Подорож до Індії з коханою Анітою не допомогла кіносценаристу Оресту подолати творчу кризу. Ба більше: знайомство з похмурим культом богині Калі спровокувало повернення кошмарів, у яких гине він або його дівчина. Ще й, коли ворожка пропонує колоду Таро, він витягає "Похмурого Женця" - карту смерті чи переродження...
У пошуках сюжету для нового сценарію Орест за порадою друга звертається до штучного інтелекту на ім’я Пандора. Спілкування з ШІ, а також телефонний дзвінок від таємничої незнайомки допомагають йому скласти канву сюжету: убито дівчину письменника, тож до розслідування той долучає ворожку та штучний інтелект. Але роботу над сценарієм доведеться перервати: налякана і схвильована Аніта повідомляє, що за нею стежать ще з Індії.
Подробиці вигаданої історії починають втілюватися в життя, й Орестові доведеться з’ясувати, що це - попередження долі чи диявольська злочинна схема.
Якщо з «весіллям» Пономаренка хоч трішки (30% історії) було норм, то ту вже автор «розігрався» на повну. Подій тут різних багато: ШІ, недомістика, ворожіння, «змова проти людства», бандити тисячного левелу, а ще багато клішевих суджень. Перші пʼятдесяти сторінок не передували всьому тому, що сталось далі, і це «далі» мене почало дратувати, бо сумбур ще той. Но!!!! Я точно прочитаю наступну нову книгу Пономаренка :)
Сергій Пономаренко уміє вразити читача і цілковито захопити увагу цікавим непередбачуваним сюжетом. ⠀ У романі "Оманливе коло" життя головного героя — сценариста Ореста — летить шкереберть. Його звільняють з роботи, а потім нова знайома Аня, повороживши на картах Таро, передрікає ряд складних випробувань, які не змушують на себе чекати. Низка загадкових смертей, бандитські розбірки, спіритичні сеанси у морзі — це лише маленька дрібка із коловороту жахливих пригод. ⠀ Від книги неможливо було відірватися, адже щоразу вигулькували нові факти і таємниці. Щось мене дивувало, щось злило. Та головне, що книга інтригувала та викликала емоції. ⠀ Варто зазначити, що однією з ключових тем роману є протистояння між людиною та ШІ. Дуже нелегке протистояння, так як люди — розумні, а творці штучного інтелекту — геніальні.
Вперше познайомилась із творчістю Сергія Пономаренко у 2020 і з того року цей автор посідає почесне місце у моєму серці. Люблю його романи за неперевершену атмосферу, містику, цікавих, хитросплетених, продуманих до дрібниць сюжетів. Але «Оманливе коло», на жаль, мене розчарувало. Я не можу сказати, що книга погана, ні, однак у порівнянні з іншими романами автора, вона значно відрізняється і програє на їх фоні.
Особисто я б не рекомендувала починати знайомство з Пономаренко із цієї книги.
Дуже цікаво. Детектив змішується з містикою, ворожіння іде поруч із розвитком штучного інтелекту... Захоплює з перших сторінок і не відпускає до кінця, ти не розумієш, де справжнє, де вигадане, де міф, а де реальність. І коли ти впевнений, що знайшов розгадку, тобі показують, що ніт)))