з іншого боку - звикаєш до цього світу вже у другій половині роману.
Рекомендую.
"Ще небезпечнішою за професію чарописця була професія тестувальника чарів. Ті, хто перевіряв дію заклять, ризикували бути підсмаженими, розчавленими гігантським чоботом, зменшеними до розмірів пір’їни або розділеними навпіл маятником годинника, нерідко одночасно. Тож за перевірку чарів бралися лише навіжені відчайдухи."
April 8, 2025
Добре, що в сучасній українській літературі більшає жанрів. Шкода, що представники цих жанрів не дуже досконалі.
Навіть якщо не порівнювати книгу Ковальової з Пратчеттом, як хочеться зробити з перших же глав, то вона шкутильгає по декільком пунктам. Перше це роздутість - тут і персонажі, які не дуже потрібні для сюжету (Петро, Микола, трійко чарописців-недоумків, Фіона) і недоречні сюжетні лінії (навіщо Агаті ? Чому історія про шкарпетки Лукаша веде до абсолютно нічого?). Відчуття таке, що авторка намагається цим якось додати світу барв, але жоден з перелічених персонажів не додає комедії, а фінал лінії Агати взагалі викликає питання, чому гумористичне фентезі під кінець стало ��іно ранніх 2000-их.
Друга проблема це гумор, який мені абсолютно не близький, це все жарти рівня "впізнали? Впізнали? Це ж штука, як в житті, тільки з іншою назвою!" Якщо перший закид про місцеву версію ФОПа ще якось можна оцінити, то, коли ця формула повторюється знову і знову, залишається лише питання, коли в це гумористичне фентезі підвезуть гумор. Взагалі без цього клейма претензії у мене б і не було, мабуть, бо сюжетно це легка і приємна пригода, що з належними правками могла б бути дуже й дуже якісною.
Але маємо, що маємо - для першої кни��и в такому форматі це непоганий початок, але хочеться сподіватися, що, коли будуть наступні, усі ці недоліки будуть виправлені, а світ буде трохи глибшим ніж "Київ, але замість айфона - дзеркало". Пратчетт вмів проводити паралелі між фентезі і реальним світом, так, але не забував і фентезійний світ робити живим, сповненим деталей та гумору, що не базується на впізнаваному.
Навіть якщо не порівнювати книгу Ковальової з Пратчеттом, як хочеться зробити з перших же глав, то вона шкутильгає по декільком пунктам. Перше це роздутість - тут і персонажі, які не дуже потрібні для сюжету (Петро, Микола, трійко чарописців-недоумків, Фіона) і недоречні сюжетні лінії (навіщо Агаті ? Чому історія про шкарпетки Лукаша веде до абсолютно нічого?). Відчуття таке, що авторка намагається цим якось додати світу барв, але жоден з перелічених персонажів не додає комедії, а фінал лінії Агати взагалі викликає питання, чому гумористичне фентезі під кінець стало ��іно ранніх 2000-их.
Друга проблема це гумор, який мені абсолютно не близький, це все жарти рівня "впізнали? Впізнали? Це ж штука, як в житті, тільки з іншою назвою!" Якщо перший закид про місцеву версію ФОПа ще якось можна оцінити, то, коли ця формула повторюється знову і знову, залишається лише питання, коли в це гумористичне фентезі підвезуть гумор. Взагалі без цього клейма претензії у мене б і не було, мабуть, бо сюжетно це легка і приємна пригода, що з належними правками могла б бути дуже й дуже якісною.
Але маємо, що маємо - для першої кни��и в такому форматі це непоганий початок, але хочеться сподіватися, що, коли будуть наступні, усі ці недоліки будуть виправлені, а світ буде трохи глибшим ніж "Київ, але замість айфона - дзеркало". Пратчетт вмів проводити паралелі між фентезі і реальним світом, так, але не забував і фентезійний світ робити живим, сповненим деталей та гумору, що не базується на впізнаваному.
August 3, 2024
Кажуть, що ця книга схожа на Террі Пратчетта —погоджуюся, до того ж вона мені сподобалася навіть більше. Добре і тепле гумористичне українське фентезі, яке лишає приємний післясмак. Казочка для дорослих з багатьма кумедними моментами, які змусили посміхнутися. Дуже сподобалося, що в епізодах книги можна впізнати життєві ситуації з сфери ІТ, роботи в команді (я навіть впізнала епізод з роботи в приватній школі і вуличку Львова). Єдине, що не сподобалося - відсилки до радянських мультфільмів 😏
dnf
September 12, 2024Здалась на 50й сторінці. Книга не погана, думаю, у мене просто зараз настрій не підходить до книги 🤔
June 6, 2025
Непогана книга, яка стала розчаруванням.
Можливо, мої очікування були трохи завищеними від інших відгуків та цікавої анотації, але за гумористичну оповідь це не тягне як на мене.
На жаль, багато початківців вважають, що відсилка - це вже жарт; щоб ним стати відсилка має бути якось обіграна. Перша половина перевантажена персонажами, і навіть наприкінці книги багатьох я плутала. Особливо мене спантеличило що деяких кликали різними іменами (було дуже дурне відчуття коли у другій третині зʼявився Артур Косач, хоча він був з самого початку).
Але я дуже хочу похвалити цю книгу також за цікаву ідею і гарну оповідь, читати було легко, а під кінець історія мене захопила і було вже цікаво дізнатись що і як сталось.
Порекомендувати мені цю книгу важко, але класно, що історії таких форматів теж зʼявляються на нашому ринку.
Можливо, мої очікування були трохи завищеними від інших відгуків та цікавої анотації, але за гумористичну оповідь це не тягне як на мене.
На жаль, багато початківців вважають, що відсилка - це вже жарт; щоб ним стати відсилка має бути якось обіграна. Перша половина перевантажена персонажами, і навіть наприкінці книги багатьох я плутала. Особливо мене спантеличило що деяких кликали різними іменами (було дуже дурне відчуття коли у другій третині зʼявився Артур Косач, хоча він був з самого початку).
Але я дуже хочу похвалити цю книгу також за цікаву ідею і гарну оповідь, читати було легко, а під кінець історія мене захопила і було вже цікаво дізнатись що і як сталось.
Порекомендувати мені цю книгу важко, але класно, що історії таких форматів теж зʼявляються на нашому ринку.
May 23, 2025
Гарна ідея та іронія. Мені не вистачило світобудови, але були деякі зайві персонажі, які майже ніяк не впливали на сюжет. Таке відчуття, що трохи не вистачило письменницького досвіду. Але я залюбки прочитаю наступну книгу авторки.
August 10, 2024
Smartчари - фентезі пригоди з базою на айті.
В якісь моменти мені було дуже смішно, а в якісь думала, що мені цих приколів і на роботі вистачає.
Я б подивилась, якби хтось зняв з цього тексту серіал чи анімешку. Все виглядало досить епічно.
Кілька разів ловила себе на тому, що відбувається забагато всього. Хотілось би повільнішого темпу.
В якісь моменти мені було дуже смішно, а в якісь думала, що мені цих приколів і на роботі вистачає.
Я б подивилась, якби хтось зняв з цього тексту серіал чи анімешку. Все виглядало досить епічно.
Кілька разів ловила себе на тому, що відбувається забагато всього. Хотілось би повільнішого темпу.
December 25, 2025
Smartчари Анни Ковальової - це наша відповідь Чемберлену Пратчетту. Якщо ви любите сера Террі Пратчетта, то вам сюди - тут майже повне занурення в його стиль та легкий гумор, але приправлений особливостями айтівського світу та українськими (адже в назві міста Либедів, де проходять події твору, можна побачити наш Київ - бо Кий, Щек, Хорив та сестра їх Либідь жеж!) реаліями. Але так склалося, що фірмовий пратчеттівський гумор не зовсім мені заходить, тому й тут в принципі це було очікувано (але то мої власні таргани, адже переважній більшості Пратчетт таки дуже подобається).
Отже, в цьому світі немає смартфонів та програмування - натоміть є чар-дзеркала та зілля, яке варять зіллєвари та з допомогою якого чарописці пишуть закляття. Є конкуренція між організаціями чарописців, є загальні процеси та терміни, які дуууже сильно нагадують наші айтівські, і ці алюзії були справді смішними та дотепними - "веслувати на галерах", "ярмаркологи", "500 компаній Великого Колеса" тощо. І одного разу починають пропадати чари, місто вчиться користуватись поштовими голубами замість чар-дзеркал, а чарописці намагаються відновити здатність до відновлення магічної сили своїх чарів. Врешті-решт, справа майже доходить до катаклізму глобального масштабу, але в останній момент чарописці рятують світ та відновлюють магію.
А ще було цікаво, яким принципом користувалась авторка, коли придумувала імена для персонажів. От майже на початку з'являється Мартин Бобруля - це майже чіткий метч із Мартином Борулею Карпенка-Карого, але того я не читав, не знаю, співпадають характери чи ні. Десь там далі зустрінеться лише на сторінку Агамемнон, то вже з грецької міфології, хоча хлоп звичайний, місцевий. Є ще Малюк, у якого повне ім'я та прізвище "Малюк Малюк" (чому так - невідомо, так само як і з попередніми двома прикладами). А от з рештою імен все гаразд - наші та європейські вперемішку.
До мінусів можна ще віднести, що декілька разів другорядні сюжетні лінії або ситуації мали якусь зав'язку, проте залишались незакінченними, або непоясненними, але то насправді не сильно впливає на основний сюжет, то можна не дуже на це звертати увагу.
Тим не менш, всім Пратчеттофілам та айтівцям раджу до читання!
Отже, в цьому світі немає смартфонів та програмування - натоміть є чар-дзеркала та зілля, яке варять зіллєвари та з допомогою якого чарописці пишуть закляття. Є конкуренція між організаціями чарописців, є загальні процеси та терміни, які дуууже сильно нагадують наші айтівські, і ці алюзії були справді смішними та дотепними - "веслувати на галерах", "ярмаркологи", "500 компаній Великого Колеса" тощо. І одного разу починають пропадати чари, місто вчиться користуватись поштовими голубами замість чар-дзеркал, а чарописці намагаються відновити здатність до відновлення магічної сили своїх чарів. Врешті-решт, справа майже доходить до катаклізму глобального масштабу, але в останній момент чарописці рятують світ та відновлюють магію.
А ще було цікаво, яким принципом користувалась авторка, коли придумувала імена для персонажів. От майже на початку з'являється Мартин Бобруля - це майже чіткий метч із Мартином Борулею Карпенка-Карого, але того я не читав, не знаю, співпадають характери чи ні. Десь там далі зустрінеться лише на сторінку Агамемнон, то вже з грецької міфології, хоча хлоп звичайний, місцевий. Є ще Малюк, у якого повне ім'я та прізвище "Малюк Малюк" (чому так - невідомо, так само як і з попередніми двома прикладами). А от з рештою імен все гаразд - наші та європейські вперемішку.
До мінусів можна ще віднести, що декілька разів другорядні сюжетні лінії або ситуації мали якусь зав'язку, проте залишались незакінченними, або непоясненними, але то насправді не сильно впливає на основний сюжет, то можна не дуже на це звертати увагу.
Тим не менш, всім Пратчеттофілам та айтівцям раджу до читання!
May 29, 2024
гумористичне фентезі про айтівців від української авторки. здавалось би, що може піти не так...
а от нічого нікуди і не пішло!! бо книга дуже хороша. гумор легенький, я весь час хіхікала над книжкою.
я відчула вплив Террі Пратчетта на авторку, але це взагалі НЕ намагання в «спиши так, щоб ніхто не помітив». тому фанатам письменника не варто боятись побачити кальку.
заявлено, що історія про айтівців, але я обіцяю — цікаво буде всім офісним працівникам. тут гіперболізовано показується самодурство керівників, недобросовісність колег, намагання робити вигляд, що все по плану, коли насправді все шкереберть, та спроби підлеглих вразити своїх начальників. чесно скажу, я парочку персонажів точно впізнала зі своєї корпоративної роботи.
а ще, а ще! окремо дякую авторці за епізод менсплейнінгу)) я прям відчула моральне задоволення від цього. 10\10.
загалом, я б радила розтягувати книгу на декілька вечорів, щоб гарно провести час після роботи. бо читати одразу весь текст може бути трошки нуднувато та багатувато. власне, саме тому я оцінюю Смартчари на 4 відьомьских казаночки з 5, бо, на мій смак, можна було б скоротити деякі епізоди.
книгу я однозначно рекомендую. айтівцям має так взагалі сподобатись)
а от нічого нікуди і не пішло!! бо книга дуже хороша. гумор легенький, я весь час хіхікала над книжкою.
я відчула вплив Террі Пратчетта на авторку, але це взагалі НЕ намагання в «спиши так, щоб ніхто не помітив». тому фанатам письменника не варто боятись побачити кальку.
заявлено, що історія про айтівців, але я обіцяю — цікаво буде всім офісним працівникам. тут гіперболізовано показується самодурство керівників, недобросовісність колег, намагання робити вигляд, що все по плану, коли насправді все шкереберть, та спроби підлеглих вразити своїх начальників. чесно скажу, я парочку персонажів точно впізнала зі своєї корпоративної роботи.
а ще, а ще! окремо дякую авторці за епізод менсплейнінгу)) я прям відчула моральне задоволення від цього. 10\10.
загалом, я б радила розтягувати книгу на декілька вечорів, щоб гарно провести час після роботи. бо читати одразу весь текст може бути трошки нуднувато та багатувато. власне, саме тому я оцінюю Смартчари на 4 відьомьских казаночки з 5, бо, на мій смак, можна було б скоротити деякі епізоди.
книгу я однозначно рекомендую. айтівцям має так взагалі сподобатись)
February 1, 2025
Дуже цікава книга! Я фентезі з магією рідко читаю, але тут підкупило що чародії були по суті програмістами. Цікава комбінація. Та я й сама програмую. Тож подорож книгою мені сподобалась. Прочиталось швидко, сюжет гарно прописаний і послідовний. Дякую авторці!
October 14, 2024
Ну можна було краще
October 14, 2024
В останні роки українське фентезі розвивається семимильними кроками. Ми бачимо чудові зразки епічних, міських, історичних, фольклорних та романтичних історій, які знайшли своїх відданих прихильників не тільки в Україні, але й полетіли за кордон дивувати європейську аудиторію. Строкатість напрямків та темпи народження фентезі��них книг вражають. Проте, ще не всі лакуни у фантастичних світах закриті, а деяких жанрів українського фентезі нам і досі бракує.
Зокрема, мова іде про «гумористичне фентезі», яке в українських книголюбів асоціюється здебільшого з неймовірним британцем Террі Пратчеттом та його «Дискосвітом». Однак і тут є «перші чарівні казанки з магією». І книга Анни Ковальової «SmartЧари» – це не тільки чудовий зразок гумористичного фентезі, але й «перше фентезі про українське IT», що не може дивувати своєю незвичністю комбінації цієї дивної химери.
Читати далі: https://chytay-ua.com/blog.php?id=142...
Зокрема, мова іде про «гумористичне фентезі», яке в українських книголюбів асоціюється здебільшого з неймовірним британцем Террі Пратчеттом та його «Дискосвітом». Однак і тут є «перші чарівні казанки з магією». І книга Анни Ковальової «SmartЧари» – це не тільки чудовий зразок гумористичного фентезі, але й «перше фентезі про українське IT», що не може дивувати своєю незвичністю комбінації цієї дивної химери.
Читати далі: https://chytay-ua.com/blog.php?id=142...
January 9, 2025
Це якась дічь. Не смішно 🙁
Анна писала реферат, коли треба побільше сторінок, щоб «щиталось». Віддай мої гроші!
Анна писала реферат, коли треба побільше сторінок, щоб «щиталось». Віддай мої гроші!
Displaying 1 - 27 of 27 reviews