Оманливе коло

by Сергій Пономаренко

Подорож до Індії з коханою Анітою не допомогла кіносценаристу Оресту подолати творчу кризу. Ба більше: знайомство з похмурим культом богині Калі спровокувало повернення кошмарів, у яких гине він або його дівчина. Ще й, коли ворожка пропонує колоду Таро, він витягає "Похмурого Женця" - карту смерті чи переродження...

У пошуках сюжету для нового сценарію Орест за порадою друга звертається до штучного інтелекту на ім’я Пандора. Спілкування з ШІ, а також телефонний дзвінок від таємничої незнайомки допомагають йому скласти канву сюжету: убито дівчину письменника, тож до розслідування той долучає ворожку та штучний інтелект. Але роботу над сценарієм доведеться перервати: налякана і схвильована Аніта повідомляє, що за нею стежать ще з Індії.

Подробиці вигаданої історії починають втілюватися в життя, й Орестові доведеться з’ясувати, що це - попередження долі чи диявольська злочинна схема.

336 pages, Hardcover

Published April 1, 2024

Reviews

[Igor Mogilnyak · Rating 3 out of 5]

3⭐️

Якщо з «весіллям» Пономаренка хоч трішки (30% історії) було норм, то ту вже автор «розігрався» на повну. Подій тут різних багато: ШІ, недомістика, ворожіння, «змова проти людства», бандити тисячного левелу, а ще багато клішевих суджень. Перші пʼятдесяти сторінок не передували всьому тому, що сталось далі, і це «далі» мене почало дратувати, бо сумбур ще той. Но!!!! Я точно прочитаю наступну нову книгу Пономаренка :)

Читайте українських авторів/авторок.

[nieva. · Rating 1 out of 5]

мухи, мед, гівно і цвяхи!
перша проблема, що вже стала ледь не типовою — жінки течуть перед чоловіками та обов'язково є повіями
друга проблема: жахлива мова написання, особливо діалоги, які в голові звучать так, неначе це щось на кшталт того, що я вигадувала для своїх ляльок, коли мені було сім років
третя проблема: сюжет, де все намішано як чорті шо, чесне слово! таро, культи, банди, ші, захоплення цим ші світу, переселення свідомості, цифрове безсмертя. окремо ці теми так чи інакше — хороші. можливо, навіть разом вони непогано б виглядали, якби опинилися в умілих руках автора, який витратив би на цю книжку, як мінімум, років з п'ять, щоб придумати сюжет, оживити його, зробити багатоплановим. і бажано ще прописати живі діалоги та цікавих персонажів, за можливості.
ну і нарешті четверта проблема, що також стосується сюжету: тема захоплення світу через роботів, що була набагато краще розкрита, мабуть, в будь-якому фільмі 2000х років.

загалом враження — жахливе. з плюсів лише те, що книжка була куплена за 80 гривень, що були як залишок від зимової підтримки. хоча і їх можна було б витратити на щось краще.
більше цього автора читати не хочу, не дивлячись на цікаві описи, зрозуміла, що книги у нього ним навряд чи будуть відповідати, а жахлива мова написання (судячи з відгуків) — простежується всюди.

мораль така: коли щось пишете, то вкладайте в це свою душу, сили та допрацьовуйте свою ідею, щоб не ставати подібними до ші :)

[Anna Plishak · Rating 5 out of 5]

Сергій Пономаренко уміє вразити читача і цілковито захопити увагу цікавим непередбачуваним сюжетом.
⠀
У романі "Оманливе коло" життя головного героя — сценариста Ореста — летить шкереберть. Його звільняють з роботи, а потім нова знайома Аня, повороживши на картах Таро, передрікає ряд складних випробувань, які не змушують на себе чекати. Низка загадкових смертей, бандитські розбірки, спіритичні сеанси у морзі — це лише маленька дрібка із коловороту жахливих пригод.
⠀
Від книги неможливо було відірватися, адже щоразу вигулькували нові факти і таємниці. Щось мене дивувало, щось злило. Та головне, що книга інтригувала та викликала емоції.
⠀
Варто зазначити, що однією з ключових тем роману є протистояння між людиною та ШІ. Дуже нелегке протистояння, так як люди — розумні, а творці штучного інтелекту — геніальні.

[Anna Vankova · Rating 2 out of 5]

Вперше познайомилась із творчістю Сергія Пономаренко у 2020 і з того року цей автор посідає почесне місце у моєму серці. Люблю його романи за неперевершену атмосферу, містику, цікавих, хитросплетених, продуманих до дрібниць сюжетів. Але «Оманливе коло», на жаль, мене розчарувало. Я не можу сказати, що книга погана, ні, однак у порівнянні з іншими романами автора, вона значно відрізняється і програє на їх фоні.

Особисто я б не рекомендувала починати знайомство з Пономаренко із цієї книги.

[Maryna Tertychna · Rating 3 out of 5]

Загалом мені сподобалося, хотілося повертатися до книги. Забагато намішано, як на мене, цікавих тем - і ші, і містика, і міфологія, і бандити, Індія, Угорщина.... Трохи картонні діалоги приправлені сексизмом - ну не тануть всі жінки від чоловічих комплементів)
мені сподобалося читати про рідне місто, сподобалась напруга, книга легко і швидко читається- все за законами жанру.
Загалом це моя перша книга автора, безперечно читатиму ще!

[Valeria Kostyuk · Rating 3 out of 5]

Початок був таким, що хотілось все це кинути і не читати далі. Але потім все стало набагато динамічніше, тож затягнуло. Залишилось багато запитань без відповідей щодо Тараса, але вже як є.

[Olena Ivanchuk · Rating 2 out of 5]

На жаль, ця книга мене глибоко розчарувала.. Попри інтригуючу ідею — поєднання містики, штучного інтелекту та детективного сюжету — результат виглядає настільки слабким і недолугим, що навіть не знаєш, з чого почати критику.

Перше, що впадає в око, — манера письма. Увесь текст побудований у стилі «я встав, я поїв, я подумав». Автор намагався додати якихось емоцій, але вийшло занадто сухо. Здається, ніби він писав «на автоматі», не заглиблюючись у власний текст. Це відчуття тільки підсилюється тим, що в діалогах персонажі виголошують цілі абзаци, які схожі на вирізки з енциклопедії чи статті з Вікіпедії. Направду, склалося враження, що сам автор активно користувався штучним інтелектом або Вікіпедією, створюючи свій, так званий, детектив.

Сюжет, хоча й мав потенціал, загруз у сумбурі та недоречностях. Історія про кіносценариста Ореста, що стикається з дивними подіями здалася мені занадто перевантаженою непотрібними деталями. Усі ці сцени з культом богині Калі, спіритичними ритуалами, снами та розмовами з штучним інтелектом Пандорою виглядають не як повноцінна частина сюжету, а як фрагменти, вставлені для враження "глибини" та непередбачуваності. Але замість цього вони викликають лише втому.

Діалоги? Поверхневі, неприродні й часом настільки нудні, що хотілося перегорнути сторінку, навіть не читаючи. Герої? Як вирізані з картону: безхарактерні, беземоційні, без жодного натяку на розвиток. Головний герой Орест не викликає ні співчуття, ні цікавості. Його дії нелогічні, а мотивація — примарна.

«Оманливе коло» — це книга, яка замість інтриги й напруги приносить лише роздратування. Текст перевантажений зайвою інформацією, стиль письма одноманітний, а сюжет надуманий. Відверто кажучи, це була одна з тих книг, яку я дочитала лише для того, щоб переконатися, що нічого цікавого в ній так і не з’явиться.

[Janna Darc · Rating 4 out of 5]

Дуже цікаво. Детектив змішується з містикою, ворожіння іде поруч із розвитком штучного інтелекту... Захоплює з перших сторінок і не відпускає до кінця, ти не розумієш, де справжнє, де вигадане, де міф, а де реальність. І коли ти впевнений, що знайшов розгадку, тобі показують, що ніт)))